Ухвала

від 04.03.2025 по справі 910/2467/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

04.03.2025Справа № 910/2467/25Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС»

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД»

про стягнення 177 744,65 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» про стягнення 177 744,65 грн за договором на перевезення вантажів № 02/12-07 від 02.12.2024 та договору-заявки № 02/12-07 від 02.12.2024.

Одночасно із указаним позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій останній просить вжити заходи забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД», шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 45431371), які знаходяться на всіх рахунках останнього в усіх банківських установах або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» у межах суми позову 177 744,65 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує про невиконання відповідачем умов договору на перевезення вантажів № 02/12-07 від 02.12.2024 та договору-заявки № 02/12-07 від 02.12.2024 в частині оплати за здійснене позивачем перевезення, ігнорування будь-яких зв`язків з позивачем та залишення без відповідного реагування претензій щодо сплати наявної заборгованості. На думку заявника, вказані обставини свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» не має наміру виконувати взяті на себе зобов`язання за договором на перевезення вантажів № 02/12-07 від 02.12.2024 щодо сплати коштів за надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» послуги по перевезенню вантажів. Відтак, заявник вважає, що наявні підстави для вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, які є належними та відповідають предмету спору та узгоджуються зі способом захисту порушеного права, оскільки у разі задоволення позову боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідному розмірі, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Можливість накладення арешту на майно відповідача в межах суми позову слугуватиме для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду буде реально виконане.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Однак, суд зазначає, що, звертаючись із вимогою про накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.

Натомість, викладені у заяві доводи зводяться до вказівок на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» виконання договірних зобов`язань перед заявником та відсутність реагування на будь-які вимоги про сплату наявної заборгованості.

Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів з метою ухилення від виконання зобов`язань, а саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання грошових зобов`язань без відповідного доказового обґрунтування, зокрема, доказів витрачання коштів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» про забезпечення позову, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 04.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.Ю. Трофименко