Рішення

від 03.02.2025 по справі 522/2241/24-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/2241/24-Е

Провадження №2/522/2314/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про визнання протиправними та скасування наказів, визнання трудових відносин припиненими, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про поновлення на роботі, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 11 січня 2024 року № 02/К-С про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 12 січня 2024 року № 03/К-С про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 15 січня 2024 року № 04/К-С про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 16 січня 2024 року № 54/К про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин Національного авіаційного університету з 16 січня 2024 року;

- стягнути з Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 20 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві 10-ти денний термін з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

22 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про усунення недоліків позовної заяви, яким усі зазначені в ухвалі недоліки виправлені.

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву. Повернуто без розгляду клопотання представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про виклик свідків. Клопотання представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про витребування доказів задоволено. Підготовче засідання по справі призначено на 04 квітня 2024 року та пізніше перенесено на 02 квітня 2024 року.

18 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від Національного авіаційного університету надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

01 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеса від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

01 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни надійшла заява про виклик свідків, у якій заявниця просила викликати та допитати в якості свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У підготовче засідання, призначене на 02 квітня 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесено до протоколу судового засідання прийнято рішення про залучення до матеріалів справи відзиву та відповіді на відзив. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення відкласти підготовчий розгляд справи на 11 квітня 2024 року.

09 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача Чайки Катерини Олександрівни надійшло заперечення проти заяви про виклик свідків, у якій заявниця просила відмовити у задоволенні заяви про виклик свідків.

У підготовче засідання, призначене на 11 квітня 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про виклик свідків від 01.04.2024 року, підготовче засідання відкладено на 23 квітня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 23 квітня 2024 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення закрити підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 04 червня 2024 року.

Підготовче засідання по справі, призначене на 04 червня 2024 року не відбулося у зв`язку із оголошенням у м. Одесі та Одеській області сигналу «Повітряна тривога». Засідання по справі відкладено на 09 липня 2024 року.

08 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про повернення на стадію підготовчого провадження, у якому заявник просив повернутися на стадію підготовчого провадження. Разом із заявою про повернення на стадію підготовчого провадження до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про зміну предмету позову, у якому заявник просить змінити предмет позову, зокрема: визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 11 січня 2024 року № 02/К-С про оголошення догани ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 12 січня 2024 року № 03/К-С про оголошення догани ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 15 січня 2024 року № 04/К-С про оголошення догани ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 16 січня 2024 року № 54/К про звільнення ОСОБА_1 ; визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та НАУ з 30.06.2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору; стягнути з Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у період з 17 січня 2024 року по 30 червня 2024 року.

У судове засідання, призначене на 09 липня 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення відкласти розгляд справи на 16.07.2024 року.

12 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про витребування доказів, у якій заявниця просила витребувати у НАУ:

- всі наявні скріншоти на підтвердження проведення / не проведення позивачем навчальних занять у 1 семестрі 2023-2024 років, що виготовлені під час проведення перевірок;

- розгорнутий звіт (службову записку) ОСОБА_8 про виконання позивачем лише 58 годин навчальних занять у 1 семестрі 2023-2024 років з вказівкою на час його проведення, назви навчальної дисципліни, курсу / потоку / групи, факту проведення / непроведення, іншої інформації, що має значення для підрахунку виконаного позивачем навчального навантаження.

16 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача Чайки Катерини Олександрівни про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 16 липня 2024 року учасники справи не з`явилися хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, засідання по справі відкладено на 29 серпня 2024 року.

Судове засідання по справі, що призначене на 29 серпня 2024 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої судді Косіциної В.В. на лікарняному, що підтверджується довідкою та було відкладено на 12 вересня 2024 року.

У судове засідання, призначене на 12 вересня 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача. Здійснено допит свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Судове засідання відкладено на 23 вересня 2024 року.

23 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача Чайки Катерини Олександрівни надійшло заперечення щодо заяви про повернення на стадію підготовчого провадження, у якій заявниця просила відмовити у задоволення клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та у задоволенні клопотання про зміну предмету позову.

23 вересня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 23 вересня 2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року прийнято рішення повернутися до розгляду справи №522/2241/24-Е (провадження №2/522/3367/24) на стадію підготовчого провадження. Прийнято до розгляду клопотання представника позивача - адвоката Бориченко Катерини Валеріївни про зміну предмету позову у цивільній справі №522/2241/24-Е за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання протиправними та скасування наказів, визнання трудових відносин припиненими, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку. Підготовче засідання по справі призначено на 10 жовтня 2024 року.

08 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від НАУ надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

10 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання, призначене на 10 жовтня 2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання заяву представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено, підготовче засідання по справі відкладено на 28 жовтня 2024 року.

15 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 28 жовтня 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання оголошено перерву до 14 листопада 2024 року у зв`язку із необхідністю забезпечити явку свідків.

14 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» - Білого Володимира Миколайовича надійшли додаткові пояснення, у яких заявник вказав, що НАУ було реорганізовано, а правонаступником НАУ є ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут».

У підготовче засідання, призначене на 14 листопада 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник ДНП «ДУ «КАІ». Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення залучити до участі у справі в якості правонаступника ДНП «ДУ «КАІ». Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення відкласти підготовче засідання на 27 листопада 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 27 листопада 2024 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення закрити підготовче провадження у справі. Здійснено допит свідка: ОСОБА_5 . Підготовче засідання відкладено на 12 грудня 2024 року.

10 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача адвоката Бориченко Катерини Валеріївни надійшло клопотання про виступ представника у судових дебатах.

12 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача Білого Володимира Миколайовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 12 грудня 2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, судове засідання відкладено на 03 лютого 2025 року.

У судове засідання, призначене на 03 лютого 2025 року з`явився позивач, представник позивача та представник відповідача.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносин з Національним авіаційним університетом на посаді доцента кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.

Розпорядженням декана Факультету міжнародних відносин Юрія Волошина від 20.12.2023 року №15/30/1роз, ОСОБА_1 зобов`язано надати звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження за період з 01.09.2023 року по 22.12.2023 року в строк до 10 години 00 хвилин 09 січня 2024 року.

Проте, на зазначеному розпорядженні відсутні будь-які відмітки про те, що ОСОБА_1 безпосередньо ознайомився зі змістом такого розпорядження.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що дане розпорядження було доведено до відома ОСОБА_1 альтернативними методами (направлення належним чином засвідченої копії розпорядження засобами поштового зв`язку, засобами інтернет зв`язку тощо), а тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був обізнаний із обов`язком надати звіт про фактичне виконання навчального навантаження в строк до 09.01.2024 року.

09 січня 2024 року комісія у складі ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було проведено перевірку наявності пояснення щодо фактичного виконання ОСОБА_1 навчального навантаження за період з 01.09.2023 року по 22.12.2023 року, за результатами чого складено акт, відповідно до якого станом на 09.01.2024 року не надав звіту про фактичне виконання свого навчального навантаження.

У службовій записці декана Факультету міжнародних відносин НАУ від 09.01.2024 року №15/470 «Про заходи дисциплінарного характеру щодо ОСОБА_1 » зазначено, що ОСОБА_1 не виконав своє навчальне навантаження в повному обсязі та протягом семестру двічі (жовтень, листопад) проігнорував рекомендації керівництва факультету та університету щодо відпрацювання навчального навантаження в асинхронному режимі в умовах правового режиму воєнного стану. Графік відпрацювання занять не надав. Фактичне виконання аудиторних занять за 1 семестр 2023-2024 навчального року склало 58 годин з запланованих 318).

Наказом від 11.01.2024 року №02/К-С, ОСОБА_1 , к.с.н, доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ було оголошено догану (т.1, а.с.36).

У наказі зазначено, що ОСОБА_1 не виконував своє навчальне навантаження у повному обсязі та протягом семестру двічі проігнорував рекомендації керівництва факультету та університету щодо відпрацювання навчального навантаження в асинхронному режимі в умовах воєнного стану. Графі відпрацювання занять не надав. Фактичне виконання аудиторних занять за 1 семестр 2023-2024 року складає 58 годин з запланованих 318 годин. Також, зазначено, що підставою для оголошення догани є службова записка декана Факультету міжнародних відносин НАУ ОСОБА_6 від 19.01.2024 року №15/470.

У позовній заяві позивач посилається на те, що дійсно не виконував заплановане навчальне навантаження у першому семестрі 2023-2024 навчального років, проте, для цього були об`єктивні причини.

На підтвердження зазначеного позивачем було надано:

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 06.09.2023 року №В58А-М2АМ-9ВВ7-4М97, шо дійсний з 05.09.2023 року по 08.09.2023 року (т.1, а.с.126);

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 12.09.2023 року №НХ7Р-2Х6В-Е468-К6НК, що дійсний з 08.09.2023 року по 13.09.2023 року (т.1, а.с.127);

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 15.09.2023 року №В62Р-ВС6Р-4МСМ, що дійсний з 15.09.2023 року по 19.09.2023 року (т.1, а.с.124);

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 19.09.2023 року №В9СС-8Е29-Е9Т4-98ХЕ, що дійсний з 19.09.2023 року по 22.09.2023 року (т.1, а.с.128);

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 26.09.2023 року №553М-К22М-6МРВ-ТА8Т, що дійсний з 25.09.2023 року по 27.09.2023 року (т.1, а.с.129);

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 28.11.2023 року №КРМ5-Р8СН-59ЕХ-46КТ, що дійсний з 28.11.2023 року по 01.12.2023 року (т.1, а.с.123);

- копію медичного висновку про тимчасову непрацездатність від 13.12.2023 року №5ЕХН-МА55-АСРТ-Р8В4, що дійсний з 13.12.2023 року по 22.12.2023 року (т.1, а.с.125).

Наказом НАУ від 08.11.2023 року №163/К-Р, ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання сесії на 6 календарних днів з 20.11.2023 року по 25.11.2023 року.

У п.7.1.7. Положення про організацію освітнього процесу в Національному авіаційному університеті, що затверджене Наказом від 07.02.2020 року №040/од, на період відрядження, хвороби, перебування на підвищенні кваліфікації тощо викладач звільняється від виконання всіх видів робіт, передбачених індивідуальним робочим планом. Встановлене йому на цей період навчальне навантаження виконується іншими викладачами кафедри в межах 36-годинного робочого тижня та максимального навчального навантаження за рахунок зменшення їм обсягу медичної, наукової та організації роботи або шляхом залучення у визначеному порядку викладачів з погодинною оплатою праці. Після виходу викладача на роботу на період, що залишився до завершення навчального обсягу роботи, йому визначається відповідне навчальне навантаження та обсяг методичної, наукової й організаційної роботи в медах 36-годинного робочого тижня (т.1, а.с.72).

Зазначені положення свідчать про те, що в період перебування ОСОБА_1 у додатковій щорічній відпустці у зв`язку із навчанням, а також в період втрати ним працездатності, Національний авіаційний університет повинен був забезпечити виконання навчального навантаження ОСОБА_1 у цей період іншими працівниками кафедри та/або шляхом залучення визначеному порядку викладачів з погодинною оплатою праці, а тому, неправомірним є посилання відповідача у відзиві на те, що оскільки позивача фактично проводив заняття з академічними групами університету, то знав власне навчальне навантаження та знав про те, що його потрібно було виконати у повному обсязі.

Покладання на ОСОБА_1 обов`язку відпрацювати навчальне навантаження в даному конкретному випадку неправомірне, та є порушенням п.7.1.7. Положення про організацію освітнього процесу в Національному авіаційному університеті, що затверджене Наказом від 07.02.2020 року №040/од. В такому випадку, саме уповноважені особи НАУ повинні були вжити заходів задля забезпечення належного виконання навчального навантаження шляхом залучення інших осіб.

Будь-яких доказів того, що навчальне навантаження ОСОБА_1 в період його непрацездатності та перебування в додатковій відпустці не могло виконуватися у зв`язку із наявністю об`єктивних причин (відсутність викладацького складу, який би забезпечував викладання відповідних дисциплін, вжиття заходів для пошуку осіб із погодинною оплатою праці, які б здійснювали виконання навчального плану) тощо.

У відзиві відповідач в якості обґрунтування того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував своє навчальне навантаження посилається на службове подання від 09.01.2024 року №15/469.

Так, зі змісту копії службового подання від 09.01.2024 року №15/469 вбачається, що під час моніторингу створених Google Class були виявлені факти:

- відсутності викладача зі здобувачами вищої освіти спеціальностей 052 «Політологія» та 054 «Соціологія» на заняттях взагалі;

- в поодиноких випадках викладач одночасно неофіційно призначав викладання двох різних навчальних дисциплін з однією групою;

- були випадки, коли викладач одночасно неофіційно проводив одне заняття для двох курсів та груп (С-420, П-322) на платформі Google Class згідно встановленого розкладу групи С-420 на Факультеті міжнародних відносин.

Проте, на думку суду, інформація зазначена в службовому поданні є загальною. Так, у поданні не зазначено дату та час занять, на яких ОСОБА_1 та не містить будь-яких підтверджень зазначеному (скріншот із відповідної платформи, акт відсутності викладача на занятті тощо).

Також, не зазначено дату та час занять, коли ОСОБА_1 допускав викладання двох навчальних дисциплін однією групи, не зазначено спеціальність, курс та групу, у якої проводилися такі заняття. Не зазначено і дати та час, коли ОСОБА_1 допускав викладання однієї дисципліни одразу двом групам). Знову ж таки, відсутні будь-які документальні підтвердження зазначеному (запис з відповідної платформи, акт, довідка тощо).

У відзиві на позову заяву відповідач також зазначає про те, що ОСОБА_1 не з`являвся на робочому місці з моменту його переведення на посаду.

Також судом враховує й ту обставину, що Національний авіаційний університет у період з 01.09.2023 року до 09.01.2024 року не вживав будь-яких заходів реагування щодо порушень, що викладені у службовому поданні від 09.01.2024 року №15/469, зокрема, в день вчинення такого порушення, а також, виникає цілком логічне питання чому Національний авіаційний університет не вживав будь-яких заходів реагування щодо ОСОБА_1 , який за твердженням відповідача жодного разу не з`являвся на робочому місці.

У статті 148 КЗпП зазначено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Зазначені положення також визначені у п.2.5.6 Правил внутрішнього розпорядку НАУ.

Проте, відсутність як у оскаржуваному наказі так і в інших документах, долучених до матеріалів справи чіткої дати коли ОСОБА_1 не виконував або неналежним чином виконував своє навчальне навантаження унеможливлює встановлення судом дотримання строків притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення не лише факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. Водночас роботодавець наділений правом застосувати дисциплінарне стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 516/268/15-ц та від 11 вересня 2020 року у справі № 638/14690/18-ц).

Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушення у вигляді невиконання або неналежного виконання навчального навантаження із зазначенням дати та часу такого порушення. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідачем вживалися будь-які заходи реагування на вчинені порушення (безпосередня фіксація такого правопорушення (скріншоти, записи занять, складання актів), проведення службових розслідувань, перевірок та прийняття за наслідками таких розслідувань або перевірок будь-яких рішень щодо ОСОБА_1 ).

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов`язків, які обумовлені між ними, і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов`язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17.

Проте, із матеріалів справи не вбачається факт порушення ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, а письмові пояснення ОСОБА_1 , що подані на виконання вимог статті 149 КЗпП відсутні.

У засіданні по справі, що призначене на 09.07.2024 року було допитано свідка ОСОБА_4 . На питання про те, яким чином здійснювалася фіксація порушень ОСОБА_1 , вона зазначила, що вона заходилася у Google Meet, робила скріншоти, ставила відмітки в електронні журнали. Каже шо все було задокументовано, та подавалося до службової записки. Зазначила, що до службової записки було надано розгорнуту відповідь щодо того, які заняття були проведені, а які ні.

Проте, відповідачем не було надано жодного із зазначених доказів надано не було.

Тому, враховуючи те, що відповідачем не доведено невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 навчального навантаження, оскільки, будь-які заходи реагування в момент вчинення правопорушень, про які зазначає відповідач не вживалися, службові розслідування та перевірки не проводилися, а матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 таких порушень, окрім службового подання від 09.01.2024 року №15/469 та службової записки від 09.01.2024 року, які містять лише загальну (не конкретизовану) інформацію та складені не в момент виявлення або безпосереднього вчинення ОСОБА_1 порушення у вигляді невиконання або неналежного виконання навчального навантаження, беручи до уваги факт того, що обов`язок із забезпечення виконання навчального навантаження в період тимчасової непрацездатності та перебування у додатковій відпустці у зв`язку з навчанням покладено саме на відповідача, суд доходить до висновку про те, що відповідачем належним чином не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, та доходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування Національного авіаційного університету від 11 січня 2024 року №02/К-С «Про оголошення догани» доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про скасування наказу від 12.01.2024 року №03/К-С, суд зазначає наступне.

Згідно службового подання від 28.12.2023 року №19 за підписом завідувача кафедри Ніни Ржевської, декану Факультету міжнародних відносин НАУ Юрію Волошину було доведено до відома, що затверджений індивідуальний план роботи на 2023-2024 навчальні роки доцента ОСОБА_1 відсутній.

Розпорядженням т.в.о. декана Факультету міжнародних відносин від 28 грудня 2023 року №15/40роз, зобов`язано ОСОБА_1 надати:

- затверджений в установленому порядку індивідуальний план роботи на 2023-2024 навчальні роки;

- письмові пояснення щодо відсутності станом на 28 грудня 2023 року затвердженого індивідуального плану роботи на 2023-2024 навчальний рік.

У розпорядженні зазначено, що індивідуальний план та пояснення потрібно надати в строк до 10 години 00 хвилин 10 січня 2024 року.

У п.3 розпорядження зазначено, що розпорядження підлягає доведенню до відома доцента ОСОБА_1 .

Проте, на зазначеному розпорядженні відсутні будь-які відмітки про те, що ОСОБА_1 безпосередньо ознайомився зі змістом такого розпорядження.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що дане розпорядження було доведено до відома ОСОБА_1 альтернативними методами (направлення належним чином засвідченої копії розпорядження засобами поштового зв`язку, засобами інтернет зв`язку тощо), а тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був обізнаний із обов`язком надати затверджений індивідуальний план та письмові пояснення щодо відсутності такого плану в строк до 10.01.2024 року.

10 січня 2024 року комісія у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 провели перевірку наявності індивідуального плану роботи за 2023-2024 навчальний рік ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт перевірки наявності індивідуального навчального плану роботи на 2023-2024 навчальний рік №4, та відповідно до якого станом на 10 січня 2024 року ОСОБА_1 не надав свій індивідуальний план роботи на 2023-2024 навчальний рік.

10 січня 2024 року комісія у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_3 провели перевірку наявності пояснення щодо відсутності індивідуального плану роботи за 2023-2024 навчальний рік ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт перевірки пояснень щодо відсутності індивідуального навчального плану роботи на 2023-2024 навчальний рік №5, та відповідно до якого станом на 10 січня 2024 року ОСОБА_1 не надав пояснення щодо відсутності індивідуального плану роботи на 2023-2024 навчальний рік.

Згідно службової записки від 10.01.2024 року №15/471, ОСОБА_1 не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження. Хоча повний обсяг матеріалів (який зберігається на кафедрі та є у вільному доступі) та інформація про заплановане навчальне навантаження, розклад навчальних, індивідуальних занять, консультацій, списки груп студентів тощо було доведено до ОСОБА_1 .

Наказом від 12.01.2024 року №03/К-С, ОСОБА_1 , к.с.н, доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ було оголошено догану (т.1, а.с.37).

У наказі зазначено, що ОСОБА_1 не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження. ОСОБА_1 було доведено повний обсяг матеріалів, які зберігаються на кафедрі у вільному доступі, інформація про заплановане навчальне навантаження, розклад навчальних, індивідуальних занять , консультацій, списки груп студентів тощо.

Також, зазначено, що підставою для оголошення догани є службова записка декана Факультету міжнародних відносин НАУ ОСОБА_6 від 10.01.2024 року №15/471.

У позовній заяві позивач посилається на те, що для складання індивідуального плану йому необхідно бути ознайомленим з планом навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи кафедри.

У п.7.1.6. Положення про організацію освітнього процесу в Національному авіаційному університеті, що затверджене Наказом від 07.02.2020 року №040/од вказано, що планування роботи викладача здійснюється за індивідуальними планами, складеними відповідно до планів навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи кафедри. Індивідуальні плани складаються всіма викладачами, розглядаються і затверджуються на засідання кафедри.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що навчальне навантаження ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність підготувати індивідуальний план, а також надіслано йому навчальне навантаження за допомогою застосунок Viber та на підтвердження чого відповідачем подано скріншоти із застосунку Viber.

Судом досліджено скріншот із застосунку Viber, із зазначенням у ньому відомостей про те, що повідомлення були надіслані 24.08.2023 року. У тексті повідомлення дійсно міститься повідомлення про те, що ОСОБА_1 повинен підготувати індивідуальний план. Також, отримувачу були надіслані фото навантаження.

Проте, станом на 24.08.2023 року застосунок Viber не був офіційним джерелом комунікації у НАУ.

Лише протоколом від 29.08.2023 року №8 засідання кафедри Міжнародних відносин, комунікації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ, зокрема, застосунок Viber визнано офіційним джерелом комунікації поряд з електронними скриньками корпоративних акаунтів НАУ.

Тому, офіційним вважалося б вручення навантаження та повідомлення про необхідність скласти індивідуальний план на думку суду вважалося б надіслання таких повідомлень через застосунок Viber після 29.08.2023 року.

Більше того, навантаження, що надіслане ОСОБА_1 через застосунок Viber 24.08.2023 року не було затверджено, з огляду на те, що план роботи кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій на 2023-2024 навчальний рік було обговорено на засіданні кафедри 29.08.2023 року, та затверджено деканом Факультету міжнародних відносин 01.09.2023 року.

Більше того, ОСОБА_1 звертався до адресата « ОСОБА_3 » із проханням надати у встановленому порядку його навантаження, зокрема, 18.09.2023 року, що підтверджується скріншотами із застосунку Viber (т.1, а.с.133-139), проте, адресат повідомив, наступне: «перед тим Вам надсилали навантаження, у Вас без змін, зміни були у нових колег» (т.1, а.с.135).

Тому, враховуючи зазначене, у суду немає достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 було належним чином та офіційними засобами зв`язку надіслано навантаження згідно плану роботи кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій на 2023-2024 навчальний рік було обговорено на засіданні кафедри 29.08.2023 року, та затверджено деканом Факультету міжнародних відносин 01.09.2023 року.

Доказів зворотного відповідачем надано не було. На думку суду, відсутність у ОСОБА_1 належним чином затвердженого навантаження унеможливлювало надання ним індивідуального плану.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що індивідуальний план є основним документом, який визначає зміст та обсяг навчальної, методичної, наукової, організаційної та іншої роботи науково-педагогічного працівника на навчальний рік, що свідчить про особливу важливість такого документу.

У п.1.14-1.15 методичних рекомендацій щодо планування методичної, наукової та організаційної роботи науково-педагогічних працівників Національного авіаційного університету вказано, що індивідуальний план на навчальний рік складається перед початком нового навчального року та затверджується у вересні поточного року. В Індивідуальному плані зазначаються усі види робіт, що плануються на навчальний рік. Індивідуальні плани затверджуються завідувачами кафедр, а Індивідуальні плани завідувачів кафедр затверджуються директором навчально-наукового інституту або деканом факультету.

Згідно п.7.3. Положення про організацію освітнього процесу в Національному авіаційному університеті, що затверджене Наказом від 07.02.2020 року №040/од, хід виконання індивідуальних планів викладачів повинен періодично перевірятися через обговорення на засіданнях кафедри .

Більше того, у самому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що згідно п.5.4 Наказу НАУ «Про планування навчальної, методичної, наукової та організаційної роботи науково-педагогічних працівників університету на 2023-2024 навчальний рік» від 23.05.2023 року №209/од, строки для затвердження та корегування навчального навантаження, а також індивідуальних планів роботи науково-педагогічних працівників на 2023-2024 навчальний рік становлять до 03.07.2023 року та до 10.10.2023 року відповідно.

Зазначені положення свідчать про те, що уповноважена на те особа Кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій НАУ Ніна Ржевська (завідувач кафедри) в сутність наділених п.7.3. Положення про організацію освітнього процесу в Національному авіаційному університеті, що затверджене Наказом від 07.02.2020 року №040/од контрольних функцій та встановлених строків затвердження індивідуальних планів, повинна була знати про те, що ОСОБА_1 не було подано індивідуальний план в строк до 10.10.20213 року, а також вжити заходів реагування щодо ситуації що склалася, зокрема, встановити причини відсутності індивідуального плану, встановити винних осіб та вжити заходів для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Проте, будь-яких доказів, які б підтверджували факт того, що відповідачем вживалися будь-які заходи реагування у зв`язку із неподанням ОСОБА_1 індивідуально плану, зокрема, встановлювалася причина відсутності такого плану, встановлення винних осіб та вжиття заходів притягнення до відповідальності у період до 28.12.2023 року суду надано не було.

Відповідно до довідки від 16.04.2022 року №5105-5001520606, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання якого є: АДРЕСА_1 .

Сторонами у судовому засіданні також не заперечувався той факт, що ОСОБА_1 працював у дистанційному режимі.

Проте, в супереч вимогам статті 149 КЗпП, відповідачем не запропоновано надати ОСОБА_1 будь-які пояснення (як усні так і письмові) будь-якими доступними засобами зв`язку.

Також, у засіданні по справі, що призначено на 12.09.2024 року було допитану свідка ОСОБА_3 , яка на питання чому саме в кінці листопада було сформовано комісію щодо ОСОБА_1 пояснила, що не була з ним особисто знайома, під час подання звітів про виконання індивідуальних планів було встановлено, що немає плану, відсутні та/або неактуалізовані робочі програми. На питання яким чином виявили порушення зазначила, що кафедра подала звіт. Зазначила, що питання про наявність індивідуального плану, робочих програм зазвичай вирішується на першому засіданні кафедри. На питання про те, чи було розпорядження про надання звіту пояснила, що це було її особисте розпорядження, донесено до відповідальних працівників на нараді. На питання про те, чи є дати засідань кафедри пояснила, що зазвичай такі питання вирішуються до початку навчального процесу. На питання про те, як має діяти кафедра у разі встановлення на засідання кафедри відсутності індивідуального плану, робочих програми пояснила, що має повідомити викладача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що засідання кафедри відбувалися: 29.08.2023 року, 04.09.2023 року, 20.09.2023 року, 25.09.2023 року, 17.10.2023 року, 07.11.2023 року, 08.12.2023 року.

Тобто, уповноважені на те особи на думку суду мали більш ніж достатньо часту для вжиття заходів реагування. Доказів того, що за цей період вживалися будь-які заходи з метою встановлення причин відсутності індивідуального плану, робочих програм ОСОБА_1 надано не було.

У засіданні по справі, що призначене на 12.09.2023 року також була допитана в якості свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що жодного разу ОСОБА_1 не бачила на кафедрі, на питання про те, як ОСОБА_1 повинен був отримати навчальне навантаження пояснила, що він міг прийти на кафедру та самостійно ознайомитися з ним, проте, цього не зробив.

Також була допитана в якості свідка ОСОБА_5 , яка на питання про те, хто її уповноважив надсилати навантаження зазначила, що вона постійно це робить. На запитання хто надав навантаження пояснила, що сфотографувала на засіданні кафедри. На питання про те, чи після 18 вересня 2023 року надсилала ОСОБА_1 навчальне навантаження пояснила, що не пам`ятає.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 не отримував у встановленому порядку затверджене навантаження на 2023-2024 навчальний рік, що унеможливлювало складання індивідуального плану, а будь-яких заходів реагування з моменту закінчення строку, відведеного строку для затвердження такого індивідуального плану до 28.12.2023 року (момент видання розпорядження від 28.12.2023 року №15/40роз) уповноваженими особами НАУ не вживалося, беручи до уваги той факт, що докази на підтвердження того, що розпорядження від 28.12.2023 року №15/40роз було у встановленому порядку доведено до відома ОСОБА_1 відсутні, як і докази того, що ОСОБА_1 будь-якими засобами зв`язку повідомлялося про можливість надати пояснення з приводу вчиненого ним дисциплінарного проступку, суд вважає, що відповідачем не доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає у тому, що він не склав та не подав свій індивідуальний план на 2023-2024 роки та звіт про фактичне виконання навчального навантаження, а тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Національного авіаційного університету від 12 січня 2024 року №03/К-С «Про оголошення догани» доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу 15.01.2024 року №04/К-С, суд зазначає наступне.

Наказом від 15.01.2024 року №04/К-С, ОСОБА_1 , к.с.н, доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ було оголошено догану (т.1, а.с.38)

У наказі зазначено, що ОСОБА_1 не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження. ОСОБА_1 було доведено повний обсяг матеріалів, які зберігаються на кафедрі у вільному доступі, інформація про заплановане навчальне навантаження, розклад навчальних, індивідуальних занять , консультацій, списки груп студентів тощо.

Також, зазначено, що підставою для оголошення догани є службова записка декана Факультету міжнародних відносин НАУ ОСОБА_6 від 11.01.2024 року №15/474.

Згідно службової записки від 11.01.2024 року №15/474, що складена деканом Факультету міжнародних відносин ОСОБА_10 , ОСОБА_1 не надав для узгодження робочі програми дисциплін, які він викладає відповідно до затвердженого на 2023-2024 навчальний рік навчального навантаження.

Зазначене свідчить про те, у службовій записці від 11.01.2024 року №15/474, декан Факультету міжнародних відносин просить вжити заходів дисциплінарного характеру відносно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній не надав для узгодження робочі програми дисциплін, які він викладає відповідно до затвердженого на 2023-2024 навчальний рік навчального навантаження, проте, наказом від 15.01.2024 року №04/К-С, ОСОБА_1 було оголошено догану саме за те, що він не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження.

У позовній заяві позивач посилається на те, що наказом від 15.01.2024 року №04/К-С, його притягнуто до відповідальності за проступок ідентичний тому, за що йому оголосили догану наказом від 12.01.2024 року №03/К-С.

Згідно п.2 ст.149 КЗпП, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.

Варто зазначити, що перше притягнення особи до відповідальності не може визнаватись незаконним з підстав, передбачених статтею 61 Конституції України, у разі повторного притягнення тієї ж особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке відбулось за часом пізніше.

Відтак, ключовим питанням, яке підлягає розв`язанню при вирішенні цієї справи є визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.

Так, наказом від 12.01.2024 року №03/К-С ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження.

Тобто, університет уже реалізував своє одноразове право на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 за те, що він не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження, шляхом видання наказу від 12.01.2024 року №03/К-С, та який в подальшому був визнаний незаконним та скасований судом.

Після притягнення до дисциплінарної відповідальності за таке діяння, відповідач фактично позбавлений знову притягувати до дисциплінарної відповідальності позивача. Виключенням із правил було б встановлення у встановленому порядку факту того, що у строк до 15.01.2024 року ОСОБА_1 повторно вчинив таке правопорушення, із обов`язковим підтвердження вчинення такого правопорушення належними та допустимими доказами по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що підстави притягнення до відповідальності за наказами №03/к-с від 12.01.2024 року та №04/К-С від 15.01.2024 року є різними (різні службові записки).

З приводу цього, суд повторно зазначає про те, що у національному законодавстві діє принцип заборони двічі притягувати особу до одного виду юридичної відповідальності за одне і те ж саме діяння.

У наказах №03/к-с від 12.01.2024 року та №04/К-С від 15.01.2024 року в вину ОСОБА_1 ставиться наступне діяння: не склав та не надав свій індивідуальний план на 2023-2024 навчальний рік і звіт про фактичне виконання свого навчального навантаження. Сам наказ в цілому ідентичний за змістом, окрім посилання на службову записку.

Тому, суд вважає, що ОСОБА_1 було дійсно двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне і те ж саме діяння.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та визнання протиправним та скасування наказу Національного авіаційного університету від 15 січня 2024 року №04/К-С «Про оголошення догани» доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 16.01.2024 року №54/К, суд зазначає наступне.

Наказом від 16.01.2024 року №54/К, к.с.н., доцента кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ ОСОБА_1 звільнено з посади з 16.01.2023 року на підставі п.2 ст.40 КЗПП (т.1, а.с.39)..

Наказом від 19.01.2024 року №82/к було виправлено технічну описку в наказі від 16.01.2024 року №54/К, в частині зазначення правової підстави для звільнення, змінивши її з «п.2 ст.40 КЗпП» на «п.3 ст.40 КЗпП» (т.1, а.с.40).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Наказом від 11.01.2024 року №02/К-С, ОСОБА_1 , к.с.н, доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ було оголошено догану (т.1, а.с.36).

Наказом від 12.01.2024 року №03/К-С, ОСОБА_1 , к.с.н, доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ було оголошено догану (т.1, а.с.37).

Наказом від 15.01.2024 року №04/К-С, ОСОБА_1 , к.с.н, доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин НАУ було оголошено догану (т.1, а.с.38)

Тобто, відносно ОСОБА_1 в подальшому застосовували заходи дисциплінарного впливу за порушення трудової дисципліни шляхом видання наказів від 11.01.2024 року №02/К-С, від 12.01.2024 року №03/К-С, від 15.01.2024 року №04/К-С щодо яких суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх незаконними та їх скасування, а тому, приймаючи такий наказ та ололошуючи догану НАУ фактично вичерпала можливість застосувати до ОСОБА_1 будь-який інший захід дисциплінарного характеру (в даному конкретному випадку звільнення).

Тому, підставою для видання наказу про звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗПП в даному конкретному випадку стало б вчинення ОСОБА_1 іншого порушення у вигляді систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

КЦС ВС у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 зазначив про те, що оскільки підставою для звільнення позивача з роботи 21 січня 2021 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 16 березня, 11 вересня та 24 грудня 2020 року, після чого вона не вчинила нового проступку у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення догана чи звільнення.

Проте, доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок у вигляді систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відмінним від тих, що ставиться йому у вину наказами від 11.01.2024 року №02/К-С, від 12.01.2024 року №03/К-С, від 15.01.2024 року №04/К-С щодо яких суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх незаконними та їх скасування надано не було.

Також, згідно п.1 ст.40 КЗпП, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Оскільки, розірвання трудових відносин відбувалося на підставі п.3 ст.40 КЗпП, роботодавець ОСОБА_1 зобов`язаний був отримати дозвіл первинної профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 .

Проте, відповідачем не доведено факт звернення до первинної профспілкової організації, членом якої є працівник та отримання від них згоди на звільнення ОСОБА_1 .

Тому, з огляду на те, що відповідачем не доведено ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок у вигляді систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відмінним від тих, що ставиться йому у вину наказами від 11.01.2024 року №02/К-С, від 12.01.2024 року №03/К-С, від 15.01.2024 року №04/К-С щодо яких суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх незаконними та їх скасування, а також, не отримав згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ст.40 КЗпП від профспілкової організації, членом якої є ОСОБА_1 , суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, визнання протиправним та скасування наказу Національного авіаційного університету від 16 січня 2024 року №54/К про звільнення доцента кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання припиненими трудових відносин з 30.06.2024 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено, ОСОБА_1 перебував з НАУ у трудових відносинах на підставі строкового трудового договору. З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами факт того, що строк трудового договору закінчився 30.06.2024 року.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

За частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

У постанові Верховного Суду 06 квітня 2023 року у справі № 686/27679/21 вказано, що припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вимога про визнання припиненими трудових відносин у зв`язку із закінченням строку дії трудового контракту на думку суду є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП, оскільки, саме у разі задоволення останньої може вирішувати питання про:

- поновлення звільненої особи на роботі;

- визнання трудових відносин припиненими.

У зв`язку з тим, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Національного авіаційного університету від 16 січня 2024 року №54/К про звільнення доцента кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 задоволена, а строк дії трудового договору закінчився 30.06.2024 року, що фактично унеможливлює поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та визнання припиненими трудових відносин між доцентом кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 та Національним авіаційний університетом з 30 червня 2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового контракту.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) зазначила, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тож в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Ця норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим, і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період, за який він обраховується, є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися приписів чинного законодавства.

Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Особливості обчислення середньої заробітної плати регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

У позовній заяві (у новій редакції) позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення до моменту ухвалення рішення по справі.

Зазначене мотивоване тим, що у зв`язку з тим, що у трудовій книжці ОСОБА_1 про його звільнення на підставі п.3 ст.40 КЗпП, роботодавці не заінтересовані у прийнятті його на роботу.

На підтвердження зазначеного, ОСОБА_1 було подано довідку від 26.04.2024 року №1669/4, що видана Навчально-науковим інститутом психології та соціального захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, з якого вбачається, що він брав участь у конкурсному відборі на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників. За результатами конкурсу він не отримав рекомендації про призначення. Проте, в даній довідці не розкриті причини, у зв`язку із якими ОСОБА_1 не отримав рекомендацій про призначення, зокрема, не отримання таких рекомендацій у зв`язку із попереднім звільненням з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗПП.

У заяві про зміну предмету позову заявник також зазначає про те, що ним вживалися дії щодо працевлаштування в інших закладах освіти, проте, працевлаштуватися не вдалося.

Проте, на обґрунтування зазначеного твердження не було подано будь-якого іншого належного та допустимого доказу (довідки, висновок про відмову у наданні рекомендації про призначення на посаду тощо).

Тому, суд вважає, що період за який повинен нараховуватися середній заробіток за час вимушеного прогулу слід обраховувати з 17.01.2024 року (дня, наступного після видання наказу про звільнення) по 30.06.2024 року (дату закінчення строку дії трудового договору).

Згідно довідки про доходи від 05.03.2024 року №661/148, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 500,21 гривень.

Середньоденна заробітна плата 500,21 гривень.

Розрахунковий період 17.01.2024 року по 30.06.2024 року.

Кількість днів у періоді 166 днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2024 року по 30.06.2024 року 83034,86 гривень.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 13.10.2023 № 1249 (зі змінами) НАУ було реорганізовано шляхом його поділу на ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» та Українську державну льотну академію з віднесенням їх до сфери управління МОН України.

Розпорядженням КМУ від 13.10.2023 року №921-р установлено, що ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» є правонаступником майна, прав та обов`язків НАУ згідно з розподільчим балансом.

За таких обставин, саме ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» є належним відповідачем, з якого підлягає стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 .

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення з ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 83034,86 гривень.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У статті 24 Закону України «Про відпустки» вказано, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

В заяві про зміну предмету позову заявник просить стягнути компенсацію за невикористану відпустку у період з 17.01.2024 року по 30.06.2024 року. При цьому, кількість днів щорічної відпустки, за які позивач просить стягнути компенсацію становить 23 дні. Позивач у заяві також визначив, що середньоденна заробітна плата для оплати днів невикористаної відпустки становить 524,56 гривень, а загальний розмір компенсації повинен становити 13638,56 гривень.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Тобто, відповідач був наділений правом подати контррозрахунок, проте, не зробив цього. Також, відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт того, що ОСОБА_1 має 23 днів невикористаної відпустки, або доказів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_1 права на компенсацію щорічної невикористаної відпустки.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованістю та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з ДНП «ДУ «Київський авіаційний інститут» компенсації за невикористану відпустку за період з 17.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 13638,56 гривень.

За таких обставин, суд вважає, що позовна заява в цілому підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування наказів: від 11 січня 2024 року №02/К-С; від 12 січня 2024 року №03/К-С; від 15 січня 2024 року №04/К-С; від 16 січня 2024 року №54/К; визнання трудові відносини припиненими з 30.06.2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.40 КзПП, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.01.2024 року по 30.06.2024 року у розмірі 83034,86 гривень та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 13638,56 гривень.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про визнання протиправними та скасування наказів, визнання трудових відносин припиненими, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 11 січня 2024 року №02/К-С «Про оголошення догани» доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 12 січня 2024 року №03/К-С «Про оголошення догани» доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 15 січня 2024 року №04/К-С «Про оголошення догани» доценту кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного авіаційного університету від 16 січня 2024 року №54/К про звільнення доцента кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 .

Визнати припиненими трудові відносини між доцентом кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Факультету міжнародних відносин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та Національним авіаційний університетом з 30 червня 2024 року на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв`язку з закінченням строку трудового контракту.

Стягнути з відповідача Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», м. Київ, вул. Любомира Гузара, 1, ЄДРПОУ 45853942. На користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 17 січня 2024 року по 30 червня 2024 року у розмірі 83034 (вісімдесят три тисячі тридцять чотири) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок.

Стягнути з відповідача Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», м. Київ, вул. Любомира Гузара, 1, ЄДРПОУ 45853942. На користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , компенсацію за невикористану відпустку за період з 17 січня 2024 року по 30 червня 2024 року у розмірі 13638 (тринадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 3 березня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.

03.02.2025