Рішення

від 20.02.2025 по справі 916/335/23

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/335/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Прем`єра південь" (вул. Куліша Миколи, 11, кв. 32, Херсон,73020) до відповідача: Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Поповича, буд.23, Херсон, 73036) в особі філії "Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Поповича, буд.23, Херсон, 73036) за участтю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АТ ДАК Автомобільні дороги України (03150, м. Київ, вул. Атоновича, б. 51) про стягнення 737 580, 3 грн.;

за участю представників:

від позивача: Машкина В.М. - по довіреності;

від відповідача: не з`явились;

від 3-ої особи: Фейдун О.М. - по довіреності

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Прем`єра південь" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якому просить господарський суд: про стягнення 737580,3 грн..

Ухвалою від 30.01.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства Прем`єра Південь було залишено без руху.

07.02.2023р. до господарського суду надійшла заява від Приватного підприємства Прем`єра Південь про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2023р. провадження по справі №916/335/23 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

20.02.2023р. за вх. №5414/23 до суду від Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшло клопотання, згідно якого останній серед іншого просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. При цьому в обґрунтування необхідності залучення зазначає що він є засновником відповідача.

Ухвалою суду 17.04.2023р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України.

Крім того в клопотанні Акціонерне товариство Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України просило суд провадження по справі зупинити до деокупації території Херсонської області, чи зміни обставин щодо можливості облаштування участі відповідача у розгляді справи.

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено, оскільки положеннями Господарського-процесуального кодексу не передбачено, як право так і обов`язок суду зупинити провадження по справі з підстав наведених третьої особою у відповідному клопотанні.

17.05.2023р. за вх. №16256/23 до суду від Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі №916/1895/23 та вироку по кримінальному провадженню №42023230000000007.

Ухвалою суду від 18.09.2023, зупинено провадження у справі № 916/335/23 за позовом Приватного підприємства "Прем`єра південь" до відповідача: Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за участтю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення 737580,3 грн. до набрання законної сили судового рішенням у справі №916/1895/23. Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.07.2023 поновлено провадження у справі.

Відповідач Дочірнє підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень, окрім заяви про застосування строків позовної давності, проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте не були отримані останнім та повертались на адресу суду з відміткою на довідці Укрпошти за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою..

Крім того метою повідомлення відповідача про розгляд справи на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу Судова влада України (розділ Оголошення про виклик) розміщені відповідні оголошення, які також долучено судом до матеріалів справи.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Додатково суд наголошує, що ухвали суду направлялись на всі наявні та відомі суду адреси електронної пошти відповідача, докази чого відповідно містяться в матеріалах справи.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/335/23 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень, та за відомим номером даної справи № 916/335/23 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Крім того, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

05.06.2023р. за вх. №18352/23 до суду від 3-ої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, згідно яких останній вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим просить суд в їх задоволенні відмовити. Крім того відповідні письмові містять клопотання в порядку ст. 90 ГПК України.

Судом відповідні письмові пояснення залишені без розгляду з огляду на їх подачу з пропуском процесуального строку без клопотання про його поновлення.

Так заперечуючи проти позову третя особа просила врахувати форс-мажорні обставини, як підстави для зупинення виконання зобов`язань (строк який не настав або не визначений чи визначений моментом виконання дій позивача) та для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (якщо воно мало місце до моменту виникнення таких обставин).

Так, третя особа, посилаючись на дію форс-мажорних обставин, зауважує, що підприємство не в змозі виконувати зобов`язання за укладеними договорами, більше того навіть не може перевірити дійсність укладених договорів, інші первинні документи, їх недоліки, тощо. Виконання спірних зобов`язань є неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин

24 лютого 2022 року, тобто виконання зобов`язань зупинилося на час дії форс-мажорних обставин, що виключає підставність позовних вимог і стягнення коштів із ДП Херсонський облавтодор загалом. Після закінчення дії вищевказаних обставин чи деокупації виконання зобов`язань ДП може бути відновлено.

За таких обставин, третя особа вважає, що стягнення коштів із ДП Херсонський облавтодор є необґрунтованим, передчасним та безпідставним, як і покладання на державу обов`язку виконання судового рішення про стягнення коштів за даних обставин, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на зупинення господарських зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин та передчасність позовних вимог

Крім того, третя особа пояснила, що договір, який визначений підставою позову, укладений начальником філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця ДП Херсонський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанії Автомобільні дороги України без повноважень, отже є передчасним висновок про наявність заборгованості за спірним договором у ДП Херсонський облавтодор та необґрунтованими є вимоги щодо стягнення заборгованості, іншого нарахованого згідно договору розміру відповідальності.

Враховуючи специфіку правового статусу АТ ДАК Автомобільні дороги України, дочірніх асоційованих нерозривно пов`язаних із материнською організацією підприємств, яких Компанія при створенні наділяє власним майном на праві господарського відання та створює для Підприємств структурні підрозділи Філії, останні для здійснення оперативно-господарської діяльності наділяються майном Компанії, основними засобами, а також товарно-матеріальними цінностями.

Так, за твердженням третьої особи, очевидним є факт, що начальники філій діють на підставі положення про філію і в межах виданих довіреностей. Згідно статутних вимог і Положення про порядок ведення договірної роботи ДП АТ ДАК Автомобільні дороги України, довіреності начальнику філії видаються на вчинення кожної юридично значимої дії, на укладення кожного договору. Це означає, що вчинення керівником філії правочину, який не передбачений довіреністю юридичної особи, або на вчинення якого довіреність взагалі не видавалась є перевищенням повноважень.

На момент укладання договору керівник Філії не мав довіреності та повноважень на укладання оскаржуваного договору та він не погоджувався Компанією відповідно до встановлених вимог. Щодо закупівель за договором взагалі не проведено тендерну процедуру та порушено вимоги закону і статутні положення. Отже, за висновком третьої особи, у керівника Філії при укладенні оскаржуваного договору був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто при вчиненні правочину керівником філії було перевищено надані йому повноваження. В свою чергу, ДП Херсонський облавтодор не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення оскаржуваного правочину, в даному випадку укладання спірного договору, а відповідно правочин не створює цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, на переконання третьої особи, є беззаперечні підстави вважати що особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому що при його укладенні грубо порушено вимоги закону та статутні положення Підприємства і внутрішні (локальні) документи Компанії, прийняті на виконання статутних вимог, а отже за вказаним договором при відсутності схвалення не виникає для відповідача зобов`язань.

Додатково третя особа наголошує, що ПП Прем`єра Південь не могло не знати про зазначені обмеження щодо укладення спірного договору, оскільки з преамбули договору чітко вбачаються на підставі чого діє підписант, а отже для обох сторін було очевидним, що він мав повноваження, які встановлюються та/ або обмежуються Положенням філії і Статутом ДП.

При цьому, на думку третьої особи, ПП Прем`єра Південь мало можливість до підписання спірного договору ознайомитися як із Положенням філії, так зі Статутом ДП Херсонський облавтодор, зокрема з рішенням Компанії Про затвердження Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами АТ ДАК Автомобільні дороги України.

З огляду на зазначене, третя особа підсумовує, що предметом спору є стягнення коштів за договором, укладеним в силу відсутності повноважень, порушення статутних вимог і вимог закону, схвалення договору відсутнє, що виключає підставність стягнення не тільки основного боргу, але і міри відповідальності, яка становить більше ніж 50% заборгованості.

Окрім того, третя особа вважає, що обов`язок оплати у ДП Херсонський облавтодор відсутній і згідно умов договору, який укладений без його відома і повноважень начальником філії, і згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, докази направлення документів разом із вимогою і рахунком на ДП відсутні, а первинні документи не підтверджують надання послуг відповідачу, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, АТ ДАК Автомобільні дороги України зазначає, що видаткові накладні не містять всіх реквізитів та відомостей, передбачених договором та встановлених законом, зокрема ідентифікувати осіб, відповідальних за здійснення господарської операції не виявляється можливим, аде посада отримувача відсутня як і довіреність на отримання товару, видана належним довірителем представником відповідача. Товарно-транспортні накладні не містять посилання на договір, отже не можуть підтверджувати транспортні витрати за спірним договором. У ТТН автомобільним перевізником числиться ПП Прем`єра Південь, водночас згідно відомостей із You Control дані про власний автотранспорт відсутні, а в користуванні інші ТЗ, що свідчить про те, що вказані послуги зазначеними автомобілями не могли бути надані навіть філії. Отже, недоліки первинних документів не дають можливості ідентифікувати послуги та підтвердити реальність їх надання, а отже не є тими первинними документами, за якими могли б виникнути зобов`язання із оплати.

Щодо вимог позивача про нарахування річних органом, що здійснює примусове виконання судового рішення до моменту повного фактичного виконання рішення суду, тертю особа звертає увагу, що за своєю правовою природою інфляційні та три проценти річних не є пенею та відсотками, хоч і механізм розрахунку здійснюється у відсотковому співвідношенню, проте не є тими обов`язково імперативними приписами законодавства про які йдеться у ст. 238 ГПК України.

Також, із посиланням на норми ст. 219 ГК України, третя особа вважає, що наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності, зокрема від сплати пені та вимог за ст. 625 ГПК України.

13.09.2023р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності на наслідків його спливу.

20.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.07.2021 року між Приватним підприємством Прем`єра Південь (далі Постачальник) та філією Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір № 12/07-2021 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця товар зазначений в п. 1.2. даного Договору, окремими партіями згідно заявок Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар.

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник повинен поставити Покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам, які діють в Україні: ДСТУ, ТУ, іншими технічними документами, які встановлюють вимоги до його якості та іншим умовам якості.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що якість кожної партії товару на відповідність вимогам п. 2.1. визначається Покупцем в момент приймання партії товару. Претензії до якості товару після його отримання в ємкості Покупця не приймаються Постачальником.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна Договору складається із суми всіх Специфікацій на основі рахунків та видаткових накладних на поставлений товар в межах строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у даному договорі, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після отримання товару на підставі рахунку-фактури (рахунку) та виконання п. 5.6. Договору.

Строк поставки Товару: протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання Постачальником заявка Покупця. Поставка Товару здійснюється згідно заявки Покупця. У заявці вказується: найменування товару, кількість товару, місце поставки (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 5.4. договору датою поставки товару вважається дата отримання Покупцем та оформлення уповноваженими представниками Сторін, у встановленому чинним законодавством порядку, видаткових накладних.

Згідно п. 5.5. договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару, який вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем на підставі підписаних сторонами видаткових накладних.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що постачальник зобов`язується одночасно з товаром передати Замовнику наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактури (рахунок), товарно-транспорту накладну, Сертифікат або паспорт якості та інші документи підтверджуючі якість Товару відповідно до законодавства, зареєструвати у встановленому чиним законодавством термін податкову накладні у ЄРПН.

Покупець зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений Товар згідно з умовами цього договору, крім випадків коли він має право вимагати зміну Товару або право відмовитись від договору (п.6.1 договору).

Відповідно до п.6.2.3 договору, Покупець має право повернути рахунок Постачальнику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених в пункті 5.6 розділу 5 договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставки Товару у строки, встановлені цим договором, разом з поставленою партією Товару надати повний пакет документів передбачених даним договором (п.6.3 договору).

Відповідно до п.6.4.1 договору, Постачальник має право своєчасно (відповідно до умов договору) та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення

Приватним підприємством «Прем`єра Південь» було здійснено поставки згідно наступними видатковими накладними: 1) №196 від 14.07.2021 року на суму 375 827,00 грн. 2) №200 від 16.07.2021 року на суму 380 824,00 грн. 3) №402 від 01.10.2021 року на суму 486 760,00 грн.

14.12.2021 року філією «Каховська ДЕД» ДП «Херсонський облавтодор» було здійснено оплату за видатковими накладними №196 від 14.07.2021 року та №200 від 16.07.2021 року згідно платіжних доручень №513 від 05.08.2021 року та №580 від 09.09.2021 року з призначенням платежу згідно виставлених рахунків.

Таким чином неоплаченою залишилася видаткова накладна №402 від 01.10.2021 року, а заборгованість філії «Каховська ДЕД» ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» склала 486 760,00 грн.

Отже, Покупцем не виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором, що призводить до порушення прав Постачальника.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідно до положень ст. 625 ЦК України та умов договору п. 7.4 було нараховано останньому пеню в сумі 97752,07грн., 3% річних в розмірі 15562,98грн. та інфляційні витрати в сумі 137505,25грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №12/07-2021 від 12.07.2021р. стало підставою для звернення Приватного підприємства Прем`єра Південь до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2021 року між Приватним підприємством Прем`єра Південь (далі Постачальник) та філією Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір № 12/07-2021, за мовами якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця товар зазначений в п. 1.2. даного Договору, окремими партіями згідно заявок Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар. (п.1.1 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у даному договорі, протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після отримання товару на підставі рахунку-фактури (рахунку) та виконання п. 5.6. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, Приватним підприємством «Прем`єра Південь» було здійснено поставки згідно наступними видатковими накладними: 1) №196 від 14.07.2021 року на суму 375 827,00 грн. 2) №200 від 16.07.2021 року на суму 380 824,00 грн. 3) №402 від 01.10.2021 року на суму 486 760,00 грн.

Надані позивачем видаткові накладні містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.

Вказаний в ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткової накладної.

Відповідно до частини 4 статті 58-1 Господарського кодексу України виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Отже, саме суб`єкт господарювання несе відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних тощо.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Таким чином, відтиск штампів та печаток підприємства, наявний, зокрема, на вказаних видаткових накладних, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку отримання товару).

У постановах від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Видаткові накладні №196 від 14.07.2021 року на суму 375 827,00 грн., №200 від 16.07.2021 року на суму 380 824,00 грн., №402 від 01.10.2021 року на суму 486 760,00 грн засвідчені печатками сторін.

З огляду на викладене, встановивши наявність відбитку печаток сторін на видатковій накладній та, враховуючи, що сторони несуть повну відповідальність за законність використання їх печаток, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних; враховуючи, що відомостей про втрату або викрадення печаток сторонами до суду не надходило, суд доходить висновку, що видаткові накладні №196 від 14.07.2021 року на суму 375 827,00 грн., №200 від 16.07.2021 року на суму 380 824,00 грн., №402 від 01.10.2021 року на суму 486 760,00 грн свідчить про здійснення сторонами у справі господарської операції, незважаючи на те, що не зазначено посади представника Відповідача.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

У вказаних вище первинних документах постачальником визначено позивача та його реквізити, покупцем відповідача, вказано найменування товару, кількість, ціна без ПДВ, загальна вартість з урахуванням ПДВ, місце складання, підпис директора з боку постачальника скріплений печаткою підприємства, з боку одержувача міститься підпис у графі отримано та печатка підприємства, що отримало товар.

За результатами аналізу вказаних накладних, останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

При цьому, суд зазначає, що відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.

Отже, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначеної видаткової накладної, тим самим погодився із такою його ціною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Судом встановлено, що на оплату вартості поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки №193 від 14.07.2021р. на суму 375827грн., № 197 від 16.07.2021 на суму 380824грн. та №403 від 01.10.2021р. на суму 486760грн., які були вручені відповідачу відповідно до п.5.6 одночасно при поставці товару.

При цьому суд зазначає, що з урахуванням положень ст. 79 ГПК України наявні в матеріалах справи належним чином оформлені видаткові накладні та відсутність доказів звернення відповідача до позивача щодо невиконання умов договору в часині передання документів, зокрема, рахунків є більш вірогідними дозами що підтверджують факт дійсної передачі рахунків безпосередньо в момент поставки товару.

Крім того належних та допустимих доказів на спростування відповідної обставини ані відповідачем, ані третьою особою до матеріалів справи не надано.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

14.12.2021 року філією «Каховська ДЕД» ДП «Херсонський облавтодор» було здійснено оплату за видатковими накладними №196 від 14.07.2021 року та №200 від 16.07.2021 року згідно платіжних доручень №513 від 05.08.2021 року та №580 від 09.09.2021 року з призначенням платежу згідно виставлених рахунків.

Таким чином неоплаченою залишилася видаткова накладна №402 від 01.10.2021 року, а заборгованість філії «Каховська ДЕД» ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» склала 486 760,00 грн.

Отже, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не належним чином та не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 486760грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми отриманого та неоплаченого товару в сумі 486760грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 97752,07грн., 3% річних в розмірі 15562,98грн. та інфляційних витрат в сумі 137505,25грн господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Голопристанська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пені у розмірі 97752,07грн., 3% річних в розмірі 15562,98грн. та інфляційних витрат в сумі 137505,25грн. підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про зазначення в резолютивній частині судового рішення формули розрахунку нарахування 3% річних, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Так, застосування вищезазначених положень ГПК є правом суду, також на час ухвалення рішення у цій справі відсутні приписи законодавства України, які регулюють нарахування відсотків, з урахуванням яких суд міг би визначити відповідні нарахування для подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення, а відтак суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а може застосувати лише передбачені законодавством приписи. До того ж суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися в судовому порядку з позовом про нарахування 3% річних на суму боргу за період, неохоплений вказаним рішенням, до фактичного його погашення.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, посилання третьої особи на невиконання позивачем умов договору в частині неподання заявок покупця на поставку товару, то суд зазначає, що обов`язок з направлення заявки на поставку товару покладається саме на відповідача (п. 1.2. договору). Відсутність заявок на поставку товару не спростовує ані факту поставки та отримання відповідачем товару, ані факту наявності заборгованості та виникнення обов`язку з оплати.

Крім того, посилання АТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на порушення позивачем умов договору щодо надання документів, обов`язок оформлення яких покладено на позивача, у зв`язку з чим у відповідача не виникає обв`язку оплати товару судом оцінюються критично, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач (покупець) звертався до позивача (продавця) з листом у якому він зазначав би про невиконання таких умов договору або встановлював розумний строк для передання таких документів в зв`язку з їх ненаданням.

Навпаки, як встановлено судом вище, видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Посилання третьої особи на укладення договору представником, який при його укладенні діяв поза межами своїх повноважень, в порушення статутних вимог і вимог закону, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

З урахуванням норм вищенаведеного законодавства, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 90 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України).

У частині 3 ст. 92 Цивільного кодексу України вказано, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Отже, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Отже, з огляду на вказані вище приписи, вчинення правочину виконавчим органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

При цьому, суд зазначає, що питання дійсності або недійсності Договору №12/07-2021 від 12.07.2021 у зв`язку з укладенням правочину відповідачем з перевищенням повноважень та встановлення відповідних обставин наразі є предметом судового розгляду в іншій справі.

Посилання третьої особи на той факт, що позивач знав про обмеження повноважень керівника філії Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця також є безпідставними, оскільки третя особа або відповідач мали б довести, що позивач знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Таким чином, враховуючи те, що видатковими накладними було зафіксовано факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних правовідносин, які є документальним підтвердженням виконання зобов`язань за договором, крім того, відповідачем було прийнято відповідний товар без жодних зауважень, отже вчинено конклюдентні дії, які свідчать про подальше схвалення ним договору, суд дійшов висновку про наявність достатньої кількості доказів для здійснення позивачем права вимоги до відповідача щодо оплати грошових коштів за договором.

Судом не приймаються до уваги твердження АТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, щодо неможливості виконання відповідачем зобов`язань в результаті об`єктивних обстави непереборної сили, а саме у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, з огляду на наступне.

Згідно із статті 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

З вищевикладеного вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України шляхом видачі сертифіката.

Господарський суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який затверджений законом України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні.

В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено та станом на теперішній час строк дії воєнного стану в Україні не припинено.

Крім того, ТПП України на підставі ст. ст. 14,14-1 Закону України Про торгово - промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і населення.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача за отриманий товар, строк оплати за який настав на умовах п. 4.1. Договору ще в 2021 році.

Разом із тим, звільнення сторін від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному Договору сторонами узгоджено у розділі 8 даного Договору. Так, сторона, що не може викопувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з зазначенням в чому саме полягають обставини непереборної сили та вплив таких обставин па виконання цього Договору (п. 8.2. Договору).

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про виникнення обставин непереборної сили на виконання положень п. 8.2. Договору. А відтак відсутність такого повідомлення тягне за собою втрату відповідачем права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.

Окрім того, згідно ч. 4 ст. 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.10.2022 у справі №911/1805/21 вказано, що у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Враховуючи вищенаведене, висновки Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним Договором.

Крім того, системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, твердження третьої особи про те, що неможливість оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.

Господарський суд зазначає, що саме посилання третьої особи на наявність обставин непереборної сили, без надання відповідних доказів, в підтвердження своїх доводів, не може вважатися доведенням відповідних обставин, як надзвичайних і невідворотних, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Крім того, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Отже, ані відповідачем, ані третьою особою не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором у 2021 році.

При цьому з урахуванням наведеного вище, суд не вбачає наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Так, відповідач у поданій до суду заяві заявив про застосування позовної давності до вимог позивача, оскільки щодо спірних правовідносин в порядку ст. 258 ЦК України має застосовуватись спеціальна позовна давність в один рік, зокрема щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Водночас, суд зазначає, що п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень статей 256, 258 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21 та від 13.07.2022 у справі №910/8669/21.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком, який триває до теперішнього часу.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом в межах строків позовної давності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання третьої особи не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Прем`єра Південь є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, які підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23; код ЄДРПОУ 31918234) в особі філії «Каховська дорожньо-експлуатаційна дільниця» (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Мелітопольська, буд. 25, код ЄДРПОУ ВП: 33590252) на користь Приватного підприємства «Прем`єра Південь» (код ЄДРПОУ 34785446) заборгованість в розмірі 737 580,30 грн., з яких: 486 760,00 грн. - сума боргу, 137 505,25 грн. - інфляційне збільшення, 15 562,98 грн. 3 % річних, 97 752,07 грн. пеня відповідно до умов договору та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 835,39грн.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 03 березня 2025 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов