Постанова

від 03.03.2025 по справі 916/3289/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3289/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Колоколова С.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 24 жовтня 2024 року (повний текст складено 24.10.2024)

у справі № 916/3289/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України"

про стягнення 246 470,58 грн.

суддя суду першої інстанції: Пінтеліна Т.Г.

дата та місце винесення рішення: 24.10.2024, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" про стягнення 246 470,58 грн., з яких 243 017, 87 грн сума передплати, 3 452,71 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу КУ0105/2024 від 08.05.2024 року, а саме, всупереч умовам договору після того, як позивачем було сплачено 50% загальної суми від специфікації у розмірі 243 017, 87 грн, відповідачем не було поставлено товар, а також на вимогу позивача не повернуто аванс.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/3289/24 (суддя Пінтеліна Т.Г.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" передоплату в розмірі 243 017 грн. 87 коп., пеню в розмірі 3 452 грн. 71 коп. та судовий збір в розмірі 3 697 грн. 06 коп.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачеві попередню оплату в рахунок майбутньої поставки товару. Однак, ТОВ Контейнери України у порушення взятих на себе зобов`язань товар, у строки встановлені специфікацією, не поставило.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2024 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що на виконання договору позивач сплатив відповідачу 243 017, 87 грн передоплати відповідно до платіжного доручення від 13.05.2024 № 4667, проте надане платіжне доручення не містить відмітки банку, тобто відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування у Товариства з обмеженою відповідальністю Контейнери України заборгованості перед позивачем.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 28.10.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/3289/24 до суду апеляційної інстанції.

05.11.2024 матеріали справи №916/3289/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 4436,47 грн., протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

19.11.2024 від скаржника до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 4436,47 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2024 у справі №916/3289/24. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

30.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з її доводами, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2024 між ТОВ "Контейнери України" (Відповідач, Продавець) та ТОВ "САДИБА ЦЕНТР" (надалі Покупець, Позивач) укладений договір купівлі-продажу товару №КУ0105/2024 (далі Договір), за умовами п.п. 1 якого Продавець зобов`язується своєчасно передати у власність Покупця рефрижераторний контейнер, далі - «Товар» в асортименті та за цінами відповідно до умов цього Договору, а Покупець - прийняти Товар, що відповідає умовам Договору, і оплатити його згідно умов даного Договору.

За положеннями п.п. 2.1 договору Продавець передає Товар у власність Покупцеві згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури в асортименті і за відповідними цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (далі - «Специфікація»).

Покупець здійснює оплату Товару на поточний рахунок Продавця у національній валюті гривні на підставі рахунку-фактури в порядку та в розмірах, зазначених у Специфікації (п.п. 3.1 договору).

Відповідно до п.п. 3.3. Договору у випадку порушення Продавцем умов цього Договору, включаючи, проте, не обмежуючись невідповідність Товару умовам Договору або поставку неякісного Товару, Покупець має право притримати оплату Товару за Договором до моменту належного виконання Продавцем своїх зобов`язань за Договором, і такі дії Покупця не будуть вважатися порушенням умов цього Договору, або вимагати негайного повернення грошових коштів, сплачених ним Продавцю за Договором, у повному обсязі. У цьому випадку Продавець зобов`язаний повернути Покупцю отримані від нього за Договором грошові кошти протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання відповідної вимоги Покупця.

У разі прострочення поставки Товару Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної передоплати (п.п. 7.3 договору).

Пунктом 1.2. Специфікації № 1 від 08 травня 2024 року до Договору визначено термін поставки: від 14 до 30 днів з моменту отримання Продавцем передоплати за Товар у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків).

Товар: 20-ти футовий рефрижераторний контейнер 22R1; виробник Товару - Carrier; рік виробництва Товару - 2012; стан Товару - вживаний; мінімальна підтримувана температура Товаром: - 25°С; максимальна підтримувана температура Товаром: 25°С; вологомір: наявний, у робочому стані (п. 1.3 Специфікації № 1).

Пунктом 1.4. Специфікації № 1 визначено ціну Товару: 486 035,73 грн. з урахуванням ПДВ.

Положеннями п. 1.6 Специфікації № 1 погоджено умови оплати Товару: розрахунок здійснюється Покупцем у 2 (два) етапи:

- перший етап - передплата у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від загальної суми Специфікації сплачується Покупцем на підставі рахунку-фактури Продавця у строк до 13.05.2024 р. включно;

- другий етап - післяплата у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від загальної суми Специфікації сплачується Покупцем на підставі рахунку-фактури Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару.

На виконання умов договору Покупець сплатив на рахунок Продавця передоплату за Договором у сумі 243 017,87 грн., що вбачається з платіжної інструкції №4667 від 13.05.2024.

З метою врегулювання спору 28.03.2024 позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу від 13.06.2024 за вих.№ 240613/14/СЦ про повернення грошових коштів на суму 243 017,87 грн., якою позивач, зокрема, зазначив, що відповідно до п. 1.2. Специфікації № 1 Договору поставка Товару, що відповідає умовам Договору, мала відбутися не пізніше 12.06.2024. Проте, Товар не поставлений дотепер.

Зазначена вимога отримана відповідачем 01.07.2024, що підтверджується трекінгом відправлення 0304102266390.

Враховуючи неповернення відповідачем вказаної суми передплати за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення 246 470,58 грн., з яких 243 017, 87 грн сума передплати, 3 452,71 грн пеня.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САДИБА ЦЕНТР" суми попередньої оплати та пені за договором купівлі-продажу.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 08.05.2024 між ТОВ "Контейнери України" (Відповідач, Продавець) та ТОВ "САДИБА ЦЕНТР" (надалі Покупець, Позивач) укладений договір купівлі-продажу товару №КУ0105/2024 (далі Договір), за умовами п.п. 1 якого Продавець зобов`язується своєчасно передати у власність Покупця рефрижераторний контейнер, далі - «Товар» в асортименті та за цінами відповідно до умов цього Договору, а Покупець - прийняти Товар, що відповідає умовам Договору, і оплатити його згідно умов даного Договору.

За положеннями п.п. 2.1 договору Продавець передає Товар у власність Покупцеві згідно виставленого Продавцем рахунку-фактури в асортименті і за відповідними цінами, зазначеними у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (далі - «Специфікація»).

Пунктом 1.4. Специфікації № 1 визначено ціну Товару: 486 035,73 грн. з урахуванням ПДВ.

Положеннями п. 1.6 Специфікації № 1 погоджено умови оплати Товару: розрахунок здійснюється Покупцем у 2 (два) етапи:

- перший етап - передплата у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від загальної суми Специфікації сплачується Покупцем на підставі рахунку-фактури Продавця у строк до 13.05.2024 р. включно;

- другий етап - післяплата у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від загальної суми Специфікації сплачується Покупцем на підставі рахунку-фактури Продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Товару.

Матеріли справи свідчать, що на виконання умов договору Покупець сплатив на рахунок Продавця передоплату за Договором у сумі 243 017,87 грн., що вбачається з платіжної інструкції №4667 від 13.05.2024.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів поставки відповідачем товару, який був узгоджений згідно специфікації та оплачений позивачем, а тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми неповернутої попередньої оплати у розмірі 243 017, 87 грн

Також, внаслідок невиконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором купівлі-продажу щодо поставки товару, позивачем було нараховану відповідачу пеню за прострочку виконання останнім його грошового зобов`язання, яке виникло після того, як позивач звернувся до нього з вимогою повернути сплачену попередню оплату.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У разі прострочення поставки Товару Продавець сплачує Покупцю неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної передоплати (п.п. 7.3 договору).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його законність і обгрунтованість.

З огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3452,71 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта з приводу того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів здійснення оплат за виставленими рахунками, а надані суду платіжні інструкції не місять відмітку банку про їх проведення, з огляду на таке.

Пунктом 6 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 163 (надалі за текстом Інструкція) визначено, що безготівкові розрахунки - перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів. Ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, уключаючи застосування платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач. Користувачем є фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно), а в разі надання послуг банком - клієнт банку. Надавач платіжних послуг це надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій (далі - надавач платіжних послуг платника/отримувача/стягувача). До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг та отримувач це особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції.

У відповідності до п. 9 Інструкції, Ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Пунктом 12 Інструкції передбачено, що надавач платіжних послуг приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію за умови, що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Пункт 21 визначаєє, що Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача або в інший строк, визначений договором.

Даною Інструкцією не встановлено обов`язку щодо наявності відмітки банку (печатки, підпису тощо) на платіжних інструкціях складених в електронному вигляді.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006р. ).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/3289/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/3289/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяКолоколов С.І.