Ухвала

від 04.03.2025 по справі 380/247/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/247/24

адміністративне провадження № К/990/2927/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №380/247/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Леополісбуд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Леополісбуд» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, прийнятих Львівською митницею ДМС України №UA209000/2023/900707/2 від 17.07.2023; №UA209000/2023/900709/2 від 17.07.2023; №UA209000/2023/900746/2 від 24.07.2023; №UA209000/2023/900751/2 від 24.07.2023; №UA209000/2023/900793/2 від 31.07.2023; №UA209000/2023/900797/2 від 31.07.2023; №UA209000/2023/900831/2 від 07.08.2023; №UA209000/2023/900837/2 від 07.08.2023; №UA209000/2023/000846/2 від 08.08.2023; №UA209000/2023/900878/2 від 15.08.2023.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 04.03.2024 у справі №380/247/24 позов Приватного підприємства «Леополісбуд» задовольнив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Леополісбуд» суму 3028,00грн сплаченого судового збору.

Львівський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 15.03.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, заяву Приватного підприємства «Леополісбуд» про ухвалення додаткового рішення у справі №380/247/24 задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДМС України на користь Приватного підприємства «Леополісбуд» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви Приватного підприємства «Леополісбуд», суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сума коштів у розмірі 30000,00грн є завищеною й неспівмірною із складністю цієї справи, не відповідає критерію розумності їхнього розміру й реальності таких витрат при надані послуг, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДМС України мають бути розподілені лише документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00грн.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України через підсистему «Електронний суд» 22.01.2025 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №380/247/24 в частині задоволення заяви позивача, ухвалити нову постанову, якою зменшити задоволену судом Приватному підприємству «Леополісбуд» суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал про повернення раніше поданих контролюючим органом касаційних скарг.

У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник наголосив, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, а надалі тривало виконання вимог ухвали суду про повернення касаційної скарги з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об`єктивного характеру, за якими, як на думку скаржника, необхідно приймати рішення про поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. Також, посилавшись на рішення Верховного Суду, в якому судом вирішувалось питання поновлення строку на касаційне оскарження, відповідач зазначив про необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою їх оскарження у найкоротші строки після такого повернення. Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як на переконання скаржника, є безумовними підставами для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України). Керуючись положеннями КАС України», скаржник просив урахувати зазначені ним у клопотанні обставини та визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження спірних у справі судових рішень.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 12.02.2025 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати до суду уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, на переконання Суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.

У зв`язку з наявністю у Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 12.02.2025 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 12.02.2025) доставлено в електронний кабінет Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України 13.02.2025 о 01:00год.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Львівською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України через підсистему «Електронний суд» 21.02.2025 до Верховного Суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено:

- редакційні уточнення касаційної скарги, зміст яких включає викладення процесуальної підстави касаційного оскарження спірних у справі №380/247/24 додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 визначеної, зокрема, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України;

- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень як такого, що пропущено з поважних причин.

Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України повторно вказує, що дотримання нею процесуального строку на касаційне оскарження визначеного статтею 329 КАС України при первинному зверненні до суду та наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущено з об`єктивних та поважних причин. Цитуючи рішення Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та здійснюючи вказівку на судові рішення Верховного Суду, в яких судом вирішувались питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, скаржник повторно зазначає про необхідність урахування судом належної реалізації контролюючим органом права на касаційне оскарження спірного в цій справі судових рішень та відсутність з боку останнього зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою їх оскарження у найкоротші строки після такого повернення.

Як висновок: скаржник просить визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та не обмежувати Львівську митницю, як відокремлений підрозділ ДМС України в праві на доступ до правосуддя.

Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, поданому на виконання вимог ухвали від 12.02.2025 про залишення касаційної скарги без руху, Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційного оскарження Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України не наводить; належних, достовірних та достатніх доказів не надає.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №380/247/24 була прийнята у письмовому порядку.

Копію означеної постанови Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України отримала 19.11.2024, про що зазначено в поданій скаржником касаційній скарзі. Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 19.12.2024.

Натомість, касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано лише 22.01.2025, тобто зі спливом понад двох місяців з моменту отримання скаржником повного тексту постанови суду апеляційної інстанції від 18.11.2024, що на думку Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги.

Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у поданому на виконання вимог ухвали від 12.02.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.

До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, відповідачем до суду так і не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об`єктивної неможливості контролюючого органу звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою оформленою у відповідності з положеннями статей 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу.

Судом також встановлено, що Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України зверталася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №380/247/24 три рази.

Кожну з раніше поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 19.12.2024, від 06.01.2025 та від 16.01.2025 повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, обов`язок зазначення яких унормовано частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, вказавши про незмістовність та недостатність наведеного скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження визначеної, зокрема, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у кожній зі своїх ухвал Суд вичерпно та послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої скаржнику.

Підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг відповідачу, слугувало виключно відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження спірного в цій справі судових рішень визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, тобто саме проявлений Львівською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Оцінивши наведене скаржником обґрунтування змісту касаційної скарги поданої відповідачем 22.01.2025, Суд дійшов висновку, що вчетверте подана касаційна скарга жодним чином не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює в подальшому її розгляд.

Зокрема, вчетверте подана Львівською митницею, як відокремленим підрозділом ДМС України касаційна скарга в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних додаткового рішення та постанови є ідентичною раніше поданим, тобто маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду викладені в ухвалах від 19.12.2024, від 06.01.2025, від 16.01.2025 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви скаржник так і не врахував.

А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 12.02.2025 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Натомість, подана відповідачем на виконання вимог ухвали від 12.02.2025 про залишення касаційної скарги без руху редакційна касаційна скарга, з посиланням як на підставу касаційного оскарження на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних у справі №380/247/24 додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та систематичне ігнорування скаржником вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги скаржнику не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Посилання скаржника на обставини систематичного звернення до суду та невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, адже скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд наголошує, що Львівська митниця, як відокремлений підрозділ ДМС України, яка діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинна намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у неї на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб`єкта владних повноважень, як на переконання Верховного Суду, є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Верховний Суд уважає, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугували підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг відповідачу, свідчить виключно про намагання останнього домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Доводи клопотання скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, Верховний Суд також вважає необґрунтованими, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 12.02.2025 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України про поновлення строку касаційного оскарження додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №380/247/24.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської митниці, як відокремленого підрозділу ДМС України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі №380/247/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Леополісбуд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова