Ухвала

від 05.03.2025 по справі 160/26226/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

УХВАЛА

05 березня 2025 року

м. Київ

справа №160/26226/24

адміністративне провадження № К/990/6280/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/26226/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А., яка виявилася у нездійсненні виклику сторін у судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 09 лютого 2024 року;

- визнати неправомірними дії секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А. щодо здійснення виклику позивача у судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 12 березня 2024 року, шляхом надіслання йому sms-повістки, незважаючи на відсутність у матеріалах справи його заяви про здійснення виклику до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та / або її окремої підсистеми (модуля) під час розгляду скарги від 02 лютого 2024 року;

- визнати неправомірними дії секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А. щодо здійснення виклику позивача у судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 11 квітня 2024 року, шляхом надіслання йому sms-повістки, незважаючи на відсутність у матеріалах справи його заяви про здійснення виклику до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та / або її окремої підсистеми (модуля) під час розгляду скарги від 02 лютого 2024 року;

- визнати неправомірними дії керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Неклеси Олександра, які виявилися у зазначенні у відповіді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року № 175/1762/24/87/2024 недостовірної інформації про те, що про судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 12 березня 2024 року, позивач був повідомлений sms-повісткою;

- визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, яка виявилася у тому, що відповідь на запит позивача на інформацію від 17 квітня 2024 року не була надана (надіслана) у термін 5 робочих днів з дня отримання зазначеного запиту;

- визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, яка виявилася у тому, що у встановлений чинним законодавством України термін позивачу не було надано відповідь на скаргу від 13 червня 2024 року щодо результатів розгляду питання про притягнення секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А. до відповідальності;

- зобов`язати Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області надати позивачу відповідь на скаргу від 13 червня 2024 року щодо результатів розгляду питання про притягнення секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А. до відповідальності;

- визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, яка виявилася у тому, що відповідь на запит позивача на інформацію від 04 серпня 2024 року, який було надіслано до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 25 серпня 2024 року, не була надана (надіслана) йому у термін, встановлений чинним законодавством України;

- зобов`язати Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області надати позивачу відповідь на запит на інформацію від 04 серпня 2024 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про:

- визнання неправомірною бездіяльності секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А., яка виявилася у нездійсненні виклику сторін у судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 09 лютого 2024 року;

- визнання неправомірними дій секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т. А. щодо здійснення виклику позивача у судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 12 березня 2024 року, шляхом надіслання йому sms-повістки, незважаючи на відсутність у матеріалах справи його заяви про здійснення виклику до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та / або її окремої підсистеми (модуля) під час розгляду скарги від 02 лютого 2024 року;

- визнання неправомірними дій секретаря судового засідання судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 - Коломоєць Т.А. щодо здійснення виклику позивача у судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 11 квітня 2024 року, шляхом надіслання йому sms-повістки, незважаючи на відсутність у матеріалах справи його заяви про здійснення виклику до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та / або її окремої підсистеми (модуля) під час розгляду скарги від 02 лютого 2024 року;

- визнання неправомірними дій керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Неклеси Олександра, які виявилися у зазначенні у відповіді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року № 175/1762/24/87/2024 недостовірної інформації про те, що про судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 12 березня 2024 року, позивач був повідомлений sms-повісткою.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині вимоги щодо визнання неправомірними дій керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/26226/24 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.

26 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків у якій скаржник вказує, що він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Також ОСОБА_1 зазначив, що Верховний Суд відкрив провадження у справі № 990/367/24 за його позовом без сплати судового збору.

Надаючи оцінку указаному, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною другої статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.

Пільги щодо сплати судового збору визначено в частині першій статті 5 Закону № 674-VI.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Ця норма Закону має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Частиною другою статті 22 Закону № 3551-XII визначено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведено у статті 12 Закону № 551-XII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2022 року у справі № 910/6441/21 та від 18 липня 2022 року у справі № 161/18983/20.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що хоча указана норма (пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI) не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Із матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач, зокрема просив визнати неправомірними дії керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Неклеси Олександра, які виявилися у зазначенні у відповіді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2024 року № 175/1762/24/87/2024 недостовірної інформації про те, що про судове засідання Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/1762/24, призначене на 12 березня 2024 року, останній був повідомлений sms-повісткою.

Таким чином, в розрізі норм статті 12 Закону № 3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог у вище зазначеній частині відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Щодо посилання скаржника на те, що у справі № 990/367/24 за його позовом відкрито провадження без сплати судового збору, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає таке.

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб`єктний склад, об`єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.

Із наданої скаржником копії позовної зави вбачається, що у справі № 990/367/24 позивач звернувся до суду з вимогами визнати неправомірною бездіяльність Верховної Ради України, яка проявилися у тому, що Верховна Рада України не надала обґрунтовану відповідь на скаргу від 20 червня 2024 року та зобов`язати Верховну Раду України надати обґрунтовану відповідь на скаргу від 20 червня 2024 року.

Позов обґрунтовано тим, що 20 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховної Ради України із скаргою у якій просив усунути в Законі України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дискримінаційної ознаку, відповідно до якої мобілізовані військовослужбовці не мають права на отримання підйомної допомоги та добових при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, шляхом внесення змін до пункту 3 статті 9-1 зазначеного Закону, додавши до переліку військовослужбовців, які мають право на отримання підйомної допомоги та добових при переїзді на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, також і мобілізованих військовослужбовців. Скаргу передано на розгляд народним депутатам України дев`ятого скликання.

Отже, у справі № 990/367/24 про яку зазначає скаржник, висновки суду щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору зроблені за інших фактичних обставин справи.

Скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 24 лютого 2025 року про залишення касаційної скарги без руху в частині надання до суду документа про сплату судового збору.

За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/26226/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді М.В. Білак В.Е. Мацедонська