Рішення

від 19.05.2025 по справі 910/2467/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2025Справа № 910/2467/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНПЛАСТ ТРЕЙД"

про стягнення 177 744,65 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНПЛАСТ ТРЕЙД" про стягнення 177 744,65 грн, з яких: 160 000,00 грн основного боргу, 144,65 грн 3% річних та 17 600,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором на перевезення вантажів № 02/12-07 від 02.12.2024 та заявкою № 02/12-07 від 02.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.

06.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 прийнято позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ДАВ ТРАНС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2467/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у даній справі суд звернув увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНПЛАСТ ТРЕЙД" про наявність у нього обов`язку зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 11.03.2025 була надіслана на адресу відповідача, зазначену в позові, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, відповідний конверт із копією ухвали суду від 11.03.2025 повернувся до суду не врученим, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.03.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

02.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» (перевізник) було укладено договір №02/12-7 на перевезення вантажів (надалі - Договір), який визначає взаємовідносини, пов`язані з організацією і виконанням міських, міжміських і міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу (п. 1.1.).

Всі умови перевезення погоджуються сторонами в Заявці на перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі - Заявка) (п. 1.5. Договору).

Згідно з п. 2.1.1 Договору передбачено обов`язок Експедитора до початку перевезення направити перевізнику факсом або на електронну пошту заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Пунктом 3 Договору передбачено, що ставки за перевезення вантажу будуть встановлюватися конкретно у кожному випадку письмовою угодою (заявкою) сторін, що є невід`ємною частиною Договору. Жодна із сторін не має право самостійно змінювати розмір ставки, відносно якої сторони досягли домовленості у визначеному Договором порядку.

Суд встановив, що між сторонами було узгоджено Заявку № 02/12-7 від 02.12.2024 на здійснення перевезення вантажів (Дробини, маса 10т, об`єм 94 м.куб.) по маршруту 1942300 Конья (Туреччина) - м. Запоріжжя (Україна) з датою навантаження 05.12.2024.

Пунктом 10 Заявки №02/12-7 від 02.12.2024 до Договору визначено, що оплата здійснюється виключно після вивантаження авто і надання оригіналів документів (Рахунок -Акт, ТТН, CMR, Договір-заявка), які мають бути оформленні належним чином, термін оплати рахується від дати отримання правильно оформлених документів.

Відповідно до п. 3.2 Договору передбачено, що Експедитор здійснює оплату виконаних робіт та послуг протягом 20 днів з моменту отримання від Виконавця належним чином оформлених оригіналів документів: договір - 2 шт.; заявка - 2 шт.; акт виконаних робіт - 2 шт.; рахунок - 1 шт.; товарно-транспортна накладна, (CMR).

За умовами пунктів 6.1., 7.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 року, та продовжується до повного виконання сторонами зобов`язань.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив про належне виконання ним своїх зобов`язань за Договором, тоді як відповідачем своїх договірних зобов`язань по сплаті вартості наданих позивачем послуг перевезення за вищевказаною заявкою №02/12-7 не виконано, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» утворилась у розмірі 160 000,00 грн, яку заявлено до стягнення за даним позовом. Крім вказаної заборгованості, заявлено до стягнення 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України в розмірі 144,65 грн., та штраф згідно положень п. 4.2 Договору в розмірі 17 600,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не становлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач в грудні 2024 року надав Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» погоджені між сторонами у Договорі та Заявці, підписаною представниками сторін та скріпленою їх печатками, послуги із перевезення вантажів на загальну суму 160 000,00 грн.

Означені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) з відомостями про вантаж та підтвердженнями про його доставку, рахунком на оплату від 16.12.2024 № 398 та актом надання послуг від 16.12.2024 № 398.

Позивач зазначив, що ним 20.12.2024 на визначену уповноваженою особою в заявці адресу представника відповідача, було скеровано оригінали документів визначених у п. 3.2. договору для здійснення відповідачем оплати послуг, однак відповідачем не було отримано відповідного поштового відправлення та надіслані позивачем документи повернулись останньому не врученими.

Водночас, судом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» 13.01.2025 на юридичну адресу ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД» (м. Київ, вул. Звіринецька, 63, оф.119) скеровано лист з описом вкладень, до якого долучено документи, визначені п. 3.2. Договору, однак 28.01.2025 лист повернуто до ТОВ «Транспортна компанія «ДАВ ТРАНС» у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

В подальшому позивач 06.02.2025 направив на адресу відповідача (м. Київ, вул. Звіринецька, 63, оф.119) претензію на суму 160 000,00 грн, яка не отримана представником ТОВ «ВАНПЛАСТ ТРЕЙД», що підтверджується інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Поштова служба «Е-Пост» щодо стану доставки відправлення №1440257.

При цьому, суд встановив, що вказана вище адреса є юридичною адресою відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також у розділі 8 Договору «Реквізити сторін» та у Заявці.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), визначено, що направлення листів на дійсну адресу, зазначену відповідачем в Договорі та в Єдиному державному реєстрі, є достатнім, щоб вважати повідомлення «належним».

При цьому отримання зазначених листів перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність її дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 26.04.2021 у справі № 916/335/18т та ін.).

Крім того, судом враховується, що відповідачем не було зазначено про відсутність його за зареєстрованою адресою місцезнаходження. Будь-якої іншої адреси свого місцезнаходження відповідач позивачу не повідомляв.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів направлення відповідачу документів, визначених у п. 3.2. Договору та п. 10 Заявки, які є підтвердженням належного виконання (надання) послуг експедитором, та відповідачем не заявлено будь-яких претензій чи зауважень щодо виконання позивачем умов Договору, суд дійшов висновку про те, що відповідні послуги були надані позивачем відповідно до умов Договору та Заявки, а тому підлягають оплаті з боку відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що наявні у матеріалах справи акти наданих послуг та товарно-транспортна накладна містить інформацію про надані перевізником транспортних послуг (в яких збігаються державні номерні знаки автомобілів, дати відправлення та прибуття вантажу, пункти відправлення та призначення тощо).

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 160 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, як і не спростував викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути із відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 144,65 грн., нарахованих за період прострочення з 18.02.2025 до 28.02.2025, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Так, суд встановив, що початок періоду прострочення (18.02.2025) визначено позивачем з урахуванням двадцятиденного строку з дати повернення (28.01.2025) відділенням поштового зв`язку поштового відправлення позивача № 3603936063940, яким на адресу відповідача надсилались Договір, Заявка, CMR, акт та рахунок від 16.12.2024 № 398.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що визначена позивачем сума вказаних нарахувань є арифметично правильною та обґрунтованою, а тому з відповідача підлягають стягненню 144,65 грн 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 17 600,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п. 4.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості послуг Перевізника, Експедитор сплачує Перевізнику штраф в розмірі: 1% грн за кожну добу прострочення платежу.

Таким чином, за прострочення виконання відповідачем свого обов`язку із оплати послуг перевезення на 11 календарних днів, з нього підлягає стягненню на користь позивача штраф у розмірі 17 600,00 грн (160000,00*1%*11днів). Відтак, позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено за звернення із даним позовом до суду 3 028,00 грн судового збору, без урахування положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідних до яких при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, з урахуванням того, що даний позов було подано в електронній формі через систему Електронний Суд ЄСІТС, за його подання мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), а відтак саме з цієї суми суд обраховує суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В той же час, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на повернення надміру сплаченого судового збору у разі подання до суду відповідного клопотання.

Витрати по сплаті судового збору за звернення із заявою про забезпечення позову залишаються за позивачем, оскільки у задоволенні відповідної заяви судом було відмовлено.

Крім того, суд встановив, що позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн, на підтвердження якого до позову долучено договір № 31/08/23 про надання правової допомоги від 31.08.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Правовий компроміс»; додаткову угоду № 1 від 28.01.2025 до вказаного договору; попередній розрахунок судових витрат від 28.02.2025; платіжну інструкцію від 26.02.2025 № 162.

Оскільки позивачем було надано лише попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та не долучено документів, які б підтверджували обсяг фактично наданих адвокатом позивачу послуг, суд не вирішує питання розподілу судових витрат в даному рішенні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванпласт Трейд» (вул. Звіринецька, буд. 63, офіс 119, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 45431371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дав Транс» (вул. Шевченка, буд. 11-в, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, ідентифікаційний код 34364539) 160 000,00 грн основного боргу, 144,65 грн 3% річних, 17 600,00 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 19.05.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко