Рішення

від 21.02.2025 по справі 922/975/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025м. ХарківСправа № 922/975/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром", м. Харків до Акціонерного товариства "Укртелеком" м. Київ в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", м. Харків , Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, м. Київ про визнання дійсним договору, визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача (ХФ АТ "Укртелеком") - Катерина ПОЛЕГЕНЬКО,

відповідача (ФОП Куплєвахської Є. В.) - не з`явився,

третьої особи (ДКТ ХОД(В)А) - не з`явився

третьої особи (Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) -Ірина ТИМКОВИЧ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "УКРТЕЛЕКОМ", відповідач 1, та Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви В`ячеславівни, відповідач 2, в якому, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову (вх.№25399 від 09.10.2024 року, а.с. № 99-104 том 2), яка прийнята судом, просить суд:

- визнати дійсним договір № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладений між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладений між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною;

- зобов`язати Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п.8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/975/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

16.04.2024 до суду від АТ "Укртелеком" в особі ХФ АТ "Укртелеком до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10107), в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що строк дії договору розміщення встановлений з 01.01.2009 по 31.12.2009 року (п. 8.1 договору з розміщення) та неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Останній раз дія договору з розміщення була продовжена на новий строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, додатковою угодою № 15 від 31.12.2020 року до договору з розміщення. Умовами даної додаткової угоди також було встановлено, що автоматична пролонгація цього договору не допускається.

Таким чином, строк дії договору з розміщення був встановлений до 31.12.2021 року.

10.05.2021 року укладений договір купівлі-продажу №63S000-1260/21 між відповідачем 1 та відповідачем 2, предметом якого є башта, висотою 32,5 м., змонтована на даху будівлі Держпром на металевій розвантажувальній рамі. Під час укладання договору купівлі-продажу відповідача 2 було попереджено, що башта: продається покупцю в змонтованому вигляді, з усіма його приналежностями (п.1.2. договору купівлі-продажу); є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватись спеціальний режим експлуатації та проведення робіт (п.1.3. договору купівлі-продажу); знаходиться в змонтованому вигляді на даху будівлі Держпрому за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, 6 під`їзд, на підставі Договору з розміщення № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 року, укладеному із Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (п. 1.4 Договору купівлі-продажу).

Крім того, додатковою умовою було передбачено - після підписання Акту приймання-передачі покупець зобов`язується за власний рахунок врегулювати з позивачем питання розміщення товару. На підтвердження виконання між відповідачем 1 та відповідачем 2 підписано Акт приймання-передачі від 14.05.2021 року. У травні 2021 року позивачу було запропоновано підписати Акт припинення надання послуг відповідно до умов договору від 01.01.2009 №46/7-юр (далі - договір), проте позивач відмовився від підписання Акту, пред`явивши відповідачу 1 незаконні вимоги щодо необхідності надання додаткових документів, не передбачених договором. Зокрема, на лист відповідача 1 від 27.05.2021 про продаж телекомунікаційного обладнання та пропозицію розірвати договір з розміщення з 31.05.2021 р., позивач повідомив, про обов`язок надати акт експертного обстеження технічного стану кріплень вишки до будівлі та необхідність врегулювання питання укладення нового договору на підставі якого майно у подальшому перебуватиме на покрівлі будинку Держпрому.

У зв`язку з продажом телекомунікаційного обладнання та фактичним припиненням отримання послуги з його розміщення, починаючи з червня 2021 року між АТ "Укртелеком" та позивачем не підписувались акти по наданню послуг з розміщення та не здійснювались оплати, листом від 13.08.21 відповідач 1 повідомив позивача про відсутність факту виникнення податкових зобов`язань та вимогу про припинення внесення до ЄРПН недостовірних даних про нібито надані відповідачу 1 послуги з розміщення.

На переконання відповідача, починаючи з червня 2021 року відповідач 1 не отримував та не міг отримувати, як не власник обладнання, від позивача послуг з розміщення не належного йому обладнання та відповідно, не мав жодних підстав для оплати, незалежно від факту наявності чи відсутності акту припинення надання послуг.

АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" звернув увагу, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання дійсним договору з розміщення є неналежним способом захисту, визнання недійсним договору купівлі-продажу між відповідачем 1 та відповідачем 2, на думку позивача, має бути саме наслідком визнання дійсним договору розміщення, укладеного між ОКВЕП "Держпром" та АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ", що не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, на переконання АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" позовна заява не містить будь-яких інших нормативних обґрунтувань підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним. В якості аргументів, якими позивач намагається обґрунтувати порушення його прав й інтересів, які послужили підставою позову, зазначено: недосягнення між позивачем та відповідачем 1 домовленості щодо дострокового припинення договору з розміщення, відсутність звернення до позивача з боку відповідача 2 з приводу врегулювання підстав розміщення телекомунікаційного обладнання та фактичного переоформлення на неї договору по наданню послуг з розміщення придбаного майна, нездійснення відповідачем 2 жодних заходів, спрямованих на дотримання спеціального режиму експлуатації обладнання, не здійснення на сьогоднішній день ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 технічного обстеження телекомунікаційного обладнання, дострокове розірвання (припинення) відповідачем в односторонньому порядку договору з розміщення. АТ "Укртелеком" також вважає за необхідне зауважити, що вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним є неефективним способом захисту прав.

22.04.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 10573), в якій він зазначає, що відповідач 1 не надав суду доказів додержання порядку розірвання договору, передбаченого ГК України. Так, докази, які наявні у матеріалах справи свідчать, що умовами договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009 передбачено лише такі підстави для дострокового розірвання як: за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору; згідно рішення суду (п.8.5). Також, відповідач 1 раніше (10.05.2021), ніж направив на адресу позивача Лист від 27.05.2021 №693-вих-нр-636720-2021 з пропозицією на розірвання договору з Угодою на розірвання, уклав договір купівлі-продажу з відповідачем 2, не узгодивши з позивачем умови розірвання договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009, який був чинний до 31.12.2021 включно.

09.06.2021 ОК ВЕП "ДЕРЖПРОМ" направило на адресу АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" лист про недосягнення згоди на розірвання з мотивами та запропонувало порядок узгодження розбіжностей. Замість цього, АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" вирішив в односторонньому порядку припинити договірні відносини з позивачем. Втім, умовами договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009 не передбачене право одностороннього розірвання цього договору. Оскільки сторони не досягли згоди щодо розірвання договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009, а, відтак, чинним законодавством та умовами договору не передбачено права одностороннього розірвання договору, то АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" мав право звернутись до суду, проте таким правом не скористався з невідомих позивачу причин та обставин.

Разом з тим, за умовами п.8.7. договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009 встановлено, що у випадку припинення цього договору з будь-яких підстав (за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору або згідно рішення суду) замовник (відповідач 1) зобов`язаний демонтувати своє обладнання, та підписати з представником виконавця (позивач) Акт припинення наданих послуг. Послуги вважаються такими, що надаються та підлягають оплаті до моменту підписання такого Акту обома сторонами.

Замовник (відповідач 1) не вправі здійснювати демонтаж обладнання без представника виконавця (позивача) та без підписання Акту. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору (додаткових угод), а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію (пункт 7.11 Постанова ВП ВС, 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

На переконання позивача, із матеріалів справи вбачається, що Акт про припинення надання послуг від 31.05.2021, підписаний з боку АТ "Укртелеком" не був підписаний з боку позивача, а отже сторонами не було досягнуто згоди, щодо припинення договірних відносин, а тому за умовами п.8.7 договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009 послуги є такими, що надаються та підлягають оплаті до моменту підписання такого Акту обома сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 зазначила:

"6.4. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

6.5. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем".

Відповідно, на переконання позивача, зобов`язання сторін, передбачені спірним договором з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009, зокрема фінансові, не були припинені з огляду на додаткову угоду № 15 від 31.12.2020.

29.04.2024 від позивача до суду надійшла заява (вх. № 11227) про доповнення підстав позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, в якій позивач вказує на те, що телекомунікаційне обладнання продано в змонтованому вигляді та є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватися спеціальний режим експлуатації та проведення робіт (пункти 1.2. та 1.3. договору купівлі-продажу).

Як зазначає позивач, ФОП Куплєвахською Є.В. не було здійснено жодних заходів, спрямованих на дотримання спеціального режиму експлуатації обладнання та вимог визначених Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" та підзаконними нормативно-правовими актами, а також не було дотримано п.2.6 договору купівлі-продажу, яким регламентовано, що ФОП Куплєвахська Є.В. зобов`язується врегулювати з ОК ВЕП "ДЕРЖПРОМ" питання розміщення Башти та переоформлення на ФОП Куплєвахську Є.В. договору по наданню послуг з розміщення, що в умовах воєнного стану взагалі є недопустимим та таким, що може призвести до тяжких та негативних наслідків не тільки вежі, а й будинку Держпром в цілому.

07.05.2024 від АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 11988), в яких АТ "Укртелеком" вважає, що підстави для визнання договору з розміщення дійсним після закінчення строку його дії відсутні, з огляду на наступне: відсутність в тексті договору з розміщення умови (пункту) щодо автоматичної пролонгації дії договору на новий строк, відсутність укладеної додаткової угоди, між позивачем та відповідачем 1 щодо продовження на новий строк дії договору з розміщення, відсутність нормативно-правового акту, яким встановлено інший, ніж визначений сторонами, порядок встановлення строку дії для даного виду договорів. Також, АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" звертає увагу, що позивач помилково поєднує недосягнення домовленості між позивачем та відповідачем 1 з приводу дострокового розірвання договору з розміщення в червні 2021 року з вимогою про визнання договору з розміщення дійсним станом на дату подання позовної заяву до суду, з огляду на закінчення строку дії договору 31.12.2021 року.

19.07.2024 до суду від відповідача ФОП Куплєвахської Є.В. надійшли пояснення у справі (вх. № 18279), в яких зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та вказує на те, що підставою для звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання договору дійсним є передумова порушення сторонами положень статей 202 - 205 Кодексу щодо форми, мети та правомірності правочину. Договір № 46/7- юр по наданню послуг з розміщення відповідав вимогам законодавства щодо форми правочину, відповідав реальному волевиявленню сторін та виконувався протягом тривалого часу.

За таких обставин, на переконання представника ФОП Куплєвахської Є.В., правочин, який за своєю суттю не порушував вимоги закону та не відповідав ознакам нікчемності, мав реальний характер та реально виконувався сторонами не може бути визнаний судом дійсним. 31 грудня 2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 15 відповідно до якої строк дії договору про надання послуг по розміщенню продовжено по 31 грудня 2021 року включно. Автоматична пролонгація договору не передбачається.

Також, представник ФОП Куплєвахської Є.В. зазначає, що договір купівлі-продажу № 63S000-1260/21 в повній мірі відповідає вимогам щодо форми, змісту та реальності правочину, підстави для визнання такого правочину нікчемним, не дійсним, удаваним та таким, що підлягає розірванню - відсутні. Із самого змісту позовної заяви та із наданих доказів жодного належного обґрунтування фіктивності та нікчемності такого правочину не наводиться, позивач взагалі не є стороною по договору, суть самого укладення договору купівлі-продажу не впливає на його обсяг прав та обов`язків, оскільки розміщення башти відбувається незалежно від того, хто є власником відповідного об`єкту розміщення.

25.10.2024 до суду від третьої особи (ДКТ ХОД(В)А) надійшли пояснення щодо позову, в яких він зазначає, що підтримує позовні вимоги ОКВЕП "ДЕРЖПРОМ" у повному обсязі, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та додатково зазначає, що пам`ятка архітектури, містобудування національного значення "Будинок Держпромисловості (Держпром)" за адресою: м. Харків, пл. Свободи, 5, внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №2, охоронний № 200031. Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" вирішення питань, пов`язаних з пам`ятками національного значення, належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини - Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі Міністерство). Департаментом та представниками Міністерства, за участю балансоутримувача - ОКВЕП "ДЕРЖПРОМ", проведено візуальне обстеження технічного стану будівлі-пам`ятки архітектури, містобудування національного значення "Будинок Держпромисловості (Держпром)" (охоронний № 200031). Враховуючи результати зазначеного обстеження та лист ОКВЕП "ДЕРЖПРОМ" від 04.07.2024 №484, встановлена наявність загрози обрушення розташованого на даху 6-го під`їзду вказаної будівлі телекомунікаційного обладнання (зокрема - телевежі), що створює істотну небезпеку для пересічних громадян та може призвести до пошкоджень пам`ятки. Інформація про наявність передбачених чинним пам`яткоохоронним законодавством погоджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, пов`язаних з розміщенням, передачею у власність або в користування тощо зазначеного телекомунікаційного обладнання в Департаменті відсутня. Інформація про стан справ на вказаному об`єкті доведена до відома Міністерства.

13.01.2025 (вх.№ 845) від АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" до суду надійшов відзив на позовну заяву у зв`язку із доповненням позивачем предмету позову, додатковою вимогою. Відповідач, зокрема вказує, що власником телевежі є ФОП Куплєвахська Є.В., яка по даній справі є співвідповідачем, відповідно до укладеного договору купівлі-продажу телевежі. АТ "Укртелеком" не являється власником телекомунікаційного обладнання, яке було предметом договору №46/7-юр від 01.01.2009р. по наданню послуг з розміщення, а тому не може демонтувати обладнання, яке йому не належить.

15.01.2025 (вх. № 1010) до суду від третьої особи Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі - Міністерство) надійшли пояснення, в яких зокрема зазначено, що телекомунікаційна башта була встановлена у 1955 році, однак відповідно до облікової документації не є складовою пам`ятки, водночас є елементом обладнання будівлі Держпрому, оскільки розміщена безпосередньо на даху будівлі. Згідно з частиною першою статті 17 Закону "Про охорону культурної спадщини" (далі Закон) пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1805-ІІІ у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування). Статтею 29 Закону №1805-ІІІ визначено, що на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Так, уповноваженою особою Департаменту культури і туризму Харківської ОВА було проведено обстеження стану пам`ятки "Держпром", про що складено акт візуального обстеження від 13.06.2024, яким, зокрема, встановлено порушення статті 18 Закону №1805-ІІІ, а саме - передача АТ "Укртелеком" ФОП Куплєвахській Є. В. телекомунікаційного обладнання, розташованого на даху будівлі Держпрому, відбулася без погодження з Міністерством.

Також, цим обстеженням установлено, що конструкції відчуженого телекомунікаційного обладнання перебувають у незадовільному технічному стані, що може призвести до негативних наслідків для пам`ятки та створює загрозу для громадян у разі обвалу конструкції.

Крім того, як убачається із матеріалів позовної заяви, договором купівлі-продажу, укладеним між АТ "Укртелеком" та ФОП Куплєвахською Є.В., було передбачено врегулювання з ОКВЕП "Держпром" питання подальшого розміщення телекомунікаційного обладнання із новим власником, однак ФОП Куплєвахською Є.В. цього зроблено не було, так само новою власницею не здійснюються заходи контролю щодо технічного стану і спеціального режиму експлуатації обладнання.

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства не виявлено звернень від АТ "Укртелеком" та/або Куплєвахської Є.В. щодо надання погоджень на розміщення, передачу у власність або в користування зазначеного у позові телекомунікаційного обладнання, розташованого на будівлі Держпрому. Здійснення демонтажу вказаного телекомунікаційного обладнання потребує отримання дозволу Міністерства відповідно до положень пункту 17 частини другої статті 5 Закону №1805-ІІІ. За таких обставин, третя особа просить позовні вимоги задовольнити.

24.01.2025 (вх. №1988) від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він вказує, що в додатках до заперечень міститься надане відповідачем АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ", технічне обстеження (технічний огляд, визначення технічного стану, розрахунок несучої спроможності, рекомендації щодо усунення виявлених недоліків АО) вежі Н=32,5м на даху будівлі за адресою м. Харків, майдан Незалежності 5, Держпром, 6 під`їзд, замовником якого є ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ".

На переконання позивача, відповідач - АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" - звертає увагу виключно на позитивні висновки комісії (задовільні), цілком при цьому нехтує той факт, що при обстеженні були виявлені безліч дефектів, які для подальшої нормальної експлуатації даної споруди необхідно було усунути шляхом виконання наданих комісією рекомендацій, чого відповідачем виконано не було.

04.02.2025 (вх. № 3026) від АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він вказує на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що телекомунікаційна башта є складовою пам`ятки будівлі Держпрому, це додатково знаходить своє підтвердження і в поясненнях Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 14.01.2025 (абзац 5 сторінка 3 додаткових пояснень).

Тому, на переконання АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ", вимоги ч.1 ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо необхідності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини на відчуження чи передачу власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі не поширюються на телекомунікаційну башту.

Так, на думку відповідача, продаж телекомунікаційної вежі не підпадає під дію ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини". Матеріали справи не містять належного та допустимого доказу щодо стану телекомунікаційної вежі на сьогоднішній день. До матеріалів справи доданий акт візуального обстеження від 13.06.2024 року, складений за участю в.о. директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації Костіним О.О., який не є експертом, тобто особою, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи, тому акт візуального огляду не є належним і допустимим доказом технічного стану вежі, про що зазначено в самому тексті даного акту, а висновок стосовно того, що "стан конструкцій телевежі може призвести до негативних наслідків для пам`ятки та створює загрозу для пересічних громадян у разі її обрушення" - є безпідставним та не може братися до уваги при розгляді зазначеної справи.

20.02.2025 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача (АТ "Укртелеком") проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити і його задоволенні.

Представник третьої особи ( Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) в судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача (ФОП Куплєвахська Є.В.) правом бути присутнім у судовому засіданні не скористався, подав до суду заяву (том № 2, а.с. №139), в якій просить розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами у справі.

Представник третьої особи (ДКТ ХОД(В)А) в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судових засідань повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

01.01.2009 між Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" ("Виконавець") і Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" ("Замовник"), укладено договір № 46/7-юр про надання послуг з розміщення.

Відповідно до п.1.1. договору, предметом цього договору є надання виконавцем послуг по розміщенню телекомунікаційного обладнання замовника на покрівлі 6 під`їзду Будинку Держпром, що розташований за адресою: м. Харків, м-н Свободи, 5. Місце на покрівлі, де буде розміщено телекомунікаційне обладнання визначається спільно представниками сторін з урахуванням всіх аспектів.

Відповідно до п.1.2. договору перелік та вартість встановленого телекомунікаційного обладнання відображається в Акті початку надання послуг, який підписується сторонами не пізніше 3-х робочих днів після монтажу зазначеного обладнання. Оплата за надані послуги починає нараховуватись з моменту підписання цього акту. При зміні складу обладнання, що розміщене замовником, останній має негайно повідомити виконавця та внести зміни до Акту.

Відповідно до п. 1.3. договору на підтвердження факту надання виконавцем послуг за цим договором, виконавцем щомісячно складається відповідний Акт наданих послуг, який має бути підписаний сторонами в строк до 10 і має бути підписаний останнім не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

Відповідно до п.3.1.5. договору замовник бере на себе обов`язки використовувати встановлене обладнання виключно за його функціональним призначенням, не створювати перешкод іншим операторам.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір діє з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року включно. Автоматична пролонгація цього договору не допускається.

Відповідно до п. 8.2. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 8.3. договору зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 8.4. договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 8.5. договору цей договір достроково може бути розірваний: за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору; згідно рішення суду.

Відповідно до п.8.6. договору цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, або з дати винесення відповідного судового рішення.

Відповідно до п.8.7. договору у випадку припинення цього договору з будь-яких підстав, замовник зобов`язаний демонтувати своє обладнання, та підписати з представником виконавця Акт припинення надання послуг. Послуги вважаються такими, що надаються та підлягають оплаті до моменту підписання такого Акту обома сторонами. Замовник не вправі здійснювати демонтаж обладнання без представника виконавця та без підписання Акту.

Відповідно до п.9.1. договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Додатковою угодою №15 від 31.12.2020 до договору № 46/7-юр про надання послуг з розміщення від 01.01.2009 підпункт 8.1. договору викладено у наступній редакції: "цей договір діє з моменту його підписання і по 31.12.2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до їх повного виконання. Автоматична пролонгація цього договору не допускається".

28 травня 2021 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" №693-вих-нр-636720-2021 від 27.05.2021, яким позивача було повідомлено про укладання 10 травня 2021 року відповідачем АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" договору купівлі-продажу № 63S000-1260/21 з Фізичною особою-підприємцем Куплевахською Євою Вячеславівною (відповідач 2/ФОП Куплєвахська) та відчуження на користь відповідача 2 телекомунікаційного обладнання, послуги з розміщення якого є предметом договору з розміщення, укладеного між відповідачем 1 та позивачем.

Також в листі, у зв`язку з тим, що відповідач 1 перестав був власником обладнання, було запропоновано позивачу розірвати договір з розміщення шляхом підписання Угоди про його розірвання та підписати Акти про припинення надання послуг.

Відповідач 1 до листа додав Угоду від 31 травня 2021 р. про розірвання договору по наданню послуг з розміщення № 46/7- юр від 01.01.2021.

Пунктом 1 Угоди про розірвання передбачено, що на підставі пункту 8.5 договору, у зв`язку із відчуженням відповідачем 1 телекомунікаційного обладнання, послуги із розміщення якого є предметом договору, сторони дійшли згоди достроково розірвати договір 31.05.2021.

Також, до листа відповідач 1 додав Акт припинення надання послуг від 31 травня 2021р. по договору по наданню послуг з розміщення №46/7- юр від 01.01.2021.

Пунктом 1 Акту передбачено, що у зв`язку із відчуженням відповідачем 1 телекомунікаційного обладнання, надання послуг із розміщення якого є предметом договору, і розірванням договору, сторони підтверджують припинення надання послуг з 31.05.2021.

На цей лист позивачем була надана відповідь №650 від 09.06.2021, в якому було повідомлено про необхідність проведення обстеження технічного стану телекомунікаційного обладнання та врегулювання питання укладання нового договору, на підставі якого майно у подальшому перебуватиме на покрівлі будинку Держпром.

Позивачем не були підписані угода від 31 травня 2021 про розірвання договору з розміщення та акт припинення надання послуг від 31 травня 2021.

13.08.2021 відповідач 1 направив позивачу лист №26-15/370 з проханням припинити внесення до ЄРПН податкових накладних по договору з розміщення, оскільки з моменту продажу обладнання він не отримує від позивача послуги з його розміщення. Станом на 01.06.2021 по вказаному договору були проведені остаточні розрахунки, послуги за травень 2021 були сплачені у повному обсязі, починаючи з червня 2021 року послуги за договором АТ "Укртелеком" не надаються та не приймаються.

21.09.2021 позивач листом №996 надав відповідь на лист відповідача 1 від 13.08.2021, у якому повідомив про чинність договору з розміщення та про порушення відповідачем 1 під час укладання договору купівлі-продажу з відповідачем 2 умов договору з розміщення.

01.10.2021 листом №1377-ВИХ-HR-63С000-2021 ХФАТ "Укртелеком" повідомив ОКВЕП "Держпром", що неодноразово повідомляв про те, що право власності на телекомунікаційне обладнання (радіощогла) перейшло до іншої особи та запропонував при виникненні питань щодо обладнання звертатись до безпосереднього власника.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків станом на 17.04.2024 між ОК ВЕП "Держпром" та ХФАТ "Укртелеком" заборгованість на користь ОКВЕП "Держпром" становить 75518,74 грн.

10.05.2021 між Акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі - продавець), в особі директора Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Є. В. був укладений договір купівлі-продажу № 63S000-1260/21.

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації, вказаної у додатку № 1 до цього договору (надалі - товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується його прийняти та оплатити.

Відповідно до п.1.2. договору товар був у використанні, відповідно продається покупцю у змонтованому вигляді, з усіма його приналежностями, без гарантії якості та без гарантійного строку.

Відповідно до п.1.3. договору покупець розуміє та погоджується, що товар є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватись спеціальний режим експлуатації та проведення робіт.

Відповідно до п. 1.4. договору товар знаходиться у змонтованому вигляді на даху будівлі Держпрому за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5,6 під`їзд, на підставі Договору №46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 року, укладеному із Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром".

Відповідно до п. 2.1. договору приймання-передача товару здійснюється у місці його знаходження, зазначеному в п. 1.4. договору.

Відповідно до п. 2.3. договору на підтвердження факту приймання-передачі товару, сторони підписують Акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.4. договору після підписання сторонами Акта приймання-передачі право власності на товар та ризик випадкової втрати або знищення товару переходить до покупця.

Відповідно до п. 2.5. договору підписуючи Акт приймання-передачі, покупець підтверджує, що повністю оглянув товар і його якісні, функціональні характеристики та зовнішній вигляд покупця задовольняють. Після підписання Акта приймання-передачі покупець не має права висувати жодних претензій до продавця щодо кількості та якості товару, у тому числі і у зв`язку з тими недоліками, які не могли бути виявлені під час приймання-передачі товару (приховані недоліки). Після підписання Акта приймання-передачі покупець не має права висувати претензії щодо неможливості/складності використання товару або його демонтажу, щодо неможливості/складності врегулювання підстав його розміщення за адресою, зазначеною в п. 1.4. договору, щодо будь-яких вимог чи претензій третіх осіб, в тому числі державних органів чи органів місцевого самоврядування стосовно розміщення товару з дати переходу права власності на нього до покупця, тощо.

Відповідно до п.2.6. договору після підписання сторонами Акту приймання-передачі покупець зобов`язується за власний рахунок врегулювати з Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" питання розміщення товару та компенсувати продавцю витрати, пов`язані із розміщенням товару та забезпечення його електроживленням, сплачені продавцем з підстав, зазначених в п. 1.4. договору, з моменту переходу до покупця права власності на товар до моменту фактичного розірвання договору, зазначеного в п.1.4. договору, чи фактичного переоформлення на покупця договору по наданню послуг з розміщення товару.

На підтвердження факту приймання-передачі товару, ФОП Куплєвахська Є.В. та ХФАТ "Укртелеком" підписали акт приймання-передачі б/н, який був складений 14.05.2021.

Відповідно до платіжної інструкції № 22 від 13.05.2021 ФОП Куплєвахською Є.В. на користь ХФАТ "Укртелеком" сплачено 120000,00 грн відповідно до протоколу про проведення аукціону № UA-PS-2021-04-06-000007-2 за договором купівлі-продажу.

31.08.2021 між Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (орган охорони) та Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (Уповноважений орган) укладений охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини (її частину), відповідно до п.1 якого Уповноважений орган бере на себе зобов`язання щодо охорони нежитлових приміщень 1, 2, З під`їзду літ. "А-9" загальною площею 17418,4 кв.м.; 4, 5, 6 під`їзду літ. "А-13" загальною площею 24667,9 кв.м.; 7 під`їзду літ. "А-9" загальною площею 7283,0 кв.м.; підвалу № 1-62, І-IV, 1-го поверху № 1-36, I-XIV, 2-го поверху № 1-32, 1-V, 3-го поверху № 1-32, I-V, 4-го поверху № 1-6, I-IV, 5-го поверху № 1-47, I-IV, 6-го поверху № 1-45, I,II 7-го поверху № 1-19, І в літ. "А-7" загальною площею 8673,8 кв.м. у нежитловій будівлі-пам`ятці архітектури, містобудування національного значення "Будинок держпромисловості (ДЕРЖПРОМ)", занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №32, охоронний № 200031, розташованої за адресою: м. Харків, площа Свободи, 5 (Пам`ятка).

Відповідно до п. 5 договору Уповноважений орган несе відповідальність за рухоме та нерухоме майно, всі цінні історико-архітектурні елементи екстер`єру та інтер`єру, що належать до Пам`ятки.

09.12.2021 на адресу ФОП Куплєвахської Є.В. позивачем направлений лист № 1270, щодо укладання договору послуг з розміщення, відповіді на який не надано.

Актом візуального обстеження, складеного 13.06.2024 В.о. директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, встановлено, що за результатами візуального огляду зазначеного телекомунікаційного обладнання його конструкції перебувають в незадовільному технічному стані. Поверхня металевих конструкцій значно пошкоджена корозією, бетон має відшарування на багатьох ділянках до оголення арматури. Для остаточного визначення технічного стану конструкцій, а також заходів, необхідних для забезпечення подальшої безпечної експлуатації обладнання, або необхідності його демонтажу необхідні відповідні інженерно-конструкторські дослідження з відповідними висновками. Водночас встановлено, що незадовільний стан конструкцій телевежі може призвести до негативних наслідків для пам`ятки та створює загрозу для пересічних громадян у разі її обрушення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Діюче законодавство наразі передбачає можливість визнання дійсним правочину, лише: вчиненого малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності- якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи (ст.221 ЦК); недієздатною фізичною особою - якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи (ст.226 ЦК); 1 без дозволу органу опіки та піклування - якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування (ч.2 ст.224 ЦК); усно, якщо законом встановлена його нікчемність у випадку порушення обов`язкової письмової форми - якщо одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання (ст.218 ЦК); з порушенням обов`язкової нотаріальної форми за умови дотримання вимог закону, які є відмінними для односторонніх правочинів та договорів (ст.ст. 219-220 ЦК).

Такий спосіб захисту цивільного права як визнання договору дійсним застосовується як матеріально-правовий захід охоронного характеру, покликаний в окремих, чітко визначених у законі, випадках усунути недолік нікчемного правочину після його вчинення, після чого він розглядатиметься як правомірний та дійсний.

У справі, яка розглядається судом, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладений між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", строк дії якого закінчився 31.12.2021 року.

Проте, обраний позивачем спосіб захисту його прав визнання дійсним договору з розміщення жодним образом не спрямований та не призведе ні до вирішення питання дотримання спеціального режиму експлуатації обладнання, ні до вирішення питання проведення його технічного обстеження, ні до врегулювання питання розміщення телекомунікаційного обладнання із відповідачем 1 (оскільки строк дії договору закінчився) чи відповідачем 2 (оскільки відповідач 2 не є стороною зазначеного договору).

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача, тому слід відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною, суд зазначає таке.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 р. по наданню послуг з розміщення, укладеного між позивачем та відповідачем 1 як наслідок призводить до недійсності договору купівлі-продажу № 63S00-1260/21 від 10.05.2021 року.

10.05.2021 між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу №63S00-1260/21, предметом якого є башта, яка є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватись спеціальний режим експлуатації та проведення робіт.

Так, згідно умов вищезазначеного договору (п. 2.6. договору купівлі-продажу), передбачено обов`язок відповідача 2 після підписання ату приймання-передачі за власний рахунок врегулювати з позивачем питання розміщення телекомунікаційного обладнання та фактичного переоформлення на нього договору по наданню послуг з розміщення телекомунікаційного обладнання.

У даній справі позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним подала особа, яка не була стороною цього договору, - заінтересована особа.

У Постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючі право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі N 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі N 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

В якості аргументів, якими позивач намагається обґрунтувати порушення його прав й інтересів, які послужили підставою позову зазначено: недосягнення між позивачем та відповідачем 1 домовленості щодо дострокового припинення договору з розміщення, відсутність звернення до позивача з боку відповідача 2 з приводу врегулювання підстав розміщення телекомунікаційного обладнання та фактичного переоформлення на неї договору по наданню послуг з розміщення придбаного майна, нездійснення відповідачем 2 жодних заходів, спрямованих на дотримання спеціального режиму експлуатації обладнання, нездійснення на сьогоднішній день ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 технічного обстеження телекомунікаційного обладнання, дострокове розірвання (припинення) відповідачем в односторонньому порядку договору з розміщення.

Проте, позивачем не наведено, яким саме чином оспорюваний договір купівлі-продажу пов`язаний із вищезазначеними фактами порушення позивача його прав та інтересів, а обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу жодним чином не спрямований та не призведе ні до вирішення питання дотримання спеціального режиму експлуатації обладнання, ні до вирішення питання проведення його технічного обстеження, ні до врегулювання питання розміщення телекомунікаційного обладнання із відповідачем 1 чи відповідачем 2.

Відсутність порушення прав та законних інтересів Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" оспорюваним правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:

"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною, є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.18 №910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.18 у справі № 927/333/17, від 13.06.18 у справі №910/2153/17, від 13.02.18 у справі № 910/123/17.

Як встановлено судом, відповідно до п. 8.7. договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009 у випадку припинення цього договору з будь-яких підстав, замовник зобов`язаний демонтувати своє обладнання, та підписати з представником виконавця акт припинення надання послуг. Послуги вважаються такими, що надаються та підлягають оплаті до моменту підписання такого акту обома сторонами. Замовник не вправі здійснювати демонтаж обладнання без представника виконавця та без підписання акту.

З огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, про наявність в цій частині заявлених позовних вимог законних підстав для їх задоволення, а саме в частині позовних вимог щодо зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташоване за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

Суд не приймає доводи АТ "Укртелеком" в особі ХФ АТ "Укртелеком" про те, що він не є власником телекомунікаційного обладнання, яке було предметом договору № 46/7-юр від 01.01.2009р. по надання послуг з розміщення, а тому не може демонтувати обладнання, яке йому не належить, оскільки ним не виконані умови п.8.7. договору з розміщення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

В частині заявлених позовних вимог про визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладеного між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" - відмовити.

В частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною - відмовити.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" (61010, місто Харків, Нетіченська набережна, будинок, 8, код ЄДРПОУ 25614660) на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, місто Харків, Свободи майдан, будинок 5, код ЄДРПОУ 04014097) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "04" березня 2025 р.

СуддяЛ.В. Шарко