Постанова

від 05.03.2025 по справі 27/55

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 27/55(914/3626/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,

за участю представників: Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - Квіткіна Ю.М.; Приватного підприємства «Рома» - Рабіновича М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про ухвалення додаткового рішення до постанови Верховного Суду від 19.02.2025 щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 27/55(914/3626/23)

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Приватного підприємства «Рома»

про стягнення 1 750 000,08 грн заборгованості з орендної плати

в межах справи № 27/55

за заявою Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП «Тристалко», позивач) на стадії процедури санації.

У грудні 2023 року СП «Тристалко» звернулося до господарського суду в межах справи про банкрутство із позовною заявою до Приватного підприємства «Рома» (далі - ПП «Рома», відповідач,) про стягнення 1 750 000,08 грн заборгованості за договором оренди від 02.01.2018.

Господарський суд Львівської області рішенням від 16.10.2024 у справі №27/55(914/3626/23), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, позов задовольнив та присудив до стягнення з ПП «Рома» на користь СП «Тристалко» 1 750 000,00 грн заборгованості із орендної плати та 21 000,00 грн судового збору.

Верховний Суд постановою від 19.02.2025 касаційну скаргу ПП «Рома» залишив без задоволення; рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №27/55(914/3626/23) залишив без змін; поновив виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 27/55(914/3626/23).

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

24.02.2025 СП «Тристалко» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Заяву мотивовано понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду Верховним Судом в касаційному порядку судових рішень у цій справі за касаційною скаргою відповідача та необхідністю відшкодування таких витрат за рахунок скаржника у загальному розмірі 25 000,00 грн.

Касаційне провадження (з розгляду заяви)

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.02.2025 для розгляду заяви у справі № 27/55(914/3626/23) визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Погребняк В. Я., Жуков С. В.

Ухвалою від 25.02.2025 Верховний Суд призначив до розгляду заяву СП «Тристалко» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі № 27/55(914/3626/23) в судовому засіданні на 05.03.2025 о 11:00.

У судовому засіданні 05.03.2025 у режимі відеоконференції взяли участь представники позивача (СП «Тристалко») та відповідача (ПП «Рома»), які надали пояснення щодо вимог та доводів заяви. Зокрема представник СП «Тристалко» підтримав вимоги заяви та просив вішкодувати позивачу витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, натомість представник ПП «Рома» заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо суті заяви про ухвалення додаткового рішення

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Підпункт в) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві СП «Тристалко» було зазначено про те, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом касаційної скарги ПП «Рома» у суді касаційної інстанції, становить 25 000,00 грн, докази яких будуть надані у встановлений строк після ухвалення судового рішення за результатами розгляду касаційної скарги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постанова Верховного Суду у справі № 27/55(914/3626/23) ухвалена 19.02.2025, відтак встановлений ГПК України строк для подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу становив до 24.02.2025 включно.

Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містить докази понесення витрат на професійну правничу допомогу подано позивачем 24.02.2025, тобто в межах встановленого процесуальним законом строку.

Таким чином, оскільки у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у цій справі містяться висновки щодо розподілу судових витрат лише зі сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне здійснити за заявою СП «Тристалко» розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом ухвалення цього додаткового рішення.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що у подальшому були відображені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постановах від 19.02.2022 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Схожих критеріїв дотримується Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Лавентс проти Латвії", "Ніколова проти Болгарії", "Єчюс проти Литви").

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України","East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У справі, що розглядається, у заяві про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі позивач визначив розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявником надано копії таких документів: Ордеру ВС № 1343920 від 01.02.2025, Договору № 4 про надання правничої допомоги від 04.01.2021, Додаткових угод № 1 від 31.12.2021, № 2 від 30.12.2022, № 3 від 29.12.2023, № 4 від 31.12.2024, Додатку № 11-K від 01.02.2025, Акта № 11-К про надані послуги від 19.02.2025.

За змістом Акта №11-К про надані послуги від 19.02.2025 замовник прийняв наступні виконанні роботи та надані послуги: підготовка та подання до Верховного суду (Касаційного господарського суду) відзиву на касаційну скаргу від 06.02.2025 № 06/02-01.

Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявний відзив СП «Тристалко» на касаційну скаргу ПП «Рома», а складення та подання до Верховного Суду відзиву представником є дійсною та необхідною послугою, метою якої є донесення позиції та думки учасника справи щодо наявного спору.

Разом з тим, як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій і матеріалів справи, правова позиція заявника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору трьома судовими інстанціями, а адвокатське об`єднання в особі адвоката Квіткіна Ю. М. надавало правову допомогу позивачу в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, представник СП «Тристалко» був обізнаний у справі з усіма деталями, які з неї випливають.

Також колегія суддів звертає увагу, що у Додатку № 11-К від 01.02.2025 до Договору № 4 від 04.01.2021 сторони визначили, що у загальну вартість правничої допомоги в розмірі 25 000,00 грн входить підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу, інших заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, клопотань, пояснень, тощо, а також участь у судових засіданнях.

Тобто станом на 01.02.2025 сторони визначили значно ширший перелік послуг, ніж фактично було надано в межах заявленої суми, оскільки окрім написання відзиву, заявником не підтверджено у порядку, визначеному положенням статей 74, 76-77 ГПК України, надання інших послуг (написання клопотань, пояснень, інших заяв з процесуальних питань, участі в судових засіданнях в межах цієї справи).

Верховний Суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.

Зважаючи на викладене та ураховуючи дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, колегія суддів дійшла висновку про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, оскільки цей розмір є документально підтвердженим, обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, не є співмірними з урахуванням складності справи, витраченого часу та обсягом наданих послуг, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 25, 129, 240, 244, 300, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 27/55(914/3626/23) задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська обл., Львівський р-н, м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, 42а; Код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 03187, місто Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, офіс 315; Код ЄДРПОУ 38039872) 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги у суді касаційної інстанції.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк