Рішення

від 26.12.2024 по справі 302/359/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/359/23

Провадження № 2/302/23/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2024 року с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Митряк І.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Кривки П.П.,

представника відповідача адвоката Гецко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі су у с-ща Міжгір`я Закарпатської області в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради (юридична адреса: с-ще Міжгір`я, вул.Маяковського, 1 Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 44106354), Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області (юридична адреса: с-ще Міжгір`я вул.Шевченка, буд.86 Хустського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 44070606), про визнання протиправною відмову в укладенні трудового договору, про зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

17.02.2023 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником в особі адвоката Кривка П.П., до Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправною відмову в укладенні трудового договору та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що комунальний заклад «Дитяча школа мистецтв» був створений як юридична особа 05.01.2021 року за юридичною адресою: по вул.Маяковського, буд.1 у селищі Міжгір?я Хустського району Закарпатської області. За цією ж адресою зареєстрований і діє багато років навчальний заклад «Міжгірська дитяча музична школа», яка займає всю будівлю будинку по АДРЕСА_2 .

Також позивач зазначає, що комунальний заклад «Дитяча школа мистецтв» створювався з метою у подальшому на базі «Міжгірської дитячої музичної школи» шляхом злиться (приєднання) цих двох закладів в одне ціле. А тому протягом 2021 року та до осені 2022 року КЗ «Дитяча школа мистецтв» за вказаною юридичною адресою рахувалася лише формально, без штату викладачів та набору учнів.

Засновником цих закладів виступає Міжгірська селищна рада та згідно зі статутами ці заклади безпосередньо підпорядковані Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради та фінансування закладів, нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться через централізовану бухгалтерію цього відділу.

14.06.2022 директором навчального закладу «Міжгірська дитяча музична школа» був виданий наказ № 27-к про призупинення із ним дії трудового договору, починаючи з 14.06.2022 року і до закінчення воєнного стану. Цей наказ він оскаржив до суду та рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2022 року у справі № 302/1014/22 його позов задоволено, визнано протиправним і скасовано цей наказ, однак на час подання цього позову зазначене рішення суду не набрало законної сили внаслідок його оскарження в апеляційному порядку.

Позивач вказує, що у вересні 2022 року він не працював по причини призупинення з ним трудового договору директором «Міжгірська дитяча музична школа», та поштовим відправленням останнього від 29.09.2022 року за №16 надіслано повідомлення про його наступне вивільнення з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з одночасним повідомленням про те, що у закладі «Міжгірська дитяча музична школа» вакантних посад немає, а відтак цей заклад не в змозі запропонувати йому працевлаштування.

01.12.2022 року директором «Міжгірська дитяча музична школа» видано наказ за № 74-к, яким його, ОСОБА_1 було звільнено 01.12.2022 року з посади викладача народних інструментів цієї школи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Даний наказ про звільнення він також оскаржив до суду та Міжгірським районним судом Закарпатської області відкрито провадження у справі № 302/1607/22.

Позивач у позові зауважує про те, що протягом жовтня - листопада 2022 року всі викладачі Міжгірської дитячої музичної школи на вимогу директора цієї школи написали заяви про звільнення їх з роботи за власним бажанням і були прийняті на роботу на тих же умовах і посадах до новоствореного комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради. Учні Міжгірської дитячої музичної школи, у тому числі і ті учні, яких він навчав, були переведені до Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв».

Та у штаті Міжгірської дитячої музичної школи нікого не залишилося, окрім виконуючого обов`язки директора цієї школи. Тому, навіть у разі поновлення його на роботі судом, він у всякому випадку залишиться без роботи за відсутності учнів і штату викладачів у цій школі.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що він, які і інші викладачі, що працювали з ним у Міжгірській дитячій музичній школі, письмовою заявою від 07.10.2022 року звернувся до директора Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» з проханням прийняти його на роботу на посаду викладача по класу гітара та до цієї заяви він додав копію диплому про відповідну освіту.

На вказану заяву листом директораКомунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради від 17.11.2022 року йому було відмовлено у прийнятті на роботу, з посиланням на відсутність вакантних посад згідно штатного розпису, про що вказано директором у листі.

Позивач вважає відмову відповідача у прийнятті його на роботу протиправною та необґрунтованою, оскільки з ним не було проведено співбесіди і предмет, який він викладав по класу гітара, наскільки йому відомо, викладає інший вчитель, що не має відповідної кваліфікації викладача даного інструменту. Вважає, що відмова відповідача суперечить ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці ЄСПЛ, ст.43 Конституції України, ст.ст.5-1,21,22,42-1 КЗпП України. Також вказує позивач, що відповідно до ст.117 КЗпП України за своєю правовою природою, середній заробіток є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу та відповідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Та вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом, в якому позивач просить: 1) визнати протиправною відмову відповідача комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради у прийнятті його, позивача ОСОБА_1 , на роботу на посаду викладача по класу гітара комунального закладу «Дитяча школа мистецтв»; 2) зобов`язати комунальний заклад «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради укласти з ним, ОСОБА_1 , трудовий договір на посаду викладача по класу гітара комунального закладу «Дитяча школа мистецтв»; 3) стягнути з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь його, ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.11.2022 по день ухвалення судом рішення, з відрахуванням обов`язкових платежів до державного бюджету; 4) стягнути з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 1073,60 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.02.2023 відкрито провадження по справі № 302/359/23 за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, представників сторін (а.с.39-40).

19.06.2023 року до суду подані письмові пояснення директора комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Бойчук Т., викладені в редакції від 19.06.2023 року (а.с.93-98).

Ухвалою суду від 21.06.2023 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 302/1607/22 (провадження № 2/302/69/23) за позовом ОСОБА_1 до Міжгірської дитячої музичної школи, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.129-130).

Ухвалою суду від 06.11.2024 провадження у даній справі № 302/359/23 відновлено (а.с.140-141).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Кривка П.П. підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просять задовольнити позов за підставами та обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві в редакції від 17.02.2023 року,

Представник відповідача КЗ «Дитяча школа мистецтв» адвокат Гецко В.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає у повному обсязі, проти їх задоволення заперечує, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позову ОСОБА_1 . Підтримала у повному обсязі надані письмові пояснення директора КЗ «Дитяча школа мистецтв» та вказує, що позивач ОСОБА_1 не належить до кола осіб, з якими Відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір. Тобто перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП України є вичерпним і такого обов`язку Відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою чи з посиланнями на обставини, які не відносяться до ділових якостей працівника, відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана. Позивач звернувся до КЗ «Дитяча школа мистецтв» із заявою 07.10.2022 року. Станом на вказану дату всі вакантні посади були зайняті згідно штатного розпису, що підтверджується штатним розписом від 01.10.2022 року та розрахунком годин викладачів Міжгірської «Дитячої школи мистецтв» від 03.10.2022 року, тарифікаційним списком педагогічних працівників Міжгірської дитячої школи мистецтв від 03.10.2022 року. Вказує, що вимоги трудового законодавства при відмові в укладенні тредового договору з ОСОБА_1 зі сторони КЗ «Дитяча школа мистецтв» порушені не були, що узгоджується з практикою Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 349/81/18. Також вказує, що середній заробіток на користь позивача не може бути стягнутий, оскільки ОСОБА_1 не працював у КЗ «Дитяча школа мистецтв», трудовий договір з ним не укладався, трудові зобов`язання у відповідача щодо позивача ОСОБА_1 відсутні. Просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, а також у відшкодуванні понесених позивачем у даній справі судових витрат.

Представник співвідповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради в судове засідання не з`явився, про день, час і місце проведення розгляду справи був своєчасно та належним чином судом повідомлений, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (а.с.207), проте до суду 18.11.2024 року подано заяву начальника відділу Олексієнко Н.О., в якій просить розглянути справу № 302/358/23 без участі представника відповідача (а.с.173). Відзив на позов не подано. Проте, неявка в судове засідання представника співвідповідача, який був належним чином повідомленим судом дату, час судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Кривка П.П., представника відповідача комунального закладу «Музична шкода мистецтв» адвоката Гецко В.В., дослідивши матеріали цивільної справи №302/359/23, повно та всебічно з`ясувавши обставини по справі, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної справи, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з частиною першоюстатті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1ст.4 ЦПКУкраїни).

Статтею 13 ЦПКУкраїни встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12ЦПК України).

За змістом частин першої та шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач по справі, прийнятий на посаду викладача Міжгірської дитячої музичної школи по класу гітара, на повний посадовий оклад, з 15 серпня 2017 року, що вбачається з наказу № 44-к від 14 серпня 2017 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с.26), а також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.08.2017 року (а.с.29).

14 червня 2022 року наказом Міжгірської дитячої музичної школи № 27-к, призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , викладачем, з 14 червня 2022 року, до закінчення воєнного стану (а.с.27).

Вказаний наказ № 27-к від 14.06.2022 позивачем ОСОБА_1 було оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2022 (справа №302/1014/22), яке набрало законної сили відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду від 22.06.2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міжгірської дитячої музичної школи №27-к від 14.06.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2022 року по 12.10.2022 року включно, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (а.с.208-210).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Міжгірської дитячої музичної школи залишено без задоволення, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2022 року - залишено без змін (а.с.211-2140).

22.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міжгірської дитячої музичної школи; Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради, про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.12.2023 року, яке набрало законної сили 04.01.2024 року (справа №302/1736/23) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.10.2022 року по 01.12.2022 року включно, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн. (а.с.215-217).

29.09.2022 позивачу ОСОБА_1 за місцем його проживання направлено відповідачем Міжгірською дитячою музичною школою (далі - Міжгірська ДМШ) повідомлення за вих.№ 17 про розірвання трудового договору на підставі п.1 ст.40 КЗпП у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників в Міжгірській ДМШ, не пізніше, ніж за два місяці з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, посилаючись на виконання наказу начальника Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради № 60 від 28.09.2022 року. Також у повідомленні зазначено, що у закладі вакантних посад немає, тому заклад не може запропонувати працевлаштування (а.с.22).

26.09.2022 директором КЗ «Дитяча школа мистецтв» видано наказ № 1 «Про організацію навчального процесу», та у пунктах 2,3 наказу зазначено, що у зв`язку із забезпечення навчально-виховного процесу та виробничою необхідністю (відсутністю вакантних посад згідно штатного розпису), контингенту учнів «Дитячої школи мистецтв» на 2022-2023 навчальний рік та рішенням педагогічної ради (протокол №1 від 26.09.2022) введено у функціональні обов`язки проведення уроків таким викладачам: по класу гітари ОСОБА_2 12 годин; ОСОБА_3 8 годин; по класу музична література ОСОБА_4 3 години; по класу фортепіано ОСОБА_5 18 годин. Для оптимального забезпечення навчально-виховного процесу встановлено шестигодинний робочий тиждень та графік роботи викладачів (понеділок-субота) на період 2022-2023 навчальний рік (а.с.104-105).

01.10.2022 начальником Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Олексієнко Н.С. затверджено штатний розпис КЗ «Дитяча школа мистецтв», та з якого вбачається, що у вказаному закладі штатна чисельність становить - 20,61 одиниць (а.с.99).

Станом на 03.10.2022 року директором КЗ «Дитяча школа мистецтв» Бойчук Т.складено розрахунок годин викладачів Міжгірської «Дитячої школи мистецтв», а головним бухгалтером ОСОБА_6 сформовано тарифікаційний список педагогічних працівників Міжгірської «Дитячої школи мистецтв», які також було затверджено начальником Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту і культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради (а.с.100-101, 102-103).

07 жовтня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до директора КЗ «Дитяча школа мистецтв» про прийняття його на роботу на посаду викладача по класу гітара та до заяви додав копію диплому про освіту із додатком до нього, про що свідчить відповідна відмітка відповідача про отримання 13.10.2022 року цієї заяви відповідачем (а.с.16, 20-23).

Листом директора КЗ «Дитяча школа мистецтв» Бойчука Т.за вих.№4 від 17.11.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що дирекція даного закладу, згідно з поданою ним заявою від 13.10.2022, інформує про відсутність вакантних посад згідно зі штатним розписом (а.с.17).

Наказом в.о.директора Міжгірської дитячої музичної школи №74-к від 01.12.2022 року, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача з класу гітара Міжгірської дитячої музичної школи з 01.12.2022 року, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників) (а.с.25).

Вказаний наказ № 74-к від 01.12.2022 року позивачем ОСОБА_1 оскаржено в судовому порядку.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.12.2023 (справа №302/1607/22), яке набрало законної сили відповідно до постанови Закарпатського апеляційного суду від 01.08.2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано Міжгірської дитячої музичної школи №74-к від 01.12.2022 «Про звільнення ОСОБА_7 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв?язку зі скороченням чисельності та штату працівників; поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача з класу гітари Міжгірської дитячої музичної школи, з 02 грудня 2022 року; стягнуто зВідділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної радина користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2022 року по 29 грудня 2023 року включно, в сумі141066,80 грн. із відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів; допущено до негайного виконання це рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць; стягнуто з відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. (а.с.218-223).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 01.08.2024 року апеляційну скаргу Міжгірської дитячої музичної школи залишено без задоволення, рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.12.2023 року - залишено без змін (а.с.224-227).

Наказом Міжгірської дитячої музичної школи №02-к від 05.01.2024 року було скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 01.12.2022 року №74-к та поновлено на роботі ОСОБА_1 на посаді викладача з класу гітари Міжгірської дитячої музичної школи з 02 грудня 2022 року; бухгалтерії відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за один місяць; внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 . Підстава: рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.12.2023 року (справа №302/1607/22; провадження №2/302/69/23) (а.с.164).

Наказом Міжгірської дитячої музичної школи № 06-к від 15.08.2024 року, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача класу гітари Міжгірської дитячої музичної школи Міжгірської селищної ради 15 серпня 2024 у зв`язку з ліквідацією Міжгірської дитячої школи, за пунктом п.1 ст.40 КЗпП України; бухгалтерії відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради провести з ОСОБА_1 відповідні розрахунки та виплату грошової компенсації за невикористанні 34 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 02 грудня 2022 року до 15 серпня 2024 року, вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати. Підстава: рішення VII сесії VIII скликання Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області №1300 від 11.06.2024 року; повідомлення про звільнення від 12.06.2024 року (а.с.163).

Вказаний наказ про звільнення № 06-к від 15.08.2024 року, ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржував.

З загальнодоступних та відкритих джерел інформації вбачається, що діяльність Міжгірської дитячої музичної школи Міжгірської селищної ради припинена внаслідок ліквідації, дата запису про припинення вказаної юридичної особи- 29.08.2024 року, за номером запису 1003141110009000389.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності тощо.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 21 КЗпП України передбачає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтованавідмова у прийнятті на роботу.

Стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а саме: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права(правова позиція викладена впостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18).

Частиною 2 статті 24 КЗпП України передбачено перелік документів,які громадянин зобов`язаний податипри укладенні трудового договору.

Відповідно до частини 1 статті 42 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Згідно з частиною першою статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року держава гарантує у сфері зайнятості захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення.

Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об`єднаннях громадян, статі, віку, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян (частина перша та друга статті 11 Закону України «Про зайнятість населення»).

Також захист прав особи від дискримінації у сфері трудових прав задекларований в статті 2-1 КЗпП України: забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до ч.2 ст.232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також спори про відмову у прийнятті на роботу:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю, а одиноких матерів (батьків) - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір.

Перелік інших осіб, визначений в п.6 ч.1 ст.232 КЗпП України, знайшло відображення в роз`ясненнях у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року: наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний прийматив порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв`язку з направленням на роботу за кордон,п призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби) або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченимст.22 КЗпП.

Відповідно до роз`яснень абз.8 пункту 6 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України №9 зазначено: при обгрунтованості позову суд рішенням зобов`язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошенною на роботу в порядку переведення з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами - з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 647/2279/17 (провадження № 61-24277св18) вказано, що «відповідно до частини другої статті 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, у тому числі інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв`язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби), або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим статтею 22 КЗпП».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 349/81/18 (провадження № 61-43402св18) зазначено, що «стаття 22 КЗпП передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах трудового права. Обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони: заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір. Суди встановили, що позивач не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію тощо). Перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП є вичерпним і такого обов`язку відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою відмова у прийнятті на роботу позивача не пов`язана. Відповідно до положень статті 21 КЗпП укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом». Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду 14 квітня 2020 р. у справі № 474/321/18 (провадження № 61-158св19).

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п.2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 21 КЗпП України, укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом. Отже, укладення трудового договору із позивачкою потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у поставах від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі №607/16424/18.

Таким чином, роботодавець при вирішенні питання щодо прийняття на роботупозивача ОСОБА_1 скористався своїм правом не укладати трудовий договір з позивачем, письмово обґрунтувавши своє рішення у листі № 4 від 17.11.2022 року (а.с.17), посилаючись на відсутність, згідно штатного розпису, вакантних посад у КЗ «Дитяча школа мистецтв».

Також звертає увагу на те, що обставини відповідності ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації вимогам, які передбачені для зайняття посади викладача за класом гітари і за наявність хоча б цієї посади у штатному розписі відповідача, не є підставою для зобов`язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем. Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 14.02.2019 року у справі №159/2298/16-ц (провадження № 61-5664св18), від 27.03.2019 року № 349/81/18.

Отже, посилання позивача на обставини відповідності його за рівнем кваліфікації, досвіду і стажу роботи та відсутність при цьому вчителя з кваліфікацією по викладанню відповідного інструменту (гітара) на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття на роботу, на час її розгляду відповідачем та на час надання останнім 17.11.2022 року відповіді ОСОБА_1 не є підставою для зобов`язання відповідача укласти із ним трудовий договір.

Під час судового розгляду судом не встановлено, що відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 є наслідком надання незаконної переваги іншій особі в силу привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками чи пов`язана з дискримінаційними мотивами.

Також в ході судового розгляду справи судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що позивач належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, інваліди тощо).

Суд на підставі зібраних доказів, яким надана належна оцінка, встановив, що позивач не віднесений до переліку осіб, з якими відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір, незалежно від волі роботодавця.

Так, позивач ОСОБА_1 , як з`ясовано, є повнолітньою особою, не має статусу особи з інвалідністю, на яку поширюються гарантії за ст.ст.17,19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, щодо забезпечення працевлаштування відповідно до нормативу норматив робочих місць по вказаній категорії громадян; він не є особою, запрошеною на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств (ст.24 КЗпП); не віднесений до категорії молодих спеціалістів, направлених в установленому законом порядку на роботу в дану організацію (ст.197 КЗпП України); не віднесений до категорії працівників, звільнених на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, яким за ч.1 ст.42-1 КЗпП України надано право поворотного прийняття на роботу; не є особою, яка була звільнена у зв`язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулась після закінчення цієї роботи чи служби. Крім того, позивач не віднесений до категорії осіб, визначених в ст.14 Закону України Про зайнятість населення осіб, які потребують соціального захисту і не здатних конкурувати на ринку праці, та мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, а саме: позивач не має дітей до 3 років і не має статусу одинокого батька за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю (ст.184 КЗпП); позивач не досяг пенсійного віку і відмова роботодавця у прийнятті його на роботу з цим не пов`язана (ч.2 ст.11 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні від 16.12.1993 року № 3721-XII); не є особою, що звільнена після відбуття покарання або примусового лікування; не є особою передпенсійного віку в розумінні ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; учасником бойових дій (п.19-21 ч. 1ст.6 Закону України "Простатус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту).

