Постанова

від 04.03.2025 по справі 904/1851/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1851/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" про стягнення 1.369.898,53 грн передоплати, 19.971,53 грн трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24:

- позовні вимоги задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Юркевича, будинок 31; ідентифікаційний код 32861451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" (25014, Кіровоградська область, місто Кропивницький, селище міського типу Нове(з), вул. Виставкова Перша, будинок 29-М; ідентифікаційний код 31919788) 1.349.927,00 грн (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім грн 00 к.) попередньої оплати, 4.484,99 грн (чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири грн 99 к.) трьох процентів річних, 20.480,67 грн (двадцять тисяч чотириста вісімдесят грн 67 к.) судового збору;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна", в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсягу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує наступне:

- відповідач не погоджував з позивачем будь-яких суттєвих умов майбутньої поставки за договором (в тому числі предмету та строків поставки), як наслідок, він не міг допустити прострочення поставки, а отже у позивача не винило право на повернення здійсненої ним попередньої оплати;

- суд безпідставно стягнув з відповідача 3% річних, оскільки жодного порушення зобов`язань по Договору чи безпідставного утримання коштів ним не допускалось через відсутність в умовах даного правочину будь-яких строків на вчинення відповідних дій, а також відсутність погодження всіх істотних умов відповідних поставок;

- позивач не довів перед судом факт вручення відповідачу будь-яких претензій, як наслідок, не доведеним залишається факт настання строків з повернення попередньої оплати та/або поставки будь-якого товару.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.03.2025р.

Сторони не скористалися правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце його проведення були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Позивач також не скористався своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та те, що суд не визнавав обов`язковою явку представників учасників справи в судове засідання, а їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за відсутності представників сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" (далі позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" (далі відповідач, постачальник) був укладений договір поставки №1201/21-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується оплатити й прийняти, сільськогосподар ську техніку виробництва торгової марки Галешина, машзавод, (далі - товар), вартість, та асортимент, кількість та комплектність якої визначається Сторонами у специфікаціях, що є не від`ємною частиною даного договору.

Товар відпускається покупцеві у строки, та за ціною згідно специфікацій, які є не

від`ємною частиною даного договору (п. 1.6. договору).

Ціна за одиницю товару встановлюється постачальником у прайс-листі, з урахуванням вимог п. 1.7 даного договору (п. 1.2. договору).

Право власності на товар переходите до покупця в момент передачі товару по видатковій накладній, в порядку та на умовах, визначених договором (п. 1.3. договору).

Передача постачальником товару здійснюється в строки та в розмірі, обумовлені в

специфікації відвантажень продукції, які зазначаються в узгодженому сторонами письмовому замовленні покупця на поставку товару (п. 4.1. договору).

Відвантаження товару здійснюється на складі постачальника згідно видаткової накладної, за адресою: вул. Заводська.1, смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну., Полтавської обл (п. 4.2. договору).

Покупець сплачує на користь постачальника передплату у розмірі 50% вартості щомісячної партії товару, в строки визначені п. 1.6. цього договору (п. 5.1. договору).

Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і

діє до 31 грудня 2021 року (п. 9.1. договору).

14.04.2021 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 відповідно до якої: сторони прийшли до згоди заключній дану угоду у зв`язку з тим, що покупцю надається додаткова знижка в 3%, в сумарному розмірі 15% від прайсової ціни по рахунку № 1404/2 від 14 квітня 2021 року на придбання шлейф борони БШН-11 - 1шт; всі інші умови даного договору залишаються незмінними. Усіправовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства. Дана угода набуває чинності з 14 квітня 2021 року і діє до 31 грудня 2021 року.

Таким чином, договором не визначено конкретної суми чи кількості товару.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено за товар кошти на загальну суму 11.560.688,94 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 13-40).

Відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 10.210.761,78 грн, згідно з видатковими накладними (а.с. 41-61), а саме: № 1003/1 від 10.03.2021 на суму 446.191,68 грн; № 1105/1 від 11.05.2021 на суму 392.042,10 грн; № 1507/1 від 15.07.2021 на суму 447.474,72 грн; № 210/1 від 02.10.2021 на суму 447.474,72 грн; 2710/3 від 27.10.2021на суму 785.780,16 грн; № 511/1 від 05.11.2021 на суму 447.474,72 грн; № 1711/2 від 17.11.2021 на суму 447.474,72 грн; № 1711/3 від 17.11.2021 на суму 258.260,64 грн; № 2311/2 від 23.11.2021на суму 258.260,64 грн; № 2511/1 від 25.11.2021 на суму 468.846,08 грн; № 1712/1 від 17.12.2021на суму 516.521,28 грн; № 1901/1 від 19.01.2022 на суму 447.474,72 грн; № 2501/1 від 25.01.2022 на суму 516.521,28 грн; № 2601/1 від 26.01.2022 на суму 258.260,64 грн; № 202/2 від 02.02.2022 на суму 469.846,08 грн; № 1002/1 від 10.02.2022 на суму 785.780,16 грн; № 1104/1 від 11.04.2022 на суму 469.846,08 грн; № 2204/1 від 22.04.2022 на суму 469.846,08 грн; № 1506/1 від 15.06.2022 на суму 258.260,64 грн; № 405/1 від 04.05.2023 на суму 469.846,08 грн; № 811/1 від 08.11.2023 на суму 678.432,48 грн.

Отже, сума заборгованості постачальника перед покупцем за оплачений і непоставлений (не переданий) товар за договором поставки № 1201/21-1 від 12 січня 2021 року склала 1.349.927,16 грн.

