Рішення

від 19.02.2025 по справі 915/1124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Справа № 915/1124/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Авраменко Т.М., у порядку самопредставництва,

від відповідача: Гавловська Ю.В., адвокат за ордером,

Суть спору:

16.09.2024 Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 15512/02/02/01-22/02/02/24 від 10.09.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Визнати відсутнім право оренди на земельну ділянку площею 18 кв. м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, адреса: м. Миколаїв, Миколаївська область, зареєстроване за Зоріною Марією Дмитрівною, реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652830848101).

2. Стягнути з Відповідача на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (банк отримувача ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344230028000027733).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 394079362 від 09.09.2024, № 394079790 від 09.09.2024; Договору оренди землі № 6574 від 15.05.2009, з додатками та договорами про зміни до нього; рішень Миколаївської міської ради № 32/43 від 30.01.2009, № 46/46 від 18.03.2015; листа ОСОБА_1 від 15.03.2021; листа Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради № 11959/11.02-03/21-2 від 01.04.2021; постанови Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 915/1257/23; застосування норм статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 24.02.2021), статті 126-1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 24.02.2021), та статей 13, 14, 19 Конституції України, статей 3, 15, 16, 169, 172, 327 Цивільного кодексу України, статей 80, 82, 112, 116, 126-1 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України «Про оренду землі», статей 2, 5, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно їх обтяжень», статей 1, 2, 6, 10, 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; та мотивовані, зокрема, таким:

15.05.2009 між Миколаївською міською радою та ФОП Зорін Валерій Олексійович укладено договір оренди землі №6574, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 15.05.2009 за №040900100454. Відповідно до вказаного договору Миколаївська міська рада передала а ФОП Зорін В.О. прийняв в оренду земельну ділянку для подальшого обслуговування торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр. Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Земельна ділянка загальною площею 18 кв.м., зайнята торгівельним кіоском «Хліб». В подальшому, термін дії Договору №6574 було продовжено до 15.05.2013 на підставі договору про зміни №172-12 від 07.06.2012, до 15.05.2015 на підставі договору про зміни №240-12 від 05.302012 та до 15.05.2020 на підставі договору про зміни №65-15 від 28.05.2015. За даними позивача будь-які інші зміни до вказаного договору не вносились, договори про зміни не укладались, рішення судів про визнання укладеними додаткових угод до Договору №6574 не приймались. З викладеного, на переконання позивача вбачається, що Договір №6574 був укладений з ФОП Зоріним В.О. та діяв до 15.05.2020, закінчив свою дію у зв`язку з закінченням строку дії договору відповідно до п.11.3 договору та ст. 31 Закону України «Про оренду землі», орендар за договором не замінювався.

За інформацією з ЄДРЮОФОП вбачається, що ФОП Зорін В.О. 08.12.2020 припинив підприємницьку діяльність, підстава внесення запису: у зв`язку зі смертю особи. Однак, на адресу управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради надійшов лист від ФОП Зоріної М.Д. від 16.03.2021 №11 02-19-458. в якій повідомлено, що в Договорі №6574 ФОП Зоріна В.А. замінено ФОП Зоріну М.Д. та заявлено клопотання про внесення змін. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №21.02.2022 №300519738) вбачається, що земельна ділянка, кадастровий №4810136900:02:002:0057, площа 18 кв.м.. є комунальною власністю Миколаївської міської ради, надана в оренду на підставі Договору №6574. При цьому, державним реєстратором Брагарем Г.Й., виконавчий комітет Первомайської міської ради. 24.02.2021 внесено зміни до реєстру щодо речового права на земельну ділянку: Вищевказаними реєстраційними діями 24.02.2021 в Договорі №6574 орендаря змінили з Зоріна В.О. на Зоріну М.Д., строк дії договору змінили з 15.05.2020 на 15.05.2025 з посиланням на продовження строку дії у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Однак, позивач наголошує, що вказані реєстраційні дії є протиправними, оскільки сторони за договором не вносили відповідні зміни до договору, судові рішення щодо таких змін не ухвалювались (будь-які договори про зміни чи судові рішення не є підставою для реєстрації змін в реєстрі, що підтверджує їх відсутність), самі лише приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 ЗК України не є підставами для внесення таких змін. Вказані реєстраційні дії в реєстрі порушують права власника земельної ділянки територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження на власний розсуд такою земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 07.10.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1124/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05 листопада 2024 року о 10:40; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 05.11.2024 було відкладено підготовче засідання у справі № 915/1124/24 на 03 грудня 2024 року о 10:40.

У зв`язку з перебуванням головуючої у даній справі судді Смородінової О.Г. у відпустці в період з 25.11.2024 по 16.12.2024, ухвалою суду від 11.11.2024 судове засідання у справі № 915/1124/24 було призначено на 24 грудня 2024 року о 10:20.

Ухвалою суду від 24.12.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/1124/24 та відкладено підготовче засідання на 22 січня 2025 року о 10:00.

01.01.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 01.01.2025 (вх. № 8/25) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

13.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив б/н від 13.01.2025 (вх. № 424/25) на позовну заяву, в якому заявник просить суд у задоволенні позовних вимог Миколаївської міської ради по справі № 915/1124/24 відмовити в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на такому:

Враховуючи узгоджені умови між сторонами, ФОП Зоріним В.О. за 6 місяців до закінчення терміну дії договору оренди, тобто 03.10.2019 р (реєстраційний № 000675) здійснено звернення до Миколаївської міської ради стосовно продовження договору оренди землі на новий строк. Однак звернення ФОП Зоріна В.О. щодо продовження договору оренди, до даного часу залишається нерозглянутим. Орендар не надав у місячний термін відповідь на заяву від 03.10.2019 р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті 21.01.1021 відповідач звернулась до Миколаївської міської ради з заявою, проектом додаткової угоди та іншими необхідними документами стосовно продовження договору оренди землі на її ім`я, що підтверджується описом за № 120/12.01 -19/21 від 21.01.2021 р. В додатковій угоді термін поновлення договору оренди землі зазначено на 5 років, у відповідності до попередніх умов договору, а саме до 28.05.2025 року.

З моменту смерті чоловіка і по даний час відповідач сплачує за використання земельної ділянки, заборгованості не має. Зазначену земельну ділянку відповідач використовую за її цільовим призначенням, яке прописане у договорі оренди землі. Офіційного повідомлення про розірвання умов вищевказаного договору від Миколаївської міської ради відповідач не отримувала. На підставі не отримання відповіді на звернення на протязі двох місяці, 02.03.2021 р. мною зареєстровано право оренди. Підставою для здійснення реєстраційних дій є діючий договір № 6574 від 15.05.2009 р. та договір про зміни № 65-15 від 28.05.2015 р., так як офіційно на час реєстрації права оренди так і на даний час, зазначений договір є чинним, виходячи з того, що Миколаївською міською радою рішення про його припинення не приймалось. Термін дії договору продовжено на підставі ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» ст. 126-1 Земельного кодексу України.

22.01.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 22.01.2025 (вх. № 919/25) про проведення розгляду справи без участі представника відповідача, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою від 22.01.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/1124/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 19 лютого 2025 року об 11:00.

Станом на момент проведення засідання від учасників справи інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

19.02.2025 в судове засідання з`явилися представники обох сторін, яких суд заслухав.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 19.02.2025 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В

15 травня 2009 року між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Зоріним Валерієм Олексійовичем, як орендарем, було укладено Договір оренди землі №6574 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.01.09 за №32/43 передає, а ФОП Зорін В.О. приймає в оренду земельну ділянку для подальшого обслуговування торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр. Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/.

У відповідності до п.2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 18 кв.м., без права передачі її в суборенду.

Згідно п.2.2 Договору, на земельній ділянці знаходиться торговий кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП Зоріна В.О. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п.2.3 Договору).

Відповідно до п.3.1 договір діє протягом 3 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, що до продовження строку дії договору.

У подальшому, 07.06.2012 між Миколаївською міською радою та ФОП Зорін В.О. було укладено Договір про зміни №172-12 згідно якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 19.04.12 за №16/40 продовжує ФОП Зоріну В.О. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр. Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно Договору про зміни №172-12, п.3.1 було доповнено в такій редакції: «Термін оренди продовжений до 15.05.13. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця».

Як вбачається з матеріалів справи, договором про зміни №240-12 від 05.10.2012 термін оренди продовжено до 15.05.2015.

28 травня 2015 року між Миколаївською міською радою та ФОП Зоріним В.О. укладено Договір про зміни №65-15, у відповідності до умов якого, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.03.2015 №46/46 продовжує ФОП Зоріну В.О. оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску «Хліб» поблизу ринку «Колос» по пр.Миру, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Згідно п.2.1 Договору про зміни №65-15, в оренду передається земельна ділянка площею 18 кв.м. (за функціональним призначенням землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:02:002:0057). На земельній ділянці знаходиться торговий кіоск ФОП Зоріна В.О. (п.2.2).

Відповідно до п.3.1 Договору про зміни №65-15, договір діє до 15.05.2020. Орендар який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору. Підставою для укладення Договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця.

У відповідності до п.5.1., п.5.2. Договору про зміни №65-15, земельна ділянка передається в оренду для подальшого обслуговування торгового кіоску «Хліб». Цільове призначення земельної ділянки: В.03.07.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, у разі закінчення строку оренди, припинення або розірвання Договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку вільну від споруд за актом приймання-передачі без відшкодування орендодавцем витрат орендаря, у тому числі вартості майна, з приведенням земельної ділянки у стан, придатний для подальшого використання.

Пунктом 9.4. Договору про зміни №65-15, передбачено, зокрема, обов`язок орендаря виконувати зобов`язання щодо об`єкта оренди (п.а); використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового та функціонального призначення (п.б); у разі наміру скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору, або повідомити про інший намір її використання, при цьому орендна плата за землю вноситься до дня звільнення земельної ділянки від споруд та приведення її у стан, придатний для використання (до повернення її за актом приймання-передачі) або до укладення нового Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплати заборгованості по орендній платі в повному обсязі, у тому числі з урахуванням плати за період після спливу строку цього Договору до дати повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі (п. ж).

Згідно п. 11.1. Договору про зміни №65-15, всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі (якщо інше не встановлено цим Договором) за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього Договору. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Пунктом 11.3. Договору про зміни №65-15 передбачено, що дія Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріали справи свідчать також про те, що 03.10.2019 ФОП Зорін В.О. звертався до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди землі, на підтвердження чого відповідачем надано до матеріалів справу відповідну заяву, із реєстраційним номером Відділення надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 000675.

У подальшому, 17.11.2020 Зорін Валерій Олексійович помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 18.11.2020

Згодом 21.01.1021 ФОП Зоріна Марія Дмитрівна звернулась до Миколаївської міської ради з заявою та проєктом додаткової угоди до договору про зміни № 65-15 до Договору оренди землі, що підтверджується описом за № 120/12.01-19/21 від 21.01.2021.

Матеріали справи не містять відомостей щодо реагування Миколаївської міської ради на вищевказані заяви, зокрема шляхом укладання між позивачем та відповідачем договорів про продовження строку дії Договору оренди землі № 6574 від 15.05.2009, або відмови позивачем відповідачу у вчиненні відповідної дії.

Разом із тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка, кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, площею 18 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652830848101 є комунальною власністю Миколаївської міської ради. При цьому, державним реєстратором Брагарем Г.Й. 24.02.2021 внесено зміни до реєстру щодо іншого речового права на земельну ділянку, а саме у відомостях про суб`єкта іншого речового права: додано: «Орендар: Зоріна Марія Дмитрівна»; видалено: «Орендар: Зорін Валерій Олексійович». У змісті, характеристиці іншого речового права: строк дії: 15.05.2020 змінено на Дата укладання договору (після 2013)/Дата державної реєстрації (до 2013): 15.05.2009, Строк: 16 р. Дата закінчення дії: 15.05.2025, з посиланням на те, що термін дії договору продовжено на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 126-1 Земельного кодексу України.

На переконання Миколаївської міської ради, зазначені реєстраційні дії є протиправними, оскільки сторони за договором не вносили зміни до договору, судові рішення щодо таких змін не ухвалювались.

Крім того, вказані реєстраційні дії порушують права власника земельної ділянки - територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження на власний розсуд такою земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Отже, предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача, як власника земельної ділянки, до відповідача, як правонаступника орендаря земельної ділянки, про визнання відсутнім права оренди на земельну ділянку.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності підстав для визнання відсутнім у відповідача права оренди на земельну ділянку.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 394079362 від 09.09.2024, № 394079790 від 09.09.2024;

- Договір оренди землі № 6574 від 15.05.2009, з додатками та договорами про зміни до нього;

- рішення Миколаївської міської ради № 32/43 від 30.01.2009, № 46/46 від 18.03.2015;

- лист ОСОБА_1 від 15.03.2021;

- лист Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради № 11959/11.02-03/21-2 від 01.04.2021;

- постанова Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 915/1257/23.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 38702348 від 08.06.2015;

- лист Головного управління ДПС у Миколаївській області № 15432/6/14-29-13-01-04 від 01.06.2023;

- Договір про зміни № 65-15 від 28.05.2015

- заява Фізичної особи-підприємця Зоріна В.О. від 03.10.2019;

- свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 18.11.2020;

- свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 05.02.1972;

- заява Фізичної особи-підприємця Зоріної М.Д. від 15.01.2021, з описом документів, що надано до ЦНАП та проєктом додаткової угоди до договору про зміни № 65-15 до Договору оренди землі;

- податкове повідомлення-рішення № 93663-2408-1403-UA48060150000071713 від 08.04.2024.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Приписи ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 24.02.2021) передбачали, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

В свою чергу, згідно ст. 126-1 ЗК України (в редакції, чинній станом на 24.02.2021) врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови

Згідно вказаної статті ЗК України, договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

З вищевикладеного вбачається, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» регулює укладення договору оренди землі на новий строк виключно на підставі заяви орендаря та рішення орендодавця про укладення договору на новий строк, не передбачає права автоматичного пролонгації дії договору чи права продовження дії орендарем в односторонньому порядку.

Ст. 126-1 ЗК України передбачає право на поновлення договору оренди землі виключно за умови, якщо таке право па поновлення передбачено умовами самого договору оренди землі.

В Договорі №6574 сторони не передбачали право на поновлення договору у порядку ст. 126-1 ЗК України.

При цьому, ч. 2 ст. 126-1 ЗК України імперативно забороняє встановлювати таку умову щодо договорів оренди землі комунальної власності, крім випадків, якщо на ділянці розташовані будівлі або споруди користувача земельною ділянкою.

На земельній ділянці не знаходились будівлі та споруди, що перебували у власності Зоріна В.О., а розмішувалась виключно тимчасова споруда, умовами ж Договору №6574 було передбачено заборону на оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п. 1.1 Договору).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що умова щодо поновлення договору відповідно до ст. 126-1 ЗК України не може встановлюватись до Договору №6574, оскільки це суперечить приписам ч. 2 126-1 ЗК України.

Щодо заміни сторони в Договорі №6574, то відповідно до п. 6.2. Договору №6574 право на оренду не може бути відчужено Орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Умовами п.п. «и», «к» п. 9.4. Договору №6574 передбачено обов`язок Орендаря демонтувати споруду, привести земельну ділянку у стан, придатний для її використання за призначенням та повернути власнику у випадку відчуження споруди, що розташована на земельній ділянці, як до так і після спливу строку Договору.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.ст. З, 169. 172 ЦК України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

Стаття 327 ЦК України визначає, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Так, згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

З огляду на викладене та положення ст.ст. 83, 122 ЗК України, ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

З наведеного вбачається, що Миколаївська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади м. Миколаєва, у т.ч. при реалізації останньою права власності на землі комунальної власності.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Крім того, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі № 909/472/18, від 29.04.2020у справі № 911/1455/19.

За такого, слушними є доводи позивача про те, що зміст Договору оренди землі № 6574 від 15.05.2009 не дає змоги встановити набуття відповідачем речового права (продовження права оренди) на належну позивачу земельну ділянку в силу відсутності такого набуття (відповідної умови у Договорі), що відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Проте попри викладені вище обставини державним реєстратором Брагаром Г.Й. здійснено державну реєстрацію оскаржуваних змін, а не відмовлено у такій реєстрації відповідно до приписів ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, Миколаївською міською радою ніколи не передавалось право оренди на дану земельну ділянку Фізичній особі-підприємцю Зоріній М.Д., зміни в договір щодо орендаря не вносились, тому державна реєстрація права оренди за відповідачем є протиправною.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 щодо володіння орендарем нерухомим майном: тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно (див. правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 911/665/22, у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №640/14353/19 (п. 6.14), у постанові Верховного Суду у справі № 920/14/23 від 24.07.2024 (п. 50)).

Тобто, реєстрація за Фізичною особою-підприємцем Зоріною Марією Дмитрівною речового права права оренди земельної ділянки свідчить про заволодіння відповідачем земельною ділянкою щодо права оренди, але в той же час не позбавляє територіальну громаду (в особі Миколаївської міської ради) володіння цією ж ділянкою щодо права власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 міститься правова позиція про те, що належним способом захисту прав власника, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

З огляду на заявлені підстави позову та суть спірних правовідносин цієї справи, суд враховує наведений висновок Великої Палати Верховного Суду та у зв`язку з цим приходить до висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту - про визнання відсутнім у Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни права оренди спірної земельної ділянки.

При цьому, враховуючи той факт, що Миколаївська міська рада є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав, відсутня необхідність для пред`явлення позову про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, оскільки Миколаївська міська рада як особа, що зареєстрована як власник визнається фактичним володільцем нерухомої речі щодо права власності.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.07.2024 у справі № 920/14/23.

Крім того, суд зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, оскільки фактично даний спір виник, зокрема, внаслідок неправильних дій обох сторін (позивача щодо відсутності реагування на звернення ФОП Зоріна В.О. та ФОП Зоріної М.Д.; відповідача щодо реєстрації за собою речового права за відсутності достатніх підстав), суд вважає за можливе покласти судовий збір у даній справі на позивача та відповідача у рівних частинах, стягнувши з Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни на користь Миколаївської міської ради через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради 1 514,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати відсутнім право оренди на земельну ділянку площею 18 кв. м., кадастровий номер 4810136900:02:002:0057, адреса: м. Миколаїв, Миколаївська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 652830848101), зареєстроване за Зоріною Марією Дмитрівною ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Зоріної Марії Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573) через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 04056612; банк отримувача ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344230028000027733) 1 514,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Зоріна Марія Дмитрівна ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 03.03.2025.

Суддя О.Г. Смородінова