Постанова

від 04.03.2025 по справі 300/503/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/503/24 пров. № А/857/20542/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 300/503/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС- Партнер» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя у І інстанції Шумей М.В.,

дата ухвалення рішення 03.07.2024,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТС-ПАРТНЕР» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №010336/0701, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на 76 515 грн.

Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головним управлінням ДПС в Івано-Франківської області протиправного податкового повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №010336/0701.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №300/503/24 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №010336/0701, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на 76 515 грн.

Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ТзОВ «ТС-ПАРТНЕР» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначено, що між позивачем та ТОВ «Уніплит» відсутній договір про постачання електричної енергії, який є основним документом, що регулює відносини у даній сфері; у ТОВ «Уніплит» відсутнє право (ліцензія) на здійснення діяльності із передачі, розподілу, постачання електричної енергії, в тому числі на ТОВ «ТС-Партнер»; у ТОВ «Уніплит» відсутні види діяльності із надання в оренду нерухомості (нежитлових приміщень) та діяльність із передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Також зауважено, що відсутність нотаріального посвідчення договору оренди нежитлового приміщення, укладеного на три роки і більше, а також відсутність державної реєстрації речового права (оренди приміщення), свідчить про відсутність укладення договору, а відповідно і про відсутність будь-яких правових наслідків для сторін за таким договором.

Відповідач стверджує, що ТОВ «ТС-Партнер» протягом періоду, що перевірявся, відображало у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операції із ТОВ «Уніплит», які фактично не відбулося, а тільки відображені на первинних документах, які також не є чинними у зв`язку тим, що договір укладено з порушенням вимоги закону.

Апелянт просив скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №300/503/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, з додатковим обґрунтуваннями своєї позиції, просив залишити апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що законом визначено обов`язок нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна лише у випадку укладення договору на строк більше трьох років, а на момент укладення вказаний договір оренди сторонами укладено на строк, який не перевищував 3 років, з урахуванням того, що жодна зі сторін такого правочину з вимогою про визнання недійсним договору №5/14 від 02.01.2014 на підставі недодержання вимог нотаріального посвідчення до суду не зверталась, суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Уніплит» та ТОВ «ТС-Партнер» договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014 на підставі статті 220 ЦК України.

Також суд першої інстанції зазначив, що оцінка реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ТС Партнер» із ТОВ «Уніплит» (код ЄДРПОУ 30905968) вже надана судом, зокрема у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року по справі №300/6070/21.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення від 22.08.2023 № 2361, виданого Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 глави 8, п.200.11 ст.200, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із внесеними змінами та доповненнями, та наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.08.2023 № 1421-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-ПАРТНЕР» з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року від 20.07.2023 № 9179001077 з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта перевірки., та складено акт від 12.09.2023 року № 9992/09-19-07-01/37042732.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ «ТС-ПАРТНЕР» вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201, п. 20 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 декларації) всього в сумі 659 485,00 грн, в т.ч.: за липень 2022 року в сумі 125 880,00 грн, листопад 2022 року в сумі 30 061,00 грн, грудень 2022 року в сумі 81 035,00 грн, червень 2023 року в сумі 422 509,00 гривень;

- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник декларації) за червень 2023 року на 76 515,00 гривень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС-Партнер» (надалі ТОВ «ТС Партнер», скаржник) 09.10.2023 супровідним листом від 06.10.2023 №14569/6/09-19-07-01-06 отримало від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкові повідомлення-рішення:

- від 06.10.2023 №010333/0701, згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2023 року на 422 509 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 105 627 грн;

- від 06.10.2023 року №010336/0701, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на 76 515 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 12.09.2023 №9992/09-19-07-01/37042732.

ТОВ «ТС-Партнер» не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 12.09.2023 №9992/09-19-07-01/37042732, керуючись п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, подало заперечення від 25.09.2023 №44/2023 (реєстраційний індекс вхідної кореспонденції ГУ ДПС в Івано-Франківській області №32724/6 від 27.09.2023).

Однак, згідно відповіді на заперечення від 05.10.2023 №14497/6/09-19-07-01-06, за результатами розгляду заперечення висновки акту перевірки 12.09.2023 №9992/09-19-07-01/37042732 залишено без змін.

ТОВ «ТС-Партнер» вважаючи, що висновки, викладені в акті перевірки від 12.09.2023 №9992/09-19-07-01/37042732, про порушення ТОВ «ТС-Партнер» норм Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на припущеннях, а винесені податкові повідомлення-рішення від 06.10.2023 №010333/0701 та №010336/0701 не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства України, подало скаргу до Державної податкової служби України (ДПС). Державна податкова служба України розглянула скаргу ТОВ «ТС-Партнер» (вх. №34973/6 від 26.10.2023) на податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 06.10.2023 №010333/0701 та №010336/0701 та прийняла рішення від 22.12.2023 №37809/6/99-00-06-01-04-06.

Згідно рішення про результати розгляду скарги від 22.12.2023 №37809/6/99-00-06-01- 04-06 ДПС скасувала податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 06.10.2023 №010333/0701, №010336/0701 в частині, встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань на 422 509,00 грн і у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині зазначені ППР залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.

Оскільки податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2023 №010333/0701 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2023 року саме на 422 509 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 105 627 грн, то враховуючи рішення про результати розгляду скарги від 22.12.2023 №37809/6/99-00-06-01-04-06, вказане податкове повідомлення-рішення скасоване ДПС.

Однак, податкове повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №010336/0701, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на 76 515 грн залишено без змін, і з урахуванням строків давності може бути оскаржене до суду. ТОВ «ТС-Партнер» вважає, що податкове повідомлення-рішення від 06.10.2023 року №010336/0701, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2023 року на 76515 грн, не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважаючи, що його права порушені звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

За змістом акта документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні бюджетного відшкодування та від`ємного значення з податку на додану вартість від 12.09.2023 за №9992/09-19-07-01/3702732 перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за перевірений період встановлено (з урахуванням порушень детально описаних у п. 3.1 та п. 3.2 розділу ІІІ акта перевірки) встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) за червень 2023 року 76515 грн.

Апеляційним судом також встановлено, що за результатами адміністративного оскарження контролюючий орган відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 22.12.2023 висновки відповідного акта перевірки про порушення ТОВ «ТС-Партнер» пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України. що призвело до заниження податкових зобов`язань на 422509,00 грн, визнав необґрунтованими, а отже підлягають скасуванню.

У наслідку, ДПС скасувало податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 06.10.2023 №010333/0701, №010336/0701 в частині встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань на 422509,00 грн і у відповідній частині штрафні санкцій, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Контролюючий орган щодо податкового повідомлення-рішення №010336/0701 від 06.10.2023 стверджує, що позивач протягом періоду, що перевірявся відображав у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операції із ТОВ «Уніплит», які фактично не відбулися, а тільки відображені у первинних документах.

Щодо доводів контролюючого органу про нікчемність договору оренди між позивачем та ТОВ «Уніплит», апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений на строк більше п`яти років.

Таким чином обов`язкова нотаріальна форма договору оренди нежитлового приміщення стосується договорів найму будівлі, укладених на строк три і більше років.

Відповідно до ч. 1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За змістом ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, долученими до матеріалів цієї справи, що 02.01.2014 між ТОВ «Уніплит» (Орендодавець) та ТОВ «ТС-Партнер» (Орендар), укладено договір оренди нежитлових приміщень №5/14 за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 50 м/кв., за адресою: вул. Заводська 4, Долинський район, Івано-Франківська область.

Приймання передача, об`єкта, що орендується здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. При передачі об`єкта, що орендується складається акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Термін оренди складає 30 місяців з моменту прийняття об`єкта, що орендується, за актом прийому-передачі. Розмір орендної плати становить 10,00 грн, з ПДВ за 1м/кв, тобто орендна плата за один місяць за об`єкт оренди становить 500,00 грн., з ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем, на підставі виставленого рахунку Орендодавцем. Орендар отримує та споживає електроенергію з джерел постачання Орендодавця. В зв`язку із відсутністю договору у орендаря з організаціями, що надають комунальні послуги, сторони дійшли згоди про відшкодування об`єму спожитих комунальних послуг та витрат понесених Орендодавцем. Орендар відшкодовує витрати понесені Орендодавцем за спожиту електроенергію. Відшкодування здійснюється, згідно показників лічильника встановленого Орендарем.

Відповідно до акту прийому-передачі від 02.01.2014 до договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014, складеного між ТзОВ «Уніплит» (Орендодавець) та ТОВ «ТС-Партнер» (Орендар), ТОВ «Уніплит» передає, а ТОВ «ТС-Партнер» приймає в оренду об`єкт, що орендується, нежитлові приміщення загальною площею 50 м/кв., за адресою: вул. Заводська 4, Долинський район, Івано-Франківська область.

15.01.2014 між ТОВ «Уніплит» (Орендодавець) та ТОВ «ТС-Партнер» (Орендар), укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014, якою внесено зміни до пункту 4.4. договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014: « 4.4. У зв`язку із відсутністю договору Орендаря з енергопостачальною організацією, що надає послуги з електропостачання, Орендар отримує та споживає на власні господарські потреби електроенергію з джерел постачання Орендодавця. Оплата фактично спожитої електричної енергії (відшкодування витрат електроенергії) здійснюється Орендарем щомісячно окремим платежем. Вартість спожитої Орендарем на власні господарські потреби електроенергії визначається за регульованим тарифом, що обумовлюється Договором про постачання електричної енергії, який укладений між Орендодавцем і постачальником електричної енергії. Обсяг спожитої Орендарем електричної енергії визначається на підставі показників приладу обліку електричної енергії, що встановлений Орендарем на об`єкті, що орендується».

13.07.2016 між ТОВ «Уніплит» (Орендодавець) та ТОВ «ТС-Партнер» (Орендар), укладено додаткову угоду №2 до договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014, якою внесли зміни до пункту 3.1. договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014: « 3.1. Даний договір діє по 31.12.2017. Якщо жодна із сторін не надішле письмову заяву іншій стороні щодо припинення його дії не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору, його дія продовжується на кожний наступний календарний рік».

Апеляційний суд поділяє висновки суду першої інстанції про те, що у даному випадку, договір №5/14 від 02.01.2014 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а обов`язок нотаріального посвідчення такого виникає тільки у випадку укладення договору на строк більше трьох років. За таких обставин, висновки контролюючого органу щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Уніплит» та ТОВ «ТС-Партнер» договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014 на підставі статті 220 ЦК України є необґрунтованими.

Крім того, як вірно встановив суд першої інстанції, в ході проведення перевірки посадові особи ТОВ «ТС-Партнер» не заперечували укладення договорів про постачання електроенергії з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» та з ТОВ «Прикарпатенерготрейд». Водночас зазначалось, що наданої згідно вказаних договорів потужності електроенергії 250 кВт (з дозволеною потужністю 230 кВт) не вистачало для забезпечення належного виробництва підприємства, загальна необхідна потужність виробництва складала 500 кВт, що і зумовило необхідність в укладені з ТОВ «Уніплит» договору оренди нежитлового приміщення та отримання електроенергії необхідної потужності з джерел постачання ТОВ «Уніплит» у господарській діяльності ТОВ «ТС-Партнер».

Необхідність оренди нежитлового приміщення та отримання електроенергії з джерел постачання ТОВ «Уніплит» у господарській діяльності ТОВ «ТС-Партнер» не зважаючи на укладений з ПАТ «Прикарпаттяобленерго» договір постачання електричної енергії, підтверджується наявністю у ТОВ «ТС-Партнер» виробничих будівель (побутово-офісного приміщення, Деревообробних цехів №1 та №2, сушильного господарства), наявністю та використання в господарській діяльності обладнання та устаткування великої потужності, а також обсягами переробленої сировини.

ТОВ «ТС-Партнер» в орендованому нежитловому приміщенні площею 50 кв.м. за адресою: вул. Заводська, 4, смт.Вигода, Івано-Франківська обл., з метою обліку електроенергії встановлено два лічильники з заводськими номерами №17000472 та №17000443, про що контролюючий орган повідомлено під час попередньої перевірки.

Під час перевірки ТОВ «ТС-Партнер» надавалися пояснення, що на кожне 1 число місяця, особа, відповідальна за електрогосподарство ТОВ «ТС-Партнер», знімає показники лічильників і передає їх інженеру енергетику ТОВ «Уніплит». Після проведення звірки показників, між сторонами підписується відповідний акт зняття показників лічильника по витратах електричної енергії ТОВ «ТС-Партнер» згідно договору №5/14 від 02.01.2014. З урахуванням вказаного акту, ТОВ «Уніплит» оформляється акт надання послуг (оренди майна та відшкодування витрат електроенергії). Зокрема, протягом періоду, що перевірявся, на виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014, інженером ВГМ ТОВ «Уніплит» Головатою М.М. складено, а ТОВ «ТС-Партнер» і ТОВ «Уніплит» акти зняття показників лічильника по витратах електричної енергії по ТОВ «ТС-Партнер».

До матеріалів справи долучено копії актів надання послуг на виконання умов договору оренди нежитлових приміщень №5/14 від 02.01.2014 (оренда майна, відшкодування витрат електроенергії).

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, оцінка реальності здійснення господарських операцій ТОВ «ТС Партнер» із ТОВ «Уніплит» (код ЄДРПОУ 30905968) вже надана судом, зокрема у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року по справі №300/6070/21.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд вважає, що висновки податкового органу про те, що ТОВ «ТС-Партнер» протягом періоду, що перевірявся відображало у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності операції із ТОВ «Уніплит», які фактично не відбулися, а тільки відображені на первинних документах, які також не є чинними у відповідній частині, є такими, що не підтверджуються письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про задоволення позову, є такими, що узгоджуються з нормами чинного законодавства та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі №300/503/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк