Ухвала

від 04.03.2025 по справі 295/14317/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №295/14317/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 8 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

04 березня 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі

головуючого судді: Борисюка Р.М.,

суддів: Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

вирішуючи питання відповідно до вимог статті 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу«Житлово-будівельнийкооператив «ЖитомирМолодіжний»на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 05 лютого 2025 року,

за заявами представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» Романишина Маріана Миколайовича та представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний 1» Рудика Віталія Руслановича про закриття провадження у справі на підставі підсудності справи в межах господарського судочинства

за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житловий комплекс «Грін-Таун», Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» про визнання майнових прав на об`єкти інвестування,

в с т а н о в и в:

25 лютого 2025 року у провадження Житомирського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу«Житлово-будівельнийкооператив «ЖитомирМолодіжний»на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 05 лютого 2025 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачу Борисюку Р.М. у складі колегії: Павицької Т.М., Шевчук А.М.

По даній справі Богунським районного суду міста Житомира 05 лютого 2025 року постановлена ухвала про відмову у задоволенні клопотань представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» Романишина Маріана Миколайовича та представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний 1» Рудика Віталія Руслановича про закриття провадження у даній справі.

В поданій апеляційній скарзі Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» просить скасувати вказану ухвалу.

Однак, апеляційна скарга не може бути прийнята апеляційним судом і підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з правилами процесуального закону подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарженняухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частина перша статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зазначене положення процесуального закону не створює передумов для двозначного тлумачення наведеної норми та не передбачає винятків оскарження інших ухвал, ніж ті, що зазначені у наведеному переліку.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відмову у закритті провадження у справі, відсутня у переліку ухвал, зазначених у частині першій статті 353 ЦПК України, отже така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження№ 61-19138сво18) зробив висновок, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №623/3792/15ц та Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 610/2972/17.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішеннясуду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Устатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За таких обставин, апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» на ухвалу Богунського районногосуду містаЖитомира від05лютого 2025року про відмову у задоволенні заяв про закриття провадження у цивільній справі №295/14317/24, не може бути прийнята апеляційним судом, і підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 353, 357, 374, 388-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Житомир Молодіжний» на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 05 лютого 2025 року повернути особі, що її подала.

Відповідно до частини 8 статті 357 ЦПК України, копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеномустаттею 272цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набираєзаконної силиз моментуприйняттяі може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді