Постанова

від 12.02.2025 по справі 910/5971/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2025 р. Справа№ 910/5971/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників:

від позивача: Сидорчук О.Є.

від відповідача: Фартушна В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 (повний текст рішення складено та підписано 12.09.2024)

у справі № 910/5971/24 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 9 615 079,91 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід» з вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 6 809 949 грн 76 коп. заборгованості за договором № 15539/01 від 31.08.2019.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 15539/01 від 31.08.2019 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманої електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 4 565 814 грн 97 коп.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано 977 235 грн 15 коп. пені, 384 090 грн 54 коп. штрафу, 670 540 грн 17 коп. інфляційних втрат та 212 268 грн 93 коп. 3 % річних.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/5971/24 позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі № 910/5971/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід» до Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині стягнення 365 986,98 грн заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід» заборгованості у розмірі 7 004 958,14 грн, 977 235,15 грн пені, 384 090,54 грн штрафу, 670 540,17 грн інфляційних втрат, 212 268,93 грн 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 144 226,20 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з наступного:

- оскільки в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено на рахунок позивача 365 986 грн 98 коп., то на момент розгляду справи по суті предмет спору у вказаній частині основного боргу відсутній, то провадження в цій частині підлягає закриттю;

- з огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за договором № 15539/01 від 31.08.2019, вимоги позивача визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 7 004 958 грн 14 коп;

- за результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично правильним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 977 235 грн 15 коп. пені, 384 090 грн 54 коп. штрафу, 670 540 грн 17 коп. інфляційних втрат та 212 268 грн 93 коп. 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача;

- суд зазначив, що спірні правовідносини стосуються нарахувань штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення відповідачем зобов`язань у період квітень - липень 2020 року, що виключає застосування до спірних правовідносин постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332, яка стосується періоду після введення в Україні воєнного стану.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/5971/24 в задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати покласти на позивача.

Також скаржник просив відстрочити сплату судового збору до прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5971/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/5971/24.

17.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5971/24.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А,, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5971/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/5971/24, залишено апеляційну скаргу без руху та надано строк на усунення недоліків.

27.11.2024 до канцелярії суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5971/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 та призначено до розгляду на 22.01.2025.

11.12.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22.01.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 розгляд справи № 910/5971/24 призначено на 12.02.2025.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на наступне:

- судом не враховано судову практику ВС щодо можливості нарахування та стягнення штрафних санкцій в період дії воєнного стану між учасниками ринку електричної енергії;

- судом не надано належної оцінки доводам щодо зменшення розрахунків з позивачем;

- відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат до 1% від стягнутої суми;

- позивачем не доведено порушення Гарантованим покупцем порядку розрахунків, встановлених нормативно - правовими актами, які регулюють діяльність на ринку відновлювальної енергетики, а відповідач не погоджується з датами початку розрахунку, базою нарахування, яку використовує позивач при таких розрахунках;

- наявні підстави для закриття провадження, оскільки після ухвалення судового рішення у справі відповідачем здійснено оплату 6 534,80 грн за період постачання електричної енергії за жовтень 2021.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає наступне:

- пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, який набрав чинності 26.04.2022, не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки нарахування пені та штрафу Позивачем здійснено до 12.11.2021;

- положення постанови НКРЕКП від 03.04.2022 № 652 жодним чином не звільняють відповідача від обов`язку своєчасної оплати придбаної у позивача електричної енергії, відсутність належних доказів з боку відповідача щодо наявності безспірної заборгованості позивача підтверджує неправомірність його дій. Відповідач не довів факт існування заборгованості, що робить його твердження про зменшення розрахунків безпідставними;

- позивач проти зменшення 3 % річних повністю заперечує, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, доказів свого скрутного матеріального стану або інших тяжких та виняткових обставин, які можуть виникнути у разі задоволення позову та відмови суду у зменшенні штрафних санкцій;

- крім того, позивач наголошує, що 3% річних не підлягають зменшенню у силу Закону;

- суд першої інстанції при розгляді справи правильно надав оцінку усім обставинам справи у розрізі застосування наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206.

2.4. явка в судове засідання

У судове засідання 12.02.2025 з`явилися представники учасників справи.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини

31.08.2018 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід» (виробник за «зеленим» тарифом за договором, позивач у справі) було укладено договір № 15539/01.

У подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод відповідно до яких внесено зміни та доповнення до договору № 15539/01 від 31.08.2018.

