Рішення

від 03.03.2025 по справі 380/8239/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2025 року м. Львівсправа № 380/8239/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (позивач/ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (відповідач/Львівська митниця/митниця), в якому із урахуванням заяви від 25 червня 2024 року про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України за № UA209000/2023/901193/1 від 19 жовтня 2023 року про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» сплачені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Державної митної служби України Львівської митниці та витрати на правову допомогу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1 (далі також спірне/оскаржуване рішення) є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки він надав митниці усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті покупцем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (контракту). Надані позивачем відповідачу документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Позивач зазначає, що доводи відповідача про наявність взаємозв`язку між покупцем і продавцем він заперечує, оскільки відповідач вказує на пов`язаність сторін зовнішньоекономічного договору, а документів на підтвердження, чи має такий взаємозв`язок вплив на вартість спірного товару, не надає. Сам собою факт пов`язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. Водночас митний орган зобов`язаний надати відповідне обґрунтування того, що саме такий взаємозв`язок вплинув на митну вартість товару. Проте такого обґрунтування відповідачем не надано.

Позивач відзначає, що надав відповідачу висновок експерта за результатами проведеного судово-товарознавчого дослідження відповідно до договору про надання послуг від 20 квітня 2023 року № 195, проведеного на запит ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», згідно із яким ринкова вартість об`єктів дослідження: необроблені свинячі міхурі солені, країна походження Республіка Польща, за од. виміру станом на жовтень 2023 року (на час проведення дослідження) під час ввезення на митну територію України без нарахування митних платежів та зборів, який надходить на адресу ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» від фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о» (Польща) за контрактом № 4-2017 від 12 січня 2017 року за межами території України з врахуванням витрат на їх доставку до кордону України (митної території України) без нарахування митних платежів та зборів (під час перетину митного кордону України) може становити від 0,63 до 0,84 євро.

Також позивач покликається на те, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України (далі МК України).

У зв`язку з наведеним позов просить задовольнити повністю.

31 жовтня 2024 року позивач подав письмові пояснення у справі, в якій додатково, окрім аргументів, наведених у позовній заяві та в заяві від 25 червня 2024 року про уточнення позовних вимог, відзначає, що неодноразово надавав відповідачу докази, якими спростовуються покликання Львівської митниці на наявність інформації щодо спільності засновників фірм покупця і продавця, що могло вплинути на ціну товару.

Також 31 жовтня 2024 року позивач подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву від 12 липня 2024 року (який стосується оскаржуваного рішення від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1).

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 18 жовтня 2023 року № 23UA209170085263U9 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено таке:

- митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 МК України. Львівська митниця має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари, імпортовані між не пов`язаними особами), про що було повідомлено декларанта. Декларантом не виконані вимоги частини 18 статті 58 МК України (не надано інформації про продаж непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надано інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 МК України;

- відповідно до пункту 2 Контракту від 12 січня 2017 року за № 4-2017 товар доставляється на умовах EXW Jaroslaw або DDU Gorodok, в інвойсі від 17 серпня 2023 року за № F-RA PUE 059/23 зазначені умови поставки DAP Gorodok;

- відповідно до пункту 4 Контракту від 12 січня 2017 року за № 4-2017 передбачена передоплата або післяоплата 180 днів, проте в інших документах (в тому числі в інвойсі) не вказано про умови та терміни оплати товару, отже, незрозуміло, чи товар був оплачений.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Надіслані позивачем на вимогу митного органу документи не усунули вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу надано не було. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 МК України у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Митну вартість імпортованого позивачем товару було визначено за резервним методом.

Відповідач зауважує, що в позовній заяві позивач жодним чином не спростував виявлені розбіжності, зазначені в графі 33 оскаржуваного рішення. Зауважує, що суперечливість умов поставки в поданих документах унеможливлює перевірку вищезазначених складових митної вартості. Інвойс не є належним документом для підтвердження митної вартості товару. Основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 МК України.

