Постанова

від 04.03.2025 по справі 908/403/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 908/403/15-Г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 (суддя Науменко А. О.) та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (судді: Дармін М. О. - головуючий, Кощеєв І. М., Чус О. В.)

за касаційною скаргою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до Державного підприємства "Артемвугілля"

про стягнення суми,

за участю - відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст вимог скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця та короткий зміст судових рішень

1.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Попова І. А.) від 24.03.2015 у справі № 908/403/15-Г стягнуто з Державного підприємства "Артемвугілля" (далі - ДП "Артемвугілля") на користь Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "Перший український міжнародний банк", наразі - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - АТ "Перший український міжнародний банк") 7 245 512,07 грн основного боргу, 402 703,89 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 427 004,30 грн пені, 73 080,00 грн судового збору. Вказане рішення набрало законної сили. На виконання рішення Господарським судом Запорізької області 03.06.2015 видано відповідний наказ, який перебував на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВП № 48477124).

1.2. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Оленою Грайровною (далі - державний виконавець) від 05.03.2024 наказ Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у цій справі повернуто стягувачеві без виконання на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку).

1.3. 21.03.2024 до суду від позивача (стягувача) у справі надійшла скарга на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця з виконання рішення суду у цій справі, в якій скаржник просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 05.03.2024 про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у цій справі стягувачеві; зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про поновлення виконавчого провадження № 48477124 на підставі наказу Господарським судом Запорізької області від 03.06.2015 про примусове виконання рішення від 24.03.2015 у цій справі; зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 48477124 та на виконання Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів на погашення заборгованості боржника згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у справі № 908/403/15-Г.

1.4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 у цій справі скаргу АТ "Перший український міжнародний банк" на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця з виконання рішення суду задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця від 05.03.2024 про повернення наказу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у справі № 908/403/15-Г стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 48477124 на підставі наказу від 03.06.2015 про примусове виконання рішення від 24.03.2015 у справі № 908/403/15-г, виданого Господарським судом Запорізької області. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено за необґрунтованістю.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково скаргу стягувача, дійшов висновку про безпідставність повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" - невиявлення протягом року з дня оголошення в розшук транспортних засобів боржника, розшук яких здійснювався поліцією, зважаючи, зокрема, на фактичні обставини втрати транспортних засобів боржником з 2014 року на окупованій території України (м. Горлівка Донецької області), а також відсутність іншого майна боржника, на яке можна було би звернути стягнення.

1.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 вказану ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас суд зазначив про відсутність у боржника майна, на яке можливо було би звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, що не охоплюється визначеною державним виконавцем підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

2.1. Не погоджуючись із висновком судів попередніх інстанцій, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 у цій справі, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про залишення скарги позивача на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця без задоволення.

Зокрема, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"; вказує на те, що державний виконавець в межах виконавчого провадження № 48477124 вчиняв всі можливі та необхідні виконавчі дії з розшуку майна боржника; у боржника відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, однак зареєстровано транспортні засоби, які не вдалося розшукати поліцією, тому державний виконавець, керуючись положеннями пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", правомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

2.2. Від АТ "Перший український міжнародний банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, а також заперечення на них, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

3.2. Попередні судові інстанції встановили, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 у цій справі стягнуто з ДП "Артемвугілля" на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" 7 245 512,07 грн основного боргу, 402 703,89 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 427 004,30 грн пені, 73 080,00 грн судового збору. Вказане рішення набрало законної сили.

На виконання цього рішення 03.06.2015 Господарським судом Запорізької області був виданий відповідний наказ, який пред`явлено стягувачем до виконання.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2015 (ВП № 48477124).

За результатами отримання відомостей з Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС України в Донецькій області про наявність транспортних засобів, що належать ДП "Артемвугілля" та знаходяться в м. Горлівка Донецької обл., державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в межах виконавчого провадження ВП № 47309580 при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу від 05.02.2015 Слов`янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9 188 784,14 грн, винесено постанову № ВП 47309580 від 14.08.2015 про розшук майна боржника, якою оголошено розшук транспортних засобів у кількості 140 одиниць згідно з додатком, що належать боржнику - ДП "Артемвугілля".

Також попередні судові інстанції установили, що у листі від 12.11.2015 № 12.11/2 боржник повідомляв державного виконавця про те, що транспортні засоби та інше належне підприємству майно захоплене та утримується незаконними озброєними формуваннями на території Донецької області; на даний час ДП "Артемвугілля" не має майна, на яке згідно з Закону України "Про виконавче провадження" може бути звернуто стягнення. Водночас згідно з поясненнями представника державного підприємства від 22.05.2017 що всі автомобілі підприємства були викрадені незаконними озброєними формуваннями, які на діють на території м. Горлівка Донецької обл. (місце реєстрації боржника до 2014 року). За фактом викрадення транспортних засобів ДП "Артемвугілля" звернулося до правоохоронних органів, за наслідками чого відкрито кримінальне провадження, що знаходиться у Слов`янському УП ГУ НП в Донецькій області.

Виконавче провадження № 48477124 було об`єднано з виконавчим провадженням № 47309580 у зведене виконавче провадження № 48849392 (постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у донецькій області від 28.08.2015).

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 26.09.2018 на виконання постанови директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження № 48849392, боржником за яким є ДП "Артемвугілля", передано з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З 10.10.2018 виконавче провадження № 48477124 перебувало на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про що свідчить постанова державного виконавця від 10.10.2018 про прийняття виконавчого провадження.

Виконавче провадження зупинялося та поновлювалося.

05.03.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення стягувачеві виконавчого документа - наказу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 у справі № 908/403/15-Г на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

3.3. АТ "Перший український міжнародний банк" (стягувач) оскаржив до суду правомірність прийняття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови від 05.03.2024 про повернення виконавчого документа у цій справі стягувачеві.

3.4. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України "Про виконавче провадження".

Зокрема, статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано повернення виконавчого документа стягувачу. Так, за змістом цієї норми виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

2. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

3. У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

3.5. Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку наведеним у скарзі стягувача доводам та запереченням на неї, урахувавши зазначені положення законодавства, суди попередніх інстанцій визнали неправомірним постановлення державним виконавцем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку). Як зазначили попередні судові інстанції, встановлені у цій справі обставини свідчать про фактичну втрату боржником транспортних засобів ще в 2014 році внаслідок окупації м. Горлівка Донецької обл., про що обізнаний державний виконавець, та загалом про відсутність у боржника майна, на яке можливо було би звернути стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, що не охоплюється пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", визначеної державним виконавцем як підстава для повернення виконавчого документа стягувачеві у цій справі.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

3.6. Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого судами; скаржник не навів належного обґрунтування помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", натомість його аргументи в цій частині фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень про часткове задоволення скарги стягувача на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця з виконання судового рішення у цій справі. Беручи до уваги викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування вказаних положень Закону України "Про виконавче провадження".

3.7. За результатами перегляду оскаржуваних постанови та ухвали у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду, які оскаржуються.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

4.3. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.4. Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального і матеріального права при прийнятті оскаржених у справі ухвали та постанови не знайшли підтвердження, підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.04.2024 у справі № 908/403/15-Г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак