Постанова

від 03.03.2025 по справі 914/1800/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. Справа №914/1800/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Національного заповідника «Софія Київська» б/н від 23.10.2024 (вх. № 01-05/3083/24 від 29.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 (повний текст рішення складено 08.10.2024, м. Львів, суддя Н.В. Мороз)

у справі № 914/1800/24

за позовом Національного заповідника «Софія Київська», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Кард», м. Львів

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Національний заповідник «Софія Київська» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» про стягнення заборгованості у розмірі 71 432, 37 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 193 від 23.07.2021 щодо передачі пального по отриманих позивачем талонах. Враховуючи мотиви, зазначені у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову, позивач просить суд стягнути з відповідача 71 432, 37 грн з них: 32 240, 40 грн попередньої оплати, 32 885, 21 грн пені та 6 306, 76 грн штрафу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» на користь Національного заповідника «Софія Київська» 32 240, 40 грн заборгованості та 1 366, 66 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивачем прийнято талони на отримання дизельного палива у кількості 1230 л на суму 27 921, 00 грн та бензину А-95 у кількості 1530 л на суму 37 638, 00 грн. Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи специфікацією № 1 до договору № 193 від 23.07.2021, видатковою накладною № 408 від 27.07.2021. Кореспондуючий обов`язок з оплати товару позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 587 від 29.07.2021 на загальну суму 78 670, 80 грн.

Однак, місцевий господарський суд зазначив, що підписання сторонами специфікації № 1 до договору про закупівлю № 193 від 23.07.2021 не свідчить про фактичне передання відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Отже, незважаючи на своєчасне виконання позивачем обов`язку з оплати вартості товару, відповідач не забезпечив готового до передання покупцеві товару у визначеному договором місці, зокрема на АЗС.

За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи право позивача на повернення коштів за неотриманий товар, дійшов висновку, що заявлена вимога щодо стягнення попередньої оплати з відповідача у розмірі 32 240, 40 грн, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення пені та штрафу, місцевий суд зазначив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки.

Окрім того, згідно з інформацією, яка розмішена на сайті Фонду державного майна України, Національний заповідник Софія Київська відсутній у реєстрі суб`єктів господарювання державного сектору економіки станом на 01.07.2024.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вказав, що не вбачає за можливе застосувати до спірних відносин сторін положення ч.2 ст.231 ГК України. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 70 грн штрафу задоволенню не підлягає.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 в частині відмови про стягнення пені та штрафу, Національний заповідник «Софія Київська» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 23.10.2024 (вх. № 01-05/3083/24 від 29.10.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1800/24 від 03.10.2024 скасувати частково в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 885,21 грн, штрафу у розмірі 6 306,76 грн та судового збору у розмірі 1661, 34 грн. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/1800/24 від 03.10.2024 у наступній редакції: « 1. Позов задоволити у повному обсязі. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» на користь Національного заповідника «Софія Київська» кошти у розмірі 71 432,37 грн (у тому числі 32240,40 грн попередньої оплати, 32885,21 грн пені, 6306,76 грн штрафу) та 3028,00 грн судового збору.».

Апелянт не погоджується з тим, що суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 32885,21 грн та штрафу у розмірі 6306,76 грн та пропорційно зменшив розмір судового збору через те, що у матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивач відноситься до суб?єктів господарювання, які належать до державного сектору економіки (лише один із випадків передбачених частиною 2 ст. 231 ГК України).

Натомість скаржник вказує, що у матеріалах справи № 914/1800/24 міститься Статут Національного заповідника «Софія Київська», затверджений наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.04.2021 №243, у пункті 10.1. якого зазначено, що діяльність Заповідника здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України.

Окрім того апелянт вказує, що у матеріалах судової справи містяться докази, які не досліджені судом першої інстанції, яким суд першої інстанції не надав оцінку, зокрема копія платіжного доручення №587 (внутрішній номер 161459261) від 29 липня 2021 року, на якому міститься відмітка Державної казначейської служби України про оплату апелянтом 30 липня 2021 року по Договору від 23.07.2021 року №193 за пальне сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят грн. 80 коп.

Відтак, на переконання скаржника, через порушення/недотримання частини 1, 2, 3, статті 86 Господарського процесуального кодексу України, місцевий суд не з?ясував обставини, що мають значення для справи (неповно встановив обставини, які мають значення для справи), а саме, не з`ясував що виконання зобов`язання по Договору від 23.07.2021 №193 фінансується за рахунок Державного бюджету України. Такі порушення/недотримання норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення фінансових санкцій з відповідача. Тобто судом не застосовано при вирішенні справи по суті частину 2 статті 231 ГК України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

02.07.2021 на офіційному майданчику електронної системи публічних закупівель Укрїани ProZorro Національним заповідником «Софія Київська» (позивач, за договором покупець) проведено процедуру спрощеної закупівлі за предметом закупівлі нафта і дистиляти, за кодом ДК 021:2015:09130000-9. За результатами проведеної закупівлі, згідно з протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою Національного заповідника «Софія Київська» від 21.07.2021 № 64 Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (відповідач, за договором постачальник) визнано переможцем спрощеної закупівлі.

Довідкою щодо наявності мережі АЗС від 12.07.2021 № 611/04, на виконання вимог, зазначених в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі щодо надання учасником переліку АЗС в межах Києва, на відстані до 10 км, та інформації щодо підстав користування ними, Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» на виконання вимог тендерної документації запропоновано АЗС партнера Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Кард», що розташовані в межах м. Києва, на відстані до 10 км від місцезнаходження замовника (м. Київ, вул. Володимирська, 24). Підстава використання АЗС партнера Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Кард» договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями № 1-02/21 від 01.02.2021.

23.07.2021 між Національним заповідником «Софія Київська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» укладено договір про закупівлю № 193, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю дизельне паливо та бензин А-95 (по талонам) згідно із кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 (нафта і дистиляти), в подальшому - товар, а покупець зобов`язався прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець оплачує й приймає дизельне паливо, та бензин А-95 у кількості (об`ємах) та за ціною, зазначених у специфікації (додаток №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною), в подальшому іменовані - товар, по бланках внутрішнього обігу постачальника - талонах номіналом 10 та 20 літрів. Термін дії талонів (скретч-карток) необмежений (надалі - талони), але не менші ніж один рік з моменту підписання видаткової накладної з можливістю обміну їх на нові талони з новим строком дії при його закінченні. Талони повинні бути дійсні на всій території України. Одиниця виміру товару - літр. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання талонів та підписання видаткової накладної (п. 1.3). Постачальник зобов`язується передати покупцеві талони у строк 5-ти днів з дати підписання цього договору обома сторонами, але у будь-якому випадку не пізніше 23.07.2021 (п. 1.4). Ціни на товар встановлюються в національній валюті з країни за 1 літр, включаючи ціни зафіксовані сторонами у специфікації (додаток № l до цього договору, що є його невід`ємною частиною) і зміні не підлягають (2.1). Загальна вартість цього договору зазначена у специфікації (додаток № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною) і становить 78 670,80 грн (Сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят гривень 80 коп), в т.ч. ПДВ - 13 111,80 грн. (п. 2.2). Загальна вартість цього договору може бути змінена за умови коригування обсягів поставки товару у відповідності до чинного законодавства України (п. 2.3). Ціна товару, переданого покупцю відповідно до видаткової накладної, є сталою та перегляду не підлягає (п. 2.4). У випадку порушення умов та невиконання (неналежного виконання) зобов`язань встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором чинним законодавством України, в тому числі передбачену ч. 2. ст. 231 ГК України (п. 5.1). У разі невиконання постачальником зобов`язань, встановлених цим договором в строк до 31.12.2021 включно, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 50% від розміру загальної вартості товару, встановленої п. 2.2 цього договору. (п. 5.2). Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (п. 8.1).

На виконання умов договору, позивач здійснив оплату товару та перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 78 670, 80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 408 від 27.07.2021 та платіжним дорученням № 587 від 29.07.2021.

13.09.2021 Національним заповідником «Софія Київська» надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» лист-претензію № 295/01-19/04 з вимогою в термін однієї доби з дня отримання вказаного листа вжити термінових заходів щодо виконання договірних зобов`язань. Лист залишено без відповіді та задоволення.

Як зазначено позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» своїх договірних зобов`язань, позивач був позбавлений можливості отримати товар з причини неможливості проведення транзакції з талонами, про що представниками замовника складено відповідні акти від 10.09.2021 та направлено на адресу постачальника.

Відповідно до довідки Національного заповідника «Софія Київська», від 16.09.2021 № 78/02-30, покупець прийняв талони на бензин А-95 (у кількості 1530 л на суму 45 165, 60 грн з ПДВ) та дизельне паливо (у кількості 1230 л на суму 33 505, 20 грн з ПДВ); залишок талонів - на бензин А-95 у кількості 1230 л на суму 36 309, 60 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 1160 л на суму 31 598, 40 грн з ПДВ.

Окрім цього, Національним заповідником «Софія Київська» надсилалися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» листи-претензії № 1 від 21.09.2021 та № 2 від 28.06.2022 з вимогою про укладення додаткової угоди № 1 про розірвання договору про закупівлю № 193 від 23.07.2021.

Однак, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до довідки позивача від 24.12.2021 № 131/02-30, залишок талонів згідно з договором про закупівлю № 193 від 23.07.2021, станом на 24.12.2021 становив: на бензин А-95 у кількості 660 л на суму 19 483, 20 грн з ПДВ та дизельне паливо у кількості 530 л на суму 14 437, 20, 40 грн з ПДВ.

Відповідно до довідки Національного заповідника «Софія Київська» від 22.02.2024 № 19/02-30, загальна сума заборгованості станом на 21.02.2024 згідно з договором № 193 від 23.07.2021 становила 61 095,56 грн (бензин А-95 - 640 л на суму 18 892,80 грн з ПДВ; дизельне паливо - 490 л на суму 13 347,60 грн з ПДВ, всього: залишок талонів на суму 32 240,40 грн.; загальна сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язань 28 855,16 грн).

06.03.2024 Національним заповідником «Софія Київська» надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» претензію № 3 вих. № 01/01-20/04 щодо невиконання умов договору. Однак, така була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» умов укладеного між сторонами договору, з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 32 240, 40 грн попередньої оплати, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 76 грн штрафу.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 по справі №914/1800/24 оскаржується в частині відмови про стягнення пені та штрафу, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, рішення місцевого господарського суду переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) в розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 76 грн штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Так, відповідно до ч.2 ст.231 ГК України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст.231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018).

Колегія суддів вказує, що штрафні санкції за змістом частини 2 статті 231 ГК України застосовуються, якщо наявний один із трьох випадків, наведених у частині 2 статті 231 ГК України.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 32885,21 грн та штрафу у розмірі 6306,76 грн та пропорційно зменшив розмір судового збору, мотивуючи тим, що у матеріалах справи відсутні підтвердження того, що позивач відноситься до суб?єктів господарювання, які належать до державного сектору економіки.

Так, місцевий господарський суд встановив, що згідно з інформацією, яка розміщена на сайті Фонду державного майна України, Національний заповідник «Софія Київська» відсутній у реєстрі суб?єктів господарювання державного сектору економіки станом на 01.07.2024.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується та вказує наступне.

У матеріалах справи № 914/1800/24 міститься Статут Національного заповідника «Софія Київська», затверджений наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.04.2021 №243, який позивачем долучено до матеріалів позовної заяви.

Згідно пункту 1.4. Статуту Заповідник є об?єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства культури та інформаційної політики. Заповідник має особливу історико-культурну та наукову цінність.

Відповідно до пункту 10.1. Статуту діяльність Заповідника здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 10.2. Статуту передбачено, що Заповідник є неприбутковим закладом, основна діяльність якого не направлена на отримання прибутку.

У маткріалах справи міститься довідка Національного заповідника «Софія Київська» від 07.08.2024 №1 (Том 1, а/с 150), у якій наведено інформацію, про те, що відповідно до пункту 10.1. Статуту діяльність Заповідника здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фонду Державного бюджету України.

Як встановлено колегією суддів, 23.07.2021 року між ТОВ «ПРАЙМ ЛАЙТ» та Позивачем укладено договір №193 про закупівлю товарів (код ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Паливо (бензин та дизельне паливо)), а саме: дизельного палива та бензину А-95 по талонах номіналом 10 та 20 літрів, термін дії яких необмежений, на загальну суму 78670,80 грн. (копія Договору від 23.07.2021 року №193 з додатками знаходиться у матеріалах судової справи). Пунктом 8.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 р, а в частині виконання зобов?язань - до повного їх виконання Сторонами.

Пунктом 3.1. Договору від 23.07.2021 №193 встановлено, що покупець зобов?язується здійснити оплату вартості Товару, зазначеної у видатковій накладній на поточний рахунок Постачальника на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України протягом 10-и банківських днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Слід зазначити, що стаття 49 Бюджетного кодексу України встановлює порядок здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов?язань.

Частиною 1 статі 49 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу Казначейству України, якшо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Так, на платіжному дорученні №587 (внутрішній номер 161459261) від 29 липня 2021 року, міститься відмітка Державної казначейської служби України про оплату 30 липня 2021 року по Договору від 23.07.2021 року №193 за пальне сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят грн. 80 коп.

З огляду на зазначене вище, беручи до уваги платіжне доручення №587 (внутрішній номер 161459261) від 29 липня 2021 року, Статут Національного заповідника «Софія Київська», довідку Національного заповідника «Софія Київська» від 07.08.2024 №1, Договір від 23.07.2021 № 193, колегія суддів дійшла висновку, що виконання зобов?язання фінансувалось за рахунок Державного бюджету України.

Отже, суд першої інстанції не з?ясував обставини, що мають значення для справи (неповно встановив обставини, які мають значення для справи), а саме, не з`ясував що виконання зобов`язання по Договору від 23.07.2021 №193 фінансувалось за рахунок Державного бюджету України.

Таке порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення фінансових санкцій з відповідача. Тобто судом не застосовано при вирішенні справи по суті частину 2 статті 231 ГК України. Відтак рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Як слідує з матеріалів справи, а саме розрахунку позивача, останній просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) в розмірі 32 885, 21 грн та 6 306, 76 грн штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, за період з 10.09.2021 по 25.06.2024.

Пунктом 5.1 Договору від 23.07.2021 №193 передбачено, що у випадку порушення умов та невиконання (неналежного виконання) зобов`язань встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України, в тому числі передбачену ч. 2. ст. 231 ГК України.

Суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, вказана норма чітко вказує на те, що законодавцем в імперативному порядку зазначено порядок нарахування штрафних санкцій, а саме законом визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 року у справі № 911/952/22 зазначила:

«Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.»

Враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України та правову позицію Великої Палати, колегія суддів приходить до висновку, що в укладеному між позивачем та відповідачем договорі не передбачені спеціальні умови та порядок нарахування штрафних санкцій, а тому слід застосовувати загальне правило, передбачене в законі.

Колегією суддів встановлено, що порушення умов та невиконання (неналежного виконання) зобов`язань встановлених спірним договором розпочалось з 10.09.2021.

Відтак, в данній справі правильним періодом для нарахування штрафних санкцій, яку належить стягнути з відповідача, є період з 10.09.2021 року до 10.03.2022 року.

Отже, враховуючи імперативні вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність перерахування штрафних санкцій.

Згідно з розрахунком, здійсненим апеляційним судом, розмір пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача за період з 10.09.2021 року до 10.03.2022, становить 5 867,75 грн пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) та 1 125,32 грн штрафу у розмірі 7 % вказаної вартості.

В іншій частині вимог про стягнення пені та штрафу належить відмовити, позаяк пеня в цій частині позивачем нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що викладені вимоги апеляційної скарги частково знайшли підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати

Згідно з п. 3 ч.4 ст.129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір у справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за розгляд позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 8, 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Національного заповідника «Софія Київська» б/н від 23.10.2024 (вх. № 01-05/3083/24 від 29.10.2024) задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2024 у справі № 914/1800/24 скасувати частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, прийняти нове рішення в цій частині, яким:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б, ідентифікаційний код 42151468) на користь Національного заповідника «Софія Київська» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 24, ідентифікаційний код 02498145) 5 867,75 грн пені, 1 125,32 грн штрафу та 296, 43 грн судового збору.

В решті рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/1800/24 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б, ідентифікаційний код 42151468) на користь Національного заповідника «Софія Київська» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 24, ідентифікаційний код 02498145) 810, 43 грн сплачених за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак