Рішення

від 03.03.2025 по справі 911/2113/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.03.2025Справа № 911/2113/24За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2113/24;

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КНЯЖНА ЛИБІДЬ"

про стягнення 250070,77 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр комерційної нерухомості" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжна Либідь" (далі - відповідач) про стягнення 250070 грн 77 коп за Договором оренди №011211 від 01.12.2021 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив орендну плату та плату за сервісне обслуговування з 01.03.2022 по 01.01.2023 по договору оренди № 011221 від 01.12.2021, а також не повернув вчасно з оренди майно, у зв`язку із чим позивач просить стягнути подвійну орендну плату на січень-лютий 2023 року в порядку ст. 785 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2024 матеріали справи №911/2113/24 за вказаними позовними вимогами передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 позов задоволено повністю.

Через систему "Електронний суд" 03.02.2025 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.

Обґрунтовуючи заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ" зазначає, що враховуючи наведений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, позивач планує понести витрати на професійну правничу в межах розгляду даної справи у загальній сумі 25000 грн, які відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на відповідача.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідну заяву було подано позивачем у строки встановлені ч.8 ст.129 ГПК України, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято для розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу при розгляді справи №911/2113/24, встановлено відповідачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат у строк до 12.02.2025 включно.

Через загальний відділ діловодства суду 12.02.2025 від відповідача надійшли письмові заперечення щодо заявленої позивачем до стягнення суми понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У своїх запереченнях відповідачем було зазначено, що вартість наданих адвокатом послуг з правничої допомоги при розгляді даної справи є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та не відповідають з обсягом адвокатських послуг, які були надані позивачу в межах розгляду цієї справи.

Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що з матеріалів справи та доданих до заяви доказів вбачається, що позивач не здійснював жодних оплат адвокату Окунєву І.С. за надані адвокатські послуги, які передбачені Договором про надання правової допомоги б/н від 01.08.2024, а тому на думку відповідача наявні підстави вважати заявлену суму понесених витрат на професійну правничу допомогу як недоведеною.

Враховуючи наведені обставини, представник відповідача вважає заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним та безпідставним з обсягом наданої правової допомоги, у зв`язку з чим у прохальній частині заперечень останній просить суд зменшити заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн.

Судом враховано, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, а тому вважає за можливе розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат без виклику сторін та без призначення судового засідання.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та письмові заперечення відповідача, дослідивши наявні докази, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.08.2024 укладеного між адвокатом Окунєвим Ігорем Сергійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ", за умовами якого адвокат надає позивачу послуги з правничої допомоги; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 31.01.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.08.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №002375.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, відповідно до пункту 5.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.08.2024 між сторонами було погоджено, що Клієнт зобов`язується оплатити гонорар на фактичні витрати адвоката на підставі підписаного сторонами акту (актів) виконаних робіт (наданих послуг). Клієнт має право здійснювати оплату гонорару адвоката авансом як повістю, так і частинами, в т.ч., але не виключно по завершенню окремих етапів виконання умов цього Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору вартість правової допомоги адвоката, що надається клієнту становить 25000 грн. Детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом в рамках виконання цього Договору про надання правової допомоги та їх вартість може визначатися в акті виконаних робіт.

Вище наведене підтверджуються Актом виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 31.01.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.08.2024, з якого вбачається Детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом в період з 01.08.2024 по 31.01.2025 та загальна сума гонорару адвокату за надання правової допомоги, що становить 25000 грн.

Таким чином, загальний розмір понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ" витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи в суді першої інстанції, становить 25000 грн.

Щодо заявлених заперечень відповідача про те, що розмір понесених судових витрат за надані адвокатські послуги є недоведеним, у зв`язку із відсутністю у матеріалах справи доказів сплати позивачем адвокату гонорару у сумі 25000, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, Об`єднана палата Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та у постанові Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 дійшла висновку, що для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги б/н від 01.08.2024 та Акт виконаних робіт №1 від 31.01.2025 у якому міститься детальний опис наданих послуг адвокатом Окунєвим І.С., копії яких містяться у матеріалах справи, що свідчить про обґрунтованість, доведеність та документальне підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Що ж стосується клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розміру 5000 грн, суд зазначає наступне.

Так, відповідач у поданих письмових запереченнях від 12.02.2025 на заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу позивача є неспівмірною та такою, що не відповідає критерію розумності, у зв`язку з чим розмір таких витрат є необґрунтовано високим і не відповідає критерію складності справи №911/2113/24.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, враховуючи ціну позову, рівень складності, характер спору та беручи до уваги те, що спір у даній справі відноситься до малозначних, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу понесені позивачем з 25000 грн до 20000 грн.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ", з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КНЯЖНА ЛИБІДЬ" (07401, Київська область, місто Бровари, вул. Київська, 221; ідентифікаційний код 40818552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНОЇ НЕРУХОМОСТІ" (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 16; ідентифікаційний код 38638859) 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.