Рішення

від 03.03.2025 по справі 524/11763/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/11763/24

Провадження №2/524/1659/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2025 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого суддіРибалки Ю.В., за участі секретаря судового засідання Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця-Буд ЛТД» про стягнення пені, моральної шкоди, внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ПП «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ», згідно з якою просить суд внести зміни в п. 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав №46 від 05.04.2021 укладений між сторонами, виклавши його в наступній редакції «Вартість майнових прав на об`єкт, станом на 30.03.2021 становить 782400,00 грн., у тому числі ПДВ, що нараховується згідно з діючим законодавством на дату виникнення податкового зобов`язання, що є її еквівалентом в іноземній валюті в розмірі 28231 доларів США по курсу НБУ на день укладення договору. Просить стягнути з ПП «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ» пеню у розмірі 750000 грн., інфляційні втрати у сумі 327824,63 грн., моральну шкоду в сумі 78 240 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 05.04.2021 між нею та відповідачем укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 (далі Договір).

Майнові права передаються покупцеві після введення будинку в експлуатацію. Для вказаних цілей він отримує відповідні документи для оформлення.

Плановий строк введення об`єкта в експлуатацію 30.09.2021 року.

Позивачка сплатила 100% вартості майнових прав згідно з Договором у сумі 782 400,00 грн.

Однак на цей час будинок не введений в експлуатацію, не підписано акт приймання-передачі майнових прав та не передано документи необхідні для оформлення права власності. Стан готовності об`єкта приблизно 50%. Будівельні роботи майже не проводяться, повідомлення інвесторів про перенесення строку введення будинку в експлуатацію не здійснювалось, попри те що вже минуло більше трьох років понад запланований строк закінчення будівництва об`єкта.

Обставини порушення відповідачем зобов`язань за договором виникли ще до введення воєнного стану, тому саме по собі виникнення надзвичайних обставин не є безумовним підтвердженням неможливості виконання зобов`язань за Договором.

Відповідач на претензії позивачки не відповідає, уникає зустрічей та відповіді на дзвінки, врегулювати спірні питання та привести договір у відповідність до наявних обставин відмовляється.

Укладаючи Договір позивачка розраховувала на те, що у жовтні 2021 року вона отримає квартиру майнові права на яку оплатила повністю, однак на час звернення до суду (жовтень 2024 року) цього не відбулося.

Згідно з умовами Договору вартість одного квадратного метра житла складає 12000 грн. і продавцем визначено грошовий еквівалент у іноземній валюті - 433 долари США за 1 кв. м, з розрахунку чого покупцем має сплачуватися недоплачена частина майнових прав. Отже на дату укладення Договору вартість придбаних майнових прав складала 782 400,00 грн., що в еквіваленті в іноземній валюті дорівнювало 28231 доларів США. Зберігаючи кошти у доларах США позивачка саме таку суму витратила для придбання майнових прав обмінявши валюту. Однак на цей час сплачені позивачкою 782 400,00 грн. в еквіваленті складають лише 19000 доларів США, що є значно меншою сумою, за яку неможливо придбати аналогічне житло чи майнові права на нього.

Тому позивачка вважає за необхідне привести у відповідність п. 3.1., 3.2 Договору щодо вартості майнових прав на квартиру, а саме внести до нього зміни та передбачити, що вартість майнових прав на квартиру, відповідно до п. 3.2 Договору станом на 30.03.2021 становить передбачені 782 400,00 грн., додавши що ця сума в еквіваленті в іноземній валюті складає 28 231 доларів США.

Також позивачка посилається на статтю 10 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає себе споживачем за укладеним договором купівлі-продажу майнових прав, тому просить стягнути з відповідача пеню у зв`язку із невиконанням зобов`язання, з урахуванням співмірності вимог з вартістю придбаного майна, курсом валют, строку прострочення, а також ураховуючи що неустойка значно перевищує вартість основного зобов`язання, позивачка вважає 750000 грн. обґрунтованою сумою пені, яку необхідно стягнути з відповідача.

Разом з тим, позивачка просить стягнути з відповідача інфляційні втрати від суми сплачених нею коштів за період прострочення зобов`язання - з 01.10.2021 до 01.08.2024, які складають 327824,63 грн. (782000,00 грн. х 141,921% (сукупний індекс інфляції за цей період).

Внаслідок довготривалого невиконання відповідачем зобов`язання за договором позивачка зазнала моральних страждань, так як витративши свої кошти не може більше трьох років отримати у власність житло. Інформації про строки здачі будинку в експлуатацію відповідач не надає. На претензії не реагує. Внаслідок цього у позивачки погіршилося здоров`я, вона постійно перебуває у стресовому стані, не спить ночами, відчуває душевні страждання від недобросовісної поведінки відповідача. Вважає, що відповідачем їй завдано моральну шкоду, яку оцінює у 10% від суми договору, а саме 78240 грн, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 18.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

06.11.2024 представником відповідача адвокатом Тарасенком М.В. поданий відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що умови вищенаведеного договору погоджені сторонами, які діяли за своїм внутрішнім волевиявленням. Підстави для внесення судом змін до договору та умов передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України позивачкою не доведені. Пропозиції укласти додаткову угоду до відповідача не надходили, умови таких змін сторонами не узгоджувалися. Претензії надіслані позивачкою не були нею підписані, а тому не можуть братися до уваги.

Також відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо пені, оскільки між сторонами виникли відносини, що випливають з договору купівлі-продажу, якою не передбачено таку відповідальність як і умовами договору.

Інші вимоги позивачки щодо стягнення інфляційних втрат відповідач вважає безпідставними, оскільки вона не скористалася своїм правом розірвати договір та повернути сплачені нею кошти.

12.11.2024 до суду надійшла відповідь на відзив згідно з якою позивачка заперечує доводи відповідача, вважає їх необґрунтованими і такими що не відповідають дійсності.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Пояснила, що купила майнові права на квартиру, їй пообіцяли, що до кінця 2021 року будинок здадуть в експлуатацію, але пройшло вже більше трьох років після цього і нічого не будується. Сплачені гроші знецінились, квартиру позивачка не отримала, перебуває у постійному стресі. Не зверталася до відповідача пз вимогою ро розірвання договору, бо згідно з його умовами мала б ще платити за це неустойку.

Представник відповідача Тарасенко М.В. у судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав наведених у відзиві. Пояснив, що позивачка не вчиняла дії, передбачені договором, не зверталася з вимогою повернення сплачених коштів, не зверталася з пропозицією внесення змін до договору, відповідні зміни сторонами не узгоджувалися. Позивачка обрала неналежний спосіб захисту свої прав та інтересів.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, з`ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст.20ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 05.04.2021 між ПП «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, загальною площею 65,2 кв.м на п`ятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що Покупець одержує майнові права Продавця на об?єкт, які належатимуть останньому на праві власності згідно з актом прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об?єкту та відповідних рішень виконкому.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що предметом договору є майнові права на об`єкт, які після набуття покупцем його у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування та розпорядження) на об?єкт після введення його в експлуатацію та оформлення покупцем відповідних правовстановлюючих документів.

За умови виконання своїх обов`язків за цим Договором Покупець одержує від Продавця документи необхідні для оформлення правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності Покупця на об`єкт.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що майнові права на об?єкт (квартиру) одержуються Покупцем від Продавця шляхом підписання акту приймання-передачі майнових прав, після чого майнові права переходять від Продавця Покупцю.

Майнові права на об`єкт являють собою права на будівництво та отримання у власність житлового приміщення визначених у п. 1.1 Договору. (п. 2.1 договору).

Орієнтовний строк введення об?єкта в експлуатацію - 30.09.2021 (п. 2.2 договору).

Згідно паспорту будівництва тривалість будівництва: 2019 - 2021 роки.

Відповідно до умов Договору (п. 2.3), об?єкт здається в наступному стані: зовнішні та внутрішні стіни, металопластикові вікна, штукатурка внутрішніх стін покращена, теплова та шумова ізоляція на плитах перекриття, захисні посилені вхідні сталеві двері з МДФ накладкою, газовий двухконтурний котел не менше 18 Вт, стояки холодного водопостачання, каналізації, газовий лічильник з підключенням, лічильники електроенергії, холодної води.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, станом на 30.03.2021 ціна продажу майнового права за один квадратний метр об`єкта становить 12000 грн., в тому числі ПДВ, та автоматично змінюється на неоплачену частку продажу майнових прав на об?єкт з розрахунку, в гривневому еквіваленті, 433 долари США, але не менше 12000 грн. за квадратний метр об?єкта по курсу НБУ на день оплати.

Вартість майнових прав на квартиру, відповідно до п. 3.2 Договору, станом на 30.03.2021 становить 782 400 грн., у тому числі ПДВ.

На виконання умов п. 3.4 Договору позивачкою повністю сплачено вартість майнових прав у сумі 782400 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.04.2021, 31.05.2021, 01.07.2021, 20.08.2021, квитанцією від 28.07.2021, довідкою ПП «Кременчукбудмонтаж» від 01.09.2021 № 01/09-1, та не заперечується відповідачем.

Згідно з п. 4.1 Договору даний договір набуває чинності після підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Продавець приймає на себе зобов`язання забезпечити дійсність проданих Покупцю майнових прав на об`єкт протягом строку дії цього договору шляхом забезпечення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію (п. 4.2 Договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань однією із сторін цей Договір може бути розірваний сторонами. Одностороння відмова від виконання цього Договору не допускається, за винятком випадків, передбачених цим Договором та чинним законодавством України (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи Покупця до підписання Акта приймання-передачі майнових прав на об`єкт Продавець повертає Покупцю суму здійснених ним платежів, зменшену на 10%.

Відповідно до п. 5.3.1, 5.3.2, 5.3.3 Продавець зобов?язаний своєчасно і у повному обсязі виконувати свої зобов?язання, здійснювати нагляд за будівництвом об?єкту та введенням його в експлуатацію, контролювати виконання договорів з генпідрядником та іншими підрядними організаціями, підписати з Покупцем акт приймання-передачі майнових прав після повного виконання Покупцем зобов`язань щодо сплати вартості придбаних майнових прав.

Сторонами у ході розгляду справи підтверджено, що на даний час будинок не введений в експлуатацію, акт приймання-передачі майнових прав не підписаний, документи необхідні для оформлення права власності не передані. Будь-яких листів про перенесення термінів здачі будинку в експлуатацію позивачці не направлено, в інший спосіб відповідну інформацію до її відома не доведено.

Відповідно до п.6.1 Договору сторони узгодили, що у випадках невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за даним договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні збитки, спричинені такими її винними діями (бездіяльністю).

Згідно з п. 7.1 Договору будь-які зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформленні як додаткові угоди до цього Договору у письмовому вигляді за належними підписами сторін, крім випадків визначених у даному Договорі. Такі додаткові угоди будуть невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, письмові звернення позивачки до відповідача щодо порушення вищезазначеного терміну здачі будинку в експлуатацію та передачі майнових прав, передбачених Договором, залишені без відповіді.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). З урахуванням змісту частини другої статті 509 та статті 11 ЦК України зобов?язання виникають, зокрема, з договорів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (згідно із частиною першою статті 526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини перша та третя статті 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина перша статті 550 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 ЦК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина друга статті 656 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частини перша та друга статті 875 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.

Оскільки вищенаведений Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру був укладений позивачкою з метою набуття у кінцевому результаті права власності на квартиру у багатоквартирному житловому будинку для власних потреб, суд приходить до висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка, посилаючись на порушення встановленого у Договорі купівлі-продажу майнових прав на орієнтовного строку здачі будинку в експлуатацію, просила застосувати до відповідача відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові від 25.03.2024 у справі № 759/9026/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Робота це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У зобов`язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов`язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов`язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її виконання.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Також відсутні підстави для поширення на правовідносини сторін дії Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

За змістом Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру відповідач зобов?язувався передати позивачці у власність майнове право на квартиру, а позивачка зобов?язувалася сплатити відповідачу ціну продажу майнового права згідно з умовами цього договору та прийняти майнове право. Договором передбачено порядок передачі визначеного у договорі купівлі-продажу майна.

Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже вищенаведений Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладений між сторонами спору, не є договором підряду чи договором про надання послуг.

Сторони погодилися саме з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку,не заявляли про недійсність умов зазначеного вище договору купівлі-продажу.

Таким чином, зміст Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру дозволяє дійти висновку про те, що між сторонами не виникло правовідносин з надання послуг або виконання робіт, предметом договору були майнові права на квартиру.

У постанові від 25.03.2024 у справі № 759/9026/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки про застосування норм права.

На правовідносини, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, стороною яких є фізична особа, метою якої є придбання житла для власних потреб, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 (провадження № 61-5139св21) Верховний Суд, змінюючи мотиви відмови суду апеляційної інстанції у задоволенні вимоги про стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, дійшов висновку, що положення зазначеної статті застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про внесення змін до Договору суд дійшов такого висновку.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (частина третя статті 213 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219- 09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11.

Відповідно доч.2ст.652ЦК Україниякщо сторонине досяглизгоди щодоприведення договоруу відповідністьз обставинами,які істотнозмінились,або щодойого розірвання,договір можебути розірваний,а зпідстав,встановлених частиноючетвертою цієїстатті,-змінений зарішенням судуна вимогузаінтересованої сторониза наявностіодночасно такихумов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2)зміна обставинзумовлена причинами,які заінтересованасторона немогла усунутипісля їхвиникнення привсій турботливостіта обачності,які віднеї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд ураховує, що сторони у п. 3.2 Договору погодили, що вартість майнових прав станом на 30.03.2021 становить 782 400,00 грн. у тому числі ПДВ.

Позивачка просить суд внести зміни в п. 3.2 Договору додавши до його змісту, що ця сума в еквіваленті в іноземній валюті складає 28 231 доларів США.

Однак підстав передбачених укладеним між сторонами договором чи встановлених законом для внесення відповідних змін до договору запропонованих позивачкою, судом не встановлено і позивачкою не доведено. Такі зміни призведуть до значного збільшення погодженої ціни договору сплаченої позивачкою, за відсутності передбачених для цього підстав. Посилання позивачки на п. 3.1 Договору згідно з яким станом на 30.03.2021 ціна продажу майнового права за один квадратний метр об`єкта становить 12000 грн., в тому числі ПДВ, та автоматично змінюється на неоплачену частку продажу майнових прав на об?єкт з розрахунку, в гривневому еквіваленті, 433 долари США, але не менше 12000 грн. за квадратний метр об?єкта по курсу НБУ на день оплати, як підставу для внесення відповідних змін в п. 3.2 Договору, суд відхиляє та звертає увагу на те, що наведені умови стосуються вартості несплачених майнових прав.

Тому у задоволенні вимоги про внесення змін до Договору необхідно відмовити.

Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи наведене, вимогу позивачки про стягнення трьох процентів річних, інфляційних втрат згідно зі ст. 625 ЦК України суд вважає безпідставною, оскільки наведена стаття передбачає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання.

Із обставин заявленого позову вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли із договору купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким відповідач має передати позивачці майнові права на квартиру, а тому вищенаведена норма не застосовується до таких правовідносин.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд приходить до такого.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (Постанова ВП ВС від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (Постанова КЦС ВС від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (Постанова ОП КЦС ВС від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Внаслідок довготривалого невиконання відповідачем зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру позивачка зазнала моральних страждань, так як витративши свої заощадження не може більше трьох років понад передбачений Договором строк отримати у власність квартиру та проживати у ній. Внаслідок цього не має свого житла на яке розраховувала. При цьому відповідач не повідомляє позивачку про якісь конкретні строки здачі будинку в експлуатацію, що призводить до стану невизначеності. На претензії відповідач не реагує. Внаслідок цього у позивачки погіршився стан здоров`я, вона постійно перебуває у стресі, не спить ночами, відчуває душевні страждання від недобросовісної поведінки відповідача та неможливості отримати у власність житло.

Таким чином суд вважає, що позивачка довела завдання їй моральної шкоди внаслідок не виконання відповідачем упродовж тривалого часу своїх зобов`язань та причинний зв`язок між його протиправною поведінкою та її результатом - моральною шкодою.

Водночас відповідачем у ході розгляду справи не доведено жодними належними та допустимими доказами відсутність протиправності поведінки та вини.

З огляду на вищенаведене, суд визначаючи розмір відшкодування, ураховуючи глибину душевних страждань позивачки, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

Ураховуючи вищенаведене позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Тому судові витрати судовий збір за позовні вимоги про внесення змін до договору, стягнення пені, інфляційних втрат необхідно віднести на рахунок держави.

За позовну вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки сплачений нею судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 232,34 грн. (1212 грн. х 19,17%).

Керуючись ст.2,4,5,10,11,12,13, 76-81, 89, 133, 141, 229, 256-257, 259, 263-265, 267, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця-Буд ЛТД» про стягнення пені, моральної шкоди, внесення змін до договору задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ» (код ЄДРПОУ 34958039, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Героїв Маріуполя, буд. 47, кв. 21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 15000 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «КРЕМЕНЧУКБУДМОНТАЖ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 232,34 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 03.03.2025.

Суддя Ю. В. Рибалка