Ухвала від 03.03.2025 по справі 922/678/25

УХВАЛА

03 березня 2025 року м. ХарківСправа № 922/678/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

розглянувши заяву ТОВ "Терравет-Агро" про забезпечення позову по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравет-Агро" до Товариства з обмеженю відповідальністю «БІОЛАН» про стягнення 1009164,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терравет-Агро" (позивач) через систему "Електронний суд" надало позовну заяву, в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біолан" (ідентифікаційний код юридичної особи 38326992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терравет-Агро" (ідентифікаційний код юридичної особи 45403119) 1009164,84 гривень, судові витрати у справі.

2. Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Біолан" (ідентифікаційний код юридичної особи 38326992) у межах ціни позову, а саме - 1009164,84 гривень.

3. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором купівлі-продажу №0923-1 від 14.09.2023.

В обґрунтування клопотання про накладення арешту позивач посилається на те, що відповідач ігнорує вимоги ТОВ "Терравет-Агро", не надав відповіді на жодну із них, та не погашає боргу вже майже рік.

Також, з огляду на строки розгляду даної справи у суді першої та апеляційної інстанцій, існує висока загроза, що відповідач може уникнути виконання судового рішення шляхом перерахування грошових коштів та перереєстрації майна на пов`язану (або ж новостворену) компанію.

На думку позивача, наведене свідчить про умисне ухилення відповідача від виконання зобов`язань перед позивачем.

Розглянувши заяву ТОВ "Терравет-Агро" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

ТОВ "Терравет-Агро" не дотримані вимоги статті 139 ГПК України в частині зазначення у заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та відповідного призначення платежу у платіжній квитанції про сплату судового збору (у платіжній інструкції №95 від 18.02.2025 на суму 1514,00 грн в призначенні платежу вказано: "судовий збір за позовом ТОВ "Терравет-Агро" замість: "судовий збір за заявою ТОВ "Терравет-Агро" про забезпечення позову").

У постанові від 08.07.2021 у справі №873/41/21 Верховний Суд зазначив, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016), а також неодноразово наголошує, що реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог.

З метою уникнення "надмірного формалізму" господарський суд вважає за можливе прийняти та розглянути наведену ТОВ "Терравет-Агро" у позові заяву про забезпечення позову за наявними матеріалами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний правовий висновок виснував Верховний Суд у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Позивач зазначає, що існує висока загроза, що відповідач може уникнути виконання судового рішення шляхом перерахування грошових коштів та перереєстрації майна на пов`язану (або ж новостворену) компанію.

У свою чергу, відповідні твердження позивача мають бути підтверджені належними та допустимими доказами у контексті норм ГПК України.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення заявленої позивачем вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.

Посилання позивача щодо потенційної можливості подальшого уникнення виконання судового рішення шляхом перерахування грошових коштів та перереєстрації майна на пов`язану (або ж новостворену) компанію є лише припущеннями позивача, які не базуються на жодних належних та допустимих доказах.

Відтак позивачем не доведено існування реальних ризиків подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення про стягнення коштів у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем не наведені пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ТОВ "Терравет-Агро" про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Терравет-Агро" про накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Біолан" (ідентифікаційний код юридичної особи 38326992) у межах ціни позову, а саме - 1009164,84 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03.03.2025.

СуддяВ.І. Ольшанченко