Постанова

від 04.03.2025 по справі 927/947/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 927/947/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників:

позивача - Малолєткін Р.С.;

відповідача - не з`явилися.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024

у справі №927/947/24 (суддя - Шморгун В. В.)

за позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

до Відділу культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулось до суду з позовом до Відділу культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради про стягнення з відповідача 484905,60 грн, з яких 451289,68 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 8764,96 грн пені, 17666,57 грн інфляційних втрат та 7184,39 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.02.2024 в частині оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за період лютий-березень 2024 року, у зв`язку з чим позивач також нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 відкрито провадження у справі №927/947/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024 у справі №927/947/24 позов Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" задоволено частково, стягнуто з Відділу культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" 318140,74 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 5743,20 грн пені, 4971,75 грн 3% річних та 12296,78 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 133148,94 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 3021,76 грн пені, 2212,64 грн 3% річних та 5369,79 грн інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено підстави для здійснення розрахунку споживання теплової енергії відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якими є вихід з ладу або втрата вузла комерційного обліку. У той же час лічильник відповідача мав несправності, про що складено відповідний акт (прилад не рахує теплову енергію). 21.03.2024 були зняті архівні дані із зазначеного приладу, аналіз яких підтвердив некоректність ведення обліку теплової енергії, зокрема, фіксування помилки Err2 (пошкодження датчика температури на зворотному трубопроводі). Позивач зауважує, що відображені в архіві теплообчислювача Superkal 531 помилки не дозволяють проводити коректний облік споживання теплової енергії без проведення технічного обслуговування приладу, його ремонту та послідуючої метрологічної повірки. А тому, у зв`язку з виходом з ладу приладу обліку теплової енергії за адресою смт. Ріпки вул. Святомиколаївська 89 - будинок культури, у позивача були відсутні підстави здійснювати нарахування спожитої теплової енергії згідно показників лічильника, у такому випадку нарахування спожитої теплової енергії проводиться розрахунковим методом.

З огляду на викладене скаржник вказує на безпідставність прийняття судом першої інстанції до уваги тверджень скаржника про справність лічильника, що підтверджується свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки від 14.07.2022 та від 29.05.2024, оскільки повірка лічильника 29.05.2024 була здійснена після закінчення опалювального сезону та відповідна повірка не спростувала некоректну роботу спірного лічильника.

До апеляційної скарги скаржником долучено паспорт лічильника Superkal 531.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №927/947/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024 у справі №927/947/24, справу призначено до розгляду на 17.03.2025, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

28.01.2025 через систему «Електронний суд» Відділом культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідач стверджує, що в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази того, що лічильник Superkal 531 був повіреним та готовим до експлуатації перед початком опалювального сезону та залишився справним після закінчення опалювального сезону. Складений сторонами акт про несправність лічильника від 29.02.2024 не може буди однозначним доказом несправності лічильника, позаяк в результаті повторної повірки лічильника було встановлено, що лічильник працює коректно. Тобто, в роботі лічильника 29.02.2024 відбувся разовий короткостроковий збій (протягом 90 хв.). Отже, суд першої інстанції вірно встановив неправомірність визначення кількості спожитої теплової енергії по об`єкту за лютий-березень 2024 року розрахунковим методом та як наслідок, безпідставне завищення суми, нарахованої до сплати за спожиту теплову енергію.

03.02.2025 через систему «Електронний суд» Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" подало відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

26.02.2025 до суду від представника Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2025 задоволено заяву представника Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" про участь у судовому засіданні 04.03.2025 у справі №927/947/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.02.2025 до суду Відділом культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради подана заява про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 04.03.2025, яке відбулося в режимі відеоконференції, головуючий суддя поставив на обговорення можливість долучення до матеріалів справи нових доказів, доданих позивачем до апеляційної скарги (паспорту обчислювача Superkal 531).

Представник позивача просив суд долучити вказаний доказ до матеріалів справи.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку про відмову в долученні вказаного доказу, зважаючи на наступне.

За змістом ч. ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування ст. ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено сторонам строк для подання відзиву на позов (протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду), відповіді на відзив (протягом 5 днів з дня отримання відзиву).

У межах встановлених судом строків відповідачем подано відзив на позовну заяву (24.10.2024).

Водночас відповідь на відзив подано позивачем з пропуском строків (07.11.2024). Суд першої інстанції дослідивши наведені позивачем обставини щодо неможливості своєчасного подання відповіді на відзив дійшов висновку, що несвоєчасне подання відповіді на відзив пов`язано із суб`єктивною поведінкою позивача, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив. Враховуючи викладене, подана позивачем відповідь на відзив залишена судом без розгляду.

При цьому колегія суддів зазначає, що долучений позивачем до апеляційної скарги паспорт лічильника Superkal 531 не долучався останнім до відповіді на відзив. Тобто, позивач надає паспорт лічильника після 5 місяців з дня відкриття провадження у даній справі та після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Водночас позивач, в порушення ч. 4 ст. 80 ГПК України, не повідомив суд першої інстанції про те, що відповідний доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, не зазначив доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, а також не надав докази, які підтверджують, що особа здійснили всі належні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Таким чином, позивачем в даному випадку не наведено достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов`язано прийняття під час апеляційного провадження нового доказу, який не був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, також заявник не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу з причин, які об`єктивно не залежали від нього.

За таких обставин, колегія суддів відмовляє Акціонерному товариству "Облтеплокомуненерго" у прийнятті та долученні до матеріалів справи нового доказу - паспорту лічильника Superkal 531.

Представник позивача надав пояснення по суті апеляційної скарги. Вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши думку представника позивача, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.02.2024 між Акціонерним товариством "Облтеплокомуненерго" (теплопостачальна організація) та Відділом культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради (споживач) укладений договір №17-0051-24 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії.

За умовами п. 1.1-1.3 договору теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов`язався сплачувати теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених договором.

Тарифи/двоставкові тарифи на теплову енергію змінюються за поданням теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обов`язковими для застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Ціна цього договору на день його підписання становить 741187,65 грн, у тому числі ПДВ 123531,28 грн. Ціна договору складається з вартості виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору теплова енергія виробляється, транспортується та постачається споживачу для об`єктів, перерахованих у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору.

Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється протягом всього опалювального періоду, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування або органами виконавчої державної влади (п. 2.3 договору).

Згідно з п. п. 5.1, 5.4, 5.5 договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом відповідно до даних, вказаних у додатку №1 договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України", затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Споживач, який має засоби обліку, повинен щомісячно подавати теплопостачальній організації підписаний та скріплений печаткою споживача звіт, в якому відображаються зняті візуально показання засобу (приладу) обліку теплової енергії в одиницях виміру засобу (приладу) обліку теплової енергії. Звіт подається до останнього дня календарного поточного місяця. У випадку, коли останній день календарного поточного місяця збігається з вихідним днем або святковим днем, то день подання Звіту переноситься на попередній робочий день. В разі ненадання споживачем вказаного звіту, теплопостачальна організація має право виконати облік спожитої теплової енергії розрахунковим методом відповідно до умов цього договору.

Кількість (обсяг) спожитої теплової енергії визначається за показаннями засобів (приладів) обліку або, при їх відсутності, несправності, пропуску споживачем строків проведення державної метрологічної повірки або на період відсутності засобу (приладу) обліку, пов`язаної з проведенням державної метрологічної повірки - розрахунковим методом відповідно до даних, вказаних в додатку №1 договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України", затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993. В разі, якщо засіб (прилад) обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях застосовуються показання такого засобу (приладу) обліку та розрахунковий метод відповідно до встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України", затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

У випадку, коли момент несправності засобу (приладу) обліку теплової енергії встановити неможливо, то кількість спожитої теплової енергії визначається вищевказаним розрахунковим методом з моменту складання останнього акту обстеження (перевірки) такого засобу (приладу) обліку теплової енергії.

За умовами п. п. 6.1, 6.3, 6.4, 6.9 договору розрахунки за теплову енергію споживач здійснює щомісячно в грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації відповідно до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору.

Розрахунки споживача з теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або в випадках, передбачених договором, розрахунковим методом, що передбачений цим договором, у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами договору. Розрахунковим період є календарний місяць.

Розрахунки за теплову енергію споживач здійснює за умовами договору щомісячно до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від того чи є 7-е число місяця вихідним, святковим чи робочим днем.

Сторони підписують акт прийому-передачі теплової енергії на підставі звіту, який передбачений п. 5.4. договору, та з урахуванням архівних даних засобу (приладу) обліку теплової енергії споживача та даних журналу обліку споживання теплової енергії споживача. В разі, якщо архівні дані засобу (приладу) обліку або дані журналу обліку споживання теплової енергії споживача були зняті теплопостачальною організацією в періодах, що слідують за періодом оформлення будь-якого звіту, передбаченого п. 5.4. договору, теплопостачальна організація здійснює в поточному періоді донарахування за спожиту теплову енергію та відображає фактичне споживання теплової енергії в попередніх періодах.

У п. 7.3.3 договору сторони передбачили, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.4 цього договору, - сплачує на користь теплопостачальної організації пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Договір діє до 31.12.2024 включно, набирає чинності з дня його підписання. Строк дії цього договору є строком поставки теплової енергії з урахуванням вимог п. 2.3. договору. Сторони домовилися про те, що умови цього договору розповсюджуються на правовідносини, що склалися до моменту його укладення, а саме з 01.01.2024 (п. 11.1 договору).

Згідно додатку №1 до договору, постачання теплової енергії здійснюється за наступними об`єктами споживача: центральна бібліотека площею 495,90 кв. м (вул. Любецька, 1, смт. Ріпки); музей площею 301,50 кв. м (вул. Любецька, 3, смт. Ріпки); будинок культури площею 883,00 кв. м (вул. Святомиколаївська, 89, смт. Ріпки).

Рішенням Виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області №244 від 31.08.2023 встановлено тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії Акціонерному товариству "Облтеплокомуненерго" для потреб бюджетних організацій та установ у розмірі:

- тариф на теплову енергію - 5884,33 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими:

- тариф на виробництво теплової енергії - 4068,01 грн/Гкал (без ПДВ);

- тариф на транспортування теплової енергії - 1798,09 грн/Гкал (без ПДВ);

- тариф на постачання теплової енергії - 18,23 грн/Гкал (без ПДВ);

- тариф на послугу з постачання теплової енергії - 7061,20 грн/Гкал (з ПДВ).

Згідно з п. 6 цього рішення тарифи, встановлені цим рішенням, застосовуються з 01.10.2023 по 30.09.2024 включно.

Відповідно до розпоряджень Ріпкинської селищної ради №194-р від 13.10.2023 та №34-р від 05.04.2024 опалювальний сезон 2023-2024 років тривав з 17.10.2023 по 08.04.2024.

19.10.2023 представник Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (теплопостачальна організація) та начальник відділу культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради підписали акт підключення теплової енергії на опалення в будинку культури, розташованому за адресою Святомиколаївська 89.

За твердженнями позивача, у період з лютого по березень 2024 року він поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 451289,68 грн, на підтвердження чого надав звіти про спожиту теплову енергію в музеї та центральній бібліотеці, акт прийому-передачі теплової енергії від 05.03.2024 (згідно якого відповідач спожив теплову енергію обсягом 35,5136 Гкал на загальну суму 250687,96 грн з ПДВ) підписаний лише позивачем.

24.07.2024 позивач направив відповідачу претензію №1320/13 від 24.07.2024, згідно якої запропонував в десятиденний термін сплатити суму заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 451289,68 грн.

У відповідь на претензію Відділ культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради листом №01-32 від 30.07.2024 повідомив про неправомірне застосування позивачем розрахункового методу при здійсненні розрахунку за теплову енергію, оскільки прилад обліку теплової енергії є справним, що підтверджується свідоцтвами повірки приладів обліку. Невисокі показники приладу обліку пояснюються заходами економії, невикористання будинку культури за призначенням, у зв`язку з чим в приміщенні підтримувалась мінімальна температура повітря. За наведеного відповідач просив здійснити перерахунок обсягу спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку, а не розрахунковим методом.

Позивач розглянувши відповідь на претензію відповідача зауважив, що під час візуального зняття показань у лютому 2024 року з приладу обліку теплової енергії Superkal 531 із заводським номером 15227567 були зафіксовані показники 2935,233 Гдж, спожитий обсяг становив 2,564 Гкал. Також спеціалістами позивача у присутності відповідача було складено акт про те, що прилад не рахує теплову енергію, а тому відсутні підстави для проведення нарахувань за показниками приладу обліку.

Несплата відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги з подачі теплової енергії за період з лютого по березень 2024 року на суму 451289,68 грн стали підставою для звернення Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" до суду з даним позовом.

Також за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивач просив суд стягнути з відповідача 8764,96 грн пені, 17666,57 грн втрат від інфляції та 7184,39 грн - 3% річних.

Відповідач заперечував проти позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 214965,23 грн, пені, інфляційних втрат та 3% річних вказуючи на помилковість визначення позивачем обсягу спожитої теплової енергії, яка постачалась до будинку культури у лютому та березні 2024 року, за розрахунковим методом, оскільки лічильник теплової енергії був справний, що підтверджується свідоцтвами про його повірку. А тому визначення обсягу спожитої теплової енергії розрахунковим методом є неправомірним та призвело до завищення суми, яку необхідно сплатити.

Частково задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що прилад обліку теплової енергії Superkal 531 із заводським номером 15227567 був готовий до експлуатації перед початком опалювального сезону, що підтверджується, зокрема, допуском до експлуатації приладу обліку теплової енергії та свідоцтвом про повірку лічильника тепла від 29.05.2024. Разом з тим, суд відмітив, що за відсутності паспорту спірного лічильника не вбачається за можливе встановити чи впливає на облік спожитої теплової енергії наведена в архівних даних лічильника інформація щодо фіксації температури теплоносія до 129С, дельти температур менше 3С та помилка Err2 (пошкодження датчика температури на зворотному трубопроводі), яка фіксувалася напротязі 90 хв. Враховуючи, що згідно показників лічильника обсяг спожитої відповідачем теплової енергії у лютому 2024 році становив 2,56401 Гкал, а у березні 2024 році 9,02646 Гкал, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 318140,74 грн. Також зважаючи на те, що наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено з урахуванням невірних сум боргу, суд першої інстанції здійснивши власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, визнав обґрунтованими до стягнення з відповідача 5743,20 грн пені, 4971,75 грн 3% річних та 12296,78 грн інфляційних нарахувань.

Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, предметом даного позову є матеріально-правові вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з лютого по березень 2024 року. Спірним є питання правомірності визначення позивачем обсягу спожитої теплової енергії на об`єкті відповідача (будинок культури) розрахунковим методом.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що правове регулювання спірних правовідносин у справі здійснюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про теплопостачання», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила).

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 714 ЦК України, яка кореспондується із частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 02.02.2024 між позивачем та відповідачем був укладений договір №17-0051-24 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу теплову енергію для опалення, а відповідач зобов`язався сплачувати кошти за спожиту теплову енергію до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом відповідно до даних, вказаних у додатку №1 договору, встановлених норм споживання (витрат) теплової енергії, а також з урахуванням вимог діючих нормативно-правових актів України (норм, правил і таке інше) в сфері теплопостачання та "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України", затверджених Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Використання споживачем комерційних засобів (приладів) обліку теплової енергії можливе лише після допуску їх до експлуатації, що здійснюється теплопостачальною організацією у порядку, передбаченому діючим законодавством, зі складанням відповідного акту.

Як вбачається з наданих сторонами документів, облік теплової енергії в будинку культури у спірний період здійснювався лічильником марки Superkal 531 із заводським номером 15227567.

19.10.2023 між сторонами підписано акт про підключення теплової енергії на опалення в будинок культури Відділу культури, молоді і спорту Ріпкинської селищної ради. Факт підписання сторонами вказаного акту дає підстави вважати, що прилад обліку теплової енергії Superkal 531 із заводським номером 15227567 був повіреним та готовим до експлуатації перед початком опалювального сезону.

Частинами 1, 3 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду.

Таким чином, ст. 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" встановлено підстави для здійснення розрахунку відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якими є: вихід з ладу або втрата вузла комерційного обліку.

Згідно з п. 7 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Пунктом 17 Правил визначено, що для обліку відпуску та споживання теплової енергії застосовуються прилади комерційного обліку, що відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Згідно з пунктом 18 Правил прилади комерційного обліку теплової енергії в діючій системі теплопостачання, які використовуються для розрахунків за теплову енергію між теплопостачальною організацією та споживачем, повинна придбати і встановити теплопостачальна організація за умови, що такі витрати передбачені в договорі. Якщо використовуються інші джерела фінансування придбання та встановлення приладів комерційного обліку, то відносини між теплопостачальною організацією та споживачем визначаються окремою угодою відповідно до законодавства.

У відповідності до п. 20 Правил, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Отже, облік теплової енергії у разі відсутності приладів комерційного обліку здійснюється відповідно до порядку зазначеного у п. 20 Правил.

Таким чином, для з`ясування законності визначення позивачем обсягу теплової енергії розрахунковим методом необхідно встановити факт виходу з ладу (несправності) лічильника теплової енергії, встановленого на будинку культури.

Матеріалами справи та наведеними обставинами підтверджується, що прилад обліку теплової енергії Superkal 531 із заводським номером 15227567 був встановлений та прийнятий в експлуатацію теплопостачальною організацією. Прилад обліку проходив періодичну повірку, його показники визнавались та використовувались позивачем протягом попередніх опалювальних періодів.

До 29.02.2024 у позивача не було зауважень щодо правомірності прийняття в експлуатацію та використання позивачем приладу обліку теплової енергії Superkal 531 із заводським номером 15227567.

Разом з тим позивач вказує, що у лютому 2024 року під час зняття показань з приладу обліку теплової енергії було встановлено несправність лічильника, оскільки спожитий обсяг теплової енергії був значно меншим ніж у попередні місяці (листопаді-грудні 2023 року, січні 2024 року).

29.02.2024 представниками позивача за участі начальника відділу культури складено акт про те, що лічильник тепла не рахує теплову енергію.

21.03.2024, на прохання відповідача, позивачем були зняті архівні дані з лічильника марки Supercal 531 заводський номер 152275657, зроблено їх аналіз, за результатами якого встановлено некоректність ведення обліку теплової енергії вказаним лічильником.

Так, згідно аналізу архівних даних приладу обліку теплової енергії за лютий та березень 2024 року:

- на зворотному трубопроводі перетворювач температури фіксує температуру теплоносія до 129 oС";

- періодично фіксується ? t (дельта температур - різниця температур теплоносія подавального та зворотного трубопроводів та зворотного трубопроводів в точці обліку) менше 3 oС (згідно з п. 2.1 розділ 2 "Технічні дані" паспорту приладу обліку теплової енергії Supercal 531 для обчислення теплової енергії, діапазон різниця температур теплоносія в подавальному та зворотному трубопроводі повинен становити не менше 3 oС);

- фіксується помилка Err2 (пошкодження датчика температури на зворотному трубопроводі).

Натомість відповідач стверджує, що спірний лічильник був справний, що підтверджуються свідоцтвами про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14.07.2022 та від 29.05.2024.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем було надано до суду свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №255 від 14.07.2022 (чинне до 14.07.2026), щодо теплолічильника Суперком-01 у складі: теплообчислювача Суперком-01 зав. №01-40-0471, термоперетворювачей опору Pt 500, заводський номер №007100, який був встановлений на іншому об`єкті - музеї.

Однак враховуючи підписаний між сторонами акт підключення теплової енергії від 19.10.2023, надання позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії в опалювальний період та відсутність заперечень позивача з приводу того, що спірний лічильник був повіреним та був готовим до експлуатації перед початком опалювального сезону, колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів наявність повірки лічильника марки Supercal 531 заводський номер 152275657.

У той же час відповідно до наданого відповідачем свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П71МТ 135 329 24 від 29.05.2024 (чинного до 29.05.2028) лічильник тепла у складі: обчислювача Supercal 531, зав. №152275657, термометрів опору РТ 500, витратоміру ТП-М-32, зав. №1010671, за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ EN 1434 по класу 2.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що лічильник марки Supercal 531 заводський номер 152275657 був повіреним та готовим до експлуатації перед початком опалювального сезону та залишився справним після закінчення сезону.

Щодо здійсненого позивачем аналізу архівних даних приладу обліку теплової енергії за лютий та березень 2024 року, слід відмітити, що жодним доказом не підтверджується той факт, що фіксація на зворотному трубопроводі перетворювачем температури теплоносія до 129 oС якимось чином впливає на роботу лічильника. Відповідна інформація відображена в аналізі знятих архівних даних за підписом представника позивача без посилання на жодні технічні вимоги або ж паспорт засобу обліку. Крім того, згідно архівних даних, які сформовано автоматично, даний показник не визначений як помилка.

