Ухвала

від 04.03.2025 по справі 160/20544/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2025 року

м. Київ

справа №160/20544/23

адміністративне провадження № К/990/6549/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 3), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за жовтень, листопад, грудень 2022 та за весь період служби у 2023 році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за жовтень, листопад, грудень 2022 та за весь період служби у 2023 році;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати позивачу надбавки за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за весь період служби з лютого 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу надбавку за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за весь період несення військової служби починаючи з лютого 2022 року (в розмірі 849,89 грн на місяць);

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за період служби у 2023 році починаючи з березня 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період служби у 2023 році починаючи з березня 2023 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування окладу за військове звання за весь період служби в розмірі меншому ніж визначено чинним законодавством;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити різницю окладу за військове звання за весь період військової служби з розрахунку 669,56 грн. на місяць.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2024, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за періоди з 10.10.2022 по 17.07.2023, з 19.07.2023 по 15.08.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за періоди з 10.10.2022 по 17.07.2023, з 19.07.2023 по 15.08.2023, за виключенням виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць за періоди з 10.10.2022 по 17.07.2023, з 19.07.2023 по 15.08.2023, за виключенням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 27.02.2022 до 15.08.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України» за період з 27.02.2022 до 15.08.2023. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за період з 27.02.2022 до 31.07.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України за період з 01.08.2022 до 15.08.2023. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2023 до 15.08.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2023 до 15.08.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2023 до 15.08.2023. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 окладу за військове звання з врахуванням тарифного коефіцієнту 0,38 за період з 27.02.2022 до 15.08.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 оклад за військове звання з врахуванням тарифного коефіцієнту 0,38 за період з 27.02.2022 до 15.08.2023. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 оклад за військове звання з врахуванням тарифного коефіцієнту 0,38 за період з 27.02.2022 до 31.07.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 оклад за військове звання з врахуванням тарифного коефіцієнту 0,38 за період з 01.08.2022 до 15.08.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з цією касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою від 05.09.2023 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що оскаржує рішення суду апеляційної інстанції на підставі пункту підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України в частині помилкового віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності.

Водночас доводи скаржника про помилкове віднесення справи до категорії справ незначної складності не знаходять свого підтвердження, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо наявності підстав, передбачених у частині п`ятій статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною першою статті 334 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23.

Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального під час вирішення спору по суті касаційна скарга не містить.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів попередніх інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М.Соколов