Відповідно до умов 1.1. договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пункту 2.4, 2.5 договору сторонами погоджено, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживача (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (у подальшому - Порядок) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за «зеленим» тарифом (розділ 10).

Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.3 порядку).

Пунктом 10.1 Порядку встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

З урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу (пункт 10.2. Порядку).

Згідно з пунктом 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 договору).

3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 15539/01 від 31.08.2019 позивач за загальний період з квітня 2020 року по грудень 2023 року продав, а відповідач купив всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, що підтверджується актами купівлі - продажу електроенергії: - за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 1 920 867, 92 грн; - за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 1 622 142, 69 грн; - за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 1 953 770, 35 грн; - за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 2 063 963, 87 грн; за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 1 155 872, 04 грн; - за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 660 186,63 грн; - за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 1 236 167,39 грн; - за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1 123 224,72 грн; - за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 1 770 403, 63 грн; - за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 1 857 609,14 грн; - за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 824 071,09 грн; - за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1 585 593,08 грн; та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії: - за червень 2022 року від 20.03.2023 на суму (- 2 282, 72 грн); актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії: - за липень 2022 року від 16.05.2024; - за серпень 2022 року від 17.05.2024; за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 829 786,13 грн; - за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 2 325 904,90 грн; - за вересень 2023 року від 30.09.2023 на суму 1 989 685,52 грн; - за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 1 055 460,05 грн; - за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 1 035 537,24 грн; - за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 444 095,30 грн; - за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 350 821, 42 грн; - за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 1 240 810, 27 грн; - за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 1 072 075, 33 грн; - за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 2 081 613, 70 грн; - за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 2 267 112, 14 грн; - за жовтень 2023 року від 31.10.2023 на суму 1 231 625, 30 грн; та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії: - за вересень 2022 року від 30.04.2024 на суму 6 901, 60 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Пунктом 4.5 договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у продавця за «зелений» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зелений» тарифом відповідно до глави 9 Порядку.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Беручи до уваги умови договору та пункту 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.

Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 995 від 27.05.2020 у квітні 2020 року, постанова № 1211 від 24.06.2020 - у травні 2020 року, № 14365 від 22.07.2020 - у червні 2020 року, № 1600 від 19.08.2020 - у липні 2020 року, № 1117 від 09.09.2022, № 557 від 31.05.2022, № 1190 від 20.09.2022 та № 473 від 14.03.2022 - у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року, № 858 від 30.04.2024 - у період з січня 2023 року по вересень 2023 року.

За правильним висновком суду першої інстанції, враховуючи вимоги пункту 10.4 Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з Товариством з обмеженою відповідальністю «Розвиток Схід» із забезпеченням товариству 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох/п`яти робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Однак, відповідач в порушення умов договору № 15539/01 від 31.08.2019 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 370 945 грн 12 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень Наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206 від 15.06.2022 та постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» (далі - Постанова НКРЕКП № 332). Аналогічні доводи зокрема містить й апеляційна скарга.

Суд першої інстанції дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог, закривши при цьому провадження з огляду на погашення відповідачем заборгованості в розмірі 65 986 грн 98 коп після відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України [пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення № 507)].

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України «Про функціонування паливно-енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

Суд враховує, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано Накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення № 507, Накази № 140 та № 206 є обов`язковими для виконання.

Так, Наказом № 140 Державне підприємство «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641 та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 Наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 Наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 Наказу № 140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу № 140 запроваджено Наказом № 206 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом № 206 Державне підприємство «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку № 641 та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства «Гарантований покупець» станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 в наведених вище Наказах № 140, № 206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством «Гарантований покупець»;

- Накази не звільняють Державне підприємство «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;

- Накази не змінюють обов`язку Державного підприємства «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;

- на час воєнного стану на Державне підприємство «Гарантований покупець» було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках Державного підприємства «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Більше того, Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу № 206, яким встановлювались для Державного підприємства «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у наведеному в позовній заяві розрахунку заборгованості з посиланням на належні докази позивачем обґрунтовано термін виконання зобов`язання за договором, факт прострочення, день з якого почалось прострочення за кожним підписаним актом купівлі-продажу електроенергії, а тому даний розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

При цьому, відповідачем після відкриття провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором № 15539/01 від 31.08.2019 відповідно до платіжних інструкцій № 377 670 від 28.06.2024 на суму 207 369 грн 14 коп., № 382 290 від 11.07.2024 на суму 19 844 грн 94 коп., № 383 090 від 11.07.2024 на суму 25 603 грн 68 коп., № 380 663 від 11.07.2024 на суму 39 138 грн 80 коп., № 379 345 від 11.07.52024 на суму 12 802 грн 44 коп., № 387 558 від 30.07.2024 на суму 61 227 грн 98 коп. на рахунок позивача сплачено 365 986 грн 98 коп.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Отже, оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було сплачено на рахунок позивача 365 986 грн 98 коп., отже заборгованість у вказаній сумі була погашена відповідачем шляхом перерахування позивачеві після відкриття провадження у справі, відповідно, на момент розгляду справи по суті предмет спору в частині стягнення 365 986 грн 98 коп. основного боргу відсутній.

За викладених обставин, оскільки сплата грошових коштів здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі та на момент розгляду справи предмет спору у вказаній частині відсутній, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження у справі в частині стягнення 365 986 грн 98 коп. основного боргу підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Вказана обставина сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду не оспорюється.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії за договором № 15539/01 від 31.08.2019, вимоги позивача визнано судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 7 004 958 грн 14 коп, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 15539/01 від 31.08.2019 щодо своєчасної оплати отриманої електроенергії за квітень - липень 2020 року позивачем, за загальний період прострочення 02.06.2020-12.11.2021, нараховано 977 235 грн 15 коп. пені, 384 090 грн 54 коп. штрафу, 670 540 грн 17 коп. інфляційних втрат та 212 268 грн 93 коп. 3 % річних.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки ІІБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом першої інстанції встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично правильним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 977 235 грн 15 коп. пені, 384 090 грн 54 коп. штрафу, 670 540 грн 17 коп. інфляційних втрат та 212 268 грн 93 коп. 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, з чим погоджується судова колегія.

Водночас, суд наголошує, що спірні правовідносини стосуються нарахувань штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення відповідачем зобов`язань у період квітень - липень 2020 року, що виключає застосування до спірних правовідносин постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332, яка стосується періоду після введення в Україні воєнного стану.

В апеляційній скарзі відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на незадовільне фінансове становище відповідача та відсутність в матеріалах справи доказів завдання збитків позивачу внаслідок неповної сплати електричної енергії, поставленої у спірному періоді.

Право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 року у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 року у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18, від 19.06.2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19), від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19) та від 13.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних витрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 року у справі № 910/3692/18, від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 року у справі № 905/305/18.

Виходячи з викладеного, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а тому відповідні доводи апелянта відхиляються.

Щодо клопотання апелянта про закриття провадження.

Відповідачем на разом з апеляційною скаргою подано доказ часткового погашення основного боргу: платіжну інструкцію від 28.08.2024 № 394 610 на суму 6 534,80 грн, і щодо вказаної суми боргу відповідач просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, про що в тексті апеляційної скарги заявлено відповідне клопотання.

Суд апеляційної інстанції відхиляє вказане клопотання як необґрунтоване, з огляду на те, що ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру у випадку припинення існування предмета спору, що мало місце після ухвалення рішення судом першої інстанції. Також, відповідач не позбавлений можливості подати відповідні докази на стадії виконання судового рішення, з врахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України - задоволенню не підлягає.

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Доводи відповідача про те, що позивачем не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, положень Наказів Міністерства енергетики України № 140 та № 206 від 15.06.2022 та постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду» колегія суддів відхиляє, оскільки накази № 206 та № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Посилання відповідача на судову практику щодо застосування пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, який набрав чинності 26.04.2022, колегія суддів визнає нерелевантними, оскільки вказане положення не розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, оскільки нарахування пені та штрафу позивачем здійснено до 12.11.2021.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а також відсутність підстав для закриття провадження в частині сплаченого відповідачем після винесення судом першої інстанції рішення суду основного боргу в розмірі 6 534,80 грн.

Колегією суддів встановлено, що при вирішенні спору судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам сторін та всебічно досліджено докази, як окремо, так і в їх сукупності, а тому доводи відповідача про неповне з`ясування судом обставин справи та порушенням норм матеріального права є необґрунтованими.

Усі інші доводи та міркування відповідача судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/5971/24 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/5971/24 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/5971/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі № 910/5971/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5971/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2025.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

О.В. Тищенко