Відповідач зазначає, що декларант самостійно подав митному органу декларацію митної вартості, зважаючи на вимоги пунктів 1, 3 частини п`ятої статті 52 МК України, та заповнив її самостійно, враховуючи вимоги Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, поставивши відмітку Х (Так) у графі 9а «Чи пов`язані між собою продавець та покупець?» та Х (Ні) у графі 9б «Чи вплинула взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару?». Під час декларування товару позивач не надав митному органу документального підтвердження наявності або відсутності впливу взаємозв`язку сторін зовнішньоекономічного контракту на ціну спірного товару, ціна товару занижена, що свідчить про надання спеціальних цін позивачу, це суперечить статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, також відповідач звертає увагу, що мало місце ненадання всіх документів, які б підтверджували митну вартість імпортованого товару.

Відповідач стверджує, що наданий висновок експерта є лише додатковим джерелом інформації, ґрунтується тільки на припущеннях, оскільки експертний огляд експертом не проводився, тобто без огляду та фактичного оцінювання фізичних та якісних характеристик товару. Ця обставина є фактором обмеження достовірності висновку щодо вказаного майна в частині його ідентифікації, тому виникають сумніви щодо достовірності числових показників товару, вказаних у наданому висновку.

Відповідач підсумовує, що посадові особи Львівської митниці під час здійснення контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинна бути доведена стороною в процесі.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 19 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 02 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 22 травня 2024 року позовну заяву після відкриття провадження у справі залишено без руху.

Ухвалою суду від 18 червня 2024 року продовжено позивачу встановлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 22 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 27 червня 2024 року розгляд справи продовжено.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача від 17 травня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (код ЄДРПОУ 31678998) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності товариства є: 10.11 Виробництво м`яса.

12 січня 2017 року між фірмою Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о», Польща (продавець) та ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», Україна (покупець) укладено Контракт № 4-2017, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати необроблену свинну кишкову сировину товстого і тонкого кишківника та міхури (Товар), а покупець оплатити Товар згідно з пунктом 3, пунктом 4.

Відповідно до пункту 3 вказаного Контракту ціна товару узгоджується обома сторонами контракту та обумовлюється рахунком-фактурою. Оплата здійснюється в євро. Кількість товару становитиме 3000000,00 т. Вартість 1 кг сировини становитиме 0,97 євро. Вартість маркування, тари, пакування включені в ціну товару і поверненню не підлягають. Загальна вартість контракту становить в еквіваленті 2910000,00 євро.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Контракту оплата здійснюється за передплатою (згідно з виставленими рахунком-фактурою) або ж безготівковим переказом на рахунок продавця згідно з фактурною вартістю (комісію банків кореспондентів оплачує покупець) протягом 180 днів після поставки товару.

08 травня 2023 року сторони підписали додаткову угоду № 5 до Контракту № 4-2017 від 12 січня 2017 року щодо внесення змін до розділу 3 контракту та виклали його у такій редакції: ціна Товару узгоджується обома сторонами контракту і обумовлюється рахунком-фактурою. Оплата здійснюється в євро. Вартість маркування, тари, упаковки включені в ціну Товару і поверненню не підлягають. Загальна вартість контракту складає в еквіваленті 5000000,00 євро.

На виконання Контракту від 12 січня 2017 року № 4-2017 фірма Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о» здійснила поставку Товару на користь позивача згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № NR F-RA PUE 059/23 від 17 жовтня 2023 року загальною вартістю товару 18476,64 євро.

З метою митного оформлення придбаного Товару ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» 18 жовтня 2023 року подало до Львівської митниці митну декларацію № 23UA209170085263U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар: необроблені свинячі міхурі солені вагою 21996,00 кг.

Разом з митною декларацією № 23UA209170085263U9 позивач як підставу для застосування основного методу надав до митного контролю такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) № F-RA PUE 059/23 від 17 жовтня 2023 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 17 жовтня 2023 року; сертифікат походження товару № PL/MF/AN0410333 від 17 жовтня 2023 року; Контракт № 4-2017 від 12 січня 2017 року; договір про надання послуг митного брокера № 27/1/2019 від 13 серпня 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю № 10601652; копію митної декларації країни відправлення № 23PL402010Е1609852 від 17 жовтня 2023 року.

Відповідач надіслав позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до статті 53 МК України.

У відповідь на запит митниці позивач надав, зокрема: зовнішньоекономічний договір; платіжний документ по контракту; інвойси закордонних виробників; видаткові та прихідні документи на аналогічні товари в Україні; інформацію щодо страхування; висновок експерта № 23/1/541 від 19 жовтня 2023 року.

За результатами розгляду митної декларації № 23UA209170085263U9 та доданих до неї, а також надалі - на вимогу митного органу документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1, а також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/003610.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» митний орган зазначив таке: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у Главі 9 МКУ. Львівська митниця має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість товарів є нижчою ніж митна вартість на подібні товари імпортовані між не пов`язаними особами), про що було повідомлено декларанта. Декларантом не виконані вимоги частини 18 ст. 58 МКУ (не надано інформації про продаж непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надано інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 МКУ. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до п. 2 контракту від 12.01.2017 № 4-2017 товар доставляється на умовах EXW Jaroslaw або DDU Gorodok. В Інвойсі від 17.08.2023 № F-RA PUE 059/23 зазначені умови поставки DAP Gorodok. Відповідно до п. 4 контракту від 12.01.2017 за № 4-2017 передбачено передоплата або післяоплата 180 днів, проте в інших документах (а саме інвойсі) не сказано про умови оплати товару, отже, не зрозуміло чи було оплачено товар. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару Декларантом на вимогу надіслано: зовнішньоекономічний контракт, інвойси виробників, прихідні накладні, видаткові накладні, висновок експерта, інформація щодо страхування. Інших документів на вимогу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД № UA209170/2023/59718 від 28.07.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, уважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п`ята статті 53 МК України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а частина шоста передбачає, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За змістом частини третьої статті 55 МК України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за ціною договору, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) № F-RA PUE 059/23 від 17 жовтня 2023 року, а саме 18476,64 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів декларант надав митному органу разом з митною декларацією № 23UA209170085263U9 такі документи (зазначені у картці відмови № UA209170/2023/003610): рахунок-фактуру (інвойс) № F-RA PUE 059/23 від 17 жовтня 2023 року; автотранспортну накладну (CMR) б/н від 17 жовтня 2023 року; сертифікат походження товару № PL/MF/AN0410333 від 17 жовтня 2023 року; Контракт № 4-2017 від 12 січня 2017 року; договір про надання послуг митного брокера № 27/1/2019 від 13 серпня 2019 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю № 10601652; копію митної декларації країни відправлення № 23PL402010Е1609852 від 17 жовтня 2023 року.

Крім цього, у відповідь на запит митниці декларант додатково надав: зовнішньоекономічний договір; платіжний документ по контракту; інвойси закордонних виробників; видаткові та прихідні документи на аналогічні товари в Україні; інформацію щодо страхування; висновок експерта № 23/1/541 від 19 жовтня 2023 року.

З наведеного суд висновує, що під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною другою статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 МК України, та навів відповідні аргументи, що дали йому підстави дійти такого висновку.

Щодо аргументу відповідача про те, що взаємозалежність між продавцем та покупцем вплинули на ціну товару суд зазначає таке.

Стаття 57 МК України визначає перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частина друга статті 58 МК України зазначає, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, відповідач здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості, зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Як слідує зі змісту частин дванадцятої-п`ятнадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам собою не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей МК України особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Стаття 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року визначає, що для цілей згаданої Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей згаданої Угоди, якщо вони підпадають під зазначені критерії.

Згідно з пунктом 2а статті 1 згаданої Угоди під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною для цілей пункту 1, те, що покупець і продавець пов`язані між собою в рамках змісту статті 15, само собою не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні досліджуватись обставини щодо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинно бути надано обґрунтована можливість для відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 58 МК України при продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 згаданого Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 згаданого Кодексу.

Системний аналіз вказаних положень дозволяє суду дійти висновку, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Під час продажу товарів між пов`язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом - за ціною договору, якщо декларант під час подання митної декларації покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартості операції при продажу непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 згаданого Кодексу; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 згаданого Кодексу.

Тобто саме декларант зобов`язаний довести митному органу, що хоча продавець та покупець і пов`язані між собою особи, проте такі відносини не вплинули на ціну товарів, що були імпортовані.

Отже, саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари, придбані у пов`язаної особи, за основним методом - за ціною договору (контракту), і лише у разі надання таких документів контролюючий орган, за наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв`язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені частиною четвертою статті 53 МК України.

Водночас той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам собою не може бути достатньою підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Своєю чергою, відповідач жодними належними та допустимими доказами не підтвердив, що можлива участь однієї особи в обох товариствах як співзасновника могла вплинути на вартість імпортованого товару, а лише обмежився вказівкою на наявність інформації щодо продажу подібних товарів між пов`язаними суб`єктами за вищою митною вартістю.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій згаданої статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

При цьому позивач стверджує, що фірма Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о», Польща (продавець) та ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», Україна (покупець) не є пов`язаними між собою особами.

На підтвердження вказаної обставини позивач долучив до матеріалів справи такі докази:

- копію виписки з судового рішення Городоцького районного суду Львівської області від 11 травня 2004 року у справі № 1909, згідно з якою розірвано шлюб між гр. ОСОБА_1 (учасник ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ») та ОСОБА_2 (учасник фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о»);

- копію документів з відомостями щодо засновників фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о» (з перекладом на українську мову) станом на 24 травня 2024 року, 02 червня 2023 року, в яких міститься інформація про учасника ОСОБА_2 та відсутня інформація про ОСОБА_1 ;

- повідомлення з відомостями про бенефіціарних власників фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о», зі змісту якого вбачається інформація про учасника ОСОБА_2 та відсутня інформація про ОСОБА_1 ;

- витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» станом на 10 жовтня 2023 року, 22 березня 2024 року, зі змісту яких убачається інформація про учасника ОСОБА_1 (100%) та відсутня інформація щодо ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного суд уважає аргументи відповідача в цій частині безпідставними та необґрунтованими.

Щодо аргументу відповідача про те, що «відповідно до п. 2 контракту від 12.01.2017 № 4-2017 товар доставляється на умовах EXW Jaroslaw або DDU Gorodok. В Інвойсі від 17.08.2023 № F-RA PUE 059/23 зазначені умови поставки DAP Gorodok» суд зазначає таке.

Наведене твердження відповідача є неконкретизованим. Адже відповідач не вказав, у який спосіб вказані розбіжності впливають митну вартість імпортованого позивачем товару. Тому такий аргумент відповідача суд відхиляє.

Щодо аргументу відповідача, що «відповідно до п. 4 контракту від 12.01.2017 за № 4-2017 передбачено передоплата або післяоплата 180 днів, проте в інших документах (а саме інвойсі) не сказано про умови оплати товару, отже не зрозуміло чи було оплачено товар» суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 Контракту від 12 січня 2017 року № 4-2017 оплата здійснюється за передплатою (згідно з виставленим рахунком-фактурою) або ж безготівковим переказом на рахунок продавця згідно з фактурною вартістю (комісію банків кореспондентів оплачує покупець) протягом 180 днів після поставки товару.

Із вказаних положень вбачається свобода сторін контракту у здійсненні взаєморозрахунків.

Суд уважає, що незазначення в інвойсах умов оплати за товар не є розбіжністю та жодним чином не заважає митному органу перевірити всі складові митної вартості товару, визначеної декларантом самостійно. Крім того, контрактом не передбачено обов`язкового визначення умов оплати за товар у інвойсах.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Своєю чергою, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 803/3649/15.

Крім цього, позивач надав митниці висновок експерта за результатами проведеного судово-товарознавчого дослідження відповідно до договору про надання послуг від 20 квітня 2023 року № 195, проведеного на запит ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ», згідно із яким ринкова вартість об`єктів дослідження: необроблені свинячі міхурі солені, країна походження Республіка Польща, за од. виміру станом на жовтень 2023 року (на час проведення дослідження) під час ввезення на митну територію України без нарахування митних платежів та зборів, який надходить на адресу ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» від фірми Przedsiebiorstwo Produkcyjno-Handlowo-Usіugowe «EUROPA Sp.z.о.о» (Польща) за контрактом № 4-2017 від 12 січня 2017 року за межами території України з врахуванням витрат на їх доставку до кордону України (митної території України) без нарахування митних платежів та зборів (під час перетину митного кордону України) може становити від 0,63 до 0,84 євро/кг.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює поданий позивачем висновок експерта як доказ, який є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на його безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд уважає, що позивач надав усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості імпортованого товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту.

Водночас обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів, є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме собою зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Відповідно до оскарженого рішення митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митної декларації № UA209170/2023/59718 від 28 липня 2023 року.

Проте у спірному рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими він керувався під час визначення митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем товару.

Зважаючи на наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1 є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат суд ураховує таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до правил абзацу першого частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2600,00 грн. Ураховуючи задоволення позову судом у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2600,00 грн сплаченого судового збору.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу містить стаття 134 КАС України.

Так, частиною першою цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої-п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз наведених норм права вказує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у цій справі позивач подав до суду такі докази:

1. Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1289068 від 14 червня 2024 року.

2. Угоду б/н від 13 червня 2024 року, укладену між Адвокатським об`єднанням «Валько та партнери» (Адвокат) та ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (Замовник), предметом якої є надання правничої допомоги Замовнику у справі за позовом про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 цієї Угоди за послуги, надані адвокатом, Замовник сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 3000,00 грн за одну годину роботи адвоката; Замовник зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після підписання сторонами цієї Угоди та акту про надання правничих послуг.

3. Акт від 30 жовтня 2024 року про надання правової/правничої допомоги відповідно до угоди від 13 червня 2024 року, відповідно до якого Адвокат надав Замовнику (ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ») правничу допомогу у справі № 380/8239/24, а саме:

- ознайомлення з матеріалами справи № 380/8239/24, правовий аналіз рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1 про коригування митної вартості товарів, правовий аналіз та опрацювання чинного законодавства щодо спірних відносин - 2 години 30 хвилин;

- підготовка заяви про уточнення позовних вимог, скерування копії заяви іншому учаснику справи, подання заяви про уточнення позовних вимог до суду - 2 години 30 хвилин;

- підготовка письмових пояснень у справі, клопотання про приєднання доказів у справі, скерування примірників документів іншому учаснику, подання документів до суду - 1 година 30 хвилин.

Уся правнича/правова допомога надана вчасно, якісно та у повному обсязі. Загальний обсяг наданих послуг становить 6 годин 30 хвилин, що у грошовому еквіваленті становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

4. Детальний опис робіт (наданих послуг) у справі № 380/8239/24, що полягають у такому:

- ознайомлення з матеріалами справи № 380/8239/24, правовий аналіз рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1 про коригування митної вартості товарів, правовий аналіз та опрацювання чинного законодавства щодо спірних відносин - 2 години 30 хвилин;

- підготовка заяви про уточнення позовних вимог, скерування копії заяви іншому учаснику справи, подання заяви про уточнення позовних вимог до суду - 2 години 30 хвилин;

- підготовка письмових пояснень у справі, клопотання про приєднання доказів у справі, скерування примірників документів іншому учаснику, подання документів до суду - 1 година 30 хвилин.

5. Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 298 від 30 жовтня 2024 року про сплату ТОВ «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» на рахунок отримувача Адвокатського об`єднання «Валько та партнери» 20000,00 грн витрат за надання правничої допомоги в цій справі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

Водночас розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожній конкретній ситуації за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За змістом частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, згідно з практикою якого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно з положеннями статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також суд ураховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в тому числі Верховного Суду) з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки цього адміністративного позову.

Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, а заявлена до відшкодування сума витрат на її підготовку у розмірі 20000,00 грн є значно завищеною.

Отже, заявлені позивачем до відшкодування 20000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а також заперечень відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (вул. Перемишлянська, 95Г, м. Городок, Львівська область, 81500) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 19 жовтня 2023 року № UA209000/2023/901193/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІНКЕЛЬ-КОГУТ» (вул. Перемишлянська, 95Г, м. Городок, Львівська область, 81500, код ЄДРПОУ 31678998) 2600,00 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна