Ухвала

від 04.03.2025 по справі 346/3364/21

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3364/21

Провадження № 1-кп/346/433/25

У Х В А Л А

про призначення справи до судового розгляду

04 березня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудовихрозслідувань 29 січня 2021 року № 12021090180000100, про обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 3 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у відкритому судовому засіданні.

Потерпілий, обвинувачений та його захисник не заперечили щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків.

Кримінальне провадження відповідно до ст.ст.32,33 КПК Українипідсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області. Обвинувальний акт відповідає вимогамКПК України, підстави для його повернення відсутні.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2ст. 284 КПК України, або зупинення провадження, немає.

Наведене дає можливість призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду.

На думку прокурора в перше судове засідання слід викликати учасників кримінального провадження.

З врахуванням думки учасників підготовчого судового провадження судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні.

В підготовчому судовому засіданні прокурором також заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується. Зокрема, ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого чи експерта у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник та обвинувачений щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечили. Захисник вважає, що при обранні Верховним Судом запобіжного заходу вказано лише про наявність одного ризику, а саме ухилення від суду. Зазначив, що ОСОБА_7 утримується під вартою вже більше шести місяці, що становить значний строк.

Щодо вказаних у клопотанні прокурора ризиків, зазначив, що ризику впливу на потерпілого та експертів немає бо у попередніх судових розглядах вони давали покази швидше на користь захисту. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, прокурором не обґрунтовано та недоведено.

Захисник вважає, що не можна використовувати практику ЄСПЛ проти обвинуваченого.

Тому просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов`язання, або визначити заставу.

Обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що стан його здоров`я не змінився та є задовільний. Щодо можливості внесення застави зазначив, що його майновий стан задовільний, він має можливість внести заставу. Підтримав позицію свого захсиника щодо заявленого прокурором клопотання.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 статті 315КПКУкраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно ізст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ізст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу,доранішесудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання від трьох до шести років позбавлення волі, ранішебув неодноразово засуджений за злочини проти власності.

Судом встановлено, що вироком Коломийського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 січня 2024 року вказаний вирок

залишено без змін

Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від

19 вересня 2024 року у кримінальному провадженні частково задоволено касаційну скаргу захисника, скасовано вказану ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду і призначено

новий розгляд в суді апеляційної інстанції, та обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу на думку суду був, зокрема, ризик переховування від суду з урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевим судом.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Підставою для продовження запобіжного заходу суд апеляційної інстанції вказав на наявність ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 січня 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , вирок Коломийського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК

України скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції, та продовжено ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Так, обираючи обвинуваченому запобіжний захід Верховний Суд виходив з наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування від суду з урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевим судом. Суд вважає, що вказаний ризик не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.

Суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вимогами статті 331 ч.1 КПК України визначено, що суд зобов`язаний розглянути клопотання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.

Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).

Згідно правової позиції ЄСПЛ, висловленої судом у п. 79 рішення Суду у справі "Харченко проти України" та у п. 170 рішення Суду у справі "Лабіта проти Італії", таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ,5 ч. 1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого чи експерта у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно допрактики ЄвропейськогоСуду зправ людини,вагомою підставоюдля вирішенняпитання пронеобхідність попередньогоув`язненняособи єризик перешкоджаннявстановленню істиниу справіта переховуванняцієї особивід правосуддя.При цьомузазначено,що небезпекаперешкоджання встановленнюістини усправі тапереховування особивід правосуддяможе вимірюватисясуворістю можливогопокарання всукупності знаявністю данихпро матеріальний,соціальний станособи,її зв`язкамиз державою,у якійїї переслідують.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під обвинуваченого вартою, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:

- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років;

- дані, що характеризують його особу, його задовільний стан здоров`я;

- продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду з огляду на тяжкість покарання;

- а також обвинуваченому відомі потерпілий та експерти у даному кримінальному провадженні, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати на них тиск та погрози з метою дачі неправдивих показів, відмови від добровільно наданих показів.

Суд критично оцінює аргументи захисту, що вказані особи під час попереднього судового розгляду давали покази радше на користь захисту, а не обвинувачення, оскільки дані особи перед цим складом суду не допитувались і суду не відомий зміст показів, який буде ними даватись в майбутньому.

Також суд звертає увагу на неможливість запобігання вищевказаним вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, про який просить сторона захисту, у вигляді особистого зобов`язання, оскільки таке в повній мірі не здатне забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, суд вважає за можливе визначити заставу в розмірі, встановленому ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.

Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексуі повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Крім того, Відповідно до ч. 5ст. 314 КПК Україниу підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Згідно з вимогамист. 314-1 КПКУкраїниз метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчинені нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне доручити уповноваженому органу з питань пробації скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 291, 314, 315-317, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12021090180000100 від29 січня 2021року,про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. 185 ч.3 КК України, на 10 березня 2025 року о 15:30 год у приміщенні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Судовий розгляд здійснювати одноособово, у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торунь Міжгірського району Закарпатської області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , на строк 60 днів, а саме до 02 травня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_6 , заставу - сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_6 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , на строк до 02 травня 2025 року обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утриматися від спілкування зі свідками, експертами та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Доручити представнику персоналу органу пробації Коломийського міськрайонного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торунь Міжгірського району Закарпатської області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та жителя АДРЕСА_2 , для долучення до матеріалів кримінального провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню та набирає законної сили з моменту оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня їїоголошення.

Суддя: ОСОБА_1