14.09.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 05.09.2023 б/н з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, претензію відповідачем було отримано 19.09.2023.

Після направлення претензії б/н від 05.09.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 678.432,48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн.

Позивач зазначає, що 06.12.2023 він повторно направив відповідачу претензію від 05.12.2023 з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповіді на лист позивач не отримав.

Не повернення відповідачем коштів та не постачання товару на загальну суму 1.349.927,16 грн. і є причиною виникнення спору та підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом до відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача місцевий господарський суд виходив з їх обгрунтованості та правомірності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вже було вище зазначено, умовами укладеного між сторонами договору, не визначено конкретної суми чи кількості товару, який має бути поставлений, та не визначено строків такої поставки.

Згідно з п. 5.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника передплату у розмірі 50% вартості щомісячної партії товару, в строки визначені п. 1.6. цього договору.

Водночас, пунктом 1.6. договору встановлено, що товар відпускається покупцеві у строки, та за ціною згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.6. договору).

Таким чином, сплаті переоплати передує складення відповідних специфікацій, а сам обов`язок сплати передоплату виникає в строки, визначені в специфікації, тобто після її складення.

Відтак, як вірно виснував суд першої інстанції, належною правовою підставою для отримання від позивача коштів є специфікації, а відсутність таких специфікацій вказує на набуття відповідачем коштів та збереження їх у себе без достатньої правової підстави (оскільки договором не визначено конкретної суми, кількості товару та строку його оплати, а специфікації, у яких такі умови мають визначатися, сторонами не складалися).

Також, з огляду на п.п. 9.1., 9.2. договору та п. 4 додатковї угоди від 14.04.2021, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено за товар кошти на загальну суму 11.560.688,94 грн, відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 10.210.761,78 грн.

Отже, сума переплати становить 1.349.927,16 грн. При цьому із суми 1.349.927,16 грн позивач сплатив відповідачу 303.515,64 грн до 31.12.2021, тобто під час дії договору, а тому щодо коштів у розмірі 303.515,64 грн підлягають застосуванню положення договору.

Таким чином, сума у розмірі 303.515,64 грн була перерахована відповідачеві без складення відповідних специфікацій, а отже без достатньої правової підстави.

Решта ж суми у розмірі 1.046.411,36 грн була сплачена позивачем уже після 31.12.2021, тобто після закінчення дії договору, а тому щодо коштів у розмірі 1.046.411,36 грн положення договору застосуванню не підлягають.

Як вірно вказано судом першої інстанції, фактично після 31.12.2021 між сторонами виникли нові правовідносини щодо поставки товару на суму 1.046.411,36 грн шляхом вчинення конклюдентних дій, а посилання у рахунках на договір, який припинив свою дію, не змінює вказаних обставин.

Зважаючи на те, що матеріалами справи не підтверджується встановлення сторонами строку поставки товару на суму 1.046.411,36 грн., такий строк має визначатися у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2023 на адресу відповідача позивач направив претензію від 05.09.2023 б/н з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, претензію відповідачем було отримано 19.09.2023р.

Отже, у строк до 26.09.2023р. відповідач мав поставити позивачу товар на суму 1.046.411,36 грн.

Після направлення претензії б/н від 05.09.2023 відповідач поставив позивачу товар на суму 678.432,48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн.

06.12.2023 позивач повторно направив відповідачу претензію від 05.12.2023 з вимогою виконання ним своїх зобов`язань щодо поставки товару відповідно до умов договору, або в разі неможливості поставити товар, повернути кошти, які були сплачені позивачем в якості передоплати.

Відповіді на цю претензію позивач не отримав, як і коштів чи товару на суму 1.349.927,16 грн.

Апеляційний суд наголошує, що направлення позивачем відповідачу претензій підтверджується матеріалами справи (а.с. 62-67), а умовами договору, укладеним між сторнами, та чинним законодавством України не передбачено направлення поштової кореспонденції виключно листом з описом вкладення.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідач після 14.09.2023 поставив позивачу товар на суму 678.432,48 грн і сума боргу зменшилась з 2.028.359,64 грн до 1.349.927,16 грн, і така поставка відбулася саме після звернення позивача з претензією до відповідача.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", слід дійти до висновку, що направлення позивачем вимоги відповідачу щодо поставки товару скоріше мали місце, аніж не мали.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом пред`явлення відповідачу вимоги (позову) щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Враховуючи, що договір припинив свою дію 31 грудня 2021 року, а відповідач набув кошти у розмірі 303.515,64 грн без достатньої правової підстави (відповідних специфікацій), беручи до уваги правомірність дій позивача щодо повернення коштів на суму поставки у розмірі 1.046.411,36 грн, господарський суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем у розмірі 303.515,64 грн, відразу після їх безпідставного набуття, а також суму у розмірі 1.046.411,36 грн після пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

Також, виходячи з вищенаведених обставин, обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України на суму 303.515,64 грн. 3% річних у розмірі 4.484,99 грн за період з 22.09.2023 до 19.03.2024.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про безпідставне стягнення з нього 3% річних, адже стягнуті кошти нараховані на суму 303.515,64 грн., яка була одержана відповідачем безпідставно за договором, що припинив свою дію 31.12.2021р., тому здійснення позивачем нарахування з 22.09.2023р. є правомірним.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24 відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті скаржником судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2024р. у справі № 904/1851/24 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна".

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 06.03.2025 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов