Рішення

від 11.03.2025 по справі 127/37302/24

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 127/37302/24

Провадження № 2-др/127/24/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2025 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря Бойчук Я. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, заяву представника позивача - адвоката Сахарової Марії Андріївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.02.2025 року позовні вимоги задоволено. Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду із позовною заявою до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ №01/25-02 від 25.02.2022 року Приватного підприємства "АХ БУД"(колишня назва - Приватне підприємство "ВНК ТРЕЙД" про звільнення ОСОБА_1 з посади - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів, за угодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Визнано незаконним та скасовано наказ №01/01-10 від 01.10.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів, за угодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів Приватного підприємства "АХ БУД".

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.09.2024 року до моменту винесення рішення по даній справі, а саме по 26.02.2025 року включно.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період увільнення з 01.03.2022 року по 19.07.2022 року, включно.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.05.2022 року по 19.07.2022 року включно.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць - допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" в дохід держави судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

03.03.2025 року представник позивача звернулась до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача - адвокат Сахарова М. А., в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримала, просила суд її задоволити.

Представник відповідача ПП "АХ БУД", в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки та повідомлення в мобільному додатку "Viber". Заяв та клопотань до суду не надав.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 270 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 26.02.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду із позовною заявою до Приватного підприємства "АХ БУД" про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за період увільнення, стягнення компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди.

Визнано незаконним та скасовано наказ №01/25-02 від 25.02.2022 року Приватного підприємства "АХ БУД"(колишня назва - Приватне підприємство "ВНК ТРЕЙД" про звільнення ОСОБА_1 з посади - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів, за угодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Визнано незаконним та скасовано наказ №01/01-10 від 01.10.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів, за угодою сторін відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді - водій вантажного авто, водій автотранспортних засобів Приватного підприємства "АХ БУД".

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.09.2024 року до моменту винесення рішення по даній справі, а саме по 26.02.2025 року включно.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період увільнення з 01.03.2022 року по 19.07.2022 року, включно.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.05.2022 року по 19.07.2022 року включно.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць - допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнуто з Приватного підприємства "АХ БУД" в дохід держави судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Заяв та клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При розгляді заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням "BRYLIANT LAW GROUP", укладено договір про надання правничої допомоги від 20.09.2024 року. Відповідно до Звіту (акт надання послуг) від 27.02.2025 року, вбачається, що сторони домовились, що розмір плати за надання правової допомоги, складає 20 000 грн. Оплата здійснюється декількома платежами, що підтверджується квитанцією від 09.10.2024 року на суму 5 000 грн., 14.10.2024 рокуна суму 12 000 грн., 03.03.2025 року на суму 3 000 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн., є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "АХ БУД" на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.03.2025 року.

Суддя: