Рішення від 04.03.2025 по справі 484/5206/24

Справа № 484/5206/24

Провадження № 2/484/117/25

Рішення

іменем України

04.03.2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.

за участю секретаря судового засідання Завірюхи В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати

встановив

у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до суду. В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0127, 4825486300:01:000:0465, 4825486300:07:000:0031, 4825486300:01:000:1212, що знаходяться в межах Синюхо-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 07.09.2009 року між позивачкою та ПСП ім. Т.Г. Шевченко було укладено договір оренди землі за реєстраційним номером 040902200112. Державну реєстрацію права оренди було проведено у державному реєстрі іншого речового права за номерами 21292671, 21292538, 21288228, 21292612 від 30.06.2017 року. Згодом між позивачкою та ПСП ім. Т.Г. Шевченко 11.04.2017 року було підписано додаткову угоду до договору оренди землі із строком дії договору до 30.11.2026 року.

Пунктами 4.1, 4.5, 4.7, 9.4 додаткової угоди від 11.04.2017 року сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 22373,88 грн. за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський рахунок орендодавця. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення. Орендар земельної ділянки зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за договором оренди платежі.

Сплата орендної плати здійснювалась у безготівковій формі шляхом зарахування орендної плати на розрахунковий рахунок позивачки у АТ КБ "Приватбанк" із грубим порушенням строків сплати орендної плати у відповідності до умов Договору оренди землі. Орендна плата за 2021, 2022, 2023 роки взагалі не була виплачена позивачці у зв`язку з чим грубо порушуються умови договору протягом трьох років підряд.

Орендна плата за 2021 рік повинна була бути виплачена в розмірі 22373,88 грн. Прострочення боргу становить 181 день. Пеня за 181 день становить 39,82 грн.

Орендна плата за 2022 рік повинна була бути виплачена в розмірі 22373,88 грн. Прострочення боргу становить 181 день. Пеня за 181 день становить 39,82 грн.

Орендна плата за 2023 рік повинна була бути виплачена в розмірі 22373,88 грн. Прострочення боргу становить 181 день. Пеня за 181 день становить 39,82 грн.

Крім того, позивачка просить стягнути індексацію за 2021 рік в сумі 2237,39 грн., за 2022 рік в сумі 5952,18 грн, за 2023 рік в сумі 1137,44 грн., а всього на загальну суму 9327,01 грн.

Посилаючись на вище викладене позивачка просила суд, розірвати договір оренди землі, скасувати державну реєстрацію іншого речового права, зобов`язати відповідача повернути земельні ділянки позивачці в належному агротехнічному стані, стягнути недоплачену орендну плату, пеню, суми інфляційних втрат за несвоєчасну сплату орендної плати та судові витрати.

19.09.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача докази, а саме: договір оренди землі №040902200112 від 07.09.2009 року.

11.10.2024 року на адресу суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог, за якою просила остаточно розірвати договір оренди землі, стягнути недоплачену орендну плату, пеню, суми інфляційних втрат за несвоєчасну сплату орендної плати та судові витрати.

11.02.2025 року на адресу суду представник відповідача надала відзив на позовну заяву, де просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, вказуючи, що орендар виконав своє зобов`язання зі сплати орендної плати. Щодо прострочення строків виплати орендної плати послалася на форс-мажорні обставини, а саме введення військового стану. Крім того, сторонами в договорі передбачені санкції, які підлягають стягненню у разі прострочення сплати орендної плати, тому, на її думку, розрахунки інфляційних витрат не можуть мати місце та не можуть бути стягнені.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, надала письмову заяву, в якій змінені позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення та про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, надала відзив на позовну заяву, за яким у задоволенні позовних вимог просила відмовити, умови ухвали суду від 19.09.2024 про витребування доказів не виконані.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 825486300:07:000:0127, площею 5,66 га, 4825486300:01:000:0465, площею 0,77 га, 4825486300:07:000:0031, площею 0,38 га, 4825486300:01:000:1212, площею 0,01 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

07.09.2009 року між ОСОБА_1 та ПСП ім. Т.Г. Шевченко укладено договір оренди землі за реєстраційним номером 0409022001124, відповідно до умов якого в оренду передано земельні ділянки площею 5,66 га, площею 0,77 га, площею 0,38 га та площею 0,01 га, що знаходяться на території Синюхо-Брідської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

11.04.2017 року між ОСОБА_1 та ПСП ім. Т.Г. Шевченко було укладено додаткову угоду №000939 до договору оренди землі №0409022001124 від 07.09.2009 року, номер запису про інше речове право: 21292671, 21292538, 21288228, 21292612 від 30.06.2017 року, за якою сторони виклали в новій редакції в цілому договір оренди землі з кінцевим строком дії договору до 30.11.2026 року.

Укладення зазначеного договору оренди та додаткових угод, а також наявність договірних відносин між позивачкою та відповідачем останніми не оспорювались.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав, що орендар виконав своє зобов`язання зі сплати орендної плати.

Однак, дане твердження представника відповідача не відповідає дійсності та суперечить вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

Пунктом 4.1 додаткової угоди до договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі за 2017 рік в розмірі 47205,81 грн., а починаючи з 2018 року та подальші роки дії договору оренди в розмірі 22373,88 грн. за рік оренди.

В пункті 4.5 додаткової угоди до договору оренди землі сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або вчиплачує через касу Орендаря, та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ "Укрпошта" шляхом надіслання на адресу Орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій Сторонами. Орендна плата може бути перерахована Орендодавцю як Орендарем, так і за його дорученням, третьою особою, що буде належним виконанням умов даного Договору.

Таким чином, ПСП ім. Т.Г. Шевченко зобов`язане щорічно до 31 грудня провести розрахунок по орендній платі, однак орендна плата за 2021-2023 роки ОСОБА_1 у встановлені строки нарахована та виплачена не була. Орендна плата за 2024р. була сплачена позивачці лише 06.09.2024 року в сумі 23183,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6074 від 06.11.2024 року та договором доручення від 01.01.2023 року, укладеного між ПСП ім. Т.Г. Шевченка та ТОВ "Південь Агро Інвест".

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Частиною 1 статті 43 Закону України "Про оренду землі" передбачено обов`язок орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку у разі припинення договору оренди землі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, додатковою угодою до договору оренди землі п. 4.5 чітко встановлено, що орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або вчиплачує через касу Орендаря, та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ "Укрпошта" шляхом надіслання на адресу Орендодавця поштових переказів, або в іншій формі, погодженій Сторонами. Орендна плата може бути перерахована Орендодавцю як Орендарем, так і за його дорученням, третьою особою, що буде належним виконанням умов даного Договору.

Доказів сплати орендної плати у 2021-2023 роках до 31 грудня поточного року матеріали справи не містять.

Зазначені обставини свідчать про наявність систематичної несплати орендної плати у 2021-2023 роках та наявність заборгованості зі сплати орендної плати за ці роки, яка вчасно погашена не була, що є істотним порушенням умов договору через не виконання відповідачем обов`язку щодо виплати орендної плати в строк передбачений договором, а отже і підставою для розірвання договору оренди, незважаючи на те, що заборгованість була виплачена в подальшому.

З розрахунку позивачки, який суд приймає, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за вказаним договором, за 2021-2023 р.р становить 67121,64 грн.

За таких обставин, вимоги позивачки в частині стягнення заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.

Також, позивачка просила стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендної плати за 2021-2023 роки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.7 додаткової угоди до договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,001% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком позивачки.

При цьому суд вважає таким, що не заслуговує на увагу твердження представника відповідача про те, що несвоєчасна виплата орендної плати пов`язана з обставинами в країні у 2022 році, зокрема повномаштабним вторгненням військ рф, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення сторони правочину про неможливість виконання зобов`язань за договором про настання обставин, що перешкоджають виконанню договору, а також об`єктивної неможливості орендаря перерахувати орендну плату на банківський рахунок позивача.

Такі доводи є надуманими, не відповідають умовам договору. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивачки від отримання такої плати.

Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача індексацію орендної плати за 2021 рік в сумі 2237,39 грн, за 2022 рік в сумі 5952,18 грн. та за 2023 рік в сумі 1137,44 грн., а всього на загальну суму 9327,01 грн.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1.,288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статей 1,2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/) становлено, що у 2016, 2017, 2018 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень") встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять: - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки 1,0; - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік 1,0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2021 роки не змінювався та становив 1,0 %, що не впливало на визначений договором від 07.09.2009 року розмір орендної плати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20), від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19 (провадження № 61-3451св22).

Відповідно до підпункту 170.1,1 пункту 170.1 статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку у відсотку, визначену статтею 167 ПК України, і ставку військового збору 1,5 відсотки, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

За умовами п. 4.1 укладеної між сторонами додаткової угоди від 11 квітня 2017 року орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі за 2017 рік в розмірі 47205,81 грн., а починаючи з 2018 року та подальші роки дії договору оренди в розмірі 22373,88 грн. за рік оренди, відповідно.

Згідно із п. 4.4. додаткової угоди обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування.

Визначаючи розмір орендної плати, яку мав виплатити відповідач позивачці за 2021-2023 роки, суд враховує, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі, яка розраховується, виходячи із індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною статтею 289 ПК України, тому посилання позивачки про нараховування орендної плати без урахування індексу інфляції є помилковими, оскільки відповідач повинен сплачувати орендну плату з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки землі, яка у свою чергу розраховується на базі індексу споживчих цін, що за вказаний період становив 1,0 %.

Умовами укладеного між сторонами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі, що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України "Про оренду землі" у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

Оскільки за умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата повинна була вноситися відповідачем відповідно до умов договору із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки (стаття 289 ПК України), тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Крім того, оскільки позовні вимоги задоволені на 87,82% суд вважає за необхідне на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 2127,35 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 272-273 ЦПК України, суд

ухвалив

позов задовольнити частково.

Розiрвати договiр оренди землi № 040902200112 від 07.09.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством iм. Т.Г. Шевченка, щодо оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4825486300:07:000:0127, 4825486300:01:000:0465, 4825486300:07:000:0031, 4825486300:01:000:1212, зареєстрований у Державному реєстрі іншого речового права за номерами 21292671, 21292538, 21288228, 21292612 від 30.06.2017 року.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства iм. Т.Г. Шевченка на користь ОСОБА_1 заборгованiсть по оренднiй платi в розмiрi 67121,64 грн, пеню за несвоєчасний розрахунок по орендній плати в розмiрi 119,46 грн, а всього стягнути з відповідача на користь позивачки 67241,10 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства iм. Т.Г. Шевченка про стягнення індексації орендної плати в розмірі 9327,01 грн. відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства iм. Т.Г. Шевченка на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2127,35 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Синюхин Брід Первомайського району Миколаївської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство iм. Т.Г. Шевченка, ЄДРПОУ 41107067, адреса місця знаходження: вул. Городня, 2А, с. Синюхин Брід, Первомайський район, Миколаївська область, 55234.

Повний текст рішення складено 04.03.2025 року.

Суддя: