Постанова

від 03.03.2025 по справі 2-2781/2010

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №2-2781/2010 Головуючий у 1-й інст. Костенко С. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №2-2781/2010 за позовом ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та стягнення заборгованості, за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Хільчевського Сергія Олександровича про ухвалення додаткового рішення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хільчевського Сергія Олександровича на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Костенко С.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просило розірвати кредитний договір №04/01/2008/840-Н/716 та договір іпотеки , укладені 04.01.2008 року між Банком та ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 209586,85 грн, з яких 173491,55 грн залишок заборгованості по договору, пеня в сумі 3266,22 грн та відсотки - 32829,08 грн.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09 червня 2010 року позов ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління заборгованість за кредитним договором в сумі 209586,85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління 1708,50 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

30 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С.О. звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просив постановити додаткове рішення , яким вирішити позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» про розірвання кредитного договору №04/01/2008/840-Н/716 від 04.01.2008 та договору іпотеки від 04.01.2008, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Деменецькою С.Л. за реєстровим №3.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 29 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального. Вказує, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що строк, визначений ч.2 ст.270 ЦПК України було пропущено, вимоги які випливають із рішення суду по даній справі є повністю виконаними, та більше не можуть підлягати до примусового стягнення, разом з тим відповідач не погоджується із такими висновками суду першої інстанції. Враховуючи положення ч. 5 ст.263 ЦПК України, постановлена ухвала є незаконною, необґрунтованою, оскільки застосовуючи положення абз.1 ч.6 ст.36 ЗУ «Про іпотеку» суд першої інстанції має перевірити чи міститься в договорі іпотеки чи договорі про надання кредиту положення про недійсність наступних вимог іпотекодержателя, після застосування досудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказує, що не ухвалення рішення про розірвання кредитного договору та договору іпотеки призводить до невизначеності відносин між кредитором і боржником.

19 лютого 2025 року на адресу Житомирського апеляційного суду надійшов відзив представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторінгс» - Стахова А.О. на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Хільчевського С.О. у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29.01.2025 залишити без змін. Вказує, що за змістом ч. 2 статті 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Натомість, рішення суду у даній справі є повністю виконаним. Як зазначено вище, 23.10.2020 ТОВ «Факторінгс» набуло право власності на предмети іпотеки внаслідок позасудового врегулювання на підставі іпотечного застереження в порядку статті 36 ЗУ «Про іпотеку». За змістом ч. 6 статті 36 ЗУ «Про іпотеку», після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними. В результаті звернення стягнення на предмет іпотеки (передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки) зобов`язання вважаються виконаними, оскільки в такому випадку відбувається належне виконання - такого висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 21.11.2018 по справі № 802/1728/16-а. Слід звернути увагу, серед іншого, на постанову Верховного суду від 13.02.2019 по справі № 759/6703/16-ц. По даній справі суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором та сформував наступний правовий висновок: За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною четвертою статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Наведена вище норма права передбачає спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором. Таким чином, за змістом статей 1, 33, 36 Закону України «Про іпотеку» використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, незалежно від наявності інших предметів іпотеки по іншим іпотечним договорам, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням. В рамках справи № 646/7699/13-ц Верховний суд в постанові від 03.07.2019 дійшов наступного висновку. Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання зобов`язання припиняється, а усі наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Така позиція в судовій практиці є усталеною та системною, та знаходить своє відображення, серед іншого, в постанові ВС від 03.08.2022 по справі № 756/11478/19; постанові ВП ВС від 22.02.2022 по справі № 761/36873/18. Таким чином, за умов припинення основного зобов`язання у зв`язку з його фактичним повним виконанням рішення суду у даній справі є повністю виконаним та більше не може підлягати примусовому виконанню в силу прямої, імперативної вказівки закону. Отже, строк на виконання рішення у даній справі сплив 23.10.2020, а відтак заява про ухвалення додаткового рішення подана поза межами процесуального строку. За змістом норм статті 126 ЦПК України: право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З урахуванням наведеного, заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі підлягала залишенню без розгляду, а відтак суд першої інстанції дійшов правильних висновків. В свою чергу, доводи відповідача, викладені в тексті апеляційної скарги, відносно неповного відображення норми матеріального права в оскаржуваній ухвалі не заслуговують на увагу, оскільки таке не спотворило зміст судового рішення та не мало наслідком його неправильність. Так, кредитним договором не передбачено, що після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки зобов`язання за кредитом не припиняються, а продовжують існувати в незадоволеній кредитором сумі. Пункт 2.3. кредитного договору, який цитується в тексті апеляційної скарги, іншого не встановлює та не свідчить про продовження існування зобов`язань після реалізації предмету іпотеки. В свою чергу, вартість предмету іпотеки, який був реалізований іпотекодержателем, та її можливе перевищення над сумою заборгованості, свідчить про можливість застосування іпотекодавцем іншого способу захисту - а саме відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених вимог іпотекодержателя у відповідності до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Таким чином, доводи апелянта відносно наявності права кредитора на пред`явлення рішення до виконання спростовуються матеріалами справи та нормами матеріального права. Більше того, судом першої інстанції було з`ясовано, що ТОВ «Факторінгс» як правонаступник позивача по справі не здійснював заміну сторони виконавчого провадження та взагалі не вчиняв будь-яких дій, направлених на примусове виконання рішення суду у даній справі, що є цілком логічно, адже право на стягнення в рамках виконавчого провадження ТОВ «Факторінгс» було втрачено в момент набуття права власності на предмет іпотеки, а саме 23.10.2020 року. Посилання на висновки Великої Палати Верховного суду у постанові від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 зазначених обставин саме даної справи не спростовують, адже спірним кредитним договором у даній справі не було передбачено продовження існування зобов`язання після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Трактування апелянтом пункту 2.3. кредитного договору в цьому зв`язку є помилковим. Стосовно не визначення законодавцем терміну «закінчення строку на виконання рішення». Апелянт в тексті апеляційної скарги вказує, що в положеннях національного законодавства не визначено, що таке закінчення строку на виконання рішення в контексті статті 270 ЦПК України. В цьому контексті слід вказати, що позовні вимоги, за якими апелянт просив ухвалити додаткове рішення, взагалі мають немайновий характер та не підлягають примусовому виконанню. Такі лише констатують правове становище учасників правовідносин. Застосування ж судом підходу, за яким було б можливим ухвалення додаткового рішення про розірвання договорів за спливом майже п`ятнадцяти років з моменту винесення основного рішення по справі та за умов, коли такі правовідносини суттєво трансформувались та взагалі припинились, був би очевидно неправильним.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що після припинення основного зобов`язанні у зв`язку з його фактичним повним виконанням, рішення суду у даній справі є повністю виконаним та більше не може підлягати примусовому виконанню. Строк виконання рішення у даній справі сплив 23.10.2020, а тому на підставі ст.126 ЦПК України заява про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що 17.02.2010 ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просило розірвати кредитний договір № 04/01/2008/840-Н/716, договір іпотеки, які укладені 04.01.2008, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2010 позов ВАТ КБ «Надра» в особі ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління заборгованість по кредитному договору в сумі 209586 грн. 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Житомирське регіональне управління судові витрати 1708, 50 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

22 червня 2010 року рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.

Виконавчий лист 2-2781/10 від 21.11.2014, перебував на виконанні у Богунському ВДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

Постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС у м.Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.10.2023 виконавчий документ повернуто стягувачу зв`язку з відсутністю у боржника майна на підстав п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Частиною 2 ст. 270 ЦПК України визначено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що строк на виконання рішення, про який зазначено в ч.2 ст.270 ЦПК України є процесуальним строком

Частиною 5 ст. 270 ЦПК України встановлено, що додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

За таких умов законом встановлено два можливих наслідки подання заяви про ухвалення додаткового рішення:

- ухвалення додаткового рішення,

- постановлення ухвали про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Отже, законом не передбачені випадки залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, а тому суд першої інстанції повинен був розглянути заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хільчевського С. О. по суті.

Згідно п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За правилами ч.5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак, стягувач з 20.10.2023 в межах трирічного строку після повернення виконавчого листа, має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження». Трирічний строк закінчується 20.10.2026 року.

Тобто, представник ОСОБА_1 - адвокат Хільчевський С. О. не пропустив строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, подавши таку заяву до закінчення трирічного строку на виконання рішення.

Таким чином, правових підстав для залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду, у суду першої інстанції не було.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин оскаржувана ухвала, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хільчевського Сергія Олександровича задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 29 січня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 04 березня 2025 року

Головуючий

Судді