Чинним законодавством не виключено можливість врахування роботодавцем під час розгляду заяви про прияняття на роботу - характеристики роботи позивача, його ділових якостей, сумлінності при виконанні трудової функції, дотриманні трудової дисципліни, Дані обставини мають значення для раціонального добору кандидатів аби забезпечити ефективну роботу закладу і якісного виконання покладеного на нього обсягу робіт.

Як встановлено судом, на день звернення ОСОБА_1 07.10.2022 року із заявою про прийняття його на роботу на посаду викладача по класу гітари, яка була отримана відповідачем 13.10.2022 року, так і на день надання позивачу 17.11.2022 року директором КЗ «Дитяча школа мистецтв» відповіді про відмову у прийнятті на роботу, у даному закладі була відсутня вакантна посада, згідно зі штатним розписом (а.с.99-105).

При цьому перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договірз працівником за правилами КЗпП України є вичерпним і в даному випадку, на переконання суду, такого обов`язку відповідач не порушував. Дискримінаційна ознака відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведена, отже з вищевказаними обставинами, які не відносяться до ділових якостей працівника, відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана, оскільки така відмова була пов`язана саме через відсутність вакантної посади.

Обставини відповідності ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації вимогам, які передбачені для зайняття посади викладача за класом гітари не є підставою для зобов`язання відповідача укласти трудовий договір з позивачем. Подібний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2019 у справі № 159/2298/16-ц (провадження № 61-5664св18).

Отже, що в діях роботодавця, якому приписано здійснювати якісну кадрову політику з раціонального добору працівників, судом не встановленопроявів забороненої Конституцією України і статтею 22 КЗпП України дискримінації у сфері зайнятості населення щодо позивача ОСОБА_1 , а саме пряме або непряме обмеження його права чи встановлення переваг, залежно від раси, кольору шкіри національності, етнічної приналежності, релігії, мови, ґендера, віку, соціального та майнового стану, політичних поглядів та інших переконань, сексуальної орієнтації,членства у професійних спілках або інших об`єднаннях громадян, роду і характеру занять, місця проживання або іншими ознаками.

Суд, враховуючи вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України, з урахуванням правовмх висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 159/2298/16-ц у подібних правовідносинах, прийшов до висновку, що відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана з дискримінаційною ознакою, а зумовлена відсутністю вакантних посад у КЗ «Дитяча музична школа».

Перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП України є вичерпним і такого обов`язку відповідач не порушував.

Таким чином, роботодавець при вирішенні питання щодо прийняття на роботу ОСОБА_1 скористався своїм правом не укладати трудовий договір з цією особою, письмово обґрунтувавши своє рішення. Водночас ОСОБА_1 не є особою, з якою роботодавець зобов`язаний укласти трудовий договір відповідно до Закону.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відмова відповідача у прийнятті його на посаду викладача з класу гітари грунтувалась наособистих мотивах та є дискримінаційною, належними та допустимими доказами не підтверджені, а тому є безпідставними.

Не заслуговують на увагу також доводи позивача ОСОБА_1 про те, що відмова відповідача у прийнятті його на роботу є незаконною внаслідок не проведення із ним співбесіди, оскільки, як суд зазначав раніше, протягом 13.10.2022 року - 17.11.2022 року вакантної посади у КЗ «Дитяча школа мистецтв» не було, а тому і обов`язку проводити з позивачем співбесіди у відповідача не виникало.

Крім того, суд звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_1 був працевлаштований за основним місцем роботи в іншій юридичній особі «Міжгірська дитяча музична школа», де його було звільнено 01.12.2022 року, про що свідчить відповідний запис у його трудовій книжці (а.с.29) та відповідний наказ № 74-к про його звільнення з роботи з 01 грудня 2022 року (а.с.25).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийняті на роботу позивача не може вважатися необґрунтованою.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

Відповідно до положень ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч.1 ст.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьоїстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до приписів статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного СудуОбґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості т верджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Відтак, вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку про те, що рішення про відмову у прийнятті на роботу позивача ОСОБА_1 прийнято відповідачем в межах компетенції та відповідно до положень трудового законодавства, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено, що він є особою, з якою роботодавець зобов`язаний укласти трудовий договір, а відповідач письмово обґрунтував свою відмову у прийняття на роботу позивача, тобто у належний спосіб скористався своїми правами роботодавця, тому немає підстав вважати, що дії відповідача щодо неприйняття на роботу позивача ОСОБА_1 не відповідають вимогам Закону.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, та в їх сукупності достатніми доказами свою вимогу, що відповідачем КЗ «Дитяча школа мистецтв» протиправно (необґрунтовано) було відмовлено йому у прийняті на роботу, а тому у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову відповідача Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради у прийнятті його на роботу на посаду викладача по класу гітари цього закладу слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача КЗ «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради укласти із ним трудовий договір, є похідними від основних позовних вимог про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, тому у їх задоволенні суд також відмовляє.

За таких обставин не підлягає і до задоволення похідна вимога позивача ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача КЗ «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради укласти із ним трудовий договір.

Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимога ОСОБА_1 про стягнення з співвідповідача Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.11.2022 року по день ухвалення рішення суду, оскільки позивач ОСОБА_1 не був прийнятий на роботу Комунальний заклад «Дитяча школа мистецтв», фактично у цьому закладі не працював та, відповідно, йому не нараховувалася і не виплачувалася заробітна плата в КЗ «Дитяча школа мистецтв».

При цьому суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_8 , відповідно до зазначеного вище рішення Міжгірського районного суду від 29.12.2023 року був поновлений на роботі у Міжгірську дитячу музичну школу на посаду викладача з класу гітари з 02 грудня 2022 року та на його користь з Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної радибуло стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2022 року по 29 грудня 2023 року включно (а.с.164). Та в подальшому, наказом «Міжгірська дитяча музична школа» від 15.08.2024 року за № 06-к позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи з 15.08.2024 року з одночасним проведенням із ним відповідних розрахунків, виплати грошової компенсації за невикористанні 34 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки в період роботи з 02 грудня 2022 року по 15 серпня 2024 року та вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.163).

Отже, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а відтак у задоволенні його позову слід відмовити повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Повно тавсебічно вивчившиматеріали справи№ 302/359/23,вислухавши доводита обґрунтуваннясторін,представників сторін,аналізуючи всукупності докази,досліджені всудовому засіданні,оцінивши їхналежність,допустимість,достовірність,а такождостатність івзаємний зв`язоку їхсукупності,встановивши правовідносини,які випливаютьіз встановленихобставин,та правовінорми,які підлягаютьзастосуванню доцих правовідносин,суд прийшовдо висновку,що позовнівимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими,а томувідсутні підставидля задоволенняпозову ОСОБА_1 до КЗ «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання протиправною відмову в укладенні трудового договору, про зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за вищенаведеними судом підставами та обґрунтуваннями.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керуєтьсяположеннями ст.141 ЦПК України, а тому, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_1 , на підставі п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн. та судового збору в сумі 1073,60 грн., сплаченого позивачем при подачі позову до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дитяча школа мистецтв» Міжгірської селищної ради, Відділу освіти, сім`ї, молоді, спорту та культури виконавчого комітету Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання протиправною відмову в укладенні трудового договору, про зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Міжгірського районногосуду Ю.В. СИДОРЕНКО

Закарпатської області