Рішення

від 26.02.2025 по справі 127/37302/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/37302/24

Провадження № 2/127/5472/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26.02.2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі секретаря Бойчук Я. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,звернувся досуду зпозовом доПП"АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Заявлені вимоги позивач мотивував тим, що з 16.04.2021 року, на підставі наказу №01/16-04 від 16.04.2021 року, його було прийнято на роботу в ПП «ВНК ТРЕЙД», на посаду «водій автотранспортних засобів».

В подальшому, 25.02.2022 року позивача було мобілізовано та призначено головним сержантом автомобільного взводу автомобільної роти автомобільного батальйону (м. Вінниця), ВОС-790975А, у відповідності до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом та згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 25.02.2022.

02.09.2024 року, позивач був звільнений з військової служби у відставку, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 серпня 2024 року № 52-РС.

03.09.2024 року, позивач з`явився за фактичним місцем розташування підприємства, на якому працював до мобілізації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою продовження роботи. Проте, на територію підприємства його не допустили, після чого він звернувся до представника підприємства за роз`ясненнями, однак йому в агресивній формі було викинуто його трудову книжку через прохідну та в грубій, принизливій формі вказано, що він звільнений з займаної посади.

Позивач наголошує, що він не був ознайомлений з наказом про його звільнення та відповідно не отримував розрахунку у зв`язку зі звільненням. Оглянувши свою трудову книжку він виявив, що його було звільнено ще 25.02.2022 року відповідно до наказу №01/25-02 від 25.02.2022 року, при цьому у відомостях про звільнення було зазначено, що він є звільненим за угодою сторін, відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України, однак жодних угод з ПП «АХ БУД», він не не підписував, адже 25.02.2022 року вже був мобілізований та перебував у військовій частині НОМЕР_1 , тобто днем звільнення зазначено день, коли його було мобілізовано, що суперечить закону.

Позивач зазначає, що у період з 25.02.2022 року по 02.09.2024 року він , згідно закону мав бути увільнений від роботи (посади) зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку.

В подальшому, із отриманих відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, позивачу стало відомо, що його звільнено з роботи 01.10.2022 року, відповідно до наказу №01/01-10 від 01.10.2022 року, причиною припинення трудових відносин зазначено п.1 ст. 36 КЗпП України, а саме угоду сторін. У зв`язку з невідповідністю записів у трудовій книжці та Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, позивачу достеменно не відомо, коли саме його було звільнено із займаної посади.

Позивач зазначає, що 20.09.2024 року він звернувся за правовою допомогою, після чого було встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.09.2024 року, Приватне підприємство «ВНК ТРЕЙД» 25.11.2023 року змінило назву з Приватного підприємства «ВНК ТРЕЙД» на Приватне підприємство «АХ БУД» (далі- ПП «АХ БУД»), також було змінено адресу місцезнаходження юридичної особи та змінено вид діяльності.

Також позивач зазначив, що в його інтереса були подані адвокатські запити до ПП «АХ БУД» за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , та в подальшому на фактичну адресу місцезнаходження юридичної особи, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , про надання інформації про факт трудових відносин з ОСОБА_1 , час роботи, посаду, відомості щодо нарахованої та виплаченої заробітних плат та інших виплат, в тому числі компенсації за невикористану відпустку, а також інформацію щодо увільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із проходженням ним військові служби, однак станом на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідей на адвокатські запити не отримано.

Позивач зазначає, що своїми діями відповідач завдав йому моральної шкоди, оскільки останніх два роки він присвятив службі у Збройних Силах України, виконував бойові завдання у найгарячіших точках, має статус учасника бойових дій та після звільнення з проходження військової служби планував повернутись на посаду та завдяки цьому відновити своє цивільне життя. Однак, у перший день виходу на роботу він був шокований повідомленням про те, що його давно вже звільнено, без жодної пропозиції зайняти вакантні посади. На переконання позивача через дії відповідача, що полягали у грубому та зневажливому ставленні, він зазнав моральних страждань, зневірився у доброчесності відповідача та вважає, що своїми діями відповідач завдав йому моральної шкоди.

На підставі наведеного, зокрема враховуючи час проходження військової служби, позивач просив суд визнати поважною причину пропуску та поновити процесуальний строк на подання позовної заяви, визнати незаконними та скасувати наказ №01/25-02 від 25.02.2022 року Приватного підприємства «АХ БУД» (раніше - Приватного підприємства «ВНК ТРЕЙД»), а також наказ №01/01-10 від 01.10.2022 року Приватного підприємства «АХ БУД». Поновити позивача на займаній посаді та стягнути з Приватного підприємства «АХ БУД» на користь позивача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.09.2024 року до моменту винесення рішення по даній справі. Стягнути з Приватного підприємства «АХ БУД» на користь позивача середній заробіток за період увільнення за період з 01.03.2022 року по 19.07.2022 року, компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.05.2021 року по 01.07.2022 року включно, а також стягнути моральну шкоду у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. та понесенні останнім судові витрати.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб та призначено до судового засідання. Крім того, зазначеною ухвалою судом витребувано із ПП "АХ БУД": наказ №01/16-04 від 16.04.2021 року пр прийняття на роботу ОСОБА_1 ; наказ №01/25-02 від 25.02.2022 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; наказ №01/01-10 від 01.10.2022 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 ; штатний розпис ПП "АХ БУД" ( раніше ПП "ВНК ТРЕЙД") за 2021-2024 роки; табелі робочого часу за період роботи ОСОБА_1 на ПП "АХ БУД" ( раніше ПП "ВНК ТРЕЙД"); заяви ОСОБА_1 про надання відпусток зі збереженням заробітної плати та без збереження заробітної плати, а також про звільнення з роботи.

Позивач та його представник, в судове засідання не з`явились, в матеріалах справи міститься заява, в якій вони просили судовий розгляд проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Щодо винесення заочного рішення не заперечили.

Відповідач у судове засідання вчерговий раз не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на всі відомі адреси та через оголошення на офіційному сайті "Судова влада", про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань та витребуваних документів за ухвалою суду від 13.11.2024 року, до суду не надав.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей223,280 ЦПК Українисуд провів заочний розгляд справи.

Відповідно дост. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому в цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Статтею 24 Конституції Українивизначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідност. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннямист. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч.5ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, необхідно звернути увагу на те, що Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13.05.1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05.2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободпризначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Статтею 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, затвердженими відповідними законами України дія воєнного стану продовжувалася та діє на теперішній час.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України визначено, що за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В редакції норми, що були чинними станом на 25.02.2022 року передбачено, що період строкової військової служби, період служби за контрактом є періодами, упродовж яких за працівником зберігається місце роботи, посада і середній заробіток та які враховуються при розрахунку стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-1Х внесено зміни, зокрема в ст. 82, 119 КЗпП України відповідно до яких: 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.

Таким чином,внесеними змінамиперіод проходженнястрокової військовоїслужби таслужби законтрактом виключеноперіод роботи,що надаєправо нащорічну відпустку.Виключено норму,яка надавалаправо мобілізованомупрацівникові назбереження середньогозаробітку заосновним місцемроботи.Тобто, з урахуванням змін з 19.07.2022 року період військової служби не враховується до періоду, який надає особі право на щорічну відпустку.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно Закону України «Про відпустки» ч.1 ст.6 передбачено, що щорічна відпустка надається працівникові тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

За положенням ст. 9 Закону, у редакції, що була чинна до 19.07.2022, передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховується: час фактичної роботи; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково ( в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Дані вимоги викладені в ст.82 КЗпП України.

Частиною 3 ст.119 КЗпП України визначено, що за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином, редакція цих норм, які були чинними станом на 19.07.2022, передбачали, що період строкової військової служби, період служби за контрактом є періодами, упродовж яких за працівником зберігається місце роботи, посада і середній заробіток та які враховуються при розрахунку стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 47 КЗпП України зазначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним повний розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, та внести належні записи про звільнення.

Постановою Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 307/3549/16-ц зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї запису про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з цим, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З огляду на наведене судом встановлені наступні обставини, зокрема, що на підставі наказу №01/16-04 від 16.04.2021 та згідно із записом у трудовій книжці, позивач - ОСОБА_1 , був прийнятий на роботу Приватним підприємством «ВНК ТРЕЙД» на посаду - водій автотранспортних засобів.

Згідно із Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 25.02.2022 року, у відповідності до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом 25.02.2022 року, ОСОБА_1 , було мобілізовано та призначено головним сержантом автомобільного взводу автомобільної роти автомобільного батальйону (м. Вінниця), ВОС-790975А.

Як вбачається із наказу №01/25-02 від 25.02.2022 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи, підставою звільнення зазначено угоду сторін, відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Разом з цим із інформації, зазначеної у Відомостях про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб від 28.08.2024, вбачається, що 01.10.2022 року ОСОБА_1 , звільнено з роботи відповідно до наказу №01/01-10 від 01.10.2022 року, причиною припинення трудових відносин зазначено п.1 ст. 36 КЗпП України, а саме: угода сторін.

Однак,із документівнаданих позивачемслідує,що ОСОБА_1 ,жодну угодуз ПП«АХ БУД»(раніше ПП «ВНК ТРЕЙД») не підписував, адже починаючи з 25.02.2022 року був мобілізований та перебував у військовій частині НОМЕР_1 , згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 43 від 25.02.2022 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.09.2024 року, Приватне підприємство «ВНК ТРЕЙД» 25.11.2023 року змінило назву з Приватного підприємства «ВНК ТРЕЙД» на Приватне підприємство «АХ БУД» (далі- ПП «АХ БУД»), окрім того вбачається, що змінено адресу місцезнаходження юридичної особи та змінено вид діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 серпня 2024 року № 52-РС, Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 247 від 02.09.2024 року, а також згідно висновку (постанови) військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний непридатним, тому 02 вересня 2024 ОСОБА_1 , був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я.

03.09.2024 року позивач, з`явився за фактичним місцем розташування підприємства, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою продовження роботи, проте на територію підприємства він не був допущений. Представниками підприємства будь-яких роз`яснень не надано, в агресивній формі викинуто трудову книжку та повідомлено про звільнення.

З 25.02.2022 по 02.09.2024 ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, брав участь у бойових діях, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 1 серпня 2019 року.

В той час як трудову книжку ОСОБА_1 , отримав лише 03.09.2024 року, а відтак останній не був ознайомлений з наказом про його звільнення та відповідно не отримував жодних розрахунків у зв`язку зі звільненням.

Таким чином, позивач у період з 25.02.2022 року по 02.09.2024 року мав бути увільнений від роботи (посади) зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку, однак всупереч вимогам ст. 119 КЗпП України, був звільнений.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого податку доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (відповідь на запит в електронному вигляді) від 01.11.2024 року, вбачається, що фактичним періодом роботи за який позивачу здійснювались виплати заробітної плати, є період з 01.05.2021 року по 01.01.2022 року, який складає суму 77 094 грн. 88 коп. та 273 календарних днів. Відтак, середньоденна зарплата ставитиме 282 грн. 40 коп.

Судом встановлено, що у зв`язку зі збереженням середнього заробітку на період увільнення, позивач мав отримати за період з 01.03.2022 року по 19.07.2022 року заробітну плату у сумі 43 207 (сорок три тисячі двісті сім гривень) 02 коп. із розрахунку середньоденної заробітної плати на кількість днів у періоді.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із Виписки по картці/рахунку від 28.05.2019 за період з 01.01.2020-23.09.2024, таких виплат ОСОБА_1 , не отримував.

Також, за період з 01.05.2021 року по 01.07.2022 року включно позивач набув право на 31 день щорічної відпустки, в такому випадку компенсація за невикористану відпустку за період з 01.05.2021 року по 01.07.2022 року включно становитиме 8 785 (вісім тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень) 04 коп.

У зв`язку з незаконним звільненням за період з 03.09.2024 року по дату винесення рішення у даній справі відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Так, за період з 01.09.2024 року по 26.02.2025 року сума компенсації за час вимушеного прогулу становить 36147 (тридцять шість тисяч сто сорок сім гривень) 20 коп. з розрахунку середньоденної заробітної плати на кількість днів у періоді.

Окрім того, ст. 23 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі й гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 3 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Приватним підприємством «АХ БУД» при звільненні працівника ОСОБА_1 , грубо проігноровано той факт, що позивач з перших днів повномасштабного вторгнення на території України гідно виконував свій обов`язок, захищаючи суверенітет держави, брав участь у бойових діях, ризикував життям та під час здійснення військової служби його здоров`я погіршилось. Відповідач будучи роботодавцем не забезпечив збереження робочого місця такому працівнику, допустив численні порушення законодавства.

Разом з цим з боку держави, згідно ст. 17 Конституції України, гарантовано соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України. За таких обставин, суд бере до уваги доводи позивача про його моральні страждання, спричинені діями відповідача, а відтак вбачає наявність підстав для стягнення моральної шкоди в повному обсязі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивача всупереч ст. 119 КЗпП України незаконно звільнено, як наслідок, відповідно до ст. ст. 47, 116-117 КЗпП України, наказ №01/25-02 від 25.02.2022 року та наказ №01/01-10 від 01.10.2022 року Приватного підприємства «АХ БУД» (колишня назва - Приватне підприємство «ВНК ТРЕЙД») є незаконними та підлягають скасуванню.

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 14, 19, 24, 55 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 115, 116-117, 119, 232, 233, 235, 237-1, 238 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду із позовною заявою до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Визнати незаконним та скасувати наказ №01/25-02 від 25.02.2022 року Приватного підприємства "АХ БУД"(колишня назва - Приватне підприємство "ВНК ТРЕЙД" про звільнення ОСОБА_1 з посади - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів, за угодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Визнати незаконним та скасувати наказ №01/01-10 від 01.10.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів, за угодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України

Поновити ОСОБА_1 на посаді - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів Приватного підприємства "АХ БУД".

Стягнути з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.09.2024 року до моменту винесення рішення по даній справі, а саме по 26.02.2025 року включно.

Стягнути з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період увільнення з 01.03.2022 року по 19.07.2022 року, включно.

Стягнути з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.05.2022 року по 19.07.2022 року включно.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць - допустити до негайного виконання.

Стягнути з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного підприємства "АХ БУД" в дохід держави судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2025 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Приватне підприємство "АХ БУД", код ЄДРПОУ 43244825, юридична адреса: м. Харків, вул. Агрономічна, буд. 5, адреса місця знаходження: Вінницька обл. Вінницький р-н., с. Лаврівка, вул. Б. Хмельницького, 137.

Суддя: