Рішення від 03.03.2025 по справі 580/7570/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року справа № 580/7570/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у письмовому провадженні у приміщенні суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника податків,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-8023-У щодо оплати заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску відносно ОСОБА_2 в розмірі 26 482 грн 67 коп, сформовану Головним управлінням ДПС у Черкаській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків (диного внеску) ОСОБА_2 шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26 482 грн 67 коп.

Обгрунтовуючи позовну заяву позивачка зазначила, що про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-8023-У дізналась 03.07.2024 при отриманні заробітної плати, коли було виявлено, що на її рахунки був накладений арешт згідно з постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган О.В. про арешт коштів боржника від 18.03.2024. Зазначає, що 28.07.2010 зареєструвалась як фізична-особа-підприємець. Проте підприємницьку діяльність не здійснювала, доходу від підприємницької діяльності не отримувала, була працевлаштована і до цього часу працювала на різних підприємствах та за неї сплачувався єдиний страховий внесок як за найманого працівника. Окрім цього відповідачем на адресу позивача не направлялась вимога про сплату боргу (недоїмки), а недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило її можливості передбачати наслідки та узгоджувати свою поведінку, що призвело до покладання на неї надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску. Також вимога по сплаті боргу (недоїмки) повинна обов`язково містити дані про розмір штрафу, пені та надсилатись тільки після акту перевірки, який повинен бути вручений позивачці особисто, а штраф має бути задокументований протоколом у відповідності до вимог КУпАП України. проте вказаних акту та протоколу позивачка не отримувала.

Відповідач проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 16.08.2024, вказав, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), відповідно до яких починаючи з 2017 року, у разі якщо фізичними особами - підприємцями, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (зазначена норма Закону №2464 діяла до 01.01.2021 року). Нарахування платнику єдиного внеску здійснювалося автоматично, поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника (далі ІКП).

В оскаржувану вимогу від 09.08.2019 №Ф-8023-У увійшла заборгованість, яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань, загальна сума яких станом на 10.10.2019 становила 26 482,67 грн, а саме: 01.10.2013 року Пенсійним Фондом України було передано заборгованість у сумі 2697,59 гривень; за 2017 нараховано єдиного внеску в сумі 8448 грн., за 2018 р. нараховано єдиного внеску 9828,72 грн. (з розрахунку мінімальної ставки єдиного внеску за 2018 р. 819,06 грн. за 12 місяців), за 2019 рік нараховано єдиного внеску у розмірі 5508,36 грн. (з розрахунку мінімальної ставки єдиного внеску за 2019 р. 918,06 грн. за 6 місяців), всього в сумі 26482,67 грн., яка платником залишається не сплаченою.

Контролюючим органом сформовано та направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-8023-У поштою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ: АДРЕСА_1 . Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17 визначено, що, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку як ФОП та як платник єдиного внеску, в інтегрованій картки платника по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 було проведено автоматичні щоквартальні нарахування, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 37 788,74 гривень.

Таким чином, станом на дату розгляду справи в інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується заборгованість по ЄСВ у сумі 40 486,33 гривень.

Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», який набрав чинності 01.01.2021, внесені зміни до Закону № 2464, зокрема, ст. 4 Закону № 2464 доповнено частиною шостою, згідно якої особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі - Закон № 1667), звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи те, що заборгованість по ЄСВ в інтегрованій картці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховано за період до 01.01.2021 року законні підстави щодо коригування ІКП відсутні.

Зважаючи на вказані обставини просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 05.08.2024 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні.

З`ясувавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач у справі ОСОБА_2 28.07.2010 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована в як фізична особа-підприємець.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09.06.2017 прізвище позивачки змінено на ОСОБА_3 .

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області (ДПІ у м. Черкасах) у період з 30.07.2000 по теперішній час зі станом 0 (платник податків за основним місцем обліку) та як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) з 29.07.2010 року (реєстраційний номер 23020018062/23024), основний вид діяльності «Оптова торгівля одягом».

09.08.2019 ГУ ДФС у Черкаській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8023, згідно якої сума боргу (недоїмки) ОСОБА_2 складає 26 482,67 грн.

З розрахунку заборгованості зі сплати єдиного внеску ОСОБА_3 до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8023 від 09.08.2019 вбачається, що до вказаної вимоги включена заборгованість у сумі 26 482,67 грн, в т.ч.:

- у сумі 2 697,59 грн заборгованість станом на 01.10.2013, передана Пенсійним фондом України;

- нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн (розрахунок: 704 грн х 12 міс.);

- нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2018 рік: за 1 квартал 2 457,18 грн, за 2 квартал - 2 457,18 грн, за 3 квартал - 2 457,18 грн, за 4 квартал - 2 457,18 грн,

- нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2019 рік: за 1 квартал 2 754,18 грн, за 2 квартал - 2 754,18 грн.

04.01.2023 державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70634154 про стягнення з позивачки боргу на користь ГУ ДПС у Черкаській області на виконання вимоги про сплату боргу №Ф-8023-23-У.

Станом на час розгляду справи виконавче провадження ВП№70634154 перебуває на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8023 від 09.08.2019, позивачка звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон №№2464-V1) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.п 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Підпункт 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст. 2 зазначеного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-V1 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Ч. 4 ст. 5 Закону №2464-V1 у редакції, яка діяла до 01.01.2017, передбачала, що у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-V1 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-V1 у редакції, яка діяла до 01.01.2017, було передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-V1 у редакції, яка діяла до 01.01.2017, було передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно частини 11 статті 8 Закону №2464-V1 у редакції, яка діяла до 01.01.2017, було передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 2 статті 9 Закону №2464-V1 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно частини 3 вказаної статті обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно частини 8 статті 9 Закону №2464-V1 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб -підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Законом України від 06.12.2016 №1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону № 2464-VI, зокрема, щодо нарахування та сплати ЄСВ фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Так, згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Також згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже за змістом вказаних приписів з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримали вони дохід від здійснення підприємницької діяльності, у розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.

Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 за № 508/26953, затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділом 1V якої передбачено порядок нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску (далі Інструкція №449).

Згідно підпункту 4 пункту 1 розділу 1V Інструкції №449 обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції:

1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску;

2) платники, визначені підпунктами 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.

Платникам, визначеним підпунктами 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які здійснили до 01 січня 2017 року нарахування єдиного внеску в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, органи доходів і зборів надсилають повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 2 до цієї Інструкції, в якому зазначається розрахунок суми такої доплати, яка підлягала сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний календарний рік.

Згідно підпункту 5 пункту 1 розділу 1V Інструкції №449 обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування:

1) зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску;

2) платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно пункту 2 розділу V1 Інструкції №449 у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 3 розділу V1 Інструкції №449 передбачено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Отже згідно вказаних приписів починаючи з 01.07.2017 податковому органу було надано право у разі несвоєчасного нарахування фізичною особою-підприємцем єдиного внеску здійснювати автоматичне нарахування, та у разі несплати надсилати платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Судом встановлено, що 09.08.2019 ГУ ДФС у Черкаській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8023, згідно якої сума боргу (недоїмки) ОСОБА_2 складає 26 482,67 грн. та включає:

- 2 697,59 грн заборгованість станом на 01.10.2013, передана Пенсійним фондом України;

- нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн (розрахунок: 704 грн х 12 міс.);

- нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2018 рік: за 1 квартал 2 457,18 грн, за 2 квартал - 2 457,18 грн, за 3 квартал - 2 457,18 грн, за 4 квартал - 2 457,18 грн,

- нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 2019 рік: за 1 квартал 2 754,18 грн, за 2 квартал - 2 754,18 грн.

З позовної заяви вбачається, що заборгованість з єдиного внеску у сумі 2 697,59 грн станом на 01.10.2013 не є спірною. Також, як підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, позивач у жовтні, листопаді та грудні 2010 року самостійно здійснювала нарахування єдиного внеску, проте докази його сплати до суду не надала.

Щодо нарахування єдиного внеску за 2017 рік, то Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 підтверджується, що у період з січня по серпень 2017 року єдиний внесок не сплачений, з вересня по грудень 2017 року єдиний внесок сплачений управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069)

Щодо нарахування єдиного внеску за 2018 рік та 1 і 2 квартали 2019 року, то єдиний внесок був сплачений управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 22202069) та управлінням соціального захисту населення та праці виконавчого комітету Березанської міської ради (код ЄДРПОУ 42016510).

Суд зазначає, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №440/2149/19 дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України суд застосовує вказаний правовий висновок та зазначає, що за період з січня по серпень 2017 року єдиний внесок нарахований позивачу на законній підставі, оскільки у вказаний період позивач у трудових відносинах не перебувала.

Враховуючи, що з січня 2017 по серпень 2017 позивачка не перебувала у трудових відносинах, проте була зареєстрована як фізична особа-підприємець, єдиний внесок за період у сумі 5 632,00 грн. (704 грн х 8 міс.) нарахований на законних підставах.

Щодо періоду з вересня по грудень 2017 року, 2018 рік та 1 і 2 квартали 2019 року, то позивач перебувала у трудових відносинах і роботодавцями здійснювалась сплата єдиного внеску за позивача як за найманого працівника, тому нарахування єдиного внеску як за фізичну особу-підприємця є безпідставним.

Зважаючи на викладене недоїмка позивача з єдиного внеску станом на 09.08.2019 складала 8 329,59 грн (2 697,59 грн + 5 632,00 грн), а отже спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8023-23-У в цій частині сформована на законній підставі і скасуванню не підлягає.

Натомість єдиний внесок у сумі 18 153,08 грн нарахований безпідставно, тому в цій частині вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8023-23-У підлягає скасуванню, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Черкаській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків (єдиного внеску) ОСОБА_2 шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26 482 грн 67 коп., то згідно пункту 1 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України №422 від 07.04.2016, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

Відповідно до частини 1 розділу ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкривається інтегрована картка платника (ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Отже інтегрована картка платника не є рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого у платника виникають обов`язки щодо сплати нарахованого єдиного податку, а вимога про зобов`язання внести зміни до ІКП не є єфективним способом захисту порушеного права позивача, а тому вказана позовна вимога є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Інші доводи сторін не мають значення для вирішення справи, тому суд не надає їм правової оцінки.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачка сплатила судовий збір у сумі 1 211,20 грн, отже на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір за рахунок відповідача у сумі 831,61 грн.

Розрахунок: сума позову: 26 482,67 грн, задоволено 18 183,08 грн, що становить 68,66% (18 183,08/26 482,67х100).

1 211,20 грн х 68,66% = 831,61 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 №Ф-8023-У у сумі 18 183 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят три) гривні 08 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 831 (вісімсот тридцять одна) гривня 61 копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після підписання судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 березня 2025 року.

Суддя Алла РУДЕНКО