Рішення

від 27.02.2025 по справі 489/7868/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/306/2025 Справа № 489/7868/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2025 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі судового засідання Вознюк Д.І.,

за участі представників позивача та третьої особи, відповідачів Яцковського К.Г. та Яцковської Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

28.11.2023 року у виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом про відібрання дитини у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 13.11.2023 року на адресу служби у справах дітей від Миколаївської гімназії № 20 ММР надійшло повідомлення про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , яку після сімейного конфлікту мати ОСОБА_2 вигнала з дому, що є проявом насильства стосовно дитини. Додатково навчальний залад повідомив, що 11.11.2023 року мати подзвонила та повідомила, що тимчасово її донька не буде відвідувати уроки онлай, оскільки через небажання доньки приймати участь у житті сім`ї виник конфлікт, отже донька поживе тиждень-два у знайомої особи.

13.11.2023 року дитина була виявлена у сторнньої особи, з тепмпературою 37,6 С, без видимих тілесних ушкоджень. Дитина пояснила,що вона боїться повертатися додому, адже мати її вигнала .Було складно акт на знайдену\покинуту дитину та дівчину поміщено до Міської дитячої лікарні № 2. Того ж дня мати підтвердила начальнику служби у справах дітей ММР Ю.В.Кравченко, що вигнала доньку, адже вона сама була винувата, подальшою долею дитини не цікавилася.

17.11.2023 року дитина ОСОБА_5 валерія письмово підтвердила , що 11.11.2023 року через конфлікт мати вигнала її з дому в під`їзд в одній піжамі та без взуття , дівчину впустили сусіди, а потім забрала знайома, амти в цей час дитиною не цікавилася. Дівчина не хоче повертатися додому , просить її влаштувати до центру та надати психологічну допомогу, так як мати не дозволяла їй спілкуватися з психологами Миколаївського міського центру соціальних служб.

Малолітня ОСОБА_6 з 11.08.2023 знаходиться на обілку в службі у спрваах дітей адімністрації інгульського району ММР «як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах» за категорією скоєння фізичного. Психологічного, економічного ансильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення. Підставою постановки на обілк є скоєння матір`ю ОСОБА_2 , кримінального правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України : а саме навмисне нанесення тілесних ушкоджень своїй дитині. Після побиття дівчина перебувала у Міській дитячій лікарні № 2, проте 05.09.2023 року сама дитина та мати висловили бажання проживати однією сім`єю та після проведення профілактичної роботи 14.09.2023 року комісія захисту прав дитини виконкому ММР надала згоду на повернення дитини матері з обов`язковим взяттям родини на контроль та за умови співпраці матері та дитини з Центром соціальних служб. Також було проведено обстеження умов проживання родини за адресою АДРЕСА_1 , де встанволено, що батьками створено належні умови проживання для дитини, а також її брата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.10.2023 року фахівцями служби було проведено профілактично-роз`яснювальну роботу з матір`ю та донькою.

17.11.2023 року психологом лікарні діагностовано, що емоційний стан малолітньої пригнічений, дівчина пережила гостру стресову ситуацію.стосунки з матір`ю викликають сум , глибоку образу та тривогу, є ознаки психологічного насильства щодо дитини з боку матері, дівчина відчуває себе знедоленою та покинутою.

20.11.2023 року ОСОБА_2 було особисто запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбудеться 23.11.2023 року, проте жінка відмовилася від отримання запрошення, на засідання не з`явилася. Батько дитини власної думки щодо вирішення конфлікту не подав.

23.11.2023 року комісія прийняла рішення про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав, оскільки дитина наразі проживає в сім`ї, яка є неприйнятною для неї та існує загроза для здоров`я дитини.

Вважають, що відібрання дитини відбулося в якнайкращих інтересах дитини, в зв`язку з чим звернулися до суду з вказаним позовом.

Відзиву на позов відповідачами не подано. Надані письмові заперечення, в яких вони заперечують проти позову та зазначають, що при проживання доньки в родині їй будуть надані кращі умови життя та виховання.

22.01.2025 року в судовому засіданні було поставлено на обговорення питання щодо опитування у судовому засіданні думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протокольною ухвалою суду постановлено заслухати в судовому засіданні думку дитини щодо предмету заявлених позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 18.02.2025 призначено судове засідання з розгляду цивільної справи №489/7868/23 на 26.02.2025 року на 14 год. 00 хв. в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Южноукраїнському міському суду Миколаївської області.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали заявлені позовні вимоги та просили про їх задволення з підстав, викладених у позові. ОСОБА_8 , начальник служби у справах дітей Миколаївської міської ради, в судовму засіданні наголосила суду, що позов подано в найкращих інтересах дитини, яка в свої 14 років усвідомлено висловила думку щодо небажання повернутися до матері. Зазначила, що відповідаючи на питання суду, дівчинка перебувала у пригніченому стані, це було дуже важко для неї, вона хвилювалася та плакала, але її ніхто ен примушував так відповідати і ОСОБА_6 чітко висловила свою думку жити далі без батьків. Мати своєю поведіною не довела, що вони усвідомила свої помилки в подальшому буде ставитися до доньки з розумінням без погроз та насильства. На жаль, батько дитини зараз не може перебувати вдома та забезпечувати доньці належні захист та виховання. Отже , повернення зараз дитини до матері не буде безпечним , преш за все, для її психологічного здоров`я та не забезпечить нормального ивховння, буде для дитини психо-травмуючим.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позову, зазначаючи, що в будь-якому разі, проживання та виховання дитини в родині є кращим, ніж проживання її у дитячому притулку.Наголосив, що дійсно на відстані дуже важко довести, що вони змінили ставлення до дитини і будуть забезпечувати їй нормальне виховання та ставлення. Звернув увагу суду на те, що за час перебування в притулку ОСОБА_6 сама декілька разів втікала , навчилася вживати алкоголь та курити. Її виховання не покращилося в цей період, а навпаки погіршилося. Зазначив, що вони в усвідомили свої помилки і в подальшому будуть застовуватидо доньки ільки такі методи виховання як умовляння та пояснення, без жодних фізичних покарань. Визнав, що дійсно декілька разів вони били її ременем, але за дуже серйозні провини, як крадіжка грошей у бабусі, інші небезпечні для родини вчинки. Мати теж можна зрозуміти, адже їй дійсно важко, а донька відмовлялася допомагати, багато обманювала.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти позову, зазначаючи, що вона бажає повернення доньки додому , що вона усвідомила, що фізичні покарання не найкращий метод виховання і що вона навчиться тримати себе в руках, керувати своїми емоціями та більше не кричати на доньку та не сварити її, а спокійно пояснювати. Також зазначила, що ОСОБА_6 не бажає повертатися додому саме через те, що в притулку її не заствляють нічого робити, робити уроки, вона відчула свободу , в неї немає того нагляду та контролю , що був вдома. Проте такий нагляд їй необхідний. Визнала, що дійсно декілька разів вони били доньку ременем, часто трааплялися сварки через те, що ОСОБА_6 не слухала її, не проявляла повагу до матері, не виконувала її вказівок навіть щодо уроків. Вона дійсно намагалася налагодити стосунки з донькою, водила її до психологів ще з 10-ти років, але донька продовжувала не поважати її, не слухалася та дуже багато обманювала чи приховувал правду. Коли донька повернеться, вона буде намагатися прислуховуватися до неї і пояснювати правильні речі для її ж блага, а не карати її..

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, заслухавши думку дитини ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Як втсановлено судом, батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , який є батьком-усиновлювачем ОСОБА_6 , наразі є військовослужбовцем та проходить військову службу за межами міста.

Мати ОСОБА_2 перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як підтверджується матеріалами справи , вперше дитина перебувала в Міській дитячій лікарні № 2 з 10 серпня по 15 вересня 2023 року за направленням Служби у справах дітей Інгульського району .

Згідно Довідки КНП МОДКЛ МОР від 10.08.2023 , ОСОБА_3 , діагностовано множинні поверхневі ссадини кінцівок та тулуба, гематова лівого зап`ястного суглоба. До суду надо фото ссадин та гематом на тілі ОСОБА_6 .

Згідно Наказу № 53 від 11.08.2023 року Служби у справах дітей Інгульського району ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поставлена на облік за категорією : скоєння фізичного, психологічного, економічного насильства над дитиною, жорстоке поводження з нею або загроза його вчинення.

11.08.2023 року було внесено відомості до ЄРДР про скоєння матір`ю ОСОБА_2 , кримінального правопорушення за ч.1 ст. 125 КК України : а саме навмисне нанесення тілесних ушкоджень своїй дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Миколаївським РУП ВП № 2 ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 , 1990 р.н., яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , поставлена на профілактичний облік як кривдник з 11.08.2023 р у зв`язку з відкриттям кримінального провадження за ч.1 ст. 125 КК України.

Як пояснила відповідачка в судовому засіданні, тоді вона дійсно побила доньку ременем за те, що та ледь не «спалила квартиру», коли палила папірці зі своїми негативними емоціями за порадою психолога - але прямо на балконі. Вона мала про це повідомити мамі та разом піти на вулицю, де розпалити вогонь у безпечному місці. Мати визнала,що тоді у неї не витримали енрви, вона розуміє, що побиття - це неналежний метод виховання .

Згідно Акту від 11.08.2023 обстеження житлово-побутових умов проживання родини за адресою АДРЕСА_1 ,, встановлено належні умови проживання для проживання дитни ОСОБА_6 та її брата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації Миколаївського міського центру соціальних служб , з матір`ю дитини ОСОБА_2 проводилася дистанційне консультування психологом Центру.

14.09.2023 року комісія захисту прав дитини виконкому ММР надала згоду на повернення дитини матері з обов`язковим взяттям родини на контроль та за умови співпраці матері та дитини з Центром соціальних служб. Зазначено, проте 05.09.2023 року після проведення профілактичної роботи сама дитина та мати висловили бажання проживати однією сім`єю .

В подальшому , згідно інформації Миколаївського міського центру соціальних служб , з матір`ю дитини ОСОБА_2 проводилася дистанційне консультування щодо налагодження стосунків з донькою , під час яких жінка поводила себе збуджено , постійно звинувачувало доньку , від деяких консульацій відмовлялася через зайнятість.

13.11.2023 року на адресу служби у справах дітей від Миколаївської гімназії № 20 ММР надійшло повідомлення про неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , яку після сімейного конфлікту мати ОСОБА_2 вигнала з дому, що є проявом насильства стосовно дитини. 11.11.2023 року мати подзвонила класному керівникові та повідомила, що через конфліктну ситуацію донька втекла з дому та пізніше незнайома людина повідомила, де можна забрати доньку. Сама мати доньку не забрала, а попросила бабусю на тиждень-два взяти ОСОБА_6 до себе.

Як пояснила в судовому засіданні відповідачка, в той ранок в них дійсно була сварка на грунті того, що молодший барт рано розбудив ОСОБА_6 і донька звинуватили її, що та як погана мати не може закачати дитину. Вона не погрожувала доньці ременем, та сама вийшла з дому, вона її не виганяла. Так, вона не змогла повернути доньку з під`їзду, адже не могал покинути енмовля самого. Пізніше їй зателефонувал бабуся- це не їх родичка, а жінка, у якої вона раніше орендувала квартиру , коли ОСОБА_6 була маленька, і з цією жінкою вона часто залишала доньку, коли їй було необхідно поїхати десь по роботі- отже ОСОБА_6 сприймає цю жінку як свою бабусю. Баабуся приїхала, зібрала речі ОСОБА_6 та забрала дитину до себе на вихідні, адже всім треба було заспокоїтися. Наголосила на тому, що не виганяла доньку, вона сама вийшла з квартири, також вона не заперечувала проти поверненян доньки- вона сама не хотіла повертатися.

13.11.2023 року було складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку - у дитина була виявлена у сторонньої особи, з температурою 37,6 С, без видимих тілесних ушкоджень. Дитина пояснила,що вона боїться повертатися додому, адже мати її вигнала , встановлено , що дитина постраждала від психологічного насильства.

13.11.2023 року фахівцями служби було здійснено відвідування сім`ї , коли було виявлено , що дитина перебуває у сторонніх осіб. Жінка поводила себе агресивно.Фахівцями Служби з`ясовано, що мати періодично застосовує до доньки фізичні покарання , принижує її, вживає нецензурну лексіку, у зв`язку з чим дитину вилучено до Миколаївської МДЛ № 2.

17.11.2023 року дитина ОСОБА_11 письмово підтвердила , що 11.11.2023 року через конфлікт мати погрожувал їй ременем .вона злякалася та вибігла в коридор, тому що вже були випадки, коли мати її била. Вона стояла в коридорі , амати кричала на неї, щоб вона «валила з дому». Коли мати замахнулася ременем, вона відкрила двері та вибігла в під`їзд, вона довгий час сиділа на коврику в під`їзді в одній піжамі та без взуття , потім замерзла та пішла до сусідів .Сусіди її зігріли та вона вирішила повернутися додому, але мати сказала їй, щоб вона «йшла туди, звідки прийшла», отже вона і повернулася до сусідів. Потім її забрала бабуся ОСОБА_12 , де вона і була сі вихідні, бо боялася йти додому .З понеділка 13 лситопада вона перебуває в лікарні і мати за цей час її жодного разу не провідала . ОСОБА_6 не не хоче повертатися додому , тому що їй важко, що мати постійно кричить та б`є її.

Також ОСОБА_6 написала заяву, в якій просить її влаштувати до центру соціально-психологічної реабілітації та надати психологічну допомогу, так як мати не дозволяла їй спілкуватися з психологами Миколаївського міського центру соціальних служб.

17.11.2023 року психологом Миколаївської дитячої лікарні № 2 діагностовано, що емоційний стан малолітньої пригнічений, дівчина пережила гостру стресову ситуацію. Стосунки з матір`ю викликають сум, глибоку образу та тривогу, є ознаки психологічного насильства щодо дитини з боку матері, дівчина відчуває себе знедоленою та покинутою. Бачити матір дівчина не хоче, розмовляти з нею боїться.

20.11.2023 року ОСОБА_2 було особисто запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, яке відбудеться 23.11.2023 року, проте остання відмовилася від отримання запрошення, на засідання не з`явилася.

Як пояснила в судовому засіданні відповідачка, до неї дійсно приходила працівник служби, проте вона відмовилася розписатися та отримати запрошення , сокільки боялася собі цим зашкодити. На засідання комісії не з`явилася тому, що чекала офіційного повідомлення, яке отримала поштою вже після 23 листопада.

23.11.2023 року комісія прийняла рішення про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав, оскільки дитина наразі проживає в сім`ї, яка є неприйнятною для неї та існує загроза для здоров`я дитини.

Згідно з висновком від 06.12.2023 року орган опіки та піклування - виконкому Миколаївської міської ради розглянувши матеріали, подані службою у справах дітей, на розгляд комісії з питань захисту прав дитини щодо відібрання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав - дійшов висновку про доцільність відібрання неповнолітньої .

Згідно інформації від 12.07.2024 року КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» , де 04.12.2023 року перебуває дитина ОСОБА_3 , весь цей час дитина продовжує ставиися до батьків з недовірою та тривогою. Пероідично спілкувалася телефоном, але ініціативи не проявляла. Зараз не спілкується. Батьки відвідували ОСОБА_6 лише 2 рази - 30 січня та 08 лютого 202 року .Перший раз вона зраділа візиту, після другого перебувала у пригніченому стані , адже батьки переклали всю провину за кризову ситуацію на неї та спілкувалися з нею в аторитарному стилі. Під час індивідуальних бесід валерія розповідала. Що їй було некомфортно проживати в вдома, мати та батько часто вчиняли сварки та бійки, через що вона втікала з дому. Батьки вимагали від неї пікорення та виконання трудових доручень, догляду за молождши братом, нн враховували її інтереси, застосовували насильницькі методики виховання. Дівчинка і зараз не отримує сімейної підтримки, спілкування з батьками епізодичне - то дуже добре. То мати може заявити, що її не цікавить подадбша доля доньки .Під час телефонних консультація мати ОСОБА_2 висловлювала думку, зщо кризову ситуацію створила саме донька, ігонорувала рекомендації щодовідновлення комунікацій, винуватила працівників центру в некомпетентності , ініціативи до пвовернення доньки не виявляла. ОСОБА_6 ззаначає, що не зможе проживати в сім`ї, адже стиль виховання та спілкування залишиться тим самим.

Як підтвердили в судовому засіданні відповідачі, за час перебування доньки в Комунальному закладі, вони відвідували її 4 рази - два рази в лютому та два рази восени 2024 року. Коли ОСОБА_1 , приїзджав у відпустку (на початку та в кінці відпустки). В іншій період ОСОБА_2 не могла відвідувати доньку, оскільки це дуже складно добратися з Миколаєва до міста Южноукраїнськ з маленькою дитиною на руках, а залишити дитину взагалі немає з ким. Проте весь цей час вони спілкувалися телефоном, в тому числі і по відео-зв`язку.

Щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:

по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України. Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Оцінка пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров`я або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.

Ухвалюючи рішення про відібрання малолітньої дитини від відповідачів без позбавлення останніх батьківських прав, суд виходить із доведеності позивачем факту того, що батьки вчиняють відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_6 фізичне та психологічне насильство, внаслідок чого дитина боїться своїх батьків і не бажає повертатися до них. Зазначене у судовому засіданні підтвердила й сама неповнолітня дитина.

Так в судовому засіданні ОСОБА_11 в присутності психолога КЗ "Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради ОСОБА_14 дтвердила своє усвідомлене небажання повертатися додому (особливо до матері).Вона зазначила, що у неї з мамою так часто бували сварки, що вона вже не вірить, що щось може змінитися на краще і мати зможе щось зробити, щоб життя в родині для неї стало нормальним. Мати завжди кричала на неї та сварила, іноді била, виганяла з дому. Останнього разу мати навіть не цікавилася, як ам вона на вулиці без одягу. Під час перебування центрі вона спілкується з мамою телефоном, але навіть і при телефонних розмовах вони встигають посваритися і мати каже їй, що якщо вона не захоче повертатися додому, то їх «дороги розійдуться назавжди». Вона бачить своє майбутнє в іншій прийомній сім`ї, де їй буде комфортно та її будуть любити. Навіть зараз у притулку їй краще, ніж вдома. ОСОБА_6 дійсно підтвердила, що декілька разів втікала з центру, пробувала курити та пити водку, коли її пригощали старші дівчата, але зазраз вона усвідомлює, що це погані вчинки.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Суд вважає доведеним факт неналежного виховання батьками, переважно матір`ю дитини ( адже батько наразі є військослужбовцем і всі ті події, які стали підставою для постановленян дитини на обілк та в подальшому негайного відібрання, відбувалися без його участі ) своєї доньки у вигляді застосування до неї фізичного та психологічного насильства , що саме по собі створює загрозу для її не тільки фізичного, але і ментального здоров`я. Таке поводження з дитиною вказує на порушення її прав та неповаги до гідності малолітньої.

При цьому суд критично ставиться до пояснень матері, що вона нічого не могла зробити, коли 12-річна донька вибігла без одягу в холодну пору року за двері квартири (якщо і припустити, що це було власне рішення дитини і її ніхто з квартири не виганяв) - тим більше що вона сама пояснювала, що дивилася у двірне вічко і не бачили дитини - що все ж таки свідчить про її байдуже ставлення до дитини, достовірно знаючи про перебування дитини рано вранці без одягу невідомо де).

Суд враховує, насамперед, думку самої дитни, яка безумовно вже перебуває в тому віці, коли може усвідомлено висловити свою думку. Переважним для суду є те, що дитина, перебуваючи у дитячому закладі вже більше року, так і не захотіла повертатися додому, так і не змогла повірити матері у те, що їх стосунки можуть налагодитися, і відновити свою довіру до батьків. Суд вважає, що таке ставлення не може бути викликано лише особливостями характеру самої дитини, адже поза розумнитм сумнівом за звичайних обставин малолітні діти мають любити та сумувати за батьками в силу природніх інстинктів, підсвідомо , без жодних умов, це є неприродньо для дитини бажати розлучитися з батьками. Проте в цій родині ситуація склалася навпаки, і, очевидно, не лише з вини малолітньої дитини.Але за ці майже півтора роки мати не вжила жодних дієвих заходів для повернення дитини в родину, відновлення довіри та любові , не зробила значущих кроків для доведеня своїх намірів змінитися.

В дитячій психології виділяють причини , чому дитина стає неслухняною , як-от : вікова криза (зазвичай це 3-5 років та 10-13 років - у цей час відбуваються зміни на особистісному рівні дитини, змінюється її поведінка і психіка) ; велика кількість заборон та наказів, непослідовність батьків та розбіжності у вихованні . Насправді неслухняна дитина може дуже любити й поважати своїх батьків. Просто вона відчуває в собі силу відстоювати свої бажання, або потребу перевірити любов батьків, або прагнення в такий спосіб виявити свою образу (ревнощі старшої дитини при появі в родині новонародженої дитини ( про що пояснила відповідачка) , якій мати безумовно повинна приділяти багато уваги- це загальновідомий факт, і лише від поведінки матері залежить яким чином уникати цієї проблеми, але ж ніяк не від старшої дитини такого віку). Діти з великою силою волі ( а пр це наголосили представники позивача, адже ОСОБА_6 знайшла собі сміливість заявити про домашнє насилля) можуть бути надзвичайно розумними та творчими. Вони ставлять багато запитань, завжди мають власну думку з різних питань і відстоюють свої позиції. Цілком можливо, що в такому випадку не слід було «ламати» дитину й вимагати безумовного підпорядкування.

У відносинах між батьків і дитиною основна роль у їх побудові покладається саме на батьків, так як вони на відміну від 13-річної дитини вже мають певний життєвий досвід, в тому числі, і щодо врегулювання конфліктів. Взявши на себе батьківські обов`язки відповідачі мають усвідомлено їх виконувати, і ухилення від цього не допускається.

Суд зауважує, що для дівчинки вже стало звичним втікати з квартири, дитячого закладу, коли їй не комфортно чи коли на неї сваряться. Отже, при наступній конфліктій ситуції , враховуючи що наразі дівчина небажає повертатися до матері, цілком ймовірне повторна втеча ОСОБА_6 з дому, що в свою чергу, враховуючи, що мати не вважала за потрібне повертати негайно дитину додому ( мати навіть не з`явилася на засідання комісії з захисту прав дтини, вже усвідомлюючи на той час , що дитину в неї відбирають з 13.11.2023 року) - то така ситуація в її віці та з особливостями сьогодення може ставновити значну небезпеку ддя її життя та здоров`я 14-річної дівчини.

Встановивши такі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що залишення дитини у батьків є безумовно небезпечним для її здоров`я та морального виховання, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідачів на теперішній час є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини, про що і сама дитна чітко висловилася, що є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Тлумачення статті 4, частини першої статті 170 СК України дає змогу дійти висновку про те, що у разі неможливості (у тому числі, на час пред`явлення позову і вирішення справи) передати дитину родичам, то дитина передається органу опіки та піклування для вжиття заходів щодо захисту особистих та майнових прав дитини й забезпечення тимчасового влаштування дитини.

Разом з тим, суд зауважує, що відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини (частина третя статті 170 СК України).

Отже, батьки дитини не позбавлені можливості в подальшому звернутися до суду з позовом про поверненнїм дитини, якщо доведуть стійку зміну свого ставлення до дитини, мати, наприклад, надасть докази співпраці з психологом та отримання консультацій щодо підвищення батьківського потенціалу, батьки своїми розмовами і, можливо, більш частими відвідуваннями дитини, зможуть переконати доньку в зміні свого ставлення, і ОСОБА_6 відновить свою довіру до батьків та висловить своє бажання повернутися у родину.

Щодо стягнення аліментів на утримання дитини

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина четверта статі 170 СК України).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.ст.182,183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом, та за жодних обставин мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи зазначене та насамперед інтереси дитини, а також відносини, що склались між сторонами, відсутнсть даних про те, що матеріальний стан відповідачів не дозволяє ним надавати матеріальну допомогу дитині, наявність у відповідачів на утриманні малолітньго сина ОСОБА_7 , суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачів аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі по 1/6 частини всіх видів їх заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття - на особовий рахунок дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути судовий збір з відповідачів на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4-5, 12, 81, 89, 141, 263-265 , 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліменів - задовольнити частково.

Відібрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав.

Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення нею повноліття на особовий рахунок дитини ОСОБА_3 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення нею повноліття на особовий рахунок дитини ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі по 1073 грн 60 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 березня 2025 року.

Суддя О.А.Гуденко