Постанова

від 24.02.2025 по справі 910/8368/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа№ 910/8368/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Мінченко Я.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Боголіп Ю.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024, повний текст якого складено та підписано 28.11.2024

у справі № 910/8368/23 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

про стягнення 592 740,72 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст рішення та позовних вимог, в межах розгляду яких прийнято додаткове рішення

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про стягнення за договором поставки від 13.08.2021 № ПР/НХ-21302/НЮ 764757,81 грн, в тому числі: 592 740,72 грн боргу, 172 017,09 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за товар, поставлений 06.12.2021. На думку позивача, кінцевим строком оплати є 10.02.2022, який обраховується з дня подачі позивачем на реєстрацію податкової накладної.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» 592 740,72 грн боргу, 8 891,11 грн судового збору.

Короткий зміст заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції

09.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 22 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заява обґрунтована тим, що за надання правової допомоги у суді першої інстанції сторонами визначено гонорар у фіксованій сумі у розмірі 22 300,00 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги № 17-11/3/21 від 17.11.2021;

- додатку №11-05/8/23 від 11.05.2023 до договору;

- акта приймання-передачі наданих № 165 від 08.10.2024;

- довіреності № 16-01/724 від 16.01.2024.

Заперечення відповідача

Відповідач у своїх запереченнях просив повністю відмовити позивачу у стягненні зазначених витратах на правничу допомогу, оскільки вважає заявлену суму позивача необґрунтованою та неспівмірною з огляду на те, що справа не є складною.

Окремо відповідач також просив при вирішенні питання про стягнення судових витрат врахувати майновий стан сторін, зокрема, відповідача - АТ «Українська залізниця», який зазнав значних втрат у період військової агресії та у зв`язку з цим, у разі якщо суд дійде висновку про стягнення витрат з відповідача, зменшити їх розмір.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/8368/23 заяву задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» 22 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що заявлені витрати є неспівмірними та завищеними.

Зокрема, апелянт посилається на те, що:

- справа не має підвищеної складності, та її розглянуто в два судових засідання;

- до заяви про ухвалення додаткового рішення не надано доказів саме сплати отриманих послуг (ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16);

- судом першої інстанції взагалі не прийнято до уваги матеріальний стан відповідача.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

Позивач заперечив проти апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Зокрема, позивач зазначив, що:

- справа розглядалась в порядку спрощеного провадження з викликом учасників справи, де представник Позивача брав безпосередню участь;

- відзив на позовну заяву Відповідачем не подавався, як наслідок, відповіді на відзив Позивач подати не міг;

- представником позивача складено ряд процесуальних документів та отримано

судовий наказ;

- станом на день розгляду справи у суді першої інстанції борг відповідача не був

погашений;

- судове рішення виконано в повному обсязі, як основної мети звернення до суду;

- ціна позову склала 592 740,72 грн, гонорар адвоката склав 22 300,00 грн, та/або 3,7% від суми боргу, що не може бути надмірним чи завищеним, з урахування фіксованого розміру гонорару в судах всіх інстанцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8368/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

30.12.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/8368/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.02.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.02.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.02.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2025 заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а додаткове рішення залишити без змін.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За результатами розгляду справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 300,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем подано до суду, зокрема, договір про надання правової допомоги № 17-11/3/21 від 17.11.2021; додаток №11-05/8/23 від 11.05.2023 до договору; акт приймання-передачі наданих № 165 від 08.10.2024; довіреність № 16-01/724 від 16.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2021 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Мінченко та партнери» (Адвокатське бюро) укладено Договір про надання правової допомоги №17-11/3/21, з якого слідує, що якого Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені договором (п. 1.1. Договору).

Зі змісту цього Договору слідує, що сторони визначили оплату послуг Адвокатського бюро у формі гонорару. (розділ 5 договору).

В додатку №11-05/8/23 від 11.05.2023 до договору сторони розмір гонорару за надані послуги (згідно договору про надання правової допомоги № 17-11/3/21 від 17.11.2021), становить 22 300,00 грн.

Відповідно до Акта наданих послуг №165 від 08.10.2024 Адвокатським Бюро було надано правову (правничу) допомогу (надані такі послуги):

правова (правнича) допомога: судовий захист інтересів Клієнта, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про стягнення заборгованості за договором поставки №ПР/НХ-21203/НЮ від 13.08.2021. Справа №910/8368/23.

Загальна вартість робіт за цим Актом складає 22 300,00 грн.

Вказаний Акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

З наведеного вбачається, що позивачем було надано суду належні докази понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського бюро, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, а тому в порядку статті 129 ГПК України такі витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом договору про надання правничої допомоги, витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції визначені між позивачем та його адвокатом у фіксованому розмірі, що складають 22 300,00 грн.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 22 300,00 грн є співмірним із складністю цієї справи та часом витраченим адвокатом на надання послуг у цій справі.

Отже, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд першої інстанції в порядку ст. 129 ГПК України, правильно поклав на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 22 300,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.).

Наведеним спростовуються доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі у зв`язку відсутністю доказів саме сплати отриманих послуг.

Водночас доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що апелянт не довів наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Твердження апелянта про те, що вартість заявлених послуг значно завищеною та неспівмірною із складністю справи, що не відповідає критеріям розумності, колегія відхиляє, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду.

Апелянтом не доведено факту неспівмірності зазначених витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України. Аргументи Товариства по суті зводяться до необхідності повної відмови позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом першої інстанції розподіл цих витрат.

У разі задоволення позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на правову допомогу покладаються на відповідача у повному обсязі.

За результатами апеляційного перегляду судова колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всі обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/8368/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 03.03.2025.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков