Справа № 468/616/24
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
РІШЕННЯ
Іменем УКРАЇНИ
11.02.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засідання - Онофрійчук М.О., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав останньому на підставі договору купівлі-продажу №997 від 30.12.1997 року, укладеного на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т». При зверненні позивача до нотаріуса по питанню отримання свідоцтва про право на спадщину, останнім було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по причині того, що договір купівлі-продажу, на підставі якого померлому належав вищевказаний житловий будинок, не був нотаріально посвідчений (як того вимагало ст. 227 ЦК УРСР) та мав місце укладення на біржі. Через це на теперішній час він не взмозі оформитися у спадкових правах на вище вказаний житловий будинок в органах нотаріату та вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому позивач просив визнати за ним право власності на вищевказани житловий будинок в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 26.03.2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
15.07.2024 року до суду на запит від приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Горбенко О.О. надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, проти задоволення позову не заперечують.
Визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб і відповідно до ч.3 ст.200, ч.4 ст. 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову у підготовчому провадженні.
Дослідивши матеріали справи (договір купівлі-продажу №997 від 30.12.1997 року; копію свідоцтва про смерть 12.06.2023 року ОСОБА_2 ; копію технічного паспорту на житловий будинок індивідуального жилого фонду; копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.02.2024 року; інформаційну довідку), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.06.2023.
Родинні відносини позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 підтверджуються копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 28.01.1989.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все його майно, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі право власності на житловий будинок за адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 .
Спадкодавець набув право власності на спірний будинок на підставі договору № 997 купівлі-продажу від 30.12.1997 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Угода була укладена на Універальній товарній біржі «Віконт-Т» та зареєстрована 30.12.1997 року за № 997.
В подальшому спадкодавець зареєстрував своє право власності на спірний будинок в Баштанському БТІ у порядку, визначеному Правилами державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 №56, які були чинними на час набуття спадкодавцем права власності на спірний будинок, що підтверджую реєстраційним написом №36.
З наявноїв матеріалахсправи копіїтехнічного паспортувбачається,що данийбудинок складаєтьсяз:житлового будинкуА 1954року побудовиплощею 90,5кв.м., веранди а1955року побудови, ганку №1площею 3.0кв.м.,літньої кухніБ 1970року побудовиплощею 24,3кв.м., веранди б1970року побудовиплощею 7.4кв.м., сараю В1955року побудовиплощею 32.2кв.м.,погрібу Д1960року побудовиплощею 7.8/8.2кв.м., вбиральні Г1950року побудовиплощею 1.0кв.м., огорожи №2,3,4,8,9,10, водопроводу №5, басини №6.7.
Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, що визначене статтею 1261 Цивільного кодексу України, крім позивача спадкоємцями першої черги є син померлого ОСОБА_4 та дружина померлого ОСОБА_5 , які у встановленому законом порядку відмовились від прийняття спадщини, подавши відповідні заяви до нотаріуса. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи , відкритої після смерті ОСОБА_2 .
Після смерті спадкодавця позивач, у встановленому ЦК України порядку, прийняв спадщину, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Горбенко О.О. Баштанського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , але позивачу було відмовлено. Нотаріус відмовив у видачі зазначеного свідоцтва, в зв`язку з тим, що надана позивачем угода купівлі-продажу нерухомості від 30.12.1997 за реєстраційним № 997 не може бути прийнята нотаріусом в якості правовстановлюючого документу, оскільки зазначений договір нотаріально не посвідчений, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 05.02.2024.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом порушує право позивача на спадкування за законом та набуття права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом, за захистом якого позивач змушений звернутись до суду, адже в позасудовому порядку їх захистити не можливо.
В ході судового розгляду зясовано, що з моменту придбання вищевказаного нерухомого майна і до дня смерті, спадкодавець здійснював право користування та володіння даним житловим будинком.
Частиною 1 статті 227 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на час укладення угоди купівлі-продажу спірного будинку, визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
В той же час, відповідно до частини 2 вище вказаної статті, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 15 Закону України від 10.12.1991 №1956-XII «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Відповідно до угоди купівлі-продажу нерухомості вона була укладена у визначеному вище вказаними нормами права порядку, адже: а) була здійснена купівля-продаж спірного будинку, допущеної до обігу на товарній біржі; б) сторони договору були членами товарної біржі; в) договір поданий до реєстрації та зареєстрований на біржі 30.12.1997 року в день його укладення, що визначено в інших умовах договору.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» №1956-XII угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Таким чином, при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомого майна на товарних біржах існувала колізія норм права, а саме норм права, визначених частиною 1 статті 227 ЦК УРСР та частиною 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» №1956-XII.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.
В абзаці 5 частини 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Статтею 151-2 Конституції України визначено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обовязковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
ЦК УРСР набрав чинності 18 липня 1963 року, в той же час Закон України «Про товарну біржу» №1956-XII набрав чинності 10 грудня 1991 року.
Враховуючи, що частина 1 статті 227 ЦК УРСР та частина 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» №1956-XII водночас регулювали порядок нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі і укладених на товарних біржах, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп, угода купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.1997 року, укладена на Універсальній товарній біржі «Віконт-Т», не потребувала нотаріального посвідчення.
Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу. ОСОБА_2 мешкав в даному будинку.
Будь-які суперечки між сторонами угоди відсутні, протизаконних умов угода не містить та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, однак порушена форма угоди, оскільки при її укладенні не була дотримана нотаріальна форма договору.
Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Главою 25 ЦК передбачені підстави для припинення права власності. До зазначених підстав не належить припинення права власності у звязку з набуттям такого права на підставі угоди, зареєстрованої на біржі і не посвідченої нотаріально.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_2 правомірно набув право власності на спірний будинок, яке після його смерті увійшло до складу спадщини.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Сам факт нездійснення нотаріального посвідчення договору не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, якщо воно правомірно набуто. В даному випадку будинок АДРЕСА_1 спадкодавець набув правомірно.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа (фізична, юридична) має конституційне право на судовий засіб захисту.
Відповідно до ст.392 ЦК України особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності.
Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
Судом встановлено, що спір виник в зв`язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.
Статтями 1216-1218 ЦК визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У теперішній час оформити та отримати правовстановлюючий документ на право власності на житловий будинок у встановленому законом порядку не можливо, оскільки у відповідності з ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент смерті.
Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З урахуванням вищевикладеного, а також того, що позивач є таким, який прийняв спадщину, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, сам факт не отримання правовстановлюючих документів, не може вважатися відсутністю прав на відповідне майно, якщо воно правомірно отримано у власність. В даному випадку, суд вважає, що оскільки житловий будинок набутий спадкодавцем правомірно, то позивач має право отримати його у власність в порядку спадкування за законом. Таким чином, за позивачем має бути визнано право власності на зазначений будинок в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам законодавства.
Крім цього, відповідач визнав пред`явлений до нього позов про визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За такого, у зв`язку з визнанням відповідачем позову позов підлягає задоволенню.
Оскільки позов підлягає задоволенню у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу мають бути повернені з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,82,200ч.3, 206 ч.4, 264, 265ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Інгульської сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку А 1954 року побудови площею 90,5 кв.м., веранди а 1955 року побудови, ганку №1 площею 3.0 кв.м., літньої кухні Б 1970 року побудови площею 24,3 кв.м., веранди б 1970 року побудови площею 7.4 кв.м., сараю В 1955 року побудови площею 32.2 кв.м., погрібу Д 1960 року побудови площею 7.8/8.2 кв.м., вбиральні Г 1950 року побудови площею 1.0 кв.м., огорожі №2,3,4,8,9,10, водопроводу №5, басини №6.7., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з платіжною інструкцією 0.0.3550934856.1 від 25.03.2024 року в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцятиднів з дня його проголошення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
Відповідач: Інгульська сільська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Травнева, 41, с. Інгулка, Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04376498).
Повне судове рішення складене 11.02.2025 року.
Суддя:
Суд | Баштанський районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2025 |
Оприлюднено | 06.03.2025 |
Номер документу | 125569250 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Баштанський районний суд Миколаївської області
Янчук С. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні