Постанова

від 04.03.2025 по справі 904/940/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 м. Дніпро Справа № 904/940/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/940/24 (суддя Назаренко Н.Г.), повний текст рішення складено 15.08.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максейф», м. Дніпро

до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Страхова компанія «Вусо», м. Київ

про відшкодування майнової шкоди в розмірі 87695,32 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

04.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Максейф» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування майнової шкоди у сумі 89195,32 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхова компанія відповідно до умов страхування відшкодовує лише матеріальний збиток (за мінусом франшизи), завданий позивачу внаслідок ДТП за вини працівника відповідача, тому решту суми повинен сплачувати відповідач.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 по даній справі позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максейф» майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 87695,32 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» оскаржують його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду, оскільки вважають це рішення незаконним, таким, що порушує норми матеріального і процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі наведених доводів обох апеляційних скарг ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» висловлюють спільну позицію щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, просять скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 по справі № 904/940/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові на підставі недоведеності розміру шкоди з огляду на наступне:

- суд при прийнятті рішення у даній справі неправомірно спирався на неналежні докази, зокрема на Акт огляду транспортного засобу та ремонтну калькуляцію, надані Страховою компанією «Вусо», що не відповідають вимогам законодавства та не є належними для визначення розміру завданої шкоди;

- суд не звернув увагу на той факт, що Акт огляду транспортного засобу не підписаний працівником страхової компанії, що ставить під сумнів його достовірність, а також підписаний лише довіреною особою позивача, що порушує об`єктивність оцінки пошкоджень.

Ремонтна калькуляція не містить підписів осіб, які її складали, і не надає методику оцінки вартості робіт та матеріалів, що викликає сумнів у її достовірності.

Відсутність запрошення представників відповідача та третьої особи на огляд транспортного засобу позбавило їх можливості висловити заперечення або зауваження щодо стану транспортного засобу (далі - ТЗ.)

- згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка шкоди повинна бути проведена професійним оцінювачем, а не працівником страхової компанії. Однак, цього не було зроблено.

Пояснення страхової компанії не можуть бути використані як належні докази відповідно до ст. 73 ГПК України, оскільки вони не підтверджують факту заподіяння шкоди.

З огляду на вищезазначене, скаржники вважають рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим без належної оцінки доказів, що не відповідають вимогам законодавства, зокрема актів огляду та калькуляцій, які не можуть бути використані для підтвердження розміру шкоди. Також суд не врахував, що для обґрунтованого визначення розміру шкоди мав би бути наданий звіт професійного оцінювача.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ПрАТ «СК «Вусо» та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 210290844.

Згідно умов даного договору, страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю складає 320000,00 грн; за шкоду заподіяну майну 160000,00 грн; франшиза 0 грн.

Місцевим господарським судом також встановлено, шо 07.10.2022 о 08:30 годині, ОСОБА_1 , будучи водієм АТ КБ «ПриватБанк», керуючи автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_2 , рухався в районі буд. № 20 по вул. Селянський узвіз в м. Дніпрі, де своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить на праві власності ТОВ «Максейф», під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого автомобіль «Тойота» продовжив некерований рух вперед та зіткнувся з автомобілем «Рено», державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/8486/22 (провадження № 3/201/3753/2022) від 01.12.2022 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн.

13.10.2022 ТОВ «Максейф» звернулося до ПрАТ «СК «Вусо» з письмовою заявою про страховий випадок і підготовку документів про виплату страхового відшкодування.

Представником ПрАТ «СК «Вусо» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу марки Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_3 , за наслідками якого було складено Акт огляду колісного транспортного засобу від 13.10.2022 (а. с. 138 т 1) та ремонтну калькуляцію № 2258890 від 20.10.2022, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Toyota RAV4 державний номерний знак НОМЕР_3 без ПДВ складає 249195,32 грн з урахуванням ПДВ (а. с. 139-140 т 1).

Враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки Toyota RAV4 державний номерний знак НОМЕР_3 перевищує страхову за полісом ПрАТ «СК «Вусо» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в межах ліміту передбаченого полісом в розмірі 160000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.11.202 № 35816.

Оскільки страхова компанія відповідно до умов страхування відшкодовує лише матеріальний збиток (за мінусом франшизи), позивач стверджує, що решту суми повинен сплачувати відповідач.

Отже, ПрАТ «СК «Вусо» повинна сплатити страхове відшкодування у розмірі матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням належного йому автомобіля, за вирахуванням франшизи (1500,00 грн), а саме у сумі 158500,00 грн, а відповідач суму відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача у сумі 87695,32 грн (249195,32 - 160000,00 1500,00 = 87695,32).

Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу в підтвердження суми завданих збитків, а також, що ці збитки завдані у внаслідок ДТП, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вищевказане і є причиною виникнення спору по даній справі та звернення позивача до суду.

4. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Також нею передбачено що збитками, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначалося вище, між ПрАТ «СК «Вусо» та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір страхування, відповідно до якого страховик зобов`язаний відшкодувати шкоду за пошкодження майна в межах ліміту відповідальності, який складає 160000,00 грн. В результаті ДТП, що сталася 07.10.2022, ТОВ «Максейф» звернулося до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу марки Toyota RAV4.

За результатами огляду, вартість ремонту автомобіля склала 249195,32 грн. Оскільки сума перевищує ліміт страхового покриття, ПрАТ «СК «Вусо» виплатило відшкодування на суму 160000 грн.

Таким чином, ПрАТ «СК «Вусо» виконало свій обов`язок по сплаті страхового відшкодування на користь потерпілої особи у повному обсязі.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки сформульоване у ч. 2 ст. 1187 ЦК України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених ст. 1166 ЦК України, особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положеннями ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Місцевий господарський суд у своєму рішення вказує на не спростування відповідачем факту ДТП, за участю його працівника водія ОСОБА_1 , що сталася 07.02.2022, внаслідок якої транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень.

Як зазначалося вище та встановлено судом першої інстанції, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.12.2022 по справі № 201/8486/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, обвинувальний вирок або постанова суду, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду лише щодо питань, чи мали місце зазначені дії і чи вчинені вони цією особою. Таким чином, суд не має права повторно визнавати вину ОСОБА_1 , оскільки вона вже встановлена судом в іншій справі. Суд може розглядати лише питання розміру відшкодування, а наявність вини ОСОБА_1 у ДТП є безсумнівною і не підлягає доказуванню.

Доводи апеляційних скарг щодо неналежних доказів у справі (Акту огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції), колегія суддів ЦАГС відхиляє, оскільки Акт огляду транспортного засобу та ремонтна калькуляція, надані СК «Вусо», є належними доказами, оскільки вони відповідно до умов договору страхування були складені страховою компанією після огляду транспортного засобу. Відповідно до чинного законодавства, ці документи мають юридичну силу, якщо не спростовані іншими доказами. Місцевий господарський суд не мав підстав для відхилення цих доказів, адже вони були складені відповідно до процедури, встановленої законодавством.

Перелік деталей, які підлягали заміні, визначений у ремонтній калькуляції № 2258890 від 20.10.2022, складеній за допомогою програми «Audatex» згідно вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, а тому зазначена ремонтна калькуляція є належним підтвердженням кількості та вартості необхідних для ремонту матеріалів.

Щодо відсутності підпису працівника страхової компанії на Акті огляду та підпису лише довіреної особи позивача, колегія суддів враховує, що підпис довіреної особи позивача не порушує об`єктивності оцінки пошкоджень. Згідно з чинним законодавством, страхова компанія має право складати акт огляду транспортного засобу, і підпис уповноваженою особою є достатнім для підтвердження його достовірності. Відсутність підпису працівника страхової компанії на Акті огляду не є підставою для відхилення доказів, оскільки законодавство не передбачає такої вимоги для складання цього документа.

Відсутність представників відповідача чи третьої особи на огляді транспортного засобу не вплинула на достовірність висновків, викладених в акті огляду та ремонтній калькуляції. Відповідач мав можливість спростувати цей акт на підставі інших доказів, але не скористався цією можливістю. Тому, відсутність їх участі при огляді ТЗ не є підставою для перегляду доказів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з аргументами щодо необхідності залучення професійного оцінювача для визначення шкоди, оскільки страхова компанія є юридичною особою, яка має право на здійснення страхових операцій, включаючи оцінку шкоди, завданої транспортним засобам в результаті ДТП. Згідно з вимогами законодавства, страховик має право проводити оцінку шкоди на підставі власних актів огляду та калькуляцій, що в даному випадку було виконано.

Отже, страхова компанія, що є учасником даного процесу, мала відповідну кваліфікацію для складання актів огляду і ремонтних калькуляцій, тому немає необхідності залучати окремого професійного оцінювача. Скаржником не спростовано вказаних обставин жодним доказом, а саме лише посилання на не чинність доказів оцінки збитків не є переконливим для суду.

Доводи апелянтів щодо неправомірного використання в процесі вирішення спору по даній справі, пояснень страхової компанії як доказів у справі, колегія суддів також відхиляє, адже страхова компанія є стороною у цьому процесі та має право надавати свої висновки і оцінки в межах своєї компетенції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, такі пояснення є допустимими доказами, що підтверджують факт заподіяння шкоди, і суд правильно їх врахував при прийнятті рішення.

Згідно з загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України). Доказами є будь-які дані, що дозволяють суду встановити факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (ст. 73 ГПК України). Суд оцінює докази за принципом змагальності сторін, де кожна має право на надання доказів і доведення їх переконливості (ст. 129 Конституції України, ст. 13 ГПК України).

Стандарт доказування у господарському процесі це критерій, за яким суд оцінює вірогідність наданих доказів. Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини вважається доведеною, якщо докази сторони є більш вірогідними, ніж докази протилежної сторони. Суд вирішує це питання відповідно до свого внутрішнього переконання, застосовуючи стандарт «більшої переконливості».

Така оцінка доказів узгоджується з практикою ЄСПЛ, який застосовує «баланс вірогідностей» для встановлення фактів у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» та «BENDERSKIY v. Ukraine»).

З урахуванням вищевстановленого, колегія суддів ЦАГС погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання вимоги позивача про стягнення з відповідача 87695,32 грн матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

5. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

6. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2024 у справі № 904/940/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на ОСОБА_1 та Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов