Постанова

від 12.05.2025 по справі 922/975/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/975/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром", представника Акціонерного товариства "Укртелеком" м. Київ в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", представника Департамента культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, представника Міністерства культури та стратегічних комунікацій України

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/975/24

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром", м. Харків

до 1. Акціонерного товариства "Укртелеком" м. Київ в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", м. Харків ,

2. Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, м. Київ

про визнання дійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром", звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "УКРТЕЛЕКОМ", відповідач 1, та Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви В`ячеславівни, відповідач 2, в якому, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову (вх.№25399 від 09.10.2024 року, а.с. № 99-104 том 2), яка прийнята судом, просить суд:

- визнати дійсним договір № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладений між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладений між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною;

- зобов`язати Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п.8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 позовні вимоги задоволено частково;

- в частині заявлених позовних вимог про визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладеного між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" - відмовлено;

- в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною - відмовлено;

- зобов`язано Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, виходив з того, що:

1)визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладений між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" є неефективним способом захисту, адже не призведе ні до вирішення питання дотримання спеціального режиму експлуатації обладнання, ні до вирішення питання проведення його технічного обстеження, ні до врегулювання питання розміщення телекомунікаційного обладнання із відповідачем 1 (оскільки строк дії договору закінчився) чи відповідачем 2 (оскільки відповідач 2 не є стороною зазначеного договору);

2)визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною, теж є неефективним способом захисту, адже сам факт розміщення вежі ніяк не зміниться в результаті визнання договору недійсним. Навіть після скасування договору купівлі-продажу позивач не отримає бажаного результату не досягне демонтажу вежі, не припиниться її експлуатація, не буде усунуто сам об`єкт порушення. До того ж, позивач не є стороною оспорюваного договору, а отже, не може посилатися на порушення умов, які випливають із волевиявлення сторін цього правочину;

3)задоволення вимоги про демонтаж обладнання є правомірним, оскільки: між сторонами діяв договір від 01.01.2009, який припинив свою дію; згідно з п. 8.7 цього договору, після припинення його дії відповідач зобов`язаний демонтувати обладнання з покрівлі; відповідач не виконав цей обов`язок добровільно; посилання відповідача на нові договори з третіми особами (наприклад, з ФОП Куплєвахською) не спростовують обов`язку виконати умови попереднього договору з позивачем; зобов`язання демонтувати обладнання є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Фізична особа-підприємець Куплєвахська Єва Вячеславівна з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

- після підписання договору купівлі-продажу саме до ФОП Куплєвахської Є.В. перейшов весь обсяг прав та обов`язків по договору розміщення;

- суд першої інстанції дійшов хибного висновку про спільний режим використання об`єкта нерухомості та встановленого на ньому обладнанні. Неможна ототожнювати безпосередньо пам`ятку архітектури та обладнання на приміщенні;

- акт візуального обстеження від 13.06.2024, яким встановлено, що конструкції телекомунікаційного обладнання перебувають у незадовільному стані, що може призвести до негативних наслідків для пам`ятки та створює загрозу для громадян у разі обвалу конструкції складений за участю в.о. директора Департаменту культури і туризму ХОВА Костіним О.О., який не є експертом. Тому акт візуального огляду не є належним та допустимим доказом технічного стану вежі;

- на момент припинення договору розміщення (31.12.2021) власником вже була скаржниця. Тому посилання суду на те, що сторони договору розміщення повинні виконувати свої зобов`язання не зважаючи на припинення дії договору, суперечать реальному суб`єктному складу сторін зобов`язання. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є неефективний.

Акціонерне товариство "Укртелеком" також з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї вимоги. Стягнути з позивача судові витрати.

Також просить долучити до матеріалів справи лист АТ "Укртелеком" від 11.09.2020 №929 вих-hr-63c000-2020 та лист Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №7436 від 27.08.2020, які не були долучені до матеріалів справи під час розгляду в суді першої інстанції, у зв`язку з активними бойовими діями в місті Харкові, бо допуск до документів частково втрачений.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

- суд помилково поклав на АТ "Укртелеком" обов`язок демонтувати об`єкт, який на момент винесення рішення вже не є його власністю. АТ "Укртелеком" вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10.05.2021 №63S000-1260/21 право власності на телекомунікаційну вежу перейшло до ФОП Куплєвахської Є.В. Відтак, демонтаж цієї вежі означав би втручання АТ "Укртелекому" у сферу чужої власності;

- разом із переходом права власності, до нового власника ФОП Куплєвахської перейшли всі ризики щодо розміщення, використання обладнання, в т.ч. щодо демонтажу, а також будь-яка відповідальність перед третіми особами щодо розміщення обладнання. Таким чином, саме на нового власника покладено відповідальність за долю конструкції після набуття права власності. АТ "Укртелеком" наголошує, що суд першої інстанції безпідставно переклав зобов`язання нового власника на попереднього, тим самим порушивши принцип персональної відповідальності сторони договору та межі дії зобов`язання;

- дії ОКВЕП «Держпром» суперечать попередній поведінці і є недобросовісними, адже позивач не заперечив стосовно встановлення з відповідачем 2 правовідносин на подальше розміщення обладнання, тобто фактично надав згоду на заміну власника і лише через 3 роки пред`являє позов саме до відповідача 1 за договором, строк якого сплив у 2021 році.

15.04.2025 від представника Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації надійшов відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укртелеком", а рішення залишити без змін.

В обґрунтуванні відзиву зазначає, що:

- обов`язок відповідача 1 щодо демонтажу телекомунікаційного обладнання передбачено п.8.7 договору з розміщення;

- в результаті візуального обстеження технічного стану будівлі-пам`ятки архітектури, містобудування національного значення «Держпром» встановлена наявність загрози обрушення розташованого на даху 6-го під`їзду вказаної будівлі телекомунікаційного обладнання, що створює істотну небезпеку для пересічних громадян та може привезти до пошкодження пам`ятки.

01.05.2025 від Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром" надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ "Укртелеком", в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтуванні відзиву зазначає, що:

- ОКВЕП «Держпром» є пам`яткою архітектури, містобудування. Згідно охоронного договору ОКВЕП «Держпром» взяв на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури, містобудування національного значення «Будинок держпромисловості» нежитлових приміщень, в т.ч. нежитлових приміщень під`їзду 6, а тому звернувся до суду за захистом свого права;

- телекомунікаційне обладнання продано в змонтованому вигляді та є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватися спеціальний режим експлуатації та проведення робіт. Незадовільний стан конструкції може призвести до негативних наслідків для пам`ятки та створює загроз для пересічних громадян у разі її обрушення.

06.05.2025 від Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром" надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Куплєвахської Є.В., в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтуванні відзиву зазначає, що:

- сторонами п.8.7 договору було узгоджено, що у випадку припинення договору з будь-яких підстав АТ "Укртелеком" має вчинити такі дії: 1) демонтувати своє обладнання; 2) підписати з представником ОКВЕП «Держпром» Акт припинення надання послуг. Відповідно до п.8.5 договору, передбачено два випадки дострокового припинення договору: 1) за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою; 2) згідно рішення суду. Позивач не надав згоди на припинення договору, таким чином, строк дії договору тривав до 31.12.2021;

- Постановою КМУ від 25.01.2018 №32 вказано, що ОКВЕП «Держпром» є пам`яткою архітектури, містобудування. Обладнання (башта) розташована на покрівлі під`їзду 6 Будинку Держпром, який є пам`яткою архітектури національного значення, отже за приписами п.17 ст.5 ЗУ «Про охорону культурної спадщини», для проведення робіт (у т.ч. демонтажу) суб`єкту господарювання необхідно отримати дозвіл центрального органу виконавчої влади. Що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Так як башта знаходиться у змонтованому вигляді на даху будівлі Держпром, вона є невід`ємною частиною екстер`єру Будинку;

- складання акту візуального обстеження передбачено Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженим Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158. В цьому акті зазначений поточний технічний стан обладнання, а також порушення вимог ст.18 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Разом з тим, до матеріалів справи додано відповідачем 1 Технічне обстеження вежі, де виявлено дефекти, які для подальшої нормальної експлуатації даної споруди необхідно було усунути шляхом виконання наданих комісією рекомендацій, чого відповідачем 1 виконано не було.

07.05.2025 від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтуванні відзиву зазначає, що:

- «Держпром» є пам`яткою архітектури та містобудування національного значення, занесеною до Державного реєстру нерухомих пам`яток України КМУ від 25.01.2018 №18 «Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України». До повноважень органів виконавчої влади належить забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки; інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходиться на їх території. Таким чином, уповноваженою особою Департаменту культури і туризму ХОВА проведено обстеження стану пам`ятки «Держпром», про що складено акт візуального обстеження від 13.06.2024;

- договором купівлі-продажу укладеним між ФОП Куплєвахською Є.В. та АТ "Укртелеком" передбачено врегулювання з ОКВЕП «Держпром» питання подальшого розміщення телекомунікаційного обладнання з новим власником, однак ФОП цього зроблено не було. Новою власницею не здійснюються заходи контролю щодо технічного стану і спеціального режиму експлуатації обладнання. За результатами перевірки електронної бази даних документообігу Міністерства не виявлено звернень від АТ "Укртелеком" та/або ФОП Куплєвахської Є.В. щодо надання погоджень на розміщення зазначеного у позові обладнання, розташованого на будівлі Держпрому. Здійснення демонтажу вказаного обладнання потребує отримання дозволу Міністерства.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 12.05.2025 з`явився представник Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємство "Держпром", представник Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", представник Департамента культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, представник Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.

Представник Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни у судове засідання не з`явився, про дату час та місце засідання повідомлений належним чином.

На початку судового засідання колегія суддів з підстав оскарження Акціонерним товариством "Укртелеком" м. Київ в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та ФОП Куплєвахською Євою Вячеславівною, одного судового рішення, було об`єднано розгляд апеляційних скарг в одне апеляційне провадження.

Акціонерне товариство "Укртелеком" просить долучити до матеріалів справи лист АТ "Укртелеком" від 11.09.2020 №929 вих-hr-63c000-2020 та лист Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №7436 від 27.08.2020, які не були долучені до матеріалів справи під час розгляду в суді першої інстанції, у зв`язку з активними бойовими діями в місті Харкові, бо допуск до документів частково втрачений.

З приводу цього колегія суддів зазначає таке.

За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

В обґрунтуванні підстав для прийняття таких доказів на стадії апеляційного перегляду відповідач 1 вказує, що останні подані лише до апеляційного суду у зв`язку з активними бойовими діями в місті Харкові, бо допуск до документів частково втрачений.

Втім, колегія суддів підкреслює, що такий доказ не був досліджений судом першої інстанції.

Відтак, відсутні підстави для задоволення заяви відповідача 1 про долучення додаткових доказів. У зв`язку з цим колегія суддів не приймає надані учасниками справи нові докази на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без їх врахування.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

01.01.2009 між Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" ("Виконавець") і Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" ("Замовник"), укладено договір № 46/7-юр про надання послуг з розміщення.

Відповідно до п.1.1. договору, предметом цього договору є надання виконавцем послуг по розміщенню телекомунікаційного обладнання замовника на покрівлі 6 під`їзду Будинку Держпром, що розташований за адресою: м. Харків, м-н Свободи, 5. Місце на покрівлі, де буде розміщено телекомунікаційне обладнання визначається спільно представниками сторін з урахуванням всіх аспектів.

Відповідно до п.1.2. договору перелік та вартість встановленого телекомунікаційного обладнання відображається в Акті початку надання послуг, який підписується сторонами не пізніше 3-х робочих днів після монтажу зазначеного обладнання. Оплата за надані послуги починає нараховуватись з моменту підписання цього акту. При зміні складу обладнання, що розміщене замовником, останній має негайно повідомити виконавця та внести зміни до Акту.

Відповідно до п. 1.3. договору на підтвердження факту надання виконавцем послуг за цим договором, виконавцем щомісячно складається відповідний Акт наданих послуг, який має бути підписаний сторонами в строк до 10 і має бути підписаний останнім не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались послуги.

Відповідно до п.3.1.5. договору замовник бере на себе обов`язки використовувати встановлене обладнання виключно за його функціональним призначенням, не створювати перешкод іншим операторам.

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір діє з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року включно. Автоматична пролонгація цього договору не допускається.

Відповідно до п. 8.2. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п. 8.3. договору зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 8.4. договору зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 8.5. договору цей договір достроково може бути розірваний: за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору; згідно рішення суду.

Відповідно до п.8.6. договору цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, або з дати винесення відповідного судового рішення.

Відповідно до п.8.7. договору у випадку припинення цього договору з будь-яких підстав, замовник зобов`язаний демонтувати своє обладнання, та підписати з представником виконавця Акт припинення надання послуг. Послуги вважаються такими, що надаються та підлягають оплаті до моменту підписання такого Акту обома сторонами. Замовник не вправі здійснювати демонтаж обладнання без представника виконавця та без підписання Акту.

Відповідно до п.9.1. договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Додатковою угодою №15 від 31.12.2020 до договору № 46/7-юр про надання послуг з розміщення від 01.01.2009 підпункт 8.1. договору викладено у наступній редакції: "цей договір діє з моменту його підписання і по 31.12.2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків між сторонами - до їх повного виконання. Автоматична пролонгація цього договору не допускається".

28 травня 2021 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" №693-вих-нр-636720-2021 від 27.05.2021, яким позивача було повідомлено про укладання 10 травня 2021 року відповідачем АТ "Укртелеком" в особі ХФАТ "УКРТЕЛЕКОМ" договору купівлі-продажу № 63S000-1260/21 з Фізичною особою-підприємцем Куплевахською Євою Вячеславівною (відповідач 2/ФОП Куплєвахська) та відчуження на користь відповідача 2 телекомунікаційного обладнання, послуги з розміщення якого є предметом договору з розміщення, укладеного між відповідачем 1 та позивачем.

Також в листі, у зв`язку з тим, що відповідач 1 перестав був власником обладнання, було запропоновано позивачу розірвати договір з розміщення шляхом підписання Угоди про його розірвання та підписати Акти про припинення надання послуг.

Відповідач 1 до листа додав Угоду від 31 травня 2021 р. про розірвання договору по наданню послуг з розміщення № 46/7- юр від 01.01.2021.

Пунктом 1 Угоди про розірвання передбачено, що на підставі пункту 8.5 договору, у зв`язку із відчуженням відповідачем 1 телекомунікаційного обладнання, послуги із розміщення якого є предметом договору, сторони дійшли згоди достроково розірвати договір 31.05.2021.

Також, до листа відповідач 1 додав Акт припинення надання послуг від 31 травня 2021р. по договору по наданню послуг з розміщення №46/7- юр від 01.01.2021.

Пунктом 1 Акту передбачено, що у зв`язку із відчуженням відповідачем 1 телекомунікаційного обладнання, надання послуг із розміщення якого є предметом договору, і розірванням договору, сторони підтверджують припинення надання послуг з 31.05.2021.

На цей лист позивачем була надана відповідь №650 від 09.06.2021, в якому було повідомлено про необхідність проведення обстеження технічного стану телекомунікаційного обладнання та врегулювання питання укладання нового договору, на підставі якого майно у подальшому перебуватиме на покрівлі будинку Держпром.

Позивачем не були підписані угода від 31 травня 2021 про розірвання договору з розміщення та акт припинення надання послуг від 31 травня 2021.

13.08.2021 відповідач 1 направив позивачу лист №26-15/370 з проханням припинити внесення до ЄРПН податкових накладних по договору з розміщення, оскільки з моменту продажу обладнання він не отримує від позивача послуги з його розміщення. Станом на 01.06.2021 по вказаному договору були проведені остаточні розрахунки, послуги за травень 2021 були сплачені у повному обсязі, починаючи з червня 2021 року послуги за договором АТ "Укртелеком" не надаються та не приймаються.

21.09.2021 позивач листом №996 надав відповідь на лист відповідача 1 від 13.08.2021, у якому повідомив про чинність договору з розміщення та про порушення відповідачем 1 під час укладання договору купівлі-продажу з відповідачем 2 умов договору з розміщення.

01.10.2021 листом №1377-ВИХ-HR-63С000-2021 ХФАТ "Укртелеком" повідомив ОКВЕП "Держпром", що неодноразово повідомляв про те, що право власності на телекомунікаційне обладнання (радіощогла) перейшло до іншої особи та запропонував при виникненні питань щодо обладнання звертатись до безпосереднього власника.

Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків станом на 17.04.2024 між ОК ВЕП "Держпром" та ХФАТ "Укртелеком" заборгованість на користь ОКВЕП "Держпром" становить 75518,74 грн.

10.05.2021 між Акціонерним товариством "Укртелеком" (надалі - продавець), в особі директора Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Є. В. був укладений договір купівлі-продажу № 63S000-1260/21.

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупцю товар згідно специфікації, вказаної у додатку № 1 до цього договору (надалі - товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується його прийняти та оплатити.

Відповідно до п.1.2. договору товар був у використанні, відповідно продається покупцю у змонтованому вигляді, з усіма його приналежностями, без гарантії якості та без гарантійного строку.

Відповідно до п.1.3. договору покупець розуміє та погоджується, що товар є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватись спеціальний режим експлуатації та проведення робіт.

Відповідно до п. 1.4. договору товар знаходиться у змонтованому вигляді на даху будівлі Держпрому за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5,6 під`їзд, на підставі Договору №46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 року, укладеному із Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром".

Відповідно до п. 2.1. договору приймання-передача товару здійснюється у місці його знаходження, зазначеному в п. 1.4. договору.

Відповідно до п. 2.3. договору на підтвердження факту приймання-передачі товару, сторони підписують Акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.4. договору після підписання сторонами Акта приймання-передачі право власності на товар та ризик випадкової втрати або знищення товару переходить до покупця.

Відповідно до п. 2.5. договору підписуючи Акт приймання-передачі, покупець підтверджує, що повністю оглянув товар і його якісні, функціональні характеристики та зовнішній вигляд покупця задовольняють. Після підписання Акта приймання-передачі покупець не має права висувати жодних претензій до продавця щодо кількості та якості товару, у тому числі і у зв`язку з тими недоліками, які не могли бути виявлені під час приймання-передачі товару (приховані недоліки). Після підписання Акта приймання-передачі покупець не має права висувати претензії щодо неможливості/складності використання товару або його демонтажу, щодо неможливості/складності врегулювання підстав його розміщення за адресою, зазначеною в п. 1.4. договору, щодо будь-яких вимог чи претензій третіх осіб, в тому числі державних органів чи органів місцевого самоврядування стосовно розміщення товару з дати переходу права власності на нього до покупця, тощо.

Відповідно до п.2.6. договору після підписання сторонами Акту приймання-передачі покупець зобов`язується за власний рахунок врегулювати з Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" питання розміщення товару та компенсувати продавцю витрати, пов`язані із розміщенням товару та забезпечення його електроживленням, сплачені продавцем з підстав, зазначених в п. 1.4. договору, з моменту переходу до покупця права власності на товар до моменту фактичного розірвання договору, зазначеного в п.1.4. договору, чи фактичного переоформлення на покупця договору по наданню послуг з розміщення товару.

На підтвердження факту приймання-передачі товару, ФОП Куплєвахська Є.В. та ХФАТ "Укртелеком" підписали акт приймання-передачі б/н, який був складений 14.05.2021.

Відповідно до платіжної інструкції № 22 від 13.05.2021 ФОП Куплєвахською Є.В. на користь ХФАТ "Укртелеком" сплачено 120000,00 грн відповідно до протоколу про проведення аукціону № UA-PS-2021-04-06-000007-2 за договором купівлі-продажу.

31.08.2021 між Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (орган охорони) та Виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" (Уповноважений орган) укладений охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини (її частину), відповідно до п.1 якого Уповноважений орган бере на себе зобов`язання щодо охорони нежитлових приміщень 1, 2, З під`їзду літ. "А-9" загальною площею 17418,4 кв.м.; 4, 5, 6 під`їзду літ. "А-13" загальною площею 24667,9 кв.м.; 7 під`їзду літ. "А-9" загальною площею 7283,0 кв.м.; підвалу № 1-62, І-IV, 1-го поверху № 1-36, I-XIV, 2-го поверху № 1-32, 1-V, 3-го поверху № 1-32, I-V, 4-го поверху № 1-6, I-IV, 5-го поверху № 1-47, I-IV, 6-го поверху № 1-45, I,II 7-го поверху № 1-19, І в літ. "А-7" загальною площею 8673,8 кв.м. у нежитловій будівлі-пам`ятці архітектури, містобудування національного значення "Будинок держпромисловості (ДЕРЖПРОМ)", занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №32, охоронний № 200031, розташованої за адресою: м. Харків, площа Свободи, 5 (Пам`ятка).

Відповідно до п. 5 договору Уповноважений орган несе відповідальність за рухоме та нерухоме майно, всі цінні історико-архітектурні елементи екстер`єру та інтер`єру, що належать до Пам`ятки.

09.12.2021 на адресу ФОП Куплєвахської Є.В. позивачем направлений лист № 1270, щодо укладання договору послуг з розміщення, відповіді на який не надано.

Актом візуального обстеження, складеного 13.06.2024 В.о. директора Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації, встановлено, що за результатами візуального огляду зазначеного телекомунікаційного обладнання його конструкції перебувають в незадовільному технічному стані. Поверхня металевих конструкцій значно пошкоджена корозією, бетон має відшарування на багатьох ділянках до оголення арматури. Для остаточного визначення технічного стану конструкцій, а також заходів, необхідних для забезпечення подальшої безпечної експлуатації обладнання, або необхідності його демонтажу необхідні відповідні інженерно-конструкторські дослідження з відповідними висновками. Водночас встановлено, що незадовільний стан конструкцій телевежі може призвести до негативних наслідків для пам`ятки та створює загрозу для пересічних громадян у разі її обрушення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Щодо вимоги визнати дійсним договір № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладений між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком".

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

Діюче законодавство наразі передбачає можливість визнання дійсним правочину, лише: вчиненого малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності- якщо буде встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи (ст.221 ЦК); недієздатною фізичною особою - якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи (ст.226 ЦК); 1 без дозволу органу опіки та піклування - якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування (ч.2 ст.224 ЦК); усно, якщо законом встановлена його нікчемність у випадку порушення обов`язкової письмової форми - якщо одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання (ст.218 ЦК); з порушенням обов`язкової нотаріальної форми за умови дотримання вимог закону, які є відмінними для односторонніх правочинів та договорів (ст.ст. 219-220 ЦК).

Такий спосіб захисту цивільного права як визнання договору дійсним застосовується як матеріально-правовий захід охоронного характеру, покликаний в окремих, чітко визначених у законі, випадках усунути недолік нікчемного правочину після його вчинення, після чого він розглядатиметься як правомірний та дійсний.

Як вбачається із позовної заяви, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладений між Обласним комунальним виробничо-експлуатаційним підприємством "Держпром" та Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", строк дії якого закінчився 31.12.2021 року.

Вказаний договір не містив положення про автоматичну пролонгацію, а доказів продовження строку його дії або укладення нової додаткової угоди після 2021 року суду не надано.

Суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, обґрунтовано дійшов висновку, що визнання договору дійсним є неефективним способом захисту порушеного права позивача. Такий спосіб не призводить до вирішення спірних відносин між сторонами щодо фактичного продовження договірних зобов`язань, не встановлює підстав для демонтажу обладнання, не врегульовує режим експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки, не зобов`язує власника телекомунікаційної башти (ФОП Куплєвахську Є.В.) укласти новий договір або усунути загрозу для пам`ятки.

Більше того, дійсність договору № 46/7-юр взагалі не оспорювалася сторонами, а отже, відсутній спір щодо існування чи чинності правочину, як передумова для звернення з подібною вимогою. Визнання правочину дійсним є способом усунення сумнівів щодо його правової сили, і застосовується виключно в чітко визначених законом випадках передбачених ЦК України, яких у цій справі не встановлено.

Таким чином, обраний спосіб захисту визнання договору дійсним не відповідає природі правовідносин, не передбачений законом у цій ситуації, і не забезпечує ефективного поновлення або реалізації прав позивача.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення є неефективним для захисту прав позивача, тому слід відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

10.05.2021 між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу №63S00-1260/21, предметом якого є башта, яка є об`єктом підвищеної небезпеки, на якому повинен забезпечуватись спеціальний режим експлуатації та проведення робіт.

Так, згідно умов вищезазначеного договору (п. 2.6. договору купівлі-продажу), передбачено обов`язок відповідача 2 після підписання ату приймання-передачі за власний рахунок врегулювати з позивачем питання розміщення телекомунікаційного обладнання та фактичного переоформлення на нього договору по наданню послуг з розміщення телекомунікаційного обладнання.

У даній справі позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що визнання дійсним договору № 46/7-юр від 01.01.2009 по наданню послуг з розміщення, укладеного між позивачем та відповідачем 1 як наслідок призводить до недійсності договору купівлі-продажу № 63S00-1260/21 від 10.05.2021.

У Постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Позивач, як вбачається з матеріалів справи, не навів обґрунтованих підстав, які б свідчили про порушення його майнових прав саме внаслідок укладення цього договору. Заявлені обставини, зокрема, недосягнення домовленості з відповідачем 1 щодо припинення дії договору з розміщення, неврегулювання відповідачем 2 підстав для розміщення обладнання або недотримання режиму експлуатації, хоча і можуть свідчити про наявність господарського спору, однак не є правовою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між двома іншими особами.

Більше того, сам факт порушення договору з розміщення не створює презумпцію недійсності договору купівлі-продажу. Укладання останнього було здійснено з дотриманням форми, волевиявлення та змісту, а також закріплювалося у письмовій формі та супроводжувалося актом приймання-передачі.

Відсутність порушення прав та законних інтересів Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" оспорюваним правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:

"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

Обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту не забезпечує відновлення його прав, не усуває наслідків, на які він посилається, не спрямований на фактичне припинення розміщення споруди або демонтаж об`єкта, не змінює правового статусу відповідача 2 як власника, і не зобов`язує її до укладення договору з розміщення. Договір купівлі-продажу не суперечить ані нормам права, ані договору про розміщення.

Таким чином визнання недійсним договору купівлі-продажу, за умов відсутності порушення прав позивача, а також відсутності позовних вимог щодо наслідків його недійсності, є неефективним способом захисту права та підлягає відмові.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вказав, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та Фізичною особою-підприємцем Куплєвахською Євою Вячеславівною, є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги зобов`язати Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п.8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п. 8.7. договору з розміщення №46/7-юр від 01.01.2009 у випадку припинення цього договору з будь-яких підстав, замовник зобов`язаний демонтувати своє обладнання, та підписати з представником виконавця акт припинення надання послуг. Послуги вважаються такими, що надаються та підлягають оплаті до моменту підписання такого акту обома сторонами. Замовник не вправі здійснювати демонтаж обладнання без представника виконавця та без підписання акту.

Разом з тим, вирішуючи питання про належність та допустимість покладення такого обов`язку на АТ «Укртелеком», суд має враховувати обставини, що істотно змінили правовий статус сторін та об`єкта договору після припинення дії договору.

Так, як убачається з матеріалів справи, 10.05.2021 між Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" та ФОП Куплєвахською Є.В. було укладено договір купівлі-продажу № 63S000-1260/21, предметом якого стала, зокрема, телекомунікаційна вежа (обладнання), що розміщена на покрівлі будівлі Держпрому. В результаті вчинення цього правочину право власності на відповідне майно перейшло до ФОП Куплєвахської Є.В., що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, і жодна особа не може бути протиправно позбавлена цього права або обмежена у його здійсненні.

Отже, з моменту укладення зазначеного договору купівлі-продажу Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" припинило бути власником телекомунікаційного обладнання, яке було предметом договору № 46/7-юр.

З наведеного вбачається, що саме ФОП Куплєвахська Є. В. є титульним власником обладнання, не позбавлена права власності на це майно та не обмежена у його здійсненні, а її право власності щодо обладнання є непорушним.

Фактичне виконання таких дій як демонтаж обладнання Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", виходило б за межі правомочностей, наданих статтями 317 та 319 ЦК України виключно власникові майна, і становило би втручання у реалізацію майнових прав ФОП Куплєвахської Є.В., яка має повну свободу розпорядження належним їй майном.

Отже, на момент вирішення спору виконання Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" положень п. 8.7 договору № 46/7-юр є юридично неможливим.

По-перше, Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" не є власником обладнання; по-друге, здійснення демонтажу є елементом розпорядження майном, яке належить іншій особі; по-третє, покладення на відповідача обов`язку вчинити дії щодо чужого майна прямо суперечить принципам цивільного права щодо непорушності та виключності прав власника.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється у разі неможливості його виконання, зокрема у зв`язку з відсутністю предмета зобов`язання у боржника.

Таким чином, вимога до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" демонтувати майно, яке йому більше не належить, фактично зобов`язує його вчинити дії, які є складовою правомочності розпорядження чужим майном. Таке зобов`язання прямо суперечить положенням статті 321 ЦК України, якою гарантовано непорушність права власності, а також положенням статті 317 ЦК України, згідно з якою лише власник має повноваження розпоряджатися належним йому майном.

Відтак, демонтаж обладнання, як дія фізичного та юридичного характеру, може бути вчинений виключно його законним власником ФОП Куплєвахською Є.В., а не стороннім суб`єктом, зобов`язання якого припинилося у зв`язку з відчуженням відповідного майна.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно поклав на АТ «Укртелеком» обов`язок щодо демонтажу чужого майна, яке йому не належить, порушивши принцип неможливості виконання зобов`язання без об`єкта виконання, а також норми матеріального права, що регламентують межі та зміст правомочностей власника.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи ФОП Куплєвахської Є.В. щодо автоматичного переходу до неї всього комплексу прав та обов`язків за договором № 46/7-юр від 01.01.2009 на підставі укладеного між нею та АТ «Укртелеком» договору купівлі-продажу №63S000-1260/21 від 10.05.2021.

Цивільне законодавство України передбачає, що перехід прав і обов`язків за договором вимагає дотримання вимог щодо правонаступництва або переведення боргу, оформлених у належній правовій формі. Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання їй прав (вимог) іншою особою за правочином (цесія) або на підставі закону. Водночас відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні не може бути замінений іншою особою без згоди кредитора.

У даному випадку об`єктом купівлі-продажу між відповідачами виступало лише обладнання (матеріальний об`єкт), але не було здійснено належного правонаступництва за договором надання послуг з розміщення обладнання. Сам факт передачі у власність телекомунікаційної вежі не тягне за собою автоматичного переходу правового статусу сторони у цивільному (господарському) договорі, якщо інше прямо не передбачено цим договором або не оформлено окремою угодою, укладеною з контрагентом за договором в даному випадку з ОКВЕП «Держпром».

Більше того, відповідно до пункту 2.6 договору купівлі-продажу №63S000-1260/21, покупець ФОП Куплєвахська Є.В. зобов`язувалась самостійно, за власний рахунок врегулювати з ОКВЕП «Держпром» питання розміщення придбаного обладнання та здійснити фактичне переоформлення на неї договору про надання відповідних послуг. Зазначене положення свідчить про усвідомлення сторонами факту, що покупець не є автоматично стороною попереднього договору з розміщення, і потребує досягнення окремих домовленостей з ОКВЕП «Держпром» для набуття такого статусу.

Як убачається з матеріалів справи, позивач не надавав згоди на заміну сторони у договорі, не укладав додаткових угод з ФОП Куплєвахською Є.В. та не визнавав її як належного контрагента. Таким чином, твердження про набуття прав та обов`язків за договором розміщення на підставі лише факту придбання майна є юридично хибним та суперечить нормам договірного права.

Отже, аргументи ФОП Куплєвахської Є.В. щодо набуття нею статусу сторони договору № 46/7-юр без погодження з іншою стороною є безпідставними. Сама по собі зміна власника обладнання не породжує у нового власника жодних прав чи обов`язків у рамках вказаного договору.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни та Акціонерного товариства "Укртелеком" підлягають задоволенню; рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/975/24 частковому скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки апеляційні скарги задоволені, то судові витрати понесені заявниками апеляційних скарг, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, ч. 1 ст. 277, 282 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни та Акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/975/24 скасувати в частині зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" виконати вимоги п. 8.7 договору № 46/7-юр по наданню послуг з розміщення від 01.01.2009 шляхом демонтування обладнання на покрівлі 6 під`їзду будинку Держпрому, що розташований за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Стягнути з Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, місто Харків, Свободи майдан, будинок 5, код ЄДРПОУ 04014097) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії АТ "Укртелеком" (61010, місто Харків, Нетіченська набережна, будинок, 8, код ЄДРПОУ 25614660) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

Стягнути з Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, місто Харків, Свободи майдан, будинок 5, код ЄДРПОУ 04014097) на користь Фізичної особи-підприємця Куплєвахської Єви Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 22.05.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян