Рішення

від 05.02.2025 по справі 909/58/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/58/24Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Зеленської сільської ради Верховинського району

до відповідача: Карпатського національного природного парку

Івано-Франківська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної військової адміністрації та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Івано-Франківська обласна державна адміністрація

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України

про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею

за участю:

від позивача: Манченко Олена Віталіївна,

від відповідача: Чаплінська Олена Вікторівна,

прокурор: Чернописька Галина Остапівна,

від третьої особи - Івано-Франківської ОДА: Ігнатенко Олексій Юрійович,

від третьої особи - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: представник не з`явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Зеленська сільська рада Верховинського району з позовною заявою до Карпатського національного природного парку про визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92 від 06.02.2002 р., виданого Карпатському національному природному парку Зеленською сільською радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області на право постійного користування 4377,39 гектарів землі для природно-заповідного використання відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

23.01.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 14.02.2024, в якому суд оголосив перерву до 04.03.2024.

12.02.2024 відповідач подав відзив на позов вх.№2355/24 та заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію вх.№ 1186/24.

14.02.2024 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів вх.№2497/24.

29.02.2024 відповідач подав заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вх.№ 1910/24.

04.03.2024 суд постановив залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України; відкласти підготовче засідання на 25.03.2024.

21.03.2024 Івано-Франківська обласна державна адміністрація подала пояснення щодо суті спору вх.№4850/23.

25.03.2024 Івано-Франківська обласна прокуратура подала заяву про вступ у справу №909/58/24 в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації. В обґрунтування поданої заяви зазначила, що забезпечення використання земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства, як основного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, не допущення неправомірного вибуття земельних ділянок та набуття прав на них, обумовлює необхідність захисту інтересів держави прокурором.

25.03.2024 позивач подав клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою вх.№5077/24.

В судовому засіданні 25.03.2024 суд задовольнив заяву Івано-Франківської обласної прокуратури про вступ прокурора у справу та оголосив перерву до 17.04.2024.

01.04.2024 представник третьої особи - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України в судове засідання не з`явився, однак надіслав письмові пояснення вх.№5511/24, в яких просив про розгляд справи без участі повноважного представника.

16.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про призначення експертизи (вх.№6434/24).

17.04.2024 прокуратура подала письмові пояснення у справі вх.№6497/24.

В судовому засіданні 17.04.2025 суд постановив відкласти підготовче засідання у справі на 28.05.2024; витребувати у Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з Державного земельного кадастру та Поземельні книги щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2620884001:01:001:0037, 2620884001:01:001:0036, 2620884001:01:003:0093, 2620885001:01:001:0733, 2620885001:01:001:0610, 2620884001:01:001:0028, 2620884001:01:003:0010.

30.04.2024 Івано-Франківська обласна державна адміністрація подала заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи вх.№7264/24.

02.05.2024 на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2025 Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надало витяги з Державного земельного кадастру та Поземельні книги щодо спірних земельних ділянок.

28.05.2024 суд постановив клопотання прокуратури та відповідача про відкладення підготовчого засідання задовольнити; підготовче засідання відкласти на 10.06.2024, в якому оголосив перерву до 17.06.2024.

17.06.2024 позивач подав додаткові пояснення щодо клопотання про призначення експертизи вх.№9900/24.

В судовому засіданні 17.06.2024 суд дослідивши зміст клопотання про призначення експертизи, матеріали справи та заслухавши доводи і міркування представників сторін, постановив в задоволенні клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою (від 25.03.2024 вх.№5077/24) відмовити; підготовче провадження у справі закрити та призначити справу до розгляду по суті на 04.07.2024, яке суд відкладав на 24.07.2024, 01.10.2024.

При розгляді клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та судової експертизи з питань землеустрою , суд виходив з такого.

У поданому клопотанні представник позивача просила суд призначити у справі № 909/58/24 комплексну земельно-технічну експертизу та судову експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручити експертній установі - Івано-Франківське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; на вирішення експерта просила поставити такі питання:

1) Чи розташована в межах чи поза межами населених пунктів Зеленської територіальної громади земельна ділянка площею 4 377,39 г, яка перебуває в користуванні Карпатського національного природного парку на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92 від 06.02.2002 р., відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001р.?

2) Чи має місце накладання між земельними ділянками: площею 4 377,39 г, яка перебуває в користуванні Карпатського національного природного парку на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №001503, зареєстрованого за №92 від 06.02.2002 р., відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001р. та земельними ділянками з кадастровими номерами: 2620884001:01:001:0037; 2620884001:01:001:0036;2620884001:01:003:0093;2620885001:01:001:0733;2620885001:01:001:0610;2620884001:01:001:0028; 2620884001:01:003:0010?

3) Чи розташовані в межах чи поза межами населених пунктів Зеленської територіальної громади земельні ділянки з кадастровими номерами:2620884001:01:001:0037; 2620884001:01:001:0036;2620884001:01:003:0093;2620885001:01:001:0733;2620885001:01:001:0610; 2620884001:01:001:0028; 2620884001:01:003:0010?

Щодо проведення судової експертизи з питань землеустрою пропонувала на розгляд та вирішення судового експерта поставити таке питання:

4) Чи відповідають розроблена документація із землеустрою (землевпорядна документація) на земельну ділянку площею 4 377,39 г, яка перебуває в користуванні Карпатського національного природного парку на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №001503, зареєстрованого за №92 від 06.02.2002 р., відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001 та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною 1 статті 100 ГПК України встановлено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

З вищезазначених приписів чинного законодавства вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч.2 ст. 98 ГПК України).

Як вбачається з позовної заяви предметом доказування у цій справі є законність прийняття Державного акта на право постійного користування землею серії І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92 від 06.02.2002 р.. Підставою для скасування Державного акта є відсутність рішення, на підставі якого земельну ділянку надано в постійне користування. Відтак встановлення чи розташовані в межах чи поза межами населених пунктів Зеленської територіальної громади зазначені в клопотанні земельні ділянки не входить до предмета доказування у цій справі, а відповіді на поставлені позивачем запитання у клопотанні не встановлять обставини, що підтвердять чи спростують законність оспорюваного Державного акта.

Разом з тим, на думку суду, у позивача не було жодних перешкод для проведення експертизи за власним замовленням.

Крім того, відповідач не обґрунтував причин, з яких клопотання про призначення експертизи не було подано ним у встановлений ч. 3 статті 80 ГПК України строк (одночасно з позовом).

В контексті викладеного, та з огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи.

Необґрунтоване призначення експертизи і, як наслідок, зупинення провадження у справі призведуть до затягування строків розгляду спору, відповідно зумовлять перебування в стані невизначеності учасників процесу, що не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

01.10.2024 відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності вх.№15206/24.

В судовому засіданні 01.10.2024 суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 16.10.2024.

16.10.2024 позивач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та витребування оригіналів документів вх.№16069/24.

Судовому засіданні 16.10.2024 суд постановив у задоволенні клопотання позивача про витребування оригіналів документів відмовити; зобов"язати відповідача подати оригінали документів на стадії дослідження судом доказів; оголосити перерву в судовому засіданні до 20.11.2024.

В подальшому суд оголошував перерву до 09.12.2024, 08.01.2025, 05.02.2025.

В судовому засіданні 05.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані, тим що право постійного користування земельною ділянкою площею 4 377,39 гектарів у Карпатського національного парку не виникло, Державний акт на право постійного користування землею І-ІФ №001503,зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №92 від 06.02.2002, виданий Карпатському національному природному парку без достатніх правових підстав, з огляду на відсутність юридичного факту - прийняття Зеленською селищною радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області відповідного рішення.

Вказав, що надана у постійне користування на підставі оскаржуваного державного акта земельна ділянка площею 4 377,39 га, яка розташована за межами населених пунктів Верховинського району на даний час не сформована, в Державному земельному кадастрі не зареєстрована. На адвокатський запит щодо надання копій наявної документації із землеустрою станом на 2001 рік та станом на 2023 рік щодо земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Карпатського національного природного парку згідно Державного акта постійного користування ІФ №001503, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надало відповідь від 22.12.2023р. про те, що у регіональному фонді документації із землеустрою та оцінки земель відповідна документація із землеустрою на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні Карпатського національного природного парку згідно акта постійного користування ІФ№001503 не обліковується.

