Рішення

від 19.02.2025 по справі 243/12225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2025Справа № 243/12225/21за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3

треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 ; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Центр"; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6

про розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад "Депозит VIP"), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Солонюк К.Г.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просив:

- розірвати договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04.04.2008 та договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008, які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";

- відновити АТ КБ "ПриватБанк" депозитні договори, а саме: договір №SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 (Вклад "Депозит VIP") та договір №SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 (Вклад "Депозит VIP"), які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7. Якщо договір (Вклад "Депозит VIP") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP");

- надати АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 оригінали відновлених депозитних договорів, а саме, договору № SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 (Вклад "Депозит VIP") та договору № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 (Вклад "Депозит VIP"), укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення з 12.08.2008 на дату відновлення на паперових носіях, завірених належним чином, згідно з умовами вказаних депозитних договорів (Вклад "Депозит VIP") п.7;

- стягнути моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.02.2022, позовні вимоги задоволено частково, ухвалено АТ КБ "ПриватБанк" відновити депозитні договори: договір № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007, а також договір № SAMDN01000703288548 (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008, укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", які розірвані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно з умовами вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7, якими передбачено, що в разі, якщо договір (Вклад "Депозит VIP") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договорів (Вклад "Депозит VIP"); з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22.11.2023 скасовано рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2022 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦК України, у зв`язку із тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2024 справу № 243/12225/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Центр", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист прав споживача, розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад "Депозит VIP"), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено частково.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (колегія суддів: Яковлєв М.Л., Станік С.Р., Гончаров С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 243/12225/21 змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 243/12225/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №243/12225/21 скасовано, а справу № 243/12225/21 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 243/12225/21 передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 прийнято справу №243/12225/21 до розгляду; призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2025.

Через систему "Електронний суд" 26.12.2024 надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою суду 22.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19.02.2025.

В судовому засіданні 19.02.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

19.02.2025 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (банк за договором, відповідач у справі) та ОСОБА_1 (клієнт за договором, позивач у справі) укладено договір №SAMDN01000014661435 (вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007 та договір №SAMDN01000703288548 (вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008.

З метою отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" кредиту за кредитним договором від 04.03.2028 №09/08, 03.04.2008 ОСОБА_1 підписано заяву, відповідно до якої останній є заставодавцем по договору застави б/н від 03.04.2008 майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору між ним та "ПриватБанком".

Також, ОСОБА_1 підписано договори застави та відступлення права вимоги (цесії) від 03 квітня 2008 року (фінансові операції по яких не відбувалися) на один депозит №SAMDN01000703288548 (вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 на суму 30000 доларів США.

У зв`язку з припиненням банком виплат відсотків по депозитним договорам, позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом.

Відповідно до листа вих. №0906/0009000/1708 від 14.04.2009 банк повідомив позивача що у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" зобов`язань за кредитним договором від 12.08.2008, банк розірвав депозитні договори ОСОБА_1 №SAMDN01000014661435 (вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007 на суму 82895,34 доларів США та №SAMDN01000703288548 (вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 та направив кошти на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" за кредитним договором від 12.08.2008 на підставі укладених з ОСОБА_1 договору застави №09/08 від 04.04.2008 та договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 в забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" зобов`язань за кредитним договором від 12.08.2008 №09/08 та додаткової угоди №1 до нього.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28.01.2021 по справі №253/4157/14-к провадження №1-вп/243/1/2021 відновлено втрачені матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в частині Ухвали Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 по справі №253/4157/14-к.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 по справі № 253/4157/14-к, яка набула законної сили 28.04.2014, серед іншого встановлено наступне: 04.04.2008, в денний час, невстановлені особи кредитного центру ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, достовірно усвідомлюючи, про те, що 30 000 доларів США за депозитом ОСОБА_1 є не достатньою сумою для забезпечення кредитного покриття, пені, простроченої винагороди, відсотків і тіла кредиту, склали завідомо неправдиві офіційні документи: договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008р., договір поступки права вимоги (цессії) від 04.04.2008 згідно за якими нібито гр. ОСОБА_1 , у якості забезпечення за кредитним договором №09/08 від 04.03.2008 ТОВ "Сталь Центр" та "ПриватБанком" на 490 000 грн., надав у заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по: договору про депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.07.2007 №SAMDN01000014661435 на суму 80 000 доларів США; договору про депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.04.2008 №SAMDN01000703288548 на суму 30 000 доларів США, використовуючи шарикову ручку з барвником синього кольору, підробили підписи від імені ОСОБА_1 у договорі застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008, договорі поступки права вимоги (цессії) від 04.04.2008, в графах (підпис Заставодавця), в графах (підпис Кредитор), а директор ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 , 04.03.2008, у денний час доби, більш точний час не встановлено, знаходячись у службовому кабінеті вказаного банку, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи посадовою особою, у свою чергу, недбало ставлячись до виконання своїх обов`язків та прав, в порушення статей 203, 207, 215 Цивільного Кодексу України від 16.10.2003 №435-IV із змінами та доповненнями, не перевірив волевиявлення учасників правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, також те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, поклався на добросовісне виконання функціональних обов`язків із боку працівників кредитного центру банку при укладенні договорів, проігнорувавши свій безпосередній обов`язок ідентифікувати осіб при укладанні договорів, не встановивши волевиявлення учасників правочинів, в свою чергу, ігноруючи факт про те, що договір відступлення права вимоги (цессії) від 04.04.2008 не відноситься до договору застави від 03.04.2008, та заяви про не проживання однією сім`єю від 03.04.2008, не перевіряючи волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цих договорів, не звертаючи уваги на відсутність обов`язкових підписів останнього на всіх сторінках вказаних документів, поклався на те, що вказані договори підписані з гр. ОСОБА_1 в присутності працівників кредитного центру банку, чим допустив службову недбалість, та діючи від імені Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, Горлівської філії ЗАТ "ПриватБанку", 84603, м. Горлівка, обл. Донецька, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 24153665, власноручно підписав вказані підроблені документи у графах (підпис Банк), та скріпив їх відбитками круглої мастичної печатки "Горлівська Філія Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" код 2415366.

З урахуванням підроблених документів про забезпечення кредиту ТОВ "СТАЛЬ ЦЕНТР", а саме: договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008, договору поступки права вимоги (цесії) від 04.04.2008, за якими гр. ОСОБА_1 нібито надав у заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по депозитним договорам від 02.07.2007 та 02.04.2008 на загальну суму 113 991 доларів США, та додаткової угоди №1 до кредитного договору № 09/08 від 04.03.2008 термін повернення кредиту пролонгований до 04.06.2008.

З 04.03.2008 до 04.06.2008 кредит у сумі 490 000 грн наданий ТОВ "Сталь Центр" не погашався, чим ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" станом на 30.07.2008 завдано матеріальну шкоду на суму 547 485 грн.

12.08.2008 у зв`язку з невиконанням ТОВ "Сталь Центр" умов за договором кредиту №09/08 від 04.03.2008, Горлівською філією КБ "ПриватБанк" спрямовано на свою користь майно ОСОБА_1 , а саме депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.07.2007 №SAMDN01000014661435 на суму 82895 доларів США та депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.04.2008 №SAMDN01000703288548 на суму 31 096 доларів США. Вказані кошти забезпечили погашення простроченого кредиту ТОВ "Сталь Центр" та "ПриватБанк", прострочених відсотків, по винагороді, по пені, а всього на загальну суму 113 000 доларів США.

Таким чином, ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18.04.2014 по справі №253/4157/14-к встановлено, що директор ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" гр. ОСОБА_4 , допустив службову недбалість, тобто, будучи посадовою особою не виконав належним чином свої службові обов`язки, унаслідок несумлінного до них відношення, при укладанні договору №09/08 від 04.03.2008 та наданні кредиту ТОВ "Сталь Центр" у сумі 490 000,00 грн, що спричинило за собою тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків для потерпілого гр. ОСОБА_1 в особливо великому розмірі, а саме на суму яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищувала неоподаткований податком мінімум доходів громадян, тобто на суму 113 991 доларів США, що за курсом НБУ України станом на 12.08.2008 складало 552 856,35 грн. Своїми діями, які виразилися у службовій недбалості, тобто невиконанні посадовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянина ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_4 тим самим вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 367 КК України.

Окрім цьому, відповідно до висновку №180 від 15.02.2017 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014051030001023 від 19.04.2014 за ознакам злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання постанови слідчого СУ ГУ НП України від 02.08.2016, експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовано на звороті аркуша, зліва, в графі: "Кредитор" в рядку навпроти прізвища " ОСОБА_1 ", в нижній частині аркуша, зліва, в графі: "Підпис Кредитора" в оригіналі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008, на звороті першого аркуша, зліва, в нижній частині документа в графі: "Підпис Заставодавця", на другому аркуші, зліва, в нижній частині документа в графі: "Підпис Заставодавця", на звороті другого аркуша, зліва, в графі: "Заставодавець" в рядку навпроти прізвища " ОСОБА_1 " в оригіналі договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008 - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Вказане зумовило звернення до суду з даним позовом про розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", відновлення АТ КБ "Приватбанк" депозитних договорів: договір № SАМDN01000014661435 від 02.07.2007 і №SАМDN010000703288548 від 02.04.2008, укладені між Кулиничем Сергієм Вікторовичем та ПриватБанк, розірваних внаслідок вчинення правопорушення, з 12.08.2028 на дату встановлення згідно умов вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") пункт 7. Якщо договір (вклад "Депозит VIP") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (вклад "Депозит VIP") та надання АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 оригіналів відновлених депозитних договорів № SАМDN01000014661435 від 02.07.2007 і №SАМDN010000703288548 від 02.04.2008 укладених між Кулиничем Сергієм Вікторовичем та ПриватБанк, розірваних внаслідок вчинення правопорушення, з 12.08.2028 на дату відновлення на паперових носіях, за відерних належним чином, згідно умов вказаних депозитних договорів (вклад "Депозит VIP") пункт 7.

Також позивачем наголошено на тому, що ним зазнано душевні страждання через протиправне списання його коштів з депозитних рахунків, що спричинило моральну шкоду, яка підлягає стягненню з АТ КБ "Приватбанк" у сумі 50 000 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути розірвано. Наслідки розірвання правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не підписував договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та відповідно, жодних істотних умов цих правочинів не погоджувала.

Постановою Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок про те, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У частинах першій, другій статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання є його нікчемність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зроблено висновок про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 Цивільного кодексу України ), оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

А тому, спираючись на відсутність чітко визначеної (спеціальної) норми права, як підстави для незадоволення позову, суд не порушує принцип "jura novit curia" або "суд знає закони".

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 Цивільного кодексу України , при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, судом встановлено, що депозитні договори №SAMDN01000014661435 і №SAMDN01000703288548 були розірвані на підставі неукладених договорів застави і цесії між Кулиничем С.В. і АТ КБ "Приватбан" від 04 квітня 2008 року внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України, повинні бути відновлені і визнані діючими з 12 серпня 2008 року по теперішній час, грошові кошти, які були зняті з депозитних вкладів Кулинича С.В. на погашення кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490 000 грн, повернуті згідно пункту 7 депозитних договорів, якщо вклад "Депозит VIP" припинив існування,то в силу вступає інший депозитний вклад з найбільшою річною процентною ставкою на умовах, аналогічних вкладу "Депозит VIP".

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008, укладених ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що ці договори позивачем не підписувалися, а його підписи виконані іншою особою, а тому при їх укладанні недодержано вимог письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання, що є їх нікчемністю.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог Кулинича С.В. щодо відновлення АТ КБ "ПриватБанк", депозитних договорів №SAMDN01000014661435 (вклад "ДепозитVIP") від 02.07.2007 та №SAMDN01000703288548 (вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") згідно пункту 7, в якому зазначено, що якщо договір (вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (вклад "Депозит VIP"), оскільки дані договори були розірвані банком в односторонньому порядку внаслідок вчинення працівником банку злочину, та банком, після встановлення всіх фактів злочину, в добровільному порядку не відновлені.

Згідно частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність"" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493 (далі - Інструкція №492),банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції №492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибутковою касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Статтею 1064 Цивільного кодексу України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відновлення депозитних договорів №SAMDN01000014661435 (вклад "ДепозитVIP") від 02.07.2007 та №SAMDN01000703288548 (вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") згідно пункту 7, а другий екземпляр оригіналів цих депозитних договорів № SAMDN01000014661435 від 02.07.2007 та №SAMDN01000703288548 від 02.04.2008 позивачем Кулиничем С.В. не втрачені, тому вимоги позивача про надання АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 оригіналів відновлених депозитних договорів, не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, судом встановлено, що директор Горлівської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" Тимченко М.В. підписав договори застави і цесії між ОСОБА_1 і банком під видачу кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490 000,00 грн, підписи у яких від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, чим ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, тому саме АТ КБ "Приватбанк", у відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу Українивідшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку передбачених законом.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України, закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів такого захисту, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Частинами 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Суд вважає, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, які були спричинені протиправними діями працівників відповідача. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує страждання ОСОБА_1 , пов`язані з втратою майна та втрати можливості отримувати відсотки за депозитними договорами, порушення його право власності.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі "Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом констатації судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (Постанова ВП/ВС у справі №752/ 17832/ 14-ц від 15.12.2020).

Виходячи з вищенаведеного, суд, враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог позивача та враховуючи вказівки касаційної інстанції, які містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.11.2024 у справі №243/12225/21 та те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України)

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня. коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності, суду необхідно з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту коли особа довідалась, так і щодо моменту коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18.

Так, в матеріалах справи міститься відповідь відповідача вих. № 0906/0009000/1708 від 14.04.2009, на запит позивача від 19.03.2009 №44/03, в якому банк повідомляє про те, що кошти з розірваних депозитних договорів №SAMDN01000014661435 та №SAMDN01000703288548 направлені на погашення кредитного договору №09/08 від 04.03.2008.

В той же час, суд звертає увагу на те, що рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27.05.2015 у справі № 243/6041/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства омерційний банк "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_4 про визнання договорів застави та договорів відступлення права вимоги від 08.04.2008 недійсними та відшкодування на його користь шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовлено в задоволенні позову, у зв`язку з передчасністю вимог (до набрання судовим рішенням у кримінальному провадженні законної сили), що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з відповідними вимогами.

Матеріали справи підтверджують, що позивач звернувся до суду з цим позовом з підстав встановлених фактів ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 18.04.2014, відомості про набуття законної сили якої були внесені до ЄДРСР Державною Судовою Адміністрацією України в особі ДП "Інформаційні судові системи" 29.04.2020 та ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецькій області від 28.01.2021 та від 23.02.2021 по справі №253/4157/14-к про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження з відмітками набуття законної сили позивач отримав лише 16.03.2021.

Отже, вказане у сукупності свідчить про те, що позивачем не пропущено строки позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Щодо розподілу судових витрат за звернення до суду з цим позовом слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 2 270 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом мав бути сплачений судовий збір в розмірі 13 620,00 грн, а саме: 11350,00 грн. за п`ять вимог немайнового характеру та 2270,00 грн за 1 вимогу майнового характеру, відтак з огляду на часткове задоволення позовних вимог у цій справі на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 6 810,00 грн., а решта в сумі 6 810,00 грн. - на позивача.

Водночас положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав та те, що цей позов є саме позовом про захист прав споживачів, адже позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прав позивача, як споживача фінансових послуг за депозитними договорами.

Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів (преамбула цього Закону).

Пунктами 22, 19 і 17 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Аналіз положень укладених між сторонами депозитних договорів та норм законодавства, чинних на момент їх укладення, дає підстави для висновку, що такі договори були укладені з позивачем, як зі споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", тобто як із фізичною особою, яка отримала фінансову послуг для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Крім того, такі депозитні договори не містять відомості про їх господарський характер, відповідно до яких вони повинні укладатися з дотриманням вимог ГК України щодо господарських договорів.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, що ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому ст. 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, що ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"). Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Вказане свідчить, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 (справа № 761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, що ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Отже, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для покладення на нього відповідних витрат, відсутні.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) відновити депозитний договір №SAMDN01000014661435 (вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ "ПриватБанк", який було розірвано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") п.7, яким передбачено, що в разі, якщо договір (вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (вклад "Депозит VIP").

3. Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) відновити депозитний договір №SAMDN01000703288548 (вклад "ДепозитVIP") від 02.04.2008, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ "ПриватБанк", який було розірвано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") п.7, яким передбачено, що в разі, якщо договір (вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (вклад "Депозит VIP").

4. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.03.2025.

Суддя Н.І. Зеленіна