Постанова

від 26.02.2025 по справі 337/628/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.02.2025 Справа № 337/628/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/628/24 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/807/101/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Онищенка Е.А.,

Полякова О.З.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шулякової Марії Василівни на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Районна адміністрація по Хортицькому району Запорізької міської ради в особі Відділу по Хортицькому району служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради про надання згоди на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей без згоди матері,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що перебував у шлюбі з ОСОБА_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2023р., справа № 331/7290/23, шлюб розірваний.

Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач разом з дітьми був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена квартира належить на праві особистої приватної власності його батьку ОСОБА_5 . В зазначеній двокімнатній квартирі було зареєстровано сім осіб.

06 листопада 2023 року за заявою власника житла ОСОБА_5 позивач та його малолітні діти були зняти з реєстрації, так як вони там фактично не проживали.

Йому, як співробітнику поліції, було надано службове житлове приміщення, яке складається з двох кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 50,66 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , на склад родини: ОСОБА_4 , 2015 р.н., - донька, та ОСОБА_3 , 2015 р.н. - син.

06 листопада 2023 року він був зареєстрований за адресою наданої йому квартири: АДРЕСА_2 . Також, 06 листопада 2023 року він звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з заявами про реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , однак йому було відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання малолітніх дітей з тих підстав, що відсутня згода другого законного представника дітей - матері.

Відповідачка не надає згоду на реєстрацію дітей.

На теперішній час діти ніде не зареєстровані.

Оскільки спір між ними щодо визначення місця проживання дітей відсутній, а відсутність реєстрації місця проживання малолітніх дітей за адресою наданого житла, суперечить їх інтересам та суттєво обмежує реалізації їх прав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд надати йому дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди матері ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Районна адміністрація по Хортицькому району Запорізької міської ради в особі Відділу по Хортицькому району служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради про надання згоди на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей без згоди матері задоволено.

Надано ОСОБА_2 дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди матері ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 211,20 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шулякова М.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що видання ордеру та отримання службового житлового приміщення позивачем - 02.10.2023 року на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.09.2023 року, мало місце коли діти мали зареєстроване місце проживання та сторони перебували у шлюбі. Станом на 02.10.2023 року сторони перебували у шлюбі, діти сторін мали постійне місце реєстрації в Україні, а саме, були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (в квартирі батька позивача), а фактично з 13 квітня 2022 року були зареєстровані та проживали разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім цього, мати дітей - відповідачка у справі, з якою постійно проживають діти з дня народження, має власне житло та постійне місце реєстрації у м. Запоріжжі, а саме: АДРЕСА_4 .

Також судом першої інстанції під час розгляду справи не взято до уваги той факт, що обставини, зазначені позивачем у позові, уже були предметом судового розгляду (справа № 331/7358/23) і ухвалою суду було постановлено, що позивач може звернутися повторно з позовною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Виходячи із позовної заяви, яка подана позивачем у цій справі, обставини, що стали підставою для її повернення відповідно до ухвали суду від 20.11.2023 року у справі № 331/7358/23 не перестали існувати: відповідачка так само як і станом на листопад 2023 року проживає разом з малолітніми дітьми в Швейцарії, до позовної заяви позивачем не долучено рішення органу опіки та піклування про розв`язання спору між батьками стосовно предмету спору в порядку, передбаченому статтею 19 Сімейного кодексу України.

Вказує на те, що в позовній заяві визначено відповідачем колишню дружину - матір дітей, однак позивачем не конкретизовано, які саме вимоги пред`явлено безпосередньо до відповідача.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що чинним законодавством передбачено право одного з батьків вирішити питання стосовно надання згоди на реєстрацію місця проживання дітей в судовому порядку.

Зазначає, що судом під час розгляду справи, окрім іншого, не з`ясовано чи взагалі була відмова матері малолітніх дітей щодо надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей, чи була така відмова безпідставною, а якщо була така відмова, то якими обставинами вона викликана. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактів, викладених у позові.

Крім іншого, позивачем до позову не надано жодних доказів щодо стану квартири - службового житла, в якій позивач намагається зареєструвати місце проживання малолітніх дітей. Судом не з`ясовані обставини стосовно того, чи придатна зазначена квартира для житла, чи є відповідні умови для проживання у зазначеній квартирі як дорослих, так і дітей, чи створені умови для проживання в квартирі саме дітей.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не мають спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, які наразі не мають зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання, крім того, діти включені в ордер на спірну квартиру, тому дійшов висновку, що відмова матері малолітніх дітей щодо надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , є безпідставною, порушує інтереси дітей та суттєво обмежує реалізацію їх житлових прав.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 , перебував у шлюбі з ОСОБА_1 з 11 жовтня 2013 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2023р. справа № 331/7290/23 шлюб між сторонами розірваний.

Сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітні діти з 11.04.2017 по 06.11.2023 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено Витягами з реєстру територіальної громади.

Позивачу було надано службове житлове приміщення, яке складається з двох кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 50,66 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , на склад родини: ОСОБА_4 , 2015 р.н., - донька, та ОСОБА_3 , 2015 р.н. - син, що підтверджується ордером на службове житлове приміщення № 16 серія =С= , виданим виконавчим комітетом Запорізької міської ради 02.10.2023 року на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №513/15 від 26.09.2023 року.

06 листопада 2023 року позивач звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з заявами про реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ордеру №16 серія =С=, виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 02.10.2023 року. Однак, йому було відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання малолітніх дітей з тих підстав, що відсутня згода другого законного представника дітей - матері.

Також, судом встановлено, що наразі малолітні діти разом з відповідачем перебувають у Швейцарії, де мають дозвіл на проживання до 29.04.2025 року.

Згідно договору оренди, який закінчив свою дію 30.09.2023 року, ОСОБА_1 орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 242 ЦК України встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників (частина третя статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»).

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 (далі - Порядок), місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

У пункті 33 Порядку зазначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Отже, після розірвання шлюбу між сторонами досягнуто згоди про проживання дітей із матір`ю і спору, який підлягав би вирішенню на підставі статті 161 СК України, між сторонами немає. Малолітні діти сторін проживають разом з матір`ю в Швейцарії.

Оскільки діти проживають разом з матір`ю, що визнається сторонами, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 (де вони ніколи не проживали), без згоди матері задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шулякової Марії Василівни задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2024 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

У задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Районна адміністрація по Хортицькому району Запорізької міської ради в особі Відділу по Хортицькому району служби (Управління) у справах дітей Запорізької міської ради про надання згоди на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей без згоди матері відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 05 березня 2025 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: Е.А. Онищенко

О.З. Поляков