Постанова

від 03.03.2025 по справі 909/688/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. Справа №909/688/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3306/24 від 18.11.2024)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2024 (м. Івано-Франківськ, суддя І.Є. Горпинюк)

у справі № 909/688/24

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест», м. Івано-Франківськ

про стягнення 42 627,45 грн,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» про стягнення 42 627,45 грн, з яких: 32 762,71 грн заборгованості за орендну плату, 9864,74 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди державного майна № 22/21 від 01 жовтня 2021 року в частині сплати орендної плати. На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати орендодавцем нараховано пеню.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 32 762 грн 71 коп заборгованості за орендну плату та 9 864 грн 74 коп пені в дохід Державного бюджету України, за наступними реквізитами: одержувач - ГУК в Ів.-Фр.об./ТГ Ів.Фр./22080200, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок № UA 408999980313080094000009612, код ЄДРПОУ 37951998, код платежу 22080300. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 3028 грн 00 коп судового збору за наступними реквізитами: отримувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Код 42891875, Банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA338201720343140002000142097, МФО 820172.

Місцевий суд, дослідивши матеріали справи вказав, що відповідач в порушення договірних зобов`язань свій обов`язку з оплати орендної за договором оренди державного майна №22/21 від 01.10.2021 належним чином не виконував. Борг відповідача за орендну плату, станом на 10.07.2024, становить 32 762,71 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 32 762,71 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім того, з огляду на те, що відповідачем допущена заборгованість з орендної плати, нарахування позивачем пені за кожний день прострочення перерахування орендної плати є правомірним.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені місцевий суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильним.

За наведеного, суд першої інстанції задовольнив позов в цій частині за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3306/24 від 18.11.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року у справі №909/688/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про стягнення.

Апелянт вказує, що згідно акта приймання-передачі від 05 квітня 2024 року відбулась передача об?єкта оренди до нового власника - ТОВ «Енергозбереження ІФ».

У зв`язку з переходом права власності на об?єкт оренди, договір оренди № 22/21 від 01.10.2021 року знято з обліку Регіональним відділенням з 05.04.2024 року.

У той же час, позовна заява подана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях в липні 2024 року і ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.2024 року прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/688/24.

За таких обставин, на переконання апелянта, позовна заява подана неналежним позивачем, який не був власником орендованих приміщень на час подання позову, і права якого жодним чином не порушені, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях подало до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.12.2024 (вих. №01-04/8328/24 від 03.12.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

В подальшому, на адресу апеляційного суду 09.12.2024 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.06.2024 у справі №909/1204/23.

Вирішуючи клопотання апелянта про долучення до справи нових доказів (документів), колегія суддів вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на той факт, що рішення суду є загальнодоступними доказами, які містяться у відповідному реєстрі і не підлягають додатковому залученню до матеріалів справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 та ч.4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено з матеріалів справи, 01.10.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - орендодавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» (далі - орендар, відповідач) та Державним підприємством «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» (далі - балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна № 22/21 (далі - договір), відповідно до п.1.1 незмінюваних умов договору, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.

Пунктом 4.1 змінюваних умов договору (далі - умови) погоджено об`єкт оренди - нежитлова будівля загальною площею 391,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12.

Згідно з п. 6.1 умов балансова, залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача - 3 962 731,83 грн, без ПДВ.

Згідно з п.2.1. незмінюваних умов договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

На підставі акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 01.10.2021, на виконання договору оренди нерухомого майна від 01.10.2021 № 22/21, балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (далі - об`єкт оренди), що перебуває на балансі балансоутримувача на належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (а.с. 10).

Пунктом 3.1 незмінюваних умов договору встановлено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 9.1 умов розмір місячної орендної плати, визначеної за результатами проведення аукціону - 84 000,00 грн, без ПДВ.

Згідно п. 3.3 незмінюваних умов договору оренди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця, до 15 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п.16 змінюваних умов договору співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору - балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати; Державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Пунктом 3.9 незмінюваних умов договору встановлено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до п.12.1 незмінюваних умов договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов - 5 років з дати набрання чинності цим договором. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

В порушення договірних зобов`язань відповідач не сплачував орендну плату у визначений договором строк, в зв`язку з чим станом на 04.04.2024 року утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 157 476,41 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 09.04.2024, позивачем на адресу відповідача направлено лист від 08.04.2024 № 11-021-00542 щодо невиконання умов договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 (а.с. 11), в якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест", що заборгованість орендаря з орендної плати до державного бюджету по договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 станом на 04.04.2024 становить 157 476,41 грн (більше ніж за три місяці оренди), відповідно за несвоєчасну сплату нарахована пеня - 36 114,55 грн.

У листі також зазначено, що ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" повідомив Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про те, що станом на 31.03.2024 заборгованість орендаря по орендній платі згідно договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 перед балансоутримувачем становить 435 507,34 грн (за 15 місяців оренди).

Враховуючи наведене, Регіональне відділення зобов`язує орендаря у 5-ти денний термін погасити заборгованість по платежах до державного бюджету та балансоутримувачу про що надати сторонам договору підтверджуючі документи.

В іншому випадку, з метою захисту майнових інтересів держави та недопущення накопичення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди, Регіональне відділення буде змушене відмовитися від договору оренди № 22/21 від 01.10.2021. Докази направлення зазначеного листа разом з додатком (розрахунок заборгованості з орендної плати та пені) наявні в матеріалах справи (а.с. 12 зворот - 13).

05 квітня 2024 року, за результатами проведеного аукціону, було укладено договір купівлі-продажу будівлі загальною площею 391,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12 з новим власником - ТОВ "Енергозбереження ІФ".

Згідно акта приймання-передачі від 05 квітня 2024 відбулась передача згаданого об`єкта до нового власника - ТОВ "Енергозбереження ІФ" (а.с. 14).

У зв`язку з переходом права власності на об`єкт оренди, договір оренди № 22/21 від 01.10.2021 року знято з обліку Регіональним відділенням з 05.04.2024 року.

Позивач стверджує, що сплачений відповідачем забезпечувальний депозит в сумі 168 000,00 грн повернутий Фондом державного майна України на рахунок Регіонального відділення, у відповідності до п. 4.8 незмінюваних умов договору оренди № 22/21, перераховано до державного бюджету на погашення пені - 36 114,55 грн та заборгованості з орендної плати - 131 885,45 грн.

Станом на 10.07.2024 заборгованість з орендної плати до державного бюджету по договору оренди № 22/21 становить 32 762,71 грн, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, відповідно до п. 3.9 незмінюваних умов договору оренди №22/2, та звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені орендаря: ТОВ "Слот-Інвест" по договору оренди № 22/21 від 01.10.2021 за період з 30.03.2024 по 10.07.2024, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати на останній день періоду становить - 32 762,71 грн. Всього нараховано пені за період з 31.03.2024 по 10.07.2024 - 9864,74 грн.

Відтак, колегією суддів встановлено, що в порушення договірних зобов`язань відповідач свій обов`язку з оплати орендної за договором оренди державного майна №22/21 від 01.10.2021 належним чином не виконував. Борг відповідача за орендну плату, станом на 10.07.2024, становить 32 762,71 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.

Разом з тим, щодо доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява подана неналежним позивачем, який не був власником орендованих приміщень на час подання позову, і права якого жодним чином не порушені, що є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів вказує наступне.

Регіональне відділення виступало орендодавцем по договору оренди №22/21 від 01.10.2021 року, укладеному з відповідачем на використання нежитлової будівлі загальною площею 391,30 кв.м., що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12 та обліковувалась на балансі Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».

05 квітня 2024 року, за результатами проведеного аукціону, було укладено договір купівлі-продажу зазначеного державного майна з новим власником - ТОВ «Енергозбереження ІФ», код ЄДРПОУ 40705578. Згідно акта приймання-передачі від 05 квітня 2024 відбулась передача згаданого об`єкта до нового власника - ТОВ «Енергозбереження ІФ».

У зв`язку з переходом права власності на об`єкт оренди, договір оренди № 22/21 від 01.10.2021 року знято з обліку Регіональним відділенням з 05.04.2024 року, тому орендна плата із вказаної дати не нараховувалась. Зазначене відображено та підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати до державного бюджету та пені орендаря: ТзОВ «Слот-Інвест» по договору оренди №22/21 від 01.10.2021р. за період з 30.03.2024 по 10.07.2024.

Разом з тим, відповідно до 3.11 незмінюваних умов договору оренди №22/21 припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Відтак, твердження відповідача, що позовна заява подана неналежним позивачем, який не був власником орендованих приміщень на час подання позову, оцінюється колегією суддів критично, оскільки позов подано на стягнення заборгованості по орендній платі, яка виникла до 05.04.2024.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 32 762,71 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати, орендодавець нарахував орендарю, відповідно до п. 3.9 незмінюваних умов договору, пеню в сумі 9864,74 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ч. 1 ст. 610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 230 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначені норми ЦК України та ГК України передбачають заходи відповідальності, які застосовуються до суб`єктів господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.

Пунктом 3.9 незмінюваних умов договору встановлено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно п. 3.3 незмінюваних умов договору оренди орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов щомісяця, до 15 числа поточного місяця оренди.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем допущена заборгованість з орендної плати, нарахування позивачем пені за кожний день прострочення перерахування орендної плати є правомірним.

Апеляційний суд, при перевірці правильності нарахування позивачем пені встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильним.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях у повному обсязі.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2024 у справі №909/688/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слот-Інвест» б/н від 13.11.2024 (вх. № 01-05/3306/24 від 18.11.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2024 у справі №909/688/24 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

СуддяО.І. Матущак