Ухвала

від 04.03.2025 по справі 440/5965/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 березня 2025 року

м. Київ

справа №440/5965/24

адміністративне провадження № К/990/4579/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року

та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року

у справі №440/5965/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 23 червня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 червня 2021 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у фіксованій величині 4426,48 грн в місяць, і одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими ти особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 червня 2021 року із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 червня 2021 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум та висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року апеляційна скарга залишена без руху, в зв`язку з несплатою судового збору, наданий десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом сплати судового збору.

28 листопада 2024 року Військова частина НОМЕР_1 надала клопотання про продовження строку на усунення недоліків.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року заяву Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на 10 календарних днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року по справі № 440/5965/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/5965/24.

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання: до суду уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу Верховного Суду від 17 лютого 2025 року отримана скаржником - 17 лютого 2025 року о 20:50.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом другим частини шостої статті 251 КАС України визначено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням зазначених норм КАС України, ухвала Верховного Суду від 17 лютого 2025 року про залишення касаційної скарги без руху вважається врученою скаржнику 18 лютого 2025 року, а останнім днем для усунення недоліків касаційної скарги є 28 лютого 2025 року.

На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу, в якій просить відстрочити сплату судового збору.

Проаналізувавши уточнену касаційну скаргу, Верховний Суд прийшов до висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційного оскарження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:

застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;

незастосуванні норми, яку належало застосувати;

наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Скаржник оскаржує ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, якою повернуто апеляційну скаргу.

Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Проте, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при вирішенні питання.

В загальному доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із прийнятим рішенням судом першої інстанції, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження процесуальної ухвали суду апеляційної інстанції, якою не переглядалося рішення суду першої інстанції.

Уточнена касаційна скарга, подана на усунення недоліків, є ідентичною первинно поданій касаційні скарги отже, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційного оскарження.

Щодо клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для повернення такої скарги то, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору.

Отже, враховуючи, положення частини 2 статті 332 КАС України, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС, та беручи до уваги, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, така підлягаю поверненню.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №440/5965/24 - повернути особі, яка її подала.

3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

4. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк