Рішення

від 06.03.2025 по справі 335/3348/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3348/24 2/335/99/2025

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., представника позивача адвоката Шурхна А.А., представника відповідача адвоката Білоуса С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Шурхна Андрія Анатолійовича, до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши 3-тьою особою ТОВ «Запорізькийіндустріальний механічний завод», про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2015 між відповідачем ОСОБА_2 , як покупцем, та ТОВ «Запорізькийіндустріальний механічний завод»,як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу легкового автомобілю марки Mersedes-Bens S500 сірого кольору, VIN НОМЕР_1 .

02.09.2016 відповідач ОСОБА_2 уклав з позивачем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, який зареєстрований у Сервісному центрі МВС №8046, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

За даним договором ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 23 000 доларів США, що станом на день звернення до суду з позовом становить 894 872,50 грн.

Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, 02.09.2016 між ОСОБА_3 та Печерицею К.А., який нібито діяв в інтересах ТОВ «Запорізький індустріальний механічний завод», дійсно в ТСЦ 8046 був укладений договір купівлі-продажу №8046/2016/046590 легкового автомобіля Mersedes-Bens S500 сірого кольору, VIN НОМЕР_1 , відомості про вартість автомобіля відсутні. При цьому, у листі зазначено, що надати копію договору неможливо, оскільки документи, які стали підставою для проведення реєстраційних дій знищені за закінченням строку зберігання.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016, справа №335/1896/16-ц, визнано дійсним договір купівлі - продажу транспортного засобу марки Меrсеdеs - Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ легковий сєдан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 18 листопада 2015року, який укладений між ОСОБА_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод». Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки Меrсеdеs - Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ легковий сєдан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований 02.04.2010 року Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07.09.2017 апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області задоволено. Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2016 року у цій справі скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на автомобіль.

Підставами ухвалення вказаного рішення було те, що на час укладення договору купівлі продажу від 18.11.2015 ТОВ «ЗІМЗ» не міг відчужувати цей автомобіль, оскільки не зняв його з реєстраційного обліку для продажу; договір купівлі-продажу не посвідчено працівником сервісного центру та вчинено не на відповідному бланку сервісного центру; не підтверджено сплату коштів за покупку автомобілю покупцем; на час розгляду справи на все майно ТОВ «ЗІМЗ» був накладений арешт постановою державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, що взагалі виключає можливість переходу права власності на нього до третіх осіб.

За таких обставин, 02.09.2016 ОСОБА_2 , не будучи законним власником даного транспортного засобу, або належним представником власника, уклав договір купівлі-продажу з добросовісним набувачем ОСОБА_1 , який не знав та не міг знати про вказані обставини.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020, у справі №908/3549/16 визнано право власності на транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», код в ЄДР 33701132. Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 . Витребувано у ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», код в ЄДР 33701132, транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 .

Даною постановою встановлено, що ОСОБА_2 не набув права власності на транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, однак у вересні 2016 року уклав договір купівлі-продажу цього автомобіля із ОСОБА_1 .

Таким чином, законних договірних відносин між позивачем та відповідачем з приводу купівлі-продажу вказаного автомобіля не було, відповідно грошові кошти були передані відповідачу без жодних правових підстав.

Станом на час звернення до суду із даним позовом відповідач грошових коштів відповідачу не повертав, що змусило його звернутись до суду із вказаним позовом.

Посилаючись навказані обставини, ОСОБА_1 просив судстягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь безпідставно отримані грошові кошти у сумі 894 872,50 грн., та судові витрати.

Ухвалою судді від 08.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

23.04.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Шурхна А.А. про долучення доказів до справи.

13.05.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Білоуса С.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що продавцем за договором від 02.09.2016 було ТОВ «ЗІМЗ», а не ОСОБА_2 , який виступав в даній угоді як представник товариства за дорученням, що підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС від 21.12.2023.

Будь-яких претензій від ТОВ «ЗІМЗ» до ОСОБА_2 не надходило, зокрема щодо неповернення ним коштів, отриманих від продажу автомобіля, належного товариству.

За таких обставин, слід вважати, що ОСОБА_2 було виконано обов`язок передачі коштів ТОВ «ЗІМЗ», отриманих внаслідок виконання доручення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за позовною вимогою про повернення безпідставно отриманих від продажу транспортного засобу грошових коштів.

Рішення про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль та витребування у нього автомобіля на користь ТОВ «ЗІМЗ» було прийнято постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020, в межах справи № 908/3549/16, про банкрутство ТОВ «ЗІМЗ». Позивач ОСОБА_1 був учасником судового процесу в цій справі в якості відповідача.

Зазначеною постановою встановлено неправомірність набуття ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль, з посиланням на рішення апеляційного суду Запорізької області від 07.09.2017 у справі № 332/1896/16-ц, яким задоволено апеляційну скаргу ГТУЮ в Запорізькій області і скасовано заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 18.11.2015 та визнання за ним права власності на автомобіль.

Між тим, з відповіді Сервісного центру від 21.12.2023 вбачається, що продавцем за договором від 02.09.2016 було ТОВ «ЗІМЗ», а не ОСОБА_2 , який виступав при укладенні договору ні як власник, а як представник ТОВ «ЗІМЗ». Таким чином, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016 про визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_2 фактично не виконувалось, дій щодо реєстрації права власності на автомобіль на ім`я ОСОБА_2 на підставі цього рішення не було вчинено і не могло бути вчинено за наявності на той час арешту, накладеного постановою виконавчої служби від 01.12.2015 на майно ТОВ «ЗІМЗ». Факту перереєстрації права власності на спірний автомобіль на ім`я ОСОБА_2 з постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 не вбачається.

Разом з тим, позивачем не надано належних доказів розміру суми, яка сплачена ним за договором купівлі-продажу. Сплату певної грошової суми має бути підтверджено договором купівлі-продажу або іншими фінансовими документами, якими підтверджується сплата по договору, а не Звітом про незалежну оцінку майна від 28.12.2023 станом на 2016 рік.

Крім того, на теперішній час спірний автомобіль фактично знаходиться у володінні позивача ОСОБА_1 . Незважаючи на обізнаність про неправомірність набуття ним права власності на вказаний автомобіль, ОСОБА_1 користувався ним з 2016 року і користується до цього часу, що призвело до зниження вартості автомобіля внаслідок його експлуатації. До теперішнього часу у власність ТОВ «ЗІМЗ» автомобіль не повернуто, державну реєстрацію автомобіля на ім`я ОСОБА_1 не скасовано. Виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області 908/3549/16, виданого 22.06.2020, про витребування у ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗІМЗ» транспортного засобу завершено, виконавчий лист повернуто стягувачу ТОВ «ЗІМЗ». Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «ЗІМЗ», правонаступників не визначено.

Будучи стороною договору купівлі-продажу автомобіля від 02.09.2016, ОСОБА_1 не міг не знати, що продавцем за договором є ТОВ «ЗІМЗ», а не фізична особа ОСОБА_2 . За таких обставин, подання позову про стягнення безпідставно отриманих коштів з ОСОБА_2 є завідомо безпідставним і має розглядатися як зловживання процесуальними правами.

Крім того, про порушення прав позивача, який був учасником судового процесу в Центральному апеляційному суді, за наслідками якого було ухвалено постанову від 16.12.2020 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль та його витребування на користь ТОВ «ЗІМЗ», мало стати відомо позивачу в день проголошення зазначеної постанови, 16.12.2020. Позовну заяву про стягнення коштів ОСОБА_1 подано до суду 20.03.2024, після спливу більше трьох років з дня проголошення постанови. Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності.

03.07.2024 представником позивача адвокатом Білоус С.А. подана заява про застосування строку позовної давності, в якій він просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку давності для звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 18.07.2024, клопотання представника позивача - адвоката Шурхна А.А. про виклик і допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задоволено. Закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, пояснення свідків, суд встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , копія якого долучена до позовної заяви, 02.09.2016 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 .

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020, в рамках справи про банкрутство, позовні вимоги ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» в особі ліквідатора Нестеренка О.А. було задоволено.

Визнано право власності на транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , за ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод».

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 .

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 .

Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з ОСОБА_2 , позивач посилався на положення ст. 1212 ЦК України, та зазначав, що 02.09.2016 ним із відповідачем, як власником майна, було укладено договір купівлі-продажу зазначеного вище транспортного засобу за 23000 доларів США, проте, у подальшому було встановлено, що ОСОБА_2 не будучи належним власником транспортного засобу, не мав права його відчужувати. Згідно судових рішень, які набрали законної сили, встановлено, що законних договірних відносин між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з приводу купівлі-продажу легкового автомобіля не було, і відповідно, 02.09.2016 грошові кошти були передані ОСОБА_1 ОСОБА_2 без жодних правових підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Згідно з ч. 1 ст.42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частина 1 ст.48ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі N 523/9076/16-ц (провадження N 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, натомість важливий факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 12121214 ЦК України). Обов`язок набувача повернути безпідставно набуте майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності.

Таким чином, у даній категорії справ належним відповідачем є особа, яка безпідставно набула майно іншої особи, або особа, яка набула майно на законній підставі, але у подальшому ця підстава відпала.

Таким чином, у даному випадку належним відповідачем є особа, яка набула грошові кошти ОСОБА_1 , сплачені ним за договором купівлі-продажу від 02.09.2016 транспортного засобу марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , який у подальшому постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 було витребувано з його власності на користь ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод».

Згідно відповіді регіонального сервісного центра ГСЦ МВС в м. Києві від 21.12.2023 № 31/26-919аз, яку надано на запит представника позивача адвоката Шурхна А.А., відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, 02.09.2016 транспортний засіб марки Меrcedes-Веnz, модель S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номерний знак - НОМЕР_6 , був зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 8046/2016/046590 від 02.09.2016, укладеного в ТСЦ 8046 з ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» (по дорученню від ТОВ «ЗІМЗ» діяв представник Печериця Костянтин Арикович).

Таким чином, із даної відповіді встановлено, що ОСОБА_2 під час укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу із ОСОБА_1 діяв як представник ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», а не як фізична особа продавець.

Вказані обставини також підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_4 , який є батьком позивача, і який був присутнім під час укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу та реєстрації транспортного засобу на позивача. Так, згідно його показань, ОСОБА_2 надавав співробітникам МРЕВ довіреність і в нього була печатка. Саму довіреність він не читав, від кого вона була видана він не знає. Експертне дослідження транспортного засобу перед укладанням договору купівлі-продажу, згідно наявної у нього фотокопії, робилось на підставі заяви ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод».

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що під час укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу відповідач ОСОБА_2 діяв від імені ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», а відтак він, як фізична особа, є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки у даному спорі відповідати мала б юридична особа, від імені та в інтересах якої діяв представник ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що власником спірного транспортного засобу на момент укладення договору купівлі-продажу від 02.09.2016 був відповідач ОСОБА_2 .

Так, судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016 у справі №332/1896/16-ц, визнано дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 18 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», марки Mercedes Benz, модель - S 500, 2008 року виготовлення, тип ТЗ - легковий седан, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний транспортний засіб, який зареєстрований 02.04.2010 Запорозьким ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

У подальшому, рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 07.09.2017 заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2016 у справі №332/1896/16-ц було скасоване, та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнанні права власності на автомобіль.

Проте, той факт, що на момент укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу із ОСОБА_1 існувало рішення, яким за відповідачем було визнано право власності на транспортний засіб, не є підставою вважати ОСОБА_2 власником транспортного засобу, оскільки право власності на транспортний засіб, в тому числі яке виникло на підставі рішення суду, підлягає спеціальній державній реєстрації у відповідних державних органах, і виникає саме з моменту його державної реєстрації, що передбачено п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджено постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що після ухвалення заочного рішення від 30.06.2016 у справі №332/1896/16-ц відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на автомобіль марки Mercedes Benz, модель - S 500, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , і відповідно що він набув на нього право власності, та мав право ним розпоряджатися, як фізична особа.

Більш того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 , 02.09.2016 за останнім було здійснено вторинну реєстрацію транспортного засобу, а первинна реєстрація, відповідно, була здійснена за ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод». Вказані обставини свідчать про те, що перереєстрація транспортного засобу з ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» на ОСОБА_2 не відбувалась.

Посилання представника позивача на те, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2020 було встановлено, що саме ОСОБА_2 було відчужено транспортний засіб ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки у вказаному судовому рішенні суд не встановлював обставин реалізації відповідачем судового рішення про визнання за ним права власності на транспортний засіб та відповідно набуття ним у встановленому законодавством порядку (шляхом державної реєстрації) права власності на автомобіль.

Натомість, у вказаному рішенні суд встановив, що спірний транспортний засіб 20.08.2016 було знято з обліку, як зареєстрований за ТОВ «ЗІМЗ», для реалізації, та 02.09.2016 зареєстровано (вторинна реєстрація ТЗ за договором купівлі-продажу) за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером транспортного засобу НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - НОМЕР_2 . Таким чином, ОСОБА_2 у вересні 2016 року уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу з ОСОБА_1 щодо майна, право власності на яке належало ТОВ «ЗІМЗ».

Разом з цим, постанова апеляційного суду не містить відомостей про те, що під час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , який, як зазначав його представник у судовому засіданні, на той час був керівником ТОВ «ЗІМЗ», діяв саме як фізична особа, а не як представник юридичної особи.

Між тим, у даній справі, на підставі наданих позивачем доказів, інформації РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, показань свідка ОСОБА_4 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб на свої ім`я у відповідних державних органах не реєстрував, а під час укладання договору купівлі-продажу діяв саме як представник ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», відтак як фізична особа не має відповідати перед позивачем.

Матеріали справи не містять і доказів того, що ОСОБА_2 , уклавши договір купівлі-продажу транспортного засобу як представник юридичної особи, неправомірно набув у власність грошові кошти ОСОБА_1 .

У своєму позові ОСОБА_1 зазначив, що він передав ОСОБА_2 за придбаний ним транспортний засіб, який у подальшому було витребувано з його власності на користь ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», 23000 доларів США. Проте, будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин позивач суду не надав. Договір купівлі-продажу у матеріалах справи відсутній, і згідно листа РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 21.12.2023 № 31/26-919аз, надати копію вказаного договору не вбачається за можливе, оскільки документи що стали підставою для проведення реєстраційних операцій з транспортними засобами у 2016 році, знищені за закінченням терміну зберігання.

Єдиним доказом на підтвердження передання відповідачу ОСОБА_2 грошових коштів за договором були показання свідків, які допитувались у судовому засіданні за клопотанням представника позивача. Так, свідок ОСОБА_4 , який є батьком позивача, пояснив що він особисто у день укладання договору передав ОСОБА_2 23000 доларів. Свідок ОСОБА_5 зазначила, що їй відомо, що її чоловік з дому брав 25000 доларів США для розрахунку за транспортний засіб, а придбав його за 23000 доларів США. Свідок ОСОБА_7 надав пояснення, що він разом із ОСОБА_4 приїжджав на місце укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу, скільки саме передавалось грошових коштів за придбання автомобіля він не пам`ятає, приблизно 20000 доларів США.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, належним та допустимим доказом на підтвердження отримання продавцем грошових коштів, при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу, є відповідний договір, в якому і обумовлюється порядок розрахунку за договором, а також грошова сума, яка передається стороні продавця.

Показання свідків у даному випадку є неналежними доказами на підтвердження тих обставин, що грошові кошти за договором купівлі-продажу транспортного засобу від 02.09.2016 були передані ОСОБА_2 . За таких обставин, позивачем належними доказами не підтверджено факт отримання відповідачем у власність грошових коштів. Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_2 при укладенні договору діяв як представник ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», то розрахунок за договором повинен був бути проведений саме з товариством.

З огляду на викладені вище обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги заявлені до ОСОБА_2 , як до неналежного відповідача, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

На думку суду, належним відповідачем у цій справі міг бути ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод».

Проте, постановою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024, банкрута ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» було ліквідовано. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» було припинено 29.04.2024, правонаступники відсутні.

З моменту ухвалення судового рішення Центральним апеляційним господарським судом від 20.12.2020, ОСОБА_1 жодних майнових претензій до ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» не пред`являв, рішення суду не виконував, транспортний засіб 05.10.2020 був оголошений у розшук державним виконавцем. Виконавчий документ, наказ № 908/3549/16, виданий 22.06.2020 господарським судом Запорізької області щодо витребування у ОСОБА_1 транспортного засобу на користь ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод», було повернуто стягувачу 06.10.2021, у зв`язку з не виявленням боржника чи транспортного засобу боржника протягом року з дня оголошення розшуку.

У судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пояснили, що наразі транспортний засіб марки Mercedes Benz, модель - S 500, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , знаходиться за межами України, оскільки у березні 2022 року на ньому сім`я ОСОБА_8 виїхала за кордон, коли російські війська перебували у м. Буча. На даний час транспортний засіб знаходиться у непридатному стані після ракетного обстрілу їх будинку, і відповідач може забрати транспортний засіб на евакуаторі.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з останнього грошових коштів слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у цій справі слід покласти на позивача, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Шурхна Андрія Анатолійовича, до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складене і проголошене 06 березня 2025 року.

Інформація про сторін у справі відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя К.В. Гашук