Також, з огляду на відсутність в матеріалах справи паспорту приладу обліку теплової енергії Supercal 531 та жодної технічної документації, суд першої інстанції вірно вказав на неможливість встановити чи відповідає дійсності наведена у аналізі архівних даних інформація щодо нижньої межі діапазону різниці температур теплоносія. До того ж, згідно архівних даних одиницею виміру Delta t зазначено К, а не oС, тоді як наданий позивачем аналіз архівних даних не містить інформації як співвідносяться дані величини і за якою формулою вони перетворювалися.

Стосовно фіксації помилки Err2 (пошкодження датчика температури на зворотному трубопроводі), колегія суддів зазначає, що вказана помилка фіксувалася одноразово 23.02.2024 протягом 90 хв. Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що датчик температури на зворотному трубопроводі є складовою приладу обліку теплової енергії Supercal 531 і помилка в роботі цього датчика якимсь чином впливає на облік спожитої теплової енергії.

Також колегія суддів звертає увагу, що складений між сторонами акт від 29.02.2024, з огляду на встановлені вище обставини, зокрема, щодо чинності свідоцтв про повірку лічильника, не може бути однозначним доказом несправності лічильника, оскільки в акті викладено припущення його несправності, тоді як не зазначено жодних показників на підставі яких комісією було встановлено несправність роботи лічильника. Більше того, після складання наведеного акту в березні 2024 року директор будинку культури спільно з представником позивача постійно моніторили показники лічильника та фіксували їх в журналі обліку, інші акти про несправність лічильника не складалися.

При цьому в ході апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що надані відповідачем докази в спростування позовних вимог є більш вірогідними ніж докази надані позивачем, в підтвердження позову. Отже, є більш вірогідним, що лічильник відповідача, встановлений на будинку культури, був справний у спірний період, а споживання теплової енергії у лютому 2024 році обсягом, яким є меншим за попередні місяці, могло мати інші причини (економія споживання, температура повітря тощо).

За наведених обставин, враховуючи не доведеність позивачем належними та допустимими доказами несправність лічильника обліку теплової енергії Supercal 531, а також беручи до уваги, що помилка Err2 фіксувалася лише 23.02.2024 тривалістю 90 хв., що не може беззаперечно свідчити про неправильний облік теплової енергії на протязі двох місяців (лютого-березня 2024 року), безпідставним є твердження скаржника про необхідність застосування приписів ч. 3 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» при здійсненні розрахунку спожитої відповідачем теплової енергії (відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг), позаяк, в даному випадку, покладення на відповідача зобов`язань щодо оплати послуг з постачання теплової енергії відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, за наявності справного приладу обліку, суперечить принципу справедливості та може бути розцінено як втручання в його право на мирне володіння своїм майном (в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції грошові кошти є «активом»). Відтак, обсяг спожитої теплової енергії на об`єкті відповідача (будинку культури) у лютому-березні 2024 року має визначатися на підставі показань приладу обліку, як обґрунтовано зазначає відповідач.

Відповідно до звіту про спожиту теплову енергію згідно лічильника Supercal 531 обсяг спожитої теплової енергії у лютому 2024 році становив - 2,56401 Гкал, у березні 2024 році - 9,02646 Гкал.

Отже, загальна вартість спожитої у лютому-березні 2024 року теплової енергії на спірному об`єкті становить 81816,29 грн ((2,56401+9,02646)*5882,44+20%).

Північний апеляційний господарський суд перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок заборгованості відповідача згідно показників лічильника та встановлених Ріпкинською селищною радою тарифів, погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 318140,74 грн.

Також, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 8764,96 грн пені, 17666,57 грн інфляційних втрат та 7184,39 грн - 3% річних.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3 договору сторонами узгоджено, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.4 цього договору, - сплачує на користь теплопостачальної організації пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахування пені здійснено ним у розмірі 0,01% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а не у розмірі 1%, як передбачено умовами п. 7.3.3 договору.

Враховуючи приписи ст. 14 ГПК України, здійснення позивачем розрахунку пені за меншою процентною ставкою, ніж та, що передбачена договором, є диспозитивним правом позивача. А тому перерахунок судом пені в межах задоволених позовних вимог має здійснюватися з урахуванням визначеного позивачем розміру - 0,01%.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, здійснивши перевірку розрахунку позивача, з урахуванням встановлених судом сум заборгованості за кожен місяць та періодів прострочення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача 5743,20 грн пені, 12296,78 грн інфляційних втрат та 4971,75 грн 3% річних.

З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024 у справі №927/947/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2024 у справі №927/947/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 05.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Л.Г. Сітайло