Відповідно до інформації, наданої Відділом №6 управління надання адміністративних

послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні Парку, накладається із земельними ділянками, які перебувають у приватній власності гр. ОСОБА_1 (кадастрові №№ 2620884001:01:001:0036; 2620884001:01:001:0037) та інших корінних мешканців цієї місцевості.

Зазначив, що в грудні 2023 року до позивача - Зеленської сільської ради почали звертатися громадяни мешканці сіл Зелене та Явірник стосовно того, що на земельних ділянках, наданих їм для будівництва та обслуговування будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, землевпорядники ТОВ "ЛЕНД.КОМ" проводять роботи з інвентаризації та виготовлення технічних документацій на земельні ділянки, які ніби-то перебувають у користуванні Карпатського національного природного парку.

Вказав, що Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку загальною площею 42,1074 га на території Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (за межами населених пунктів) виготовлена ТОВ "ЛЕНД.КОМ" з грубими порушеннями вимог чинного законодавства.

Щодо порушеного права позивач, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2002 зазначив, що Зеленська сільська рада є органом місцевого самоврядування, тобто представницьким органом територіальної громади, що захищає права та законні інтереси територіальної громади - мешканців села Зелене.

У зв"язку з чим, просить суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею І-ІФ №001503,зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №92 від 06.02.2002, виданий відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не належать до задоволення.

Зазначив, що надання земельних ділянок у користування Карпатському національному природному парку здійснене в порядку відведення на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 376 від 03.06.1980. Передача земель та встановлення меж Карпатського національного природного парку проведено ще у 1980-х роках з дотриманням діючого на той час Земельного Кодексу УРСР в редакції від 14.10.1977 року. При цьому тогочасне земельне законодавство не містило такого поняття як "проект відведення", а надання земельних ділянок здійснювалось на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 376 від 03.06.1980 "Про створення Карпатського національного природного парку".

У зв`язку з тим, що земельні ділянки були передані Парку ще у 1980-х роках з дотриманням діючого на той час Земельного Кодексу УРСР, з метою отримання державного акта на право постійного користування землею у 2001 році проведено інвентаризацію земель

Карпатського національного природного парку, в ході проведення якої межі Карпатського національного природного парку було погоджено із всіма сільськими радами усіх населених пунктів. За результатами проведення інвентаризації земель Карпатського національного природного парку виготовлено Технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок.

В подальшому рішенням Виконавчого комітету Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 29.10.2001 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель КНПП" після розгляду матеріалів інвентаризації земель КНПП затверджено матеріали інвентаризації земель КНПП площею 4377,39 га та вирішено видати державний акт на право постійного користування. Зазначене рішення міститься у Звіті підписане сільським головою І. Мицканюком та скріплено печаткою Зеленської сільської ради. Тому доводи Позивача про відсутність рішення на підставі якого земельну ділянку надано Парку на праві постійного користування спростовується наявністю такого рішення у Технічному звіті. При цьому неналежне здійснення діловодства Зеленською сільською радою в частині архівного зберігання власних рішень не може трактуватись як відсутність такого рішення взагалі та можливість скасування речового права Парку на земельну ділянку. Відсутність рішення у архівному відділі Верховинської районної державної адміністрації не свідчить, що зазначене рішення не приймалось і відсутнє взагалі. Рішення Виконавчого комітету Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 29.10.2001 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель КНПП" міститься в матеріалах справи та спростовує доводи позивача про його відсутність.

Щодо посилання Позивача на п. 1.12. Інструкції, звернула увагу суду на те, що зазначені пункти регулюють правовідносини передачі земель у випадку передачі чи надання відповідними органами земельних ділянок вперше шляхом їх відведення громадянам чи юридичним особам. Зазначені пункти не поширюються на процедуру визначення меж земельної ділянки в натурі з метою виготовлення державних актів на право постійного користування Карпатському НПП, так-як у 2001 році земельні ділянки Парку у порядку відведення не надавались, адже проінвентаризована земельна ділянка площею 4377,39 га була надана Парку раніше, ще у 1980-х роках. Інвентаризація раніше наданих Парку земель проводилась з метою відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка та отримання державного акта на право постійного користування, як і визначає ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 12.07.2000 року.

Щодо твердження позивача, що земельна ділянка площею 4377,39 га надана у постійне користування Парку не сформована, зазначив, що відповідно до ч.1,9 ст. 79 Земельного Кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Згідно п.2 Розділ VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Також вказав, що позивач не надав доказів, які б підтверджували порушення саме права Зеленської сільської ради на земельну ділянку, в той час як в позовній заяві зазначає про можливе порушення прав громадянина ОСОБА_1 . Просив суд в позові відмовити.

Позиція прокурора.

Прокурор зазначила, що позовні вимоги Зеленської сільської ради є необґрунтованими, у зв`язку з відсутністю у позивача порушеного права, позовна заява подана із пропуском строку позовної давності. Позивач переслідує протиправний інтерес, так як скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503 призведе до скасування правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 4377,39 га, що спричинить подальше протиправне вибуття земель природно-заповідного фонду (особливо цінних земель відповідно до ст.150 Земельного Кодексу України), в тому числі у приватну власність. Просила суд в позові відмовити.

Позиція третьої особи Івано-Франківської обласної державної адміністрації:

Третя особа проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях щодо суті спору, відповідно до яких вказала, що Державний акт на право постійного користування землею І-ІФ №001503 від 06.02.2002 року складений та виданий з дотриманням п.п., 1.4, 1.8, 1.13, 1.14, 1.15 Інструкції за затвердженим Зеленською сільською радою рішенням від 29.10.2001 року відповідною технічною документацією, яка в тому числі містить акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування Карпатського національного природного парку від 18.10.2001 р. с. Зелене, який підписаний представниками суміжних землекористувачів, в тому числі сільським головою села Зелене І. Мицканюком та скріплено печаткою Зеленської сільської ради. Згідно з п.2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Таким чином, земельна ділянка, яка перебуває в користуванні Парку площею 4377,39 га вважається сформованою.

Вказала, що відповідно до п.3,4 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом, у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони. Відтак земельна ділянка площею 4377,39 га надана КНПП у постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503 перебуває у державній власності та не може передаватись у комунальну чи приватну власність в силу положень земельного законодавства.

Зазначила, що у позовній заяві не наведені конкретні факти порушення права чи інтересу Зеленської сільської ради у зв`язку із видачею Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503. Більше того, зазначений акт виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 29.10.2001 року "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель КНПП" після розгляду матеріалів інвентаризації земель КНПП та після погодження меж Парку, що підтверджується матеріалами справи. Доводи позовної заяви зводяться до незгоди Зеленської сільської ради з межами земельної ділянки, яка надана Парку у постійне користування згідно оспорюваного державного акта. При цьому Зеленська сільська рада сама погодила межі земельної ділянки Парку площею 4377,39 га.

Також представник звернув увагу суду на те, що рішення Виконавчого комітету Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області від 29.10.2001 року є чинним, в установленому порядку не скасоване та не визнане недійсним.

Просила суд відмовити в позові.

Позиція третьої особи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Третя особа проти позову заперечила, вказавши, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

Зазначила, що відповідно до п.1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке затверджене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 №614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень передбачених законом , біологічної та генетичної безпеки.

Згідно з підп. 108 п.4 Положення, Міндовкілля відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління охороною і використанням територій та об"єктів природно-заповідного фонду, службою державної охорони природно-заповідного фонду.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1980 №376 створений Карпатський національний природний парк загальною площею 47,3 тис. гектарів на території Івано-Франківської області та затверджені його межі згідно з додатком.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 17.09.1985 №254 впорядковані межі Парку відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1981 року. 29.10.2001 Виконавчий комітет Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області прийняв рішення відповідно до якого затверджені матеріали інвентаризації земель КНПП на території Бистрецької та Зеленської сільських рад. На підставі цього рішення виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ІФ №001503, відповідно якого Парку на території Зеленської сільської ради надані в постійне користування землі загальною площею 4377,39 га, які відносяться до земель природно-заповідного використання.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об"єктів природно -заповідного фонду здійснюється відповідно до ст.54 Закону України "Про природно -заповідний фонд України" шляхом прийняття відповідного указу Президентом України, що в подальшому не призведе до автоматичної передачі земельної ділянки 4377,39 га у комунальну чи приватну власність, оскільки припинення права користування земельними ділянками природно-заповідного фонду, які є особливо цінними землями здійснюється виключно в порядку, визначеному у ст.150 Земельного Кодексу України.

Також вказала, що позивач не довів, як саме видача Державного акта на постійне право користування земельною ділянкою реально порушує права чи законні інтереси Зеленської сільської ради. Просила в позові відмовити.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

03.06.1980 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 376 "Про створення Карпатського національного природного парку" створений Карпатський національний природний парк (далі- КНПП). Відповідно до Акта від 13.10.1981 (додатка до зазначеної вище поставнови) землі від колишніх землекористувачів обліковані у межах Карпатського національного природному парку.

17.09.1985 виконком Івано-Франківської обласної ради народних депутатів прийняв рішення № 254, відповідно до якого з врахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року впорядкував межі Карпатського національного природного парку.

В 2001 році з метою отримання державного акта на право постійного користування землею проведена інвентаризація земель Карпатського національного природного парку.

За результатами проведення інвентаризації земель Карпатського національного природного парку Карпатським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру виготовлений Технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення державного акта на право постійного користування Карпатського національного природного парку на території Бистрецької і Зеленської сільських рад Верховинського району .

29.10.2001 Виконавчий комітет Зеленської сільської ради Верховинської районної ради Івано-Франківської області прийняв рішення "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель КНПП", відповідно до якого вирішив затвердити матеріали інвентаризації земель КНПП площею 4377,39 га та видати Державний акт на право постійного користування землею.

06.02.2002 виданий Карпатському національному природному парку Державний акт на право постійного користування землею площею 4377,39 гектарів для природно-заповідного використання І-ІФ №001503, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92.

19.07.2023 Івано-Франківська обласна державна військова адміністрація прийняла розпорядження №281 "Про проведення державної інвентаризації земельних ділянок" та видала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок державної власності природо-заповідного фонду орієнтовною площею 13046 га, які перебувають в постійному користуванні Карпатського Національного природного парку (в тому числі і на території Верховинського району, розпорядником яких є Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація.

Як зазначив позивач у позовній заяві, в грудні 2023 року йому стало відомо, що до Державного земельного кадастру на підставі розробленої у 2023 році ТОВ "ЛЕНД.КОМ" Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природо-заповідного фонду Карпатського Національного природного парку загальною площею 42,1074 га на території Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (за межами населених пунктів) були в тому числі внесені і відомості про земельну ділянку площею 3,2084 га з кадастровим номером 2620884001:01:004:0217. Зокрема, при розробці вказаної технічної документації на вказану земельну взагалі не було враховано межі земельних ділянок з кадастровими номерами:2620884001:01:001:0037 та 2620884001:01:001:0036, що є власністю громадянки с.Зелене ОСОБА_1 та які повністю включено у межі вищезазначеної ділянки з кадастровим номером 2620884001:01:004:0217.

Відповідно до Витягу №365/01-38 від 19 грудня 2023 року з містобудівної документації, а саме: Генерального плану с. Зелена (актуалізований рішенням XV сесії Зеленської сільської ради 10.04.2013), виданого відділом містобудування та архітектури Верховинської районної військової державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами: 2620884001:01:001:0037 та 2620884001:01:001:0036 вид функціонального призначення території - територія садибної забудови.

На земельній ділянці ОСОБА_1 площею 0,25 га з кадастровим номером 2620884001:01:001:0037 знаходиться житловий будинок, дозвіл на перебудову якого отриманий 15 травня 1981 року за №32. Ці будівлі належать ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину. Про те, що спадкодавцеві належав будинок на зазначеній земельній ділянці також свідчать відомості погосподарського обліку, про що є видана довідка виконкомом Зеленської сільської ради від 15.12.2023 за №534, а саме: згідно погосподарської книги №3, особового рахунку № НОМЕР_1 житловий будинок за №172, який належав на момент смерті громадянину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 був побудований

ним в 1982 році в селі Зелене, присілок Подороватий, Верховинського району Івано- Франківської області.

Також позивач зазначив, що при розробці ТОВ "ЛЕНД. КОМ" вказаної технічної документації із землеустрою взагалі не враховані межі земельних ділянок які є у користуванні громадян, ділянки для будівництва та обслуговування будівель та ведення особистого селянського господарства. Це господарства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У зв"язку з вказаним, Зеленська сільська рада подала звернення № 397/02-16 від 26.12.2023 до голови Обласної військової адміністрації з проханням не допустити реєстрацію земельних ділянок, наданих в користування Карпатському національному парку, в межах яких включено земельні ділянки, які перебувають у власності та користуванні громадян- мешканців сіл Зеленської територіальної громади.

27.12.2023 Зеленська сільська рада повторно подала звернення № 403/02-16 до голови Обласної військової адміністрації з проханням не допустити реєстрацію земельних ділянок, наданих в користування Карпатському національному парку, в межах яких включено одинадцять земельних ділянок, які перебувають у власності та користуванні громадян- мешканців сіл Зеленської територіальної громади.

Відповідно до Розпорядження Івано-Франківської обласної державної (військової) адміністрації від 09.01.2024 №12 "Про результати розгляду клопотання юридичної особи із земельних питань" Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області відмовлено в задоволенні клопотання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно- заповідного фонду Карпатського національного природного парку площею 4335,2826 га (кадастровий номер 2620884000:40:001:0045; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; цільове призначення: 04.03 "Для збереження та використання національних природних парків"), яка розташована за межами населених пунктів Зеленської сільської територіальної громади Верховинського району.

Позивач вважає, що Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності природно-заповідного фонду Карпатського національного природного парку на території Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (за межами населених пунктів) виготовлена з грубими порушеннями вимог чинного законодавства. Однак зазначив, що підставою для скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92 від 06.02.2002 р., виданого Карпатському національному природному парку Зеленською сільською радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області про надання у постійне користування 4 377,39 гектарів землі для природно-заповідного використання відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001, є відсутність рішення на підставі якого земельна ділянка надана в постійне користування.

Вважає, що видача Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503 Карпатському національному природному парку, порушує права та інтереси територіальної громади села Зелене, у зв"язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Згідно із статтею 19 ЗК України за основним цільовим призначенням землі України поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення..

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Згідно з частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст.4 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв`язку з чим таке право підлягає захисту.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Крім того, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права в позивача зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Також положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позивач не довів яким чином його права порушені видачею оспорюваного Державного акта, а також яким чином його скасування поновить права чи інтереси позивача.

Отже, враховуючи недоведеність наявності порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови в позові, суд зазначає про відсутність необхідності надавати оцінку відповідності процедурі видачі Державного акта нормам чинного законодавства.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновок суду.

Враховуючи викладене в позові належить відмовити.

Щодо строку позовної давності, суд зазначає, що оскільки прийняття рішення про відмову в задоволенні позову зумовлена відсутністю порушеного права позивача, положення ст. 267 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується квитанцією №9064-5161-9988-8606 від 17 січня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Зеленської сільської ради Верховинського району до Карпатського національного природного парку про визнання недійсним та скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ №001503, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №92, від 06.02.2002 р., виданого Карпатському національному природному парку Зеленською сільською радою народних депутатів Верховинського району Івано-Франківської області про надання у постійне користування 4 377,39 гектарів землі для природно-заповідного використання відповідно до рішення Зеленської сільської ради народних депутатів від 29.10.2001 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.03.2025

Суддя Т. В. Максимів