Постанова

від 05.03.2025 по справі 420/33082/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33082/24

Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 04.12.2024 р., м.Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС від 30.07.2024 №11516864/31943276 про відмову в реєстрації податкової накладної №80 від 15.07.2024;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №80 від 15.07.2024 року ТОВ «Морський будівельний комплекс» датою її направлення для реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в рамках умов договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 р. ТОВ «Морський будівельний комплекс» виписало податкову накладну від 15.07.2024 р. № 80 та направило її на реєстрацію в ЄРПН. Однак, реєстрацію податкової накладної контролюючим органом зупинено з посиланням на те, що податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п.1 Критеріїв ризиковості платника податків. Підприємству запропоновано надати додаткові документи. Надані в подальшому первинні документи не враховано Комісією та 30.07.2024р. прийнято спірне рішення про відмову в реєстрації в ЄРПН податкової накладної, обґрунтоване наданням платником податків документів, складених з порушенням законодавства. Таке рішення позивач вважає незаконним та зазначає, що воно не містить конкретизації які саме документи складено з порушенням законодавства та в чому саме таке порушення полягає. До того ж, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом не конкретизовано переліку документів, які необхідно було подати ТОВ «Морський будівельний комплекс».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов ТОВ «Морський будівельний комплекс» задоволено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн та з правничої допомоги у розмірі 5000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 04.12.2024 р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ТОВ «Морський будівельний комплекс».

В своїй скарзі апелянт зазначає про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік. Апелянт стверджує, що обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача. При цьому, відповідні первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням Головного управління ДПС в Одеській області на виявлені порушення у поданих ТОВ «Морський будівельний комплекс», на виконання вимог Порядку №520, документах. Зокрема, апелянт зазначає, що первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити.

Апелянт звертає увагу, що обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача. Вказані первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

В апеляційній скарзі наголошується, що серед документів, наданих до контролюючого органу відсутні заявки на партію товару, рахунки на оплату та банківські виписки, інвентаризаційні описи складських приміщень згідно договору зберігання № 02/01/18 від 02.01.2018, штатний розпис працівників на підприємстві, сертифікати/паспорти якості на підтвердження Товару вимогам ДСТУ, будь-які документи щодо поставки першої частини партії товару (у тому числі товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, довіреність представника Покупця), акти звірки взаєморозрахунків. Позивачем на розгляд Комісії регіонального рівня не надавалося повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), зокрема про наявні потужності підприємства: офісні приміщення, складські приміщення, автомобільний транспорт та іншу техніку необхідну для функціонування підприємства та виконання своїх функцій та обов`язків, що знаходиться в оренді чи власності підприємства.

Апелянт зазначає, що працівниками Одеської обласної прокуратури (вх. ГУ ДПС в Одеській області від 10.12.2024 № 60990/5) розпочато 11 кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, до вчинення яких можуть бути причетні посадові особи ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ». Також, у провадженні Територіального управління Бюро економічної безпеки України перебуває кримінальне провадження № 72022000110000002 від 15.04.2022 за фактами можливого ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.

Посилається апелянт і на те, що вимога позову щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є передчасною, оскільки належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання щодо реєстрації зазначених податкових накладних.

Також, апелянт не погоджується з рішенням суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат понесених на правничу допомогу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Також, просить стягнути судові витрати, пов`язані з правничою допомогою на стадії апеляційного розгляду, у розмірі 7500,00 грн.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «Морський будівельний комплекс» зареєстровано в ЄДРЮО, ФОП та ГФ як юридична особа 25.03.2002 року та здійснює свою господарську діяльність. За основним видом економічної діяльності позивач здійснює оптову торгівля металами та металевими рудами (основний) (код КВЕД 46.72), інші види діяльності: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

При здійсненні господарської діяльності ТОВ «Морський будівельний комплекс» (постачальник) з ТОВ «Автомагістраль-Південь» (покупець) укладено договір поставки №05/06-1 від 05.06.2024 року, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві вироби з металу та/або інші ТМЦ, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість товару на умовах цього договору. Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості Сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору або 2) у видаткових накладних на такий товар.

Відповідно до п.6.2.1 договору поставки №05/06-1 від 05.06.2024 року покупець сплачує вартість товару на умовах передоплати, якщо інше не встановлено специфікацією.

05.07.2024 року сторони уклали специфікацію №1, згідно з якою постачальник поставить товар (перешкода малопомітна з дроту типу «МПП» 10*10*1,4) покупцю на наступних умовах, зокрема: кількість 1 000 комплектів; загальна вартість з ПДВ 9939996 грн; умови оплати: 100% попередньої оплати по рахунку №-000001204 від 05.07.2024 до 11.07.2024; термін постачання: 1 партія (400 комплектів) з 22.07.2024 по 31.07.2024; 2 партія (600 комплектів) з 20.08.2024 по 30.08.2024.

Згідно з платіжною інструкцією №12/07/2024№1 15.07.2024 року ТОВ «Автомагістраль-Південь» сплачено на користь ТОВ «Морський будівельний комплекс» 9939996 грн. Призначення платежу - попередня оплата за матеріали по договору №05/06-1 від 05.06.2024, специфікації №1 від 05.07.2024, рахунку-фактури №-000001204 від 05.07.2024, договору №75 від 03.04.2024 відповідно до Постанови КМУ №1415 від 29.12.2023 в т.ч. ПДВ 1656666 грн.

За результатом зарахування коштів від покупця на рахунок позивача, ТОВ «Морський будівельний комплекс» складена податкова накладна №80 від 15.07.2024 року та на виконання вимог п.201.1 ст.201 ПК України ПН направлена для реєстрації в ЄРПН.

Реєстрація ПН зупинена. В квитанції від 25.07.2024 року вказано, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація податкової накладної від 30.04.2024 №61 в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 7313, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено: показник «D»=.3751%, «Рпоточ»=1220734.19.

В квитанції запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

26.07.2024 року позивачем за №1 подано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН, реєстрацію якої зупинено.

Проте Комісією прийнято рішення від 30.07.2024 №11516864/31943276 про відмову в реєстрації ПН №80 від 15.07.2024 року. Рішення прийнято з підстави - надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Представник ТОВ «Морський будівельний комплекс» 09.08.2024 року подав до ДПСУ скаргу на рішення про відмову в реєстрації ПН, за результатом розгляду якої рішенням від 16.08.2024 року №52145/31943276/2 залишено скаргу без задоволення та рішення комісії без змін.

Позивач, вважаючи рішення від 30.07.2024 №11516864/31943276 про відмову в реєстрації ПН протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що в квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної позивача відповідачем не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію цих податкових накладних. Також, суд зазначив, що оспорюване рішення містить лише загальне твердження про надання платником податків копій документів складених з порушенням законодавства без жодної конкретизації, в чому саме проявляються вказані порушення. Відтак, за висновками суду, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Аналогічні за своїм змістом положення визначено п.201.10 ст.201 ПК України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі Порядок №1165).

Відповідно до п.4, п.5 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Згідно п.7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Вимоги до квитанції визначено п.11 Порядку №1165.

У постановах від 03.06.2021р. по справі №822/2095/18, від 24.06.2021р. по справі №140/2034/19 Верховний Суд вказав, що первинним об`єктом судового дослідження у справі, предметом якої є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обставини, за яких відповідач вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної та приймав рішення про відмову у її реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень.

З огляду на зазначене, враховуючи правові висновки Верховного Суду, в межах предмету розгляду даної адміністративної справи, суд апеляційної інстанції надає оцінку як правомірності дій податкового органу по зупиненню реєстрації податкових накладних та наявності підстав для витребування від позивача пояснень та копій документів, так і законності та обґрунтованості прийнятих Комісією рішень про відмову в їх реєстрації.

На момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, Критерії ризиковості здійснення операцій визначені додатком 3 до Порядку №1165.

Пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості здійснення операцій наступне: Обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

Як вже зазначалося колегією суддів, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стало те, що обсяг постачання товару/послуги 7313, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Разом з цим, в порушення п. 11 Порядку №1165, в квитанції відсутній обґрунтований розрахунок за п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, а також вони містять вимогу про надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.

У постановах від 03.11.2021р. у справі №360/2460/20, від 29.06.2022р. у справі №380/5383/21, від 27.07.2022р. у справі №520/15348/2020, від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21, від 25.11.2022р. №320/3484/21 Верховний Суд зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної до реєстрації в ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Колегія суддів вважає, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів.

Разом з тим, вживання податковим органом загального посилання на пункт 1 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, без здійснення відповідних розрахунків, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520).

Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронні довірчі послуги».

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до контролюючого органу пояснення щодо операцій, які здійснено на підставі податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, до яких долучено копії наявних документів.

У спірному рішенні про відмову в реєстрації податкових накладних відповідачем зазначено про надання платником податку документів, складених з порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання.

Рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, колегія суддів спростовує доводи апелянта та зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності.

Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, про що зазначається апелянтом в апеляційній скарзі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 року по справі №500/2237/20.

Колегія суддів спростовує доводи апелянта з посиланням на постанову правління НБУ №75 від 04.07.2018 року «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» стосовно відсутності у банківських виписках, наданих позивачем, усіх обов`язкових реквізитів, які передбачені законодавством України (відсутній підпис платника, надавача послуг, печатки).

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 Постанови Національного Банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» від 04.07.2018 року №75 це Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Таким чином, оскільки позивач не є банківською установою, тому вимоги цієї постанови на нього не поширюються.

Разом з тим, Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року № 163 передбачено, що ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі.

Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги (п. 9 Інструкції).

Відповідно до п. 37 Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника;4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис (и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.

Платник заповнює обов`язкові реквізити платіжної інструкції, оформленої у паперовій формі, від руки/із застосуванням технічних засобів або надавач платіжних послуг платника за згодою платника заповнює платіжну інструкцію із застосуванням технічних засобів.

Правильність заповнення реквізитів платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника із застосуванням технічних засобів платник засвідчує власноручним/електронним підписом.

Надавач платіжних послуг платника та платник у разі ініціювання платником платіжної операції із застосуванням засобів дистанційної комунікації мають право у відповідному договорі встановити перелік реквізитів платіжної інструкції, які надавач платіжних послуг платника за наявності технічної можливості заповнює автоматично на підставі інформації, отриманої в процесі ідентифікації платника.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення та наявні в матеріалах справи щодо реєстрації податкових накладних складені у відповідності до вимог законодавства та є достатніми для здійснення реєстрації.

Також, Головне управління ДПС в Одеській області наголошує, що станом на час зупинення реєстрації вищезазначених податкових накладних згідно інформаційної системи контролюючого органу відсутня подана таблиця даних платника податку на додану вартість з кодами УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 7313, що відповідає проведеним операціям на які складені вищевказані податкові накладні. Отже, відомості щодо кодів УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 52.10, 73.20, є непідтвердженими.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що станом на момент зупинення оскаржуваних податкових накладних, у позивача відсутня прийнята таблиця даних платника податку на додану вартість із вищезазначеними кодами УКТЗЕД/ ДКПП, є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 12 Порядку N 1165, подання такої таблиці є правом платника податків, а не обов`язком.

При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ має зареєстровані види діяльності як 7313, що не спростовано сторонами по справі й не оспорюється.

Як вбачається з матеріалів справи - податкові накладні складені за результатами проведення між позивачем та його контрагентом господарської операції, що відповідає вказаному виду господарської діяльності, що зареєстрований за товариством.

Крім того, колегія суддів наголошує, що ані в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, ані під час розгляду цієї справи контролюючим органом не повідомлено, яким чином п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій може бути застосований до господарських операцій з надання позивачем вищевказаних послуг, а саме: яким чином обсяг постачання таких послуг може в принципі відповідати чи не відповідати залишкам обсягу придбаних послуг у разі, якщо такі послуги надаються безпосередньо самим виконавцем.

Крім іншого, в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що серед документів, наданих до контролюючого органу відсутні заявки на партію товару, рахунки на оплату та банківські виписки, інвентаризаційні описи складських приміщень згідно договору зберігання № 02/01/18 від 02.01.2018, штатний розпис працівників на підприємстві, сертифікати/паспорти якості на підтвердження Товару вимогам ДСТУ, будь-які документи щодо поставки першої частини партії товару (у тому числі товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, довіреність представника Покупця), акти звірки взаєморозрахунків. Також, апелянт зазначає, що позивачем на розгляд Комісії регіонального рівня не надавалося повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП), зокрема про наявні потужності підприємства: офісні приміщення, складські приміщення, автомобільний транспорт та іншу техніку необхідну для функціонування підприємства та виконання своїх функцій та обов`язків, що знаходиться в оренді чи власності підприємства.

Проте колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки підставою для відмови в реєстрації податкової накладної в ЄРПН слугувало надання документів, складених із порушенням законодавства, а не ненадання певних документів.

При цьому, пунктом 9 Порядку №520 контролюючому органу надано право направлення платнику податків повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі з пропозицією щодо надання додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування.

Однак, таким правом Комісія не скористалася та прийняла спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, яке належним чином не обґрунтувала.

При цьому колегія суддів наголошує, що при оцінці рішення про відмову в реєстрації податкових накладних суд враховує, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено перелік документів, необхідних для її реєстрації. З врахуванням цієї обставини невідповідність вимог контролюючого органу в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної щодо надання документів правовій визначеності виключала для контролюючого органу можливість прийняття негативного для позивача рішення з підстав невиконання ним вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 30.07.2024 №11516864/31943276 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог позову про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні

Аналогічну правову позицію щодо способу відновлення порушеного права платника податків висловлено Верховним Судом у постановах від 12.04.2023р. по справі №500/1836/22, від 27.04.2023р. по справі №460/8040/20, від 20.04.2023р. у справі №380/4746/22, від 06.03.2024р. по справі №440/3706/23, від 11.04.2024р. по справі №500/4244/22.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Морський будівельний комплекс», а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про наявність кримінальних справ, оскільки позивач не може відповідати за можливі (але ще не встановлені) порушення господарської чи податкової дисципліни, допущені своїми контрагентами, зокрема ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ».

При цьому, відповідач додає до апеляційної скарги нові докази (запит до Одеської обласної прокуратури від 18.11.2024 р. та відповідь на запит від 05.12.2024 р.), однак не заявляє клопотання про залучення вказаних документів до матеріалів справи, як того вимагає процесуальний кодекс, тому колегія суддів вважає, що такі докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач повинен був подати суду докази разом із поданням відзиву до суду першої інстанції (ч.3 ст.79 КАС України), однак цього не зробив.

Частиною 3 ст.79 КАС України передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, однак, відповідач не повідомив суд про наявність таких обставин.

Крім іншого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. та вважає, що така сума на правову допомогу відповідає принципам пропорційності та справедливості.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, то колегія суддів зазначає, що наведене не вказує на відсутність підстав для стягнення витрат.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17, від 01 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору та не повинно перевірятися при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Крім того слід зазначити, що стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.

Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Однак, частиною 6 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу., колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції розглядаючи заяву про стягнення судових витрат надав оцінку зазначеним обставинам та зменшив розмір таких витрат з 15000 грн. до 5000 грн.

Також, колегія суддів вважає, що підлягає частковому задоволенню вимога позивача заявлена у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою на стадії апеляційного розгляду.

Суд встановив, що правнича допомога надавалась позивачу в рамках договору про надання правової допомоги № 86 від 03.10.2024 року укладений з АО «Консенсус».

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду, за підготовку та подання відзиву (15 арк.) на апеляційну скаргу (23 арк. + додатки), в розмірі 7 500,00 гривень, до суду надано рахунок на оплату №15 від 14.01.2025 р.; акт надання послуг №23 від 14.01.2025 р.; платіжна інструкція, проведена банком №16297 від 15.01.2025 р.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 4000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь позивача.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський будівельний комплекс» (вул. Бугаївська, 35, оф. 615, м. Одеса, 65005, ЄДРПОУ 31943276) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук