Рішення

від 20.02.2025 по справі 349/214/24

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 349/214/24

Провадження № 2/346/140/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого - судді: Коваленка Д.С., секретар судового засідання Романчук Л.І., Урбанович І.Д., за участю представниці позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: ОСОБА_2 , відповідача: ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 , подану його представницею ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 , поданим його представником: ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені ОСОБА_4 , звернулась до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, із позовною заявою до ОСОБА_3 , яким просила стягнути з останнього борг за договором позики у розмірі 750 000 гривень, а також судовий збір у розмірі 7500 гривень. Підставою позову, вказує порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором позики.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 16 лютого 2024 року суддею Рогатинського районного суду Івано-Франківської області було вирішено вказану цивільну справу передати на розгляд Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (а.с.29 т.1). І згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями, суддею визначено Коваленка Д.С. (а.с. 35 том 1).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2024 року вирішено відкрити провадження та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 30 травня 2024 року (а.с.36 том 1).

15.04.2024 року представник відповідача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с. 38 том 1). 02.05.2024 року представником відповідача подана заява про виклик свідка ОСОБА_5 ( 46-47 том 1). 02.05.2024 року до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла зустрічна позовна заява про визнання розписки недійсною з додатками (а.с. 51-124 том 1). 20.05.2024 року надійшло клопотання від ОСОБА_1 , яка просила забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконфереції (а.с. 117-118 том 1).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2024 року вирішено дозволити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , взяти участь у судовому засіданні, 30 травня 2024 року о 15 годині у режимі відео конференції з приміщення Господарського суду м. Києва (а.с. 134 том 1). 30.05.2024 року надійшла заява представника позивача про необґрунтованість заяви про виклик свідка ОСОБА_5 (а.с.140-141 том 1).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2024 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання не дійсною розписки від 19 січня 2023 року та вирішено об`єднати в одне провадження з первісним позовом (а.с.149).

31.05.2024 року було подано заперечення на заяву від ОСОБА_2 (а.с. 153-156 том 1).

14 червня 2024 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_2 про залишення заяви про виклик свідка без розгляду (а.с.160-162 том 1).

19 червня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача та третьої особи; про зобов`язання позивача надати відповідні докази вчинення певних дій або наявності певної події та заява про витребування доказів (а.с. 166-169, 170-172, 173-178 том 1).

29.07.2024 року до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (а.с. 78-107 том 2)

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд та залишено без задоволення клопотання представника про виклик свідка. Разом з цим задоволено клопотання частково про виклик свідків, а також задоволено клопотання про витребування доказів (а.с.108-111 том 2).

06.09.2024 року надійшла інформація по справі від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (а.с. 125-127 том 2).

16.09.2024 року надійшла інформація по справі від центру обробки спеціальної інформації ДПСУ (а.с. 129-130,131). 11.10.2024 року надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи від ОСОБА_2 (а.с. 134 том 2). 11.10.2024 року ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання представник відповідача про витребування доказів задоволено (а.с. 141 том 2). 21.11.2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про витребування доказів та про зміну порядку з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів (а.с. 156-158, 159 том 2). 21.11.2024 року ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання представник відповідача про витребування доказів задоволено (а.с. 164-165 том 2).

25.11.2024 року надійшла інформація по справі від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (а.с. 174 том 2). 23.12.2024 року представник відповідача подав клопотання про витребування доказів (а.с. 181-190 том 2). 26.12.2024 року представник відповідача подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, а також заяву про застосування заходів процесуального примусу (а.с. 194, 196-198 том 2). 26.12.2024 року ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області вирішено клопотання представника відповідача про витребування доказів задовольнити (а.с. 204-205 том 2)

20.01.2025 року надійшла інформація по справі від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (а.с. 221 том 2). 10.02.2025 року до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, можливість розгляду справи за відсутності свідка та про продовження судового розгляду, а також про приєднання до матеріалів справи письмового тексту промови у судових дебатах (а.с. 225,226-227,228-239 том 2).

Стислі позиції учасників справи.

Аргументи позивача за первісним позовом. Відповідача знає, оскільки той колись працював у нього водієм, але на якому конкретно транспортному засобі, не пам`ятає. Відповідач попросив гроші на бізнес, і оскільки позивач теж бізнесмен, і мав такі гроші, вирішив дати їх відповідачу.

Аргументи представниці позивача. 19.01.2023 року позивач особисто передав саме у борг відповідачу грошові кошти в сумі 750000 гривень, на підтвердження чого і склав письмову розписку, в якій були зазначені умови повернення грошових коштів. Але відповідач зобов`язання з повернення позики, не зважаючи на встановлений і погоджений порядок та умови повернення грошових коштів, не виконав. І оскільки на звернення позивача з проханням повернути позику, відповідач не реагував, позивач звернувся до суду.

Аргументи позивача за зустрічним позовом. Гроші вказані у розписці, він у позивача за первісним позовом ніколи не брав. Вказану розписку його примушував написати ОСОБА_5 директор фірми на якій він працював водієм, пояснюючи це тим, що у зв`язку із мобілізацією багато водіїв виїжджали за кордон, кидали там автівки і зникали, що призводило до збитків власників цих машин. І от з метою запобігти таким проблемам, його примушували написати таку розписку, яку він і написав та підписав, але гроші не отримував. Разом з цим вказував, що сума, вказана у розписці дорівнює ринковій вартості того автомобіля, на якому він і працював водієм, що підтверджується даними з Інтернету щодо автомобілів тієї ж марки, моделі та року випуску.

Аргументи представника позивача за зустрічним позовом. Розписка від 19 січня 2023 року не відповідає вимогам чинного законодавства. Боргова розписка, яка не містить посилання на момент передання грошових коштів, а умови надання та повернення коштів є суперечливими, не може свідчити про укладення договору позики (Постанова Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16). Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа. До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15. Також розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів (ВС/КЦС справа № 524/4946/16-ц 08.07.19). Таким чином позивач за первісним позовом надав суду копію розписки від 19 січня 2023 року, яка є недостовірним доказом, оскільки її зміст суперечить приписам ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України, а також параграфу 1 глави 71 ЦК України, зокрема текст розписки не відповідає предмету та формі договору позики, передбачених статтями 1046, 1047 ЦК України. І тому у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов слід задовольнити. Підставою не дійсності вважав вчинення правочину його клієнтом проти своєї справжної волі.

Оцінка суду щодо фактів.

У грудні 2022 року та січні 2023 року, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) працював та отримував доходи у вигляді заробітної плати від ТОВ "Міжнародна транспортна компанія "Трезо" (код 39562278), а у січні 2023 року також і від ТОВ "Бриджер Експрес"(код 45376515) - а.с.101,102-105 т.1.

Засновником та директором ТОВ "Бриджер Експрес", на момент коли там працював ОСОБА_3 водієм з 23.12.2023 по 15.01.2024 (а.с.142 т.1), дійсно був ОСОБА_5 (а.с.98-100т.1), а основним видом діяльності цієї фірми було здійснення вантажних автомобільних перевезень (а.с.143 т.1).

ОСОБА_3 на момент коли працював водієм у вказаній фірмі мав діюче право керування транспортними засобами категорії С, С1, СЕ та С1Е (а.с.67 т.1). А за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 23.10.2021 року новим власником сідлового тягача Volvo FH1277 2014 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , було зареєстровано ОСОБА_5 , а з 28.01.2023 - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.221-222 т.2).

У період з 14.01.2023 по 26.01.2023, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на території України (а.с.129-132 т.2).

19 січня 2023 року ОСОБА_3 написав власноруч та підписав документ під назвою розписка, в якій зазначив наступне: "Я, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області взяв у ОСОБА_4 750000 грн., в еквіваленті 25000 $ обіцяю повернути протягом 6 місяців ((шість місяців)). Розписка написана власноруч без тиску." Нижче, розписка має дату 19.01.2023 р та підпис ОСОБА_3 , який визнав, що саме він написав цю розписку та поставив свій підпис (а.с.17т.1 та а.с.151т.2).

22.03.2024 ОСОБА_3 звернувся до Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, на підставі якої відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внсеені не були (а.с.116-120 т.1).

Інші факти, на які вказували сторони належними, достовірними та допустимими доказами, ними не доведені.

Оцінка суду щодо вимог за первісним позовом.

Права і обов`язки громадянина визначаються виключно законами України (пункт 1 частини 1статті 92 Конституції України).

А за ч.1статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому, в силу положень частини другої статті509, пункту першого частини другої статті11та частини першої статті629 Цивільного Кодексу Українизобов`язання можуть виникати з договорів, які стають обов`язковими для виконання сторонами, що їх уклали.

Зокрема, з огляду на статтю 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

А відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. І згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений нею у постанові від 16.01.2019р. (справа №464/3790/16-ц) про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, зроблений ним у постанові від 31.01.2024р. (справа №448/852/21) про те, що:

- у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання саме боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови;

- договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей;

- таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії;

- Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначали, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Однак, зважаючи на дійсний текст написаної та підписаної ОСОБА_3 розписки суд констатує, що цей текст не підтверджує конкретного моменту (конкретної дати) отримання ним грошей у розмірі 750000грн. у ОСОБА_4 , а також не підтверджує, що такі гроші (хоча немає доказів того, що вони були передані ОСОБА_3 у конкретну дату) були надані ОСОБА_3 саме у власність і саме у борг. Також, відомості тексту розписки про повернення грошей протягом 6 місяців не містять жодних визначень моменту у часі чи настання певної події, від настання яких слід рахувати ці 6 місяців.

Що стосується дати, яка вказана у розписці під її текстом: 19.01.2023р. поруч із підписом, то ніщо у тексті розписки не вказує на те, що ця дата є датою передачі грошових коштів ОСОБА_4 . ОСОБА_3 , а її місце розташування у тексті розписки знизу після тексту, вказує тільки на те, що цю розписку було складено саме 19.01.2023, оскільки поруч із цією датою є підпис ОСОБА_3 .

А інших належних, достовірних та допустимих доказів факту надання ОСОБА_4 . ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 750000грн. у конкретну дату, у власність, і саме у борг або ж укладення між ними саме договору позики, позивачем за первісним позовом не надано.

І тому суд констатує, що позивач за первісним позовом не довів, ні факту укладення договору позику, ні факту виникнення між ним та ОСОБА_3 саме боргових відносин, ні факту передачі йому у власність грошових коштів із обов`язком їх повернення.

Як наслідок суд вважає, що позивач за первісним позовом не довів виникнення у ОСОБА_3 обов`язку та відповідно виникнення у ОСОБА_4 права вимагати повернути грошові кошти у розмірі 750000грн., як такі, що були надані у борг і настав час їх повернення.

І оскільки позивачем за первісним позовом не доведено наявність у нього права за захистом якого він звернувся до суду, у задоволенні первісного позову слід відмовити повністю.

Оцінка суду щодо вимог за зустрічним позовом.

Зустрічний позов обгрунтовувався тим, що розписку слід визнати не дійсною, позаяк її укладення не відповідало справжній волі ОСОБА_3 .

В силу статті 203 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. А ч.1ст.215 ЦК Українивстановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 3 та 5ст. 203 ЦК України, на які посилався представник у зустрічному позовіпередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. А згідно з ч.1 ст.231 ЦК України, на яку також вказував представник, як на підставу для задоволення зустрічного позову правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Однак, ні позивач за зустрічним позовом, в інтересах якого він був поданий його представником, ні сам представник не надали суду будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що у даній справі розписка мала усі ознаки укладеного правочину (оскільки визнати не дійсним правочин, який не було укладено, не можна), і що коли ОСОБА_3 вчиняв правочин, він це робив проти своєї справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку будь-якої іншої особи.

Отже, позивач за зустрічним позовом не довів наявність підстав для задоволення зустрічного позову і тому у його задоволенні слід відмовити повністю.

Оцінка суду щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з огляду на це та те, що у задоволенні позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовом суд відмовляє повністю, у стягненні судового збору, який було сплачено і первісним позивачем (у розмірі 7500 гривень), і позивачем за зустрічним позовом (у розмірі 1211 гривень 20 копійок) із протилежної сторони, слід відмовити. Оскільки у цьому випадку судовий збір покладається на кожну сторону яка його сплатила.

Отже, керуючись статтями2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 , поданого його представницею ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою відмовити повністю.

У стягненні судового збору з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за подання первісного позову у розмірі 7500 гривень - відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , поданого його представником: ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання розписки недійсною відмовити повністю.

У стягненні судового збору з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за подання зустрічної позовної заяви у розмірі 1211 гривень 20 копійок - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2025 року.

Суддя: Коваленко Д. С.