Постанова

від 11.02.2025 по справі 910/9476/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. Справа№ 910/9476/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 11.02.2025,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 (повне рішення складене 18.11.2024)

у справі №910/9476/24 (суддя Джарти В. В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»

про стягнення заборгованості 1 206 905 694,67 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі, позивач або ПрАТ «НЕК «Укренерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (далі, відповідач або ТОВ «Київські енергетичні послуги») про стягнення 1 206 905 694,67 грн, з яких 1 157 925 068,36 грн основної заборгованості за надані послуги, 36 041 674,49 грн інфляційних втрат, 12 938 951,82 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 та ідентифікатором №0205-02024-ПП в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9476/24 провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про стягнення заборгованості 1 206 905 694,67 грн закрито в частині вимоги про стягнення 379 381 215,07 грн основного боргу.

Позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 590 425 302,80 грн основного боргу, 36 041 674,49 грн інфляційних втрат, 12 938 951,82 грн три проценти річних та 449 176,70 грн судового збору.

У частині стягнення 188 118 550,49 грн основного боргу та 132 151,53 грн судового збору відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у період з січня по червень 2024 року надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії згідно Договору, які відповідач станом на дату подання позову не оплатив позивачу у повному обсязі.

Відповідачем до суду були подані докази на підтвердження сплати коштів за надані позивачем згідно Договору послуги, з яких судом установлено, що грошові кошти у розмірі 188 118 550,49 грн були сплачені відповідачем до відкриття провадження у справі (05.08.2024), а тому відсутні підстави для їх стягнення в судовому порядку й позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 188 118 550,49 грн не підлягає задоволенню. Водночас кошти, які покривають заявлений борг у сумі 379 381 215,07 грн були сплачені після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, а тому провадження у цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду станом на дату розгляду даної справи основний борг відповідача за Договором за спірний період є таким, що не погашений у розмірі 590 425 302,80 грн, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд, перевіривши їх розрахунок, дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині стягнення з Товариства 12 938 951,82 грн трьох процентів річних та 36 041 674,49 грн інфляційних втрат, розраховані за період 15.03.2024-11.07.2024, задовольнив у повному обсязі.

Суд відхилив заперечення відповідача про відсутність підстав для стягнення вказаних компенсаційних платежів через їх передчасність, оскільки підстав відтермінування строків оплати отриманих послуг через настання форс-мажорних обставин судом встановлено не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 06.12.2024 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням матеріальних та процесуальних норм, з неповним дослідженням обставин справи, що призвело до необґрунтованого та невірного висновку суду.

Відповідач наголошує на тому, що позивачем не надані до позову належні та допустимі докази, які містять інформацію про визначення планового обсягу наданої послуги з дотриманням вимог Розділу XI Кодексу системи передачі у розрізі кожного календарного дня розрахункового періоду.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача про застосування до спірних правовідносин положень пункту 11.1. Договору та не взяв до уваги факт настання форс-мажорних обставин та, відповідно, відкладення терміну виконання зобов`язань.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., що оприлюднений на офіційному веб-сайті ТПП України, сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-0754 від 15.02.2023 про форс-мажорні обставини, листом №25/4/7/5/7650 від 03.03.2022, яким відповідач на виконання пункту 11.1. Договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.

Також на виконання зобов`язань відповідачем за Договором внаслідок форс-мажорних обставин вплинули прийняті ряд нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, які іншим чином врегульовують правовідносини на ринку електричної енергії, ніж вони були до повномасштабної збройної агресії.

Військовий стан на теперішній час триває. Отже, подання позову про стягнення заборгованості за Договором за період з 24.02.2022 є передчасним, оскільки строк виконання зобов`язань за Договором, які виникли після 24.02.2022, ще не настав, відповідно і відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами Договору після 24.02.2022.

Щодо заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, то відповідач зазначив, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» у січні 2024 року зроблено розрахунок за період менше 15 днів, а також застосовано некоректне значення індексу інфляції у січні-квітні 2024 року, що призвело до завищеної суми, однак суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача у цій частині.

Відповідачем було надано контррозрахунок, здійснений Товариством з урахуванням норм чинного законодавства України, на випадок, якщо суд визнає необґрунтованим застосування положень пункту 11.1. Договору до спірних правовідносин у частині відкладення строку виконання зобов`язань на строк дії форс-мажорних обставин, однак судом першої інстанції цей факт при перевірці розрахунку позивача не був врахований.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

06.01.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач наголошує на тому, що відповідач безпідставно і неаргументовано заперечує проти обсягу наданих послуг за січень-червень 2024 року (водночас не наводячи власних даних про такі обсяги). Відповідач отримав від позивача рахунки на поетапну оплату планової вартості послуги із зазначенням планового обсягу, визначеного на підставі даних щодо обсягів відбору електричної енергії відповідними споживачами (яким постачає електроенергію відповідач), з дотриманням пунктів 5.1., 6.1. Договору і положень розділу XІ Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309. Копії рахунків з доказами отримання додані до позову. Отримавши рахунки, відповідач не заявляв про жодну аргументовану незгоду з ними та/або вказаними в них обсягами, які відомі відповідачу як учаснику ринку, що має доступ, у тому числі, до відповідного програмно-інформаційного комплексу (системи управління ринком) та до даних про обсяги електричної енергії, які відповідач поставив своїм споживачам (передачу (транспортування) якої забезпечив позивач).

Додатково обґрунтованість відповідних даних підтвердив і сам відповідач, який підписав усі акти приймання-передачі послуг - за кожен розрахунковий місяць з січня по червень 2024 року.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1., на який посилається відповідач, не є належним доказом існування форс-мажорних обставин і не доводить неможливість виконання відповідачем Договору (як і сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 15.02.2023 №3200-23-0754, який стосується виконання іншого договору від 01.01.2019 №0205-02024).

Відповідачем не надано належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, тим більше, що відсутність коштів в силу норм статті 617 Цивільного кодексу України не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо незгоди відповідача з нарахуванням інфляційних втрат, то у наведеному відповідачем прикладі інфляційні втрати обґрунтовано нараховані позивачем за прострочення оплати послуги, яка не була оплачена - спершу за рахунками на попередню оплату, а потім вартість цих же послуг залишалась неоплаченою і після направлення відповідачу акта приймання-передачі послуги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9476/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9476/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

19.12.2024 матеріали справи №910/9476/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9476/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 21.01.2025.

У судове засідання, призначене на 21.01.2025, з`явилися представники Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».

Суд у судовому засіданні 21.01.2025 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9476/24 оголошено перерву до 11.02.2025.

У судовому засіданні 11.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 11.02.2025, з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство». Засновником і єдиним акціонером НЕК «Укренерго» є держава в особі Міністерства енергетики України (пункт 6.1. Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 №218).

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі (ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1, статті 31, 33, пункт 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»; постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.07.2014 № 1012 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго», від 17.12.2021 № 2624 «Про видачу ліцензії з передачі електричної енергії НЕК «Укренерго»; пункт 2.1, 2.2 Статуту НЕК «Укренерго», затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 21.09.2021 № 218).

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.

Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), правовий статус якої визначений у статті 1, 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Кодекс системи передачі затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018, зі змінами (далі - Кодекс СП).

Згідно з абзацом 14 пункту 5.3. Кодексу СП між Оператором системи передачі (далі - ОСП) та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (пункт 5.5 Кодексу СП).

Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023 №549 було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в пункті 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.

Відповідач подав Компанії заяву-приєднання від 14.11.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.

Листом від 15.11.2023 №01/61595 позивач підтвердив приєднання відповідача до умов Договору з 01.01.2024, таким чином між Компанією та Товариством укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором №0205-02024-ПП (далі - Договір).

Пунктами 1.1., 1.2. Договору визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з передачі електричної енергії.

Згідно з пунктом 15.1., 15.2. Договору цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов`язані з наданням послуги. Договір зі змінами оприлюднюється на сайті ОСП.

Так, наказом НЕК «Укренерго» (ОСП) від 07.06.2024 №343 внесені зміни до Договору про надання послуг з передачі електричної енергії (затверджено умови договору в новій редакції). На офіційному веб-сайті ОСП доступні попередня редакція (що діяла у спірний період) та чинні умови договору (з 07.06.2024) за посиланням https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/#1696341713148-16b0f4f3-d1df .

Згідно з пунктом 2.1. Договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а Користувач (відповідач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги.

Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг послуги у розрахунковому період визначається відповідно до розділу ХІ КСП.

Відповідно до пункту 6.2. Договору Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Надалі згідно з пунктом 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається Адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості Послуг Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

За змістом пункту 6.5. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОС за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОС (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення в обґрунтування розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється у терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування.

Відповідно до пункту 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Згідно з пунктом 14.1. Договору він набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, в якому акцептована заява-приєднання.

Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні-червні 2024 року ОСП (позивач) надавав Користувачу (відповідачу) послуги і надсилав відповідні рахунки, зокрема, для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги за січень-червень 2024 року та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за січень-березень 2024 року.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надані суду відповідні рахунки-фактури, акти приймання-передачі послуги та акти коригування, а саме:

- рахунок-фактура №ПР-0005672/0205-02024-ПП від 15.01.2024 на суму 138 891 229,54 грн (плановий обсяг 218 973,251 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0006139/0205-02024-ПП від 25.01.2024 на суму 153 548 795,10 грн (плановий обсяг 242 082,088 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0006621/0205-02024-ПП від 05.02.2024 на суму 160 081 097,64 грн (плановий обсяг 252 380,791 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0007573/0205-02024-ПП від 09.02.2024 на суму 452 521 122,28 грн (фактичний обсяг 713 436,130 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт приймання-передачі послуги №ПРА-0001735 від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 452 521 122,28 грн (фактичний обсяг 713 436,130 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт коригування №ПРА_К-0004056 від 30.05.2024 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0001735 від 31.01.2024 на суму 463 602 079,62 грн (фактичний обсяг 730 906,155 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год);

- рахунок-фактура №ПР-0008104/0205-02024-ПП від 15.02.2024 на суму 130 765 341,73 грн (плановий обсяг 206 162,132 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0008621/0205-02024-ПП від 25.02.2024 на суму 128 774 843,10 грн (плановий обсяг 203 023,950 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0009114/0205-02024-ПП від 05.03.2024 на суму 110 744 502,80 грн (плановий обсяг 174 597,661 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0009613/0205-02024-ПП від 08.03.2024 на суму 822 805 757,28 грн (фактичний обсяг 583 783,660 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт приймання-передачі послуги №ПРА-0002251 від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 370 284 635,00 грн (фактичний обсяг 583 783,660 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт коригування №ПРА_К-0004716 від 13.06.2024 до акту приймання-передачі послуги №ПРА-0002251 від 29.02.2024 на суму 385 744 179,11 грн (фактичний обсяг 608 156,881 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год);

- рахунок-фактура №ПР-0010119/0205-02024-ПП від 15.03.2024 на суму 111 804 172,55 грн (плановий обсяг 176 268,316 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0010600/0205-02024-ПП від 25.03.2024 на суму 115 941 586,78 грн (плановий обсяг 182 791,284 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0011081/0205-02024-ПП від 05.04.2024 на суму 112 411 859,11 грн (плановий обсяг 177 226,383 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0011568/0205-02024-ПП від 09.04.2024 на суму 1 043 701 277,06 грн (фактичний обсяг 536 285,793 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт приймання-передачі послуги №ПРА-0002807 від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 340 157 497,93 грн (фактичний обсяг 536 285,793 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт коригування № ПРА_К-0005444 від 25.06.2024 до акту приймання-передачі послуги № ПРА-0002807 від 31.03.2024 на суму 350 969 699,62 грн (фактичний обсяг 553 332,103 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год);

- рахунок-фактура №ПР-0012065/0205-02024-ПП від 15.04.2024 на суму 88 877 933,60 грн (плановий обсяг 140 123,247 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0012545/0205-02024-ПП від 25.04.2024 на суму 88 488 492,74 грн (плановий обсяг 139 509,262 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0013026/0205-02024-ПП від 06.05.2024 на суму 95 644 718,24 грн (плановий обсяг 150 791,630 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0013510/0205-02024-ПП від 09.05.2024 на суму 1 021 531 435,03 грн (фактичний обсяг 430 424,249 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт приймання-передачі послуги №ПРА-0003327 від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 273 011 214,35 грн (фактичний обсяг 430 424,249 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год);

- рахунок-фактура №ПР-0014000/0205-02024-ПП від 15.05.2024 на суму 78 882 668,14 грн (плановий обсяг 124 364,903 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0014473/0205-02024-ПП від 25.05.2024 на суму 78 035 005,28 грн (плановий обсяг 123 028,494 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0014949/0205-02024-ПП від 05.06.2024 на суму 85 334 150,83 грн (плановий обсяг 134 536,187 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0015437/0205-02024-ПП від 10.06.2024 на суму 1 028 465 384,72 грн (фактичний обсяг 381 929,849 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт приймання-передачі послуги №ПРА-0003841 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 242 251 992,35 грн (фактичний обсяг 381 929,849 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год);

- рахунок-фактура №ПР-0015933/0205-02024-ПП від 15.06.2024 на суму 66 860 449,20 грн (плановий обсяг 105 410,903 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0016405/0205-02024-ПП від 25.06.2024 на суму 70 602 913,81 грн (плановий обсяг 111 311,201 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0016881/0205-02024-ПП від 05.07.2024 на суму 64 267 653,50 грн (плановий обсяг 101 323,151 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), рахунок-фактура №ПР-0017365/0205-02024-ПП від 11.07.2024 на суму 1 175 434 840,35 грн (фактичний обсяг 317 147,755 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год), акт приймання-передачі послуги №ПРА-0004362 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 201 161 746,63 грн (фактичний обсяг 317 147,755 Мвт/год за тарифом 528,57 грн за Мвт/год).

Також до матеріалів справи долучені докази виставлення відповідачу рахунків за послуги з передачі електричної енергії за відповідні періоди й отримання Товариством вказаних вище рахунків через автоматизовану систему документообігу Компанії АСКОД, а саме відповідні знімки екрану (скріншоти).

ПрАТ «НЕК «Укренерго» упродовж січня 2024 року - червня 2024 року надало Товариству послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі послуги та актами коригування до актів приймання - передачі послуг.

Однак, усупереч умов укладеного Договору до звернення Компанії з цим позовом до суду Товариство зазначені рахунки оплатило лише частково.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов законодавства та укладеного між сторонами Договору не оплатив своєчасно вартість послуг, наданих у січні-червні 2024 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 157 925 068,36 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 938 951,82 грн 3% річних та 36 041 674,49 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що внаслідок настання форс-мажорних обставин у силу пункту 11.1. Договору термін виконання зобов`язань за цим договором відкладено на строк дії таких обставин. Загальновідомою є та обставина, що військовий стан на теперішній час досі триває. Отже, за твердженнями Товариства подання позову про стягнення заборгованості за Договором на даний час є передчасним, оскільки строк виконання зобов`язань за договором, які виникли після 24.02.2022, ще не настав, відповідно і відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами договору після 24.02.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього 590 425 302,80 грн основного боргу, 36 041 674,49 грн інфляційних втрат та 12 938 951,82 грн 3% річних, а тому, враховуючи межі перегляду справи, встановлені статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається судом лише в цій частині.

У частині закриття провадження у справі на суму основного боргу 379 381 215,07 грн та у частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 188 118 550,49 грн рішення суду сторонами не оскаржується.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Так, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач зазначає, що судом не враховано тієї обставини, що позивачем не надані до позову належні та допустимі докази, які містять інформацію про визначення планового обсягу наданої послуги з дотриманням вимог Розділу XI Кодексу системи передачі у розрізі кожного календарного дня розрахункового періоду, а тому розміри планових обсягів наданої послуги недоведені.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача помилковими з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правою природою укладений Договір є договором про надання послуг.

Так, відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 6.2. Договору Користувач (відповідач) здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Надалі згідно з пунктом 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав від позивача рахунки на поетапну оплату планової вартості послуги із зазначенням планового обсягу, визначеного згідно з умовами пункту 5.1. Договору.

Відповідач, отримавши рахунки, не заявляв про незгоду з ними та/або вказаними в них обсягами, які відомі відповідачу як учаснику ринку, що має доступ, у тому числі, до відповідного програмно-інформаційного комплексу (системи управління ринком) та до даних про обсяги електричної енергії, які відповідач поставив своїм споживачам (передачу (транспортування) якої забезпечив позивач)).

Відповідно до абз. 49 пункту 1.1.2. глави 1.1. розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків.

Згідно з пунктами 1.11.1.-1.11.6. Правил ринку:

за допомогою системи управління ринком (СУР) здійснюється управління всіма процесами, зокрема, проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії;

система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів);

обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних;

ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил;

учасники ринку мають право на доступ до інформації, що міститься в системі управління ринком, та стосується їх безпосередньо.

Як зазначалось у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідач як учасник ринку володіє відповідними даними і має доступ до системи управління ринком (програмний комплекс Market Management System, MMS), інформація про роботу якої є публічно доступною на офіційному вебсайті позивача за адресою https://ua.energy/novyj-rynoke-

e/market-management-system/.

Отже, як вірно наголошує позивач, відповідачу безумовно були відомі обсяги відбору електричної енергії відповідними споживачами.

Крім того, враховуючи заперечення відповідача, до відповіді на відзив на позовну заяву була додана інформація з системи управління ринком (MMS) про обсяги відбору електричної енергії споживачами відповідача у розрізі кожного календарного дня по відповідним точкам комерційного обліку відповідача (пп. 77 п. 1.2.1 гл. 1.2. розділ І Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311) (том 1, а.с. 139-151).

Вказана інформація додатково засвідчує, що позивач направив відповідачу обґрунтовані рахунки на попередню оплату. У кожному такому рахунку враховані обсяги електричної енергії, отримані споживачами відповідача за декаду, що минула.

При цьому рахунки на поетапну оплату виставлялись відповідачу подекадно (на підставі сумарних даних за кожну декаду розрахункового місяця), як і передбачено пунктом 6.2. Договору.

Обґрунтованість відповідних даних надалі підтвердив і сам відповідач, який підписав усі акти приймання-передачі послуг - за кожен розрахунковий місяць з січня по червень 2024 року.

Натомість відповідач, усупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України щодо змагальності судового процесу в апеляційній скарзі не вказує і не доводить жодних інших обсягів послуг, зазначення яких у рахунках він сам вважав би обґрунтованим.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності планових обсягів наданої послуги у спірному періоді.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» упродовж січня 2024 року - червня 2024 року надало Товариству послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі послуги та актами коригування до актів приймання - передачі послуг.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи зі змісту пунктів 6.1., 6.2., 6.4. Договору, строк оплати вартості наданих послуг за спірним Договором у період січень-червень 2024 року на підставі виставлених рахунків, актів приймання-передачі послуг та актів коригування для відповідача є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір заборгованості Товариства за спірним договором станом на день звернення з цим позовом до суду (31.07.2024) становив 969 806 517,87 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідач також здійснив платежі на суму 379 381 215,07 грн.

Отже, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення основна заборгованість за Договором у спірному періоді становила 590 425 302,80 грн й факт її наявності відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 938 951,82 грн 3% річних та 36 041 674,49 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 15.03.2024 по 11.07.2024.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про арифметичну правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат й задовольнив позовні вимоги у цій частині в повному обсязі.

Скаржник, у свою чергу, наголошує, що суд безпідставно не врахував його доводи з приводу того, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» у січні 2024 року зроблено розрахунок інфляційних втрат за період менше 15 днів, а також застосував некоректне значення індексу інфляції у січні-квітні 2024 року, що призвело до завищеної суми стягнення.

У контексті правильності обрахунку суми інфляційних втрат, суд зазначає, що на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Згідно усталеної судової практики, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Виходячи з умов пунктів 6.1., 6.2., 6.4. Договору, який укладений сторонами, при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно.

Користувач зобов`язаний здійснити поетапну оплату планового обсягу протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21.

Отже, як поетапна оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (поетапна оплата планової вартості послуги, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.

Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.

Оскільки Договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як поетапна оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з поетапної оплати планового обсягу, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, у розрахунку щодо послуг за січень 2024 року (том 1, а.с. 90) у рядку 4 позивач правомірно застосував сукупний індекс інфляції 100,8% (що враховує індекс за лютий 100,3% і за березень 100,5%), оскільки борг у загальній сумі 452 521 122,28 грн по оплаті планового обсягу (138 891 229,54 грн + 153 548 795,10 грн + 160 081 097,64 грн) існував ще з 09 лютого 2024 року (враховуючи несплату рахунків-фактур №ПР-0005672/0205-02024-ПП від 15.01.2024, №ПР-0006139/0205-02024-ПП від 25.01.2024, №ПР-0006621/0205-02024-ПП від 05.02.2024). Цей борг продовжив існувати і після 15.02.2024 та у березні (до 24.03.2024), адже після направлення акта приймання-передачі послуги за січень 2024 року ті ж послуги (на ту ж суму), надані у січні 2024 року, залишались неоплаченими.

Отже, прострочення щодо сплати 452 521 122,28 грн у лютому 2024 року тривало 21 день (з 09 до 29 лютого), що складає більше півмісяця, у березні 2024 року тривало 24 дні (з 01 до 24 березня), що також складає більше півмісяця.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у січні 2024 року здійснено нарахування інфляційних втрат за період менше 15 днів, а також застосовано некоректне значення індексу інфляції є помилковими.

Аналогічний підхід був застосований позивачем і при розрахунку інфляційних втрат за інші періоди, а отже є правильним.

Стосовно контррозрахунку відповідача, який він зробив із урахуванням положень статей 252, 254 Цивільного кодексу України (переносячи, у випадках, коли кінцевий строк оплати припадав на вихідний день, кінцеві строки поетапної оплати та оплати по актам на перший за ними робочий день) суд зазначає, що умови пунктів 6.2., 6.4. Договору встановлюють, що розрахунки здійснюються до конкретного числа кожного розрахункового місяця, тобто визначають термін оплати, який у даному випадку у розумінні статті 254 Цивільного кодексу України не переноситься.

Отже, матеріалами справи підтверджується правильність здійсненого позивачем обрахунку нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України за спірний період.

Щодо посилань скаржника на настання у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин, які відтерміновують строк оплати наданих позивачем послуг та свідчать про безпідставність здійснених нарахувань по статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.05.2025.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини (військову агресію проти України), повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

За змістом пункту 11.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин. Неповідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов`язань позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 11.2. Договору доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України.

Відповідачем на підтвердження дії форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах надано до матеріалів справи сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 15.02.2023 №3200-23-0754 (том 1, а.с. 123-124).

Однак, даний документ не є належним доказом існування форс-мажорних обставин і не доводить неможливість виконання зобов`язань за Договором, оскільки сертифікат виданий щодо виконання іншого договору (від 01.01.2019 №0205-02024), стосується періоду 24.02.2022-15.02.2023, у той час як спірний Договір у межах цієї справи акцептований 01.01.2024. Крім того, Товариство не повідомляло позивача про виникнення форс-мажорних обставин і неможливість виконання договору, що унеможливлює посилання відповідача на можливість застосування приписів пункту 11.1. Договору.

Посилання відповідача на прийняття ряду нормативно-правових актів в енергетичній галузі України, які іншим чином врегульовують правовідносини на ринку електричної енергії, ніж вони були до повномасштабної збройної агресії, й відсутність через це у відповідача можливості компенсувати собі втрати, що викликані несвоєчасним здійсненням оплати споживачами електричної енергії, не є форс-мажорними обставинами у розумінні положень Цивільного та Господарського кодексів України, які могли б бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Більш того, згідно статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем саме за Договором, як і не надано доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України, тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та правильність рішення суду першої інстанції в даній справі, яким до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 590 425 302,80 грн основного боргу, 36 041 674,49 грн інфляційних втрат та 12 938 951,82 грн трьох процентів річних.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі в оскаржуваній частині обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9476/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/9476/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги».

Матеріали справи №910/9476/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2025.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко