Ухвала

від 25.02.2025 по справі 545/4974/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4974/24 Номер провадження 11-кп/814/996/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

за участі прокурора - ОСОБА_6 ,

засудженого - ОСОБА_7 ,

представника колонії - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2024,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено у задоволені подання начальника Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)», про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Білозерського району Херсонської області, громадянина України, засудженого 02.04.2024 вироком Балтського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 155, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Таке рішення суд мотивував тим, що доводи подання про позитивну характеристику засудженого є недостатніми для висновку про його виправлення, оскільки остання за часом характеристика направлена до суду разом з поданням про умовно-дострокове звільнення та не є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_7 довів своє виправлення та заслуговує на застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

У поданій апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Свої вимоги мотивує тим, що суд при розгляді подання не врахував дані, що позитивно характеризують засудженого, а саме, що він працює протягом усього строку відбування покарання, має заохочення, що підтверджує те, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Інші учасники судового розгляду ухвалу суду не оскаржили.

Колегія суддів заслухавши доповідача, засудженого в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, думку представника установи відбування покарань про можливість звільнення засудженого від відбування покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

За змістом положень п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України (чинної на час вчинення кримінального правопорушення), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов?язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений 02.04.2024 вироком Балтського районного суду Одеської області, із застосуванням ч. 4 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_7 покарання відбуває з 03.05.2024, на час розгляду справи судом відбута ним частина покарання становить більше половини строку призначеного покарання та засуджений має право на застосування положень ст. 81 КК України. Кінець строку покарання засудженого 09.07.2026.

З характеристики засудженого, вбачається, що він в місцях позбавлення волі знаходиться з 09.01.2023.

За час перебування у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» стягнень та заохочень не мав.

З 10.04.2024 відбуває покарання у Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)», де отримав 3 заохочення, стягнень не має.

З 24.04.2024 направлений до відділення СПС №1.

На теперішній час засуджений працює різноробочим у майстерні установи. До робіт з благоустрою установи ставиться позитивно та з належною ініціативою.

Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, спілкується із засудженими позитивної спрямованості. Відповідно до ст. 110, ст. 114 КВК України підтримує соціально-корисні зв?язки з рідними.

Спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ним належний догляд.

Виконує передбачені законодавством вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці.

Відповідно до ст. 123 КВК України бере участь у реалізації заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженими та інших виховних заходах, що проводяться в установі. Залучений до проходження модулів «Як подолати залежність», «Що таке програма реабілатації залежностей» та повний курс модуля «Збереження та зміцнення здоров?я».

Рішенням комісії виправної колонії №15 від 24.06.2024 у зміні умов тримання, відповідно до ст. 101 КВК України, відмовлено як такому, що не стає на шлях виправлення.

Рішенням комісії виправної колонії №15 від 24.06.2024 у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким, відповідно до ст. 82 КК України відмовлено, як такому, що не став на шлях виправлення.

Вину у вчиненому діянні визнає повністю. Виконавчий лист на адресу установи не надходив.

Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що дійсно, як зазначено у апеляційній скарзі, засуджений протягом усього строку відбування покарання був залучений до праці та отримав 3 заохочення.

Разом з тим, дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є її обов`язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Проте, протягом всього часу відбування покарання засуджений хоча і постійно працював, проте не завжди позитивно характеризувалася, 2 заохочення отримав безпосередньо перед направленням подання щодо його умовно-дострокового звільнення та під час його розгляду у суді, комісією виправної колонії йому було відмовлено у зміні умов тримання, відповідно до ст. 101 КВК України та заміні невідбутої частини покарання більш м?яким згідно зі ст. 82 КК України, як такому. що не став на шлях виправлення, що вказує на нестабільну поведінку та свідчить про не досягнення ним такого стану, за якого від нього не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.

Всупереч доводам засудженого, суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини справи та дані про особу засудженого, в тому числі і ті, які зазначені в апеляційній скарзі, та обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні подання про умовно - дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 09.12.2024, щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4