Постанова

від 26.02.2025 по справі 527/867/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/867/24 Номер провадження 22-ц/814/445/25Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Триголова В.М.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Людмили Володимирівни на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Кременчуцької районної ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2024 року адвокат Гузь Т.О. звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем перебували в шлюбі з 2011 року по вересень 2016 року, який було розірвано заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13.09.2016.

Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та повністю знаходиться на її утриманні.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 09.10.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , починаючи з 30.09.2015 і до досягнення дитиною повноліття.

З початку 2017 року відповідач припинив будь-які стосунки як з нею, так і з малолітньою донькою.

Своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини не здійснює, її життям не цікавиться, ніякої допомоги не надає.

Враховуючи, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно власної дитини, що в розумінні ст. 164 СК України є підставою для позбавлення останнього батьківських прав, просила задовольнити позов.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивовано необґрунтованістю заявлених вимог, оскільки неможливо встановити час, з якого батько перестав приймати участь в житті дитини, а відтак не можливо дійти беззаперечного висновку щодо його винної поведінки.

Не погодившись з даним судовим рішенням, адвокат Шевцова Л.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує, що ухилення батька від виконання своїх обов`язків та проявлена ним байдужість відносно доньки, свідчить про його свідоме не бажання приймати участь в її житті та не відповідає забезпеченню найкращим інтересам дитини.

Факт ухилення батька дитини від своїх обов`язків доводиться висновком органу опіки та піклування, який зазначив про доцільність позбавлення прав ОСОБА_2 , який до того ж сам не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки.

Зазначає, що суд мав заслухати думку дитини, якій на час розгляду справи виповнилося 10 років.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши думку дитини, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2016 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно довідки про заборгованість зі сплати аліментів від 06 березня 2024 року та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 8928/17.3-34 від 08 лютого 2024 року станом на 06.03.2024 заборгованість по сплаті аліментів на дитину становить 235034,27 грн.

Станом на 30.04.2020 року заборгованість становила 90875,77 грн. та постійно зібльшувалася.

Висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району № 5 від 13 червня 2024 року, виконавчий комітет Градизької селищної ради як орган опіки та піклування вказав, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно виховання та утримання малолітньої ОСОБА_3 : протягом тривалого часу не піклується про життя та здоров`я дитини, не цікавиться шкільним життям дитини, не забезпечує лікуванням, матеріально не утримує, свідомо погодився на позбавлення батьківських прав, що вказує не небажання батька утримувати та виховувати дитину. Фактично батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов`язків стосовно дочки, тому заслуговує на позбавлення батьківських прав.

Зважаючи на відсутність інтересу батька до життя, її розвитку, припинення будь-яких стосунків протягом тривалого періоду, відсутність матеріальної допомоги та участі в забезпеченні доньки, мати ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про позбавлення колишнього чоловіка ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини.

Відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, і застосовується в разі доведення неможливості змінити поведінку в кращу сторону. Окрім того по справі не встановлено, з якого часу батько перестав приймати участь у вихованні дитини.

Колегія суддів не погоджується зв казаним висновком суду.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Верховний Суд виходив з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом ст. 81 ЦПК України року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно довідки Бугаївського Старостинського округу Градизької селищної ради, ОСОБА_3 , 2014 року народження зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов № 66 від 08.04.2024, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що за даною адресою проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Умови задовільні, для дітей наявні всі умови для всебічного розвитку.

Згідно довідки Бугаївської загальноосвітньої школ І-ІІІ ступенів Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області від 22.02.2023 №4 батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дитину до школи приводить і забирає мати, на виклики до школи приходить теж тільки мати.

Як зазначалося вище, висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району № 5 від 13 червня 2024 року, виконавчий комітет Градизької селищної ради як орган опіки та піклування вказав про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Складанню вказаного висновку передувало повне з`ясування всіх обставин, а саме: спілкування батька з дитиною, надання допомоги, зацікавленість батька в розвитку доньки.

Згідно особистих пояснень ОСОБА_2 наданих органу опіки та піклування, останній не заперечував факт відсутності тривалого спілкування з донькою, зазначив про наявність в нього нової сім`ї, втрату інтересу до дитини та не заперечував про позбавлення його батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 .

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, необхідно розцінювати як докази свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов`язками, яке зумовлене його винної поведінкою у формі бездіяльності.

Будь-яких перешкод для виконання відповідачем таких обов`язків по відношенню до малолітньої доньки по справі не встановлено.

В судовому засіданні, колегією суддів була вислухана думка малолітньої ОСОБА_3 , яка пояснила, що батька взагалі не пам`ятає, з ним ніколи не спілкувалась, по телефону він їй також не дзвонив, тому вона не заперечує проти заявленого мамою позову про позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 буде відповідати найкращим інтересам дитини, зважаючи на свідоме нехтування ним своїми обов`язками та небажання приймати участь в житті дитини.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції як постановлене при неповному з`ясуванню всіх обставин по справі - скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення рішення по суті позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. та 1211 грн. сплачених при подачі позовної заяви, а також на користь держави судовий збір в сумі 1816,50 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Людмили Володимирівни задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2024 року скасувати, ухваливши нове.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Виконавчого комітету Кременчуцької районної ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6000 грн., понесених на оплату послуг адвоката та 1211 грн. сплаченого судового збору за подачу позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1816,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 березня 2025 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко В.М. Триголов