Рішення

від 19.02.2025 по справі 909/142/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/142/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури,

вул. Грюнвальдська, буд. 11, м.Івано-Франківськ,76000;

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського

округу, вул. Академіка Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014;

до відповідачів: Верховинської селищної ради,

вул. І.Франка, буд. 3, смт. Верховина, Івано-Франківська область,78700;

Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс-Косів",

вул. Незалежності, 40-б, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600;

про визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти

за участю:

від прокуратури: Журавльова Наталія Євгенівна

від позивача: Голубчак Наталія Вікторівна

від відповідача (ТзОВ "Промбудсервіс-Косів"): Сохан Володимир Євгенович

установив: Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Верховинської селищної ради, Приватного підприємства "Промбудсервіс - Косів" про визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 укладеного між Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Промбудсервіс - Косів".

Позовні вимоги мотивує тим, що зміст договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним в порядку вимог ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема зазначає, що предметом правочину є рекультивація полігону твердих побутових відходів, а відповідно до проектної документації та кошторису - нове будівництво полігону твердих побутових відходів на земельній ділянці. Стверджує, що на даний час на спірній території с. Бережниця відсутній полігон твердих побутових відходів з відповідними інженерними спорудами, а має місце утворення сміттєзвалища, власником якого є Криворівнянська сільська рада, правонаступником якої у зв`язку з її лівідацією є Верховинська селищна рада. Заявлений позов обгрунтовує приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 7-1, 32, 33 Закону України "Про відходи", статей 3, 4, 5, 9, 11 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", статей 31, 32, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс-Косів" проти позовних вимог заперечив.Просив суд в позові відмовити, мотивуючи відсутністю підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним в порядку ст. 203, 215 ЦК України. Вказує і на те, що прокурором неправомірно заявлено позов в інтересах держави та вказує на процесуальну можливість залишення позову без розгляду з цих підстав.

Верховинська селищна рада проти позовних вимог заперечила з підстав викладених у своїх запереченнях.Просить суд позовну заяву залишити без розгляду. Свої твердження мотивує тим, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави самостійно. При цьому зазначає, що прокурор не наводить жодного факту ухилення позивача по справі від здійснення ним своїх функцій чи здійснення таких неналежним чином та не надав доказів того, що він звертався до суду з приводу зобов`язання Держекоінспекції Карпатського округу - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Верховинська селищна рада повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча про розгляд справи повідомлялась належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка від 03.02.2025 про доставку електронного листа. Будь яких клопотань по справі не подала.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області у квітні 2020 року проведено публічну закупівлю робіт із рекультивації полігону твердих побутових відходів (далі - ТПВ) у с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області із очікуваною вартістю 14462,4 тис. грн.

За результатами проведеної закупівлі 25.05.2020 Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області, правонаступником якої є Верховинська селищна рада укладено з ПП "Промбудсервіс-Косів", правонаступником якого є ТОВ "Промбудсервіс-Косів", Договір №2 про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договір) на загальну суму 14226,9 тис. грн. (prozorro.gov.ua/UA -2020-04-17-005197-а).

Відповідно до п.п.1.1-1.2 вищевказаного договору предметом договору є рекультивація полігону ТПВ в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області (Коригування кошторису ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), руйнування та знесення будівель і земляні роботи (45110000-1) (ДК 021:2015) відповідно до проектно-кошторисної документації.

Загальна вартість підрядних робіт, що акцептована, складає 14226,960 тис. грн. Вартість робіт визначається у договірній ціні, що укладається згідно капітальних вкладень поточного року, за затвердженою проектно-кошторисною документацією (п.3.1 Договору).

Згідно п.4.1. Договору, замовник проводить платежі за фактично виконані роботи на підставі підписаної уповноваженими представниками сторін та завіреної печатками довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в відповідно до бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами та виключно в межах фактичних надходжень коштів на рахунок фінансування об`єкту протягом 10 календарних днів з дати підписання довідки та актів.

Відповідно до п.5.1 Договору генпідрядник зобов`язується виконати роботи при наявності фінансування згідно календарного плану-графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 5.4 Договору приймання-здача виконаних робіт проводиться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в з усіма необхідними підтверджуючими документами, згідно з вимогами проектно-кошторисної документації, договору та ДСТУ.

Водночас, відповідно до Робочого проекту рекультивації полігону в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області (нове будівництво) розробленого у 2016 році Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом НДІ проектреконструкція фактично передбачено здійснення будівництва полігону твердих побутових відходів на місці сміттєзвалища.

Згідно інформації Головного управління Дергеокадастру в Івано-Франківській області №10-9-0.41-4784/0/2-20 від 25.08.2020 та відповідно до рішення Верховинської районної ради від 24.12.1997, Верховинському комбінату комунальних підприємств надано земельну ділянку площею 0,80 га у тимчасове (довгострокове) користування. Однак, сам договір користування зазначеною земельною ділянкою не укладено .

Відповідно до Листа Державної екологічної інспекції від 07.08.2020 експлуатація полігону ТПВ не здійснюється з 2018 року.

Згідно Листа Управління екології та природних ресурсів №03-09/3528 від 19.05.2021, останнє повідомило, що відповідно до реєстру місць видалення відходів в Івано-Франківській області, місце видалення твердих побутових відходів в с. Бережниця Верховинського району обліковується як сміттєзвалище. Управління екології та природних ресурсів облдерадміністрації державну екологічну експертизу проекту Рекультивація полігону ТПВ у с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області не проводило. За даними Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля процедура оцінки впливу на довкілля щодо планової діяльності Рекультивація полігону ТПВ в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області не здійснювалась.

В ході розгляду справи судом призначалась судова будівельно-технічна експертиза, за результатами розгляду якої, суду надано Експертний висновок №СЕ-19/109-23/3793-БТ від 08.11.2024 (а.с. 60-70 том 4).

Предметом позову є визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 .

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст.16 вказаного кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правоввідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України, рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних та біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення грунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані грунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації. Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується грунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без грунтового покриву.

Згідно п. 3.116 ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування» рекультивація проводиться після завершення стабілізації закритого полігона ТПВ - процесу зміцнення звалищного грунту, досягнення ним постійного стану.

Так, відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництза, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

У спірному випадку, предмет договору передбачає проведення рекультивації на полігоні твердих побутових відходів із зазначенням коду Єдиного закупівельного словника «ДК 021:2015 - руйнування та знесення будівель і земляні роботи», до якого включені: проведення робіт по руйнуванню будівель, підготовки і розчищання будівельного майданчика, землерийні та інші земляні роботи, роботи на будівельному майданчику,а відповідно до п. 4.1 Робочого проекту рекультивації полігону ТПВ в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області (нове будівництво), розробленого у 2016 році Державним науково-дослідним та проектно-вишукувальним інститутом «НДІ проектреконструкція», передбачено будівництво дамби, вириття котловану, улаштування протифільтраційного екрану, переміщення твердих побутових відходів до котловану та засипання котловану ґрунтом.

З наведеного слідує, що реальним настанням правових наслідків оскаржуваного правочину є не рекультивація полігону твердих побутових відходів, а нове будівництво полігону твердих побутових відходів на земельній ділянці, на якій розташоване сміттєзвалище, із подальшим захороненням відходів, що передбачає, згідно вимог чинного законодавства ,обов`язкове проведення процедури оцінки впливу на довкілля, проведення будівельної експертизи та отримання дозволу на проведення будівельних робіт.

Принагідно, у Висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/109-23/3793-БТ від 08.11.2024 встановлено, що фактично в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області виконано/виконується, вид робіт Нове будівництво.

Отже , у суду відсутні правові підстави для висновку , що зміст договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що «Робочий проект рекультивації полігону ТПВ в с. Бережниця Верховинського району Івано-Франківської області (нове будівництво)» пройшов оцінку впливу на довкілля та обов`язкову будівельну експертизу, що є необхідним у відповідності до норм чинного законодавства. Зазначений факт підтверджується даними порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (е-соnstruсtіоn.gov.ua/рrojю)_ехр_doс).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення (п. 1), споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень, - щодо кошторисної частини проектної документації (п. 3), підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» в частині врахування результатів оцінки впливу на довкілля (п. 4).

Згідно п. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності) незначні наслідки - СС1, середні наслідки - СС2, значні наслідки - ССЗ.

До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля).

Відповідно до п. 6 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 11.05.2011 (далі Порядок), метою проведення експертизи проектів будівництва (далі - експертиза) є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.

Пунктом 12 Порядку замовником експертизи є замовник будівництва або проектувальник, якщо це передбачено договором на виконання проектно-вишукувальних робіт.

Окрім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до даних порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час укладення договору про закуплю робіт за державні кошти № 2 від 25.05.2020 замовником Криворівнянська сільська рада (чи її правонаступник Верховинська селищна рада) або генпідрядником - ПП «Промбудсервіс-Косів» не отримало дозволу на проведення будівельних робіт на нове будівництво полігону твердих побутових відходів та подальше захоронення відходів.

Водночас, Генпідрядник розпочав будівництво полігону твердих побутових відходів з подальшим їх захороненням, та Криворівнянською сільською радою 30.10.2020 перераховано авансовий платіж на суму 200 000 грн., а 27.11.2020 на підставі акту №778-1-02-2-1-2-1-1 від 23.11.2020 перераховано 1774800 грн.

Разом з тим, характеристика території, відведеної для будівництва полігону ТПВ в с. Бережниця Верховинського району, яка зазначена у робочому проекті рекультивації полігону, не відповідає вимогам ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування».

Так, відповідно до п. 2.2 ДБН В.2.4-2-2005, полігон ТПВ може бути розміщено на відстані не менше 0,5 км від житлової та громадської забудови.

У той же час, у частині 2 Робочого проекту рекультивації полігону ТІ ІВ (стор. 6) зазначено, що «фактична відстань від границі полігона до житлової забудови складає 328 м».

Окрім того, згідно п. 2.2 ДБН В.2.4-2-2005 полігон ТПВ може бути розташовано на відстані не менше 0,050 км від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання з метою рекреації.

У той же час, у п.2.2 робочого проекту рекультивації полігону ТПВ та (стор. 6), п.1.1 детального плану території ТПВ та технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зазначено, що земельну ділянку, на якій розташоване сміттєзвалище, «з трьох боків оточує лісовий масив», який відноситься до земель ДП «Верховинське лісове господарство».

Відповідно до вимог п. 2.5 ДБН В.2.4-2-2005, ґрунтові води на ділянці розміщення полігонів ТПВ повинні знаходитись на глибині не менше 2 м від його основи.

У той же час, у п.2.2 робочого проекта рекультивації полігону ТПВ та (стор. 6), п. 1.2.4 детального плану території ТПВ зазначено, що ґрунтові води знаходяться на глибині 1,3 - 2 м від поверхні землі. При цьому, підземні води гідравлічно пов`язані з водами р. Бережниця.

У порушення п. 5.10 та додатку № 13 Державних санітарних правил та Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2024 від 18.12.1998 (якими заборонено розміщення полігонів твердих побутових відходів в межах санітарної зони водних об`єктів), не встановлено санітарну зону р. Бережниця, яка межує із сміттєзвалищем. При цьому, згідно робочого проекту санітарна зона майбутнього полігону становить 500 м та накладається на водоохоронну зону річки та саму річку Бережниця.

Статтею 50 Конституції України закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Реалізація зазначеного обов`язку здійснюється державою через відповідні органи, які зважаючи на приписи ч.2 ст.19 Конституції України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об`єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що «Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь». «Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов`язок урядів усіх держав».

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть права на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Згідно ст. 5 Закону України «Про відходи» основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров`я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів з метою забезпечення його сталого розвитку.

До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить у тому числі забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами, організація контролю за місцями чи об`єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров`я людини.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020, укладеного між Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Промбудсервіс - Косів" та таких, що підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах, господарський суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація Інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин , може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Вказаного правового висновку дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (подібні за правовим змістом висновки викладено у п. 38 - 40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Подання Івано-Франківською обласною прокуратурою позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні природоохоронного законодавства України та пред`являвся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції, яка є органом уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах.

Так, Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію Карпатського округу листом № 05/1-304вих20 від 28.07.2020 про виявлені порушення законодавства.

Окрім того, обласна прокуратура про наявність порушень інтересів держави, внаслідок укладання договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 та невжиття заходів щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, повідомила Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Державну екологічну інспекцію України.

Листом №25/5-21/887-21 від 18.01.2021 Міндовкілля з посиланням на Лист Державної екологічної інспекції України №119/4.2/4-21 від 11.01.2021, зазначило про відсутність підстав для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), або для надання погодження для здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та мав змогу захистити інтереси держави, що свідчить про неналежний захист позивачем законних інтересів держави, суд приходить до висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

З урахуванням п.2 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать зокрема витрати із проведенням експертизи.

На підтвердження понесення Івано-Франківською обласною прокуратурою витрат щодо проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи подав суду платіжну інструкцію №1625 від 29.08.2023 та просив суд про їх відшкодування у клопотанні за вх.№1618/25 від 31.01.2025

З урахуванням приписів ст.129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено) суд приходить до висновку про підставність відшкодування Івано-Франківській обласні прокуратурі за рахунок відповідачів по справі судового збору та витрат на проведення експертизи, поклавши їх на відповідачів порівну.

Керуючись ст. 2, 4,13,42,53,73,74,86,129,165,202,236,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до відповідачів Верховинської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс - Косів" про визнання недійсним договору про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 укладеного між Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Промбудсервіс-Косів" - задовольнити.

Визнати недійсним Договір про закупівлю робіт за державні кошти №2 від 25.05.2020 укладеного між Криворівнянською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області (присілок Москалівка, с. Криворівня, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78710, код 04357396) та Приватним підприємством "Промбудсервіс - Косів" (вул. Незалежності , 40/б, м. Косів, Івано-Франківська область,78600, код 33909174).

Стягнути з Верховинської селищної ради (вул. І.Франка, буд. 3, смт. Верховина, Івано-Франківська область,78700, код 04357294) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 1135,00 грн. судового збору та 9177,60 грн. витрат на проведення експертизи у справі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс - Косів" (вул. Незалежності, 40/б, м. Косів, Івано-Франківська область,78600, код 33909174) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код 03530483; рахунок (ІВАN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 1135,00 грн. судового збору та 9177,60 грн. витрат на проведення експертизи у справі.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 03.03.2025.

Суддя С. М. Кобецька