Ухвала

від 06.03.2025 по справі 334/6130/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 334/6130/23

провадження № 61-2565ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі -АТ «Запоріжгаз») про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в липні 2023 року на адресу: АДРЕСА_1 надійшов лист від АТ «Запоріжгаз» від 21 червня 2023 року, до якого додано акт-розрахунок про необхідність сплати донарахованого об`єму газу та рахунок на оплату необлікованого об`єму газу. Всі документи складені відносно ОСОБА_1 , який є власником будинку за вказаною адресою.

Після звернення ОСОБА_1 до АТ «Запоріжгаз» надано копію акту експертизи та інші документи, які складено щодо демонтажу, направлення та проведення експертизи газового лічильника, який був встановлений за вищевказаною адресою. Було надано копію акту про порушення від 25 квітня 2023 року, протокол № 000057 про демонтаж та направлення ЗВТ для проведення експертизи від 23 травня 2023 року, копію акту про демонтаж ЗВТ від 23 травня 2023 року, копію акту експертизи лічильника від 29 травня 2023 року № 0371.

Позивач звертав увагу, що акт про порушення від 25 квітня 2023 року, протокол № 000057 про демонтаж та направлення ЗВТ для проведення експертизи від 23 травня 2023 року, акт про демонтаж ЗВТ від 23 травня 2023 року складено не відносно позивача, а відносно ОСОБА_2 , позивачу навіть не було відомо про демонтаж лічильника, тобто відносно позивача не складено жодного акту про порушення. Вважав, що комісія при розгляді актів про порушення вийшла за надані їй повноваження, розглянувши акт про порушення, який складено відносно ОСОБА_2 , та склавши акт-розрахунок необлікованого газу відносно позивача, відносно якого не було зафіксовано жодного порушення.

Що стосується акту про порушення від 25 квітня 2023 року № 2Р004789, то зазначають, що в даному акту зазначені наступні порушення: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та пошкодження ЗВТ без будь-яких ідентифікацій пошкодження та способу втручання в роботу ЗВТ з показаннями 08463,531 куб. м, звертають увагу, що лічильник був знятий не для проведення повірки, а саме для проведення експертизи, при цьому ознак пошкодження чи відсутності або пошкодження пломб на лічильнику позивача виявлено та зафіксовано не було, лише загальні фрази без будь-якої конкретики. Крім того, згаданий акт не є документом, яким встановлюють факт порушення з боку позивача, а лише підтверджують наявність у відповідача сумнівів в правильній роботі лічильника, а також відсутність будь-якого зовнішнього дефекту і неможливість виявити будь-який дефект лічильника шляхом його огляду працівниками відповідача станом на час перевірки лічильника у домоволодіння позивача.

Позивач повідомив, що критично ставиться до дій працівників відповідача з демонтажу лічильника позивача та до рішення, оформленого протоколом № 000057, зі змісту якого вбачається, що лічильник газу типу Самгаз G-4, № 5829248 для проведення експертизи демонтується і направляється на експертизу, оскільки діями та рішеннями працівників відповідача, що передували демонтажу лічильника, встановлено факти відсутності будь-якого зовнішнього дефекту лічильника і неможливість виявити його дефект шляхом огляду працівниками відповідача станом на час перевірки лічильника у домоволодінні позивача. Водночас, невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача, ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника, ознак зняття мастичних пломб або порушення повірочного тавра, зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника, пристроїв, які застосовані для навмисного заниження показів лічильника газу працівниками відповідача виявлено не було. Не було виявлено працівниками відповідача і таких порушень позивача, які б кваліфікувалися як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу.

У протоколі № 000057 направлення засобу вимірювальної техніки на експертизу від 23 травня 2023 року не вказано жодної ознаки пошкодження пломби, пошкодження лічильника чи несанкціонованого втручання в роботу лічильника. У подальшому експертиза вилученого у позивача лічильника була проведена за відсутності встановленого пунктом 3 глави 10 розділу X Кодексу ГРМ складу комісії, а саме: без юриста оператора ГРМ.

Також, комісією не встановлено обставин того, що саме позивачем здійснено втручання в механізм та корпус ЗВТ; не встановлено наявності сторонніх предметів всередині ЗВТ, зазначений акт визначає: «цілісність лічильного механізму та корпусу лічильника газу: пошкоджень корпусу лічильника газу не виявлено; наявність сторонніх предметів всередині лічильника газу, механічні пошкодження та інше: сторонніх предметів всередині ЗВТ не виявлено; відсутні відомості у втручання в роботу лічильника газу наявним актам перевірки та/або відомостям про повірку та ремонт лічильника газу тощо: відомості про повірку та ремонт, а також планових втручань в роботу лічильника газу не надано", вбачається висновок, що комісією АТ «Запоріжгаз» не встановлено несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.

На підставі викладеного позивач просив визнати рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «Запоріжгаз», викладене у протоколі про задоволення акту про порушення від 25 квітня 2023 року № ZP 004789 неправомірним; визнати незаконними дії АТ «Запоріжгаз» по нарахуванню суми за період з 26 квітня 2022 року до 25 квітня 2023 року на суму 100 672,12 грн, на підставі акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості без номеру та дати; судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «Запоріжгаз», викладене у протоколі про задоволення акту про порушення від 25 квітня 2023 року № ZP 004789 неправомірним. Визнано незаконними дії АТ «Запоріжгаз» по нарахуванню суми за період з 26 квітня 2022 року до 25 квітня 2023 року на суму 100 672,12 грн, на підставі акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму (обсягу) природного газу і його вартості без номеру та дати. Стягнуто з АТ «Запоріжгаз» на користь Держави судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 5 368,00 грн. Стягнуто з АТ «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з оплатою судової трасологічної експертизи у розмірі 4 775,40 грн. Стягнуто з АТ «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з отриманням правничої допомоги 10 000,00 грн.

У лютому 2025 року АТ «Запоріжгаз» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, зокрема, про визнання рішення комісії з розгляду актів про порушення неправомірним; визнання незаконними дій відповідача по нарахуванню суми вартості необлікованого газу на суму 100 672,12 грн, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах, підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на постанову Запорізького апеляційного суду від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про захист прав споживачів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник