Ухвала

від 06.03.2025 по справі 522/7128/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/7128/24

Провадження №1-кс/522/979/25

УХВАЛА

04 березня 2025 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщенні Приморськогорайонного судум.Одеси клопотаннястаршого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокуроромвідділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , пропередачу в управління майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 року, за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

представника власників майна ОСОБА_7 ,

представника АРМА ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

У провадженняслідчого суддіПриморського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 надійшло клопотаннястаршого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокуроромвідділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , пропередачу в управління майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 року, за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

30.04.2024 згідно постанови заступника керівника Одеської обласної прокуратури здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України доручено слідчому відділу УСБУ в Одеській області.

03.05.2024 матеріали досудового розслідування № 42024163010000015 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України прокурором об`єднано з матеріалами кримінального провадження № 22024160000000143 від 17.04.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, в одне провадження за №42024163010000015.

В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені посадові особи під час виконання договору з капітального ремонту укриття привласнили бюджетні кошти в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що у період до 05.10.2020, громадянин України ОСОБА_5 , за невстановлених обставин придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб наступні транспортні засоби: ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі 47, кузов 47; ЗИС 115, 1955 р., чорного кольору, шасі 48, кузов 48; ЗИС 110 ТБ, 1956 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 ; ЗИС 110 Б, 1947 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 ; ЗИС 110 Б 1947р., сірого кольору, шасі 4358, кузов б/н; кадилак, 1996 р., синього кольору, шасі НОМЕР_5 , кузов НОМЕР_5 ; ЗИЛ 111А, 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов 108; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі 10, кузов 10; ЗИЛ 41052, 1987 р., чорного кольору, шасі 4, кузов 4, двигун 259; ЗИЛ 41053, 1999 р., чорного кольору, шасі 1, кузов 1, двигун НОМЕР_7 ; ЗИЛ 41042, 1986 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_8 , кузов 184; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі 54, кузов 54; ЗИЛ 41072, 1988 р., чорного кольору, шасі 56, кузов 56; ЗИЛ 117 К, 1976 р., чорного кольору, шасі 52, кузов 52; ЗИЛ 117, 1984 р., чорного кольору, шасі 67, кузов 67; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 ; ЗИЛ 118 Юність, 1968 р., біло-синього кольору, шасі 9, кузов 9; ЗИЛ 118 Юність, 1963 р., помаранчево-білого кольору, шасі 20, кузов 20; ЗИЛ 118 КВ, 1977 р., біло-синього кольору, шасі 4, кузов 4; ЗИЛ 118 К 1988 р., шасі 27, кузов 27.

Так, 05.10.2020 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_9 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_5 (далі Поклажедавець) укладено договір зберігання № 20/20 щодо вищевказаних 22 транспортних засобів.

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані двадцять два транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 зі строком дії до 01 червня 2021 року.

В подальшому, 30.09.2021 між Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_10 (далі - Зберігач) та громадянином України ОСОБА_5 (далі поклажедавець) укладено договір зберігання № 30/09/21 транспортних засобів (перелік вказаних транспортних засобів зазначений у Додатку №1 до дійсного договору, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; ЗИС 110 Б 1947р., блакитного кольору, шасі 4358, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі 109, кузов 109; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі НОМЕР_6 , кузов 108).

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані п`ять транспортних засобів, які належать ОСОБА_5 зі строком дії до 25 грудня 2022 року.

Рішенням Клінського міського суду Московської області від 06.12.2021 визнано факт володіння та використання ОСОБА_5 наступних транспортних засобів: марки ЗИС 110 Б, 1947 р, шасі: 4358, кузов: б\н; марки Кадилак Брокхем, 1996 р., шасі: НОМЕР_5 , кузов: НОМЕР_5 ; марки Зил-41052, 1987 р., шасі: 004, кузов: 004; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: 56, кузов: 56; марки Зил-117К, 1976 р., шасі: 52, кузов: 52; марки Зил-41041, 1998 р., шасі: НОМЕР_9 , кузов: 11; марки Зис-НОБ, 1966 р., шасі: 1000, кузов: НОМЕР_4 ; марки Зил- 111 A, 1947 р., шасі: 17, кузов: 17; марки Зил-115, 1981 р., шасі: 94, кузов: 94; марки Зил-41045, 1984 р., шасі: НОМЕР_13 , кузов: 145; марки Зил-114, 1977 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: 106; марки Газ-М1, 1936 р., шасі: б\н, кузов: НОМЕР_15 ; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: 71, кузов: 71; марки Зил-41045, 1986 р., шасі: 5, кузов: 5; марки Зил-4107, 1989 р., шасі: 73, кузов: 73; марки Паккард 180, 1941 р., шасі: НОМЕР_16 , кузов: б/н; марки Мерседес - бенц 116, 1980 р., шасі: НОМЕР_17 , кузов: НОМЕР_17 ; марки Паккард бронь, 1936 р., шасі: НОМЕР_11 , кузов: б/н; марки Форд Корд 812, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зил-41051, 1985 р., шасі: НОМЕР_18 , кузов: 10; марки Зил-41072, 1988 р., шасі: НОМЕР_19 , кузов: 54; марки Зил-117, 1984 р., шасі: НОМЕР_20 , кузов: 67; марки Газ-13, 1979 р., шасі: НОМЕР_21 , кузов: НОМЕР_22 ; марки Зил-41047, 1991 р., шасі: НОМЕР_14 , кузов: 106; марки Зил-41053, 1999 р., шасі: 1, кузов: 1; марки Зил-118, 1963 р., шасі: 20, кузов: 20; марки Зил 111 Г, 1963 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: 109; марки Газ-14, 1980 р., шасі: НОМЕР_24 , кузов: 129; марки Зил - 4104, 1982 р., шасі: НОМЕР_25 , кузов: 112; марки Зил-41047, 1988 р., шасі: НОМЕР_23 , кузов: 109; марки Зил-41047, 1989 р., шасі: НОМЕР_26 , кузов: 116; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: б/н; марки Зис-101, 1938 р., шасі: б/н, кузов: НОМЕР_27 ; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_28 , кузов: 75; марки Зил-118, 1966 р., шасі: НОМЕР_29 , кузов: 009; марки Зил-41047, 1990 р., шасі: НОМЕР_30 , кузов: 77.

24.02.2022 року о 05-00 год., за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_11 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров`я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Указані протиправні дії Російської Федерації, її військово-політичного керівництва, військовослужбовців, службових осіб, громадян, їх спільників з числа громадян інших країн, в тому числі України, суперечать цілому ряду міжнародно-правових нормативних актів, Конституції України, законам України.

Так, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про огородження їх незалежності і суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами у відповідності до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Так, згідно зі статтею 1 резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або будь-яким іншим способом, несумісним зі Статутом ООН, як це установлено в даному визначенні.

Відповідно до статті 3 вказаної резолюції, будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з врахуванням і у відповідності до положень статті 2, буде кваліфікуватися як акт агресії:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;

b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

c) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

e) застосування збройних сил однієї держави, які знаходяться на території іншої держави за узгодженням з державою, яка приймає, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після закінчення дії угоди;

f) дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалась цією іншою державою для здійснення акта агресії проти третьої держави;

g) засилання державою або від імені держави озброєних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це рівносильно переліченим вище актам, або її значна участь в них.

Згідно зі статтею вказаної резолюції, ніякі міркування будь-якого характеру, чи-то політичного, економічного, військового або іншого характеру, не можуть служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного миру. Агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Ніяке територіальне придбання або особлива вигода, одержані в результаті агресії, не є і не можуть бути визнані законними.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Враховуючи міжнародно-правове визначення агресії, з 20 лютого 2014 року Російською Федерацією розпочато збройну агресію проти України, яка триває до теперішнього часу.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їх зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі АР Крим), м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Відповідно до статті 28 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Частиною 1 статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Частини I Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, боротьба з іноземною окупацією є формою збройного конфлікту.

В розумінні положень ст. 2 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між Російською Федерацією та Україною з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заявою Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленою Постановою Верховної Ради України № 1596-VII від 22.07.2014; Заявою Верховної Ради України "Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму", схваленою Постановою Верховної Ради України № 1597-VII від 22.07.2014; Зверненням до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради України № 106-VIII від 14.01.2015; Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VІІІ; Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337-VІІІ, протиправні дії Російської Федерації визначені як збройна агресія проти України.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжено на 30 днів Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 (затверджений Законом України № 2119-IX від 15.03.2022) та від 18.04.2022 № 259/2022 (затверджений Законом України 2212-IX від 21.04.2022), а також на 90 днів - Указами Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 (затверджений Законом України № 2263-IX від 22.05.2022), від 12.08.2022 № 573/2022 (затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022), від 07.11.2022 (затверджений Законом України № 2738-IX від 16.11.2022), від 06.02.2023 № 58/2023 (затверджений Законом України № 2915-IX від 07.02.2023), тощо.

Після початку широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України, в лютому 2022 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлені) у громадянина України ОСОБА_5 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору шляхом передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою досягнення нею поставлених цілей повалення державної влади в Україні, приєднання частини або всієї території України до Російської Федерації або створення на її території проросійського псевдодержавного утворення (утворень), влада у якому мала підпорядковуватись вищому військово-політичному керівництву Російської Федерації і бути керованою ним, що виразилось у відсутності дій направлених на витребування транспортних засобів попередньо переданих останнім згідно вищевказаних договорів на зберігання до Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» зареєстрований за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9.

Крім того, на виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідування обставин, діючи умисно, маючи умисел на пособництво державі-агресору Російській Федерації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді пособництва державі-агресору Російській Федерації у здійсненні збройної агресії проти України, 01.12.2022 уклав з Автономною некомерційною організацією «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» (зареєстрованій за адресою: м. Москва, вул. Кремль, буд. 9) у особі Генерального директора ОСОБА_12 (далі - Зберігач) договір зберігання № 50/22, згідно якого передав на зберігання та експонування матеріальні цінності у вигляді восьми колекційних транспортних засобів, а саме: ПАКАРД TWELVE, 1936 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_11 , кузов б/н; НОМЕР_31 1947р., блакитного кольору, шасі 4358, кузов б/н; НОМЕР_12 , 1966 р., чорного кольору, шасі 17, кузов 17; ЗИЛ 111 Г, чорного кольору, шасі 109, кузов 109; ЗИЛ 111 Д, 1966 р., сірого кольору, шасі 105, кузов 108; ЗИС 115, 1953 р., чорного кольору, шасі 47, кузов 47; ЗИЛ 41051, 1985 р., чорного кольору, шасі 10, кузов 10; ЗИЛ 41041, 1998 р., чорного кольору, шасі НОМЕР_9 , кузов НОМЕР_10 .

Згідно вказаного договору Автономна некомерційна організація «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації» прийнято на безоплатне зберігання та експонування на виставці Зберігача за адресою: м. Москва, проспект Миру, 119, вищевказані вісім транспортних засобів, які належать ОСОБА_5 зі строком дії до 25 грудня 2024 року.

При цьому, надаючи на зберігання на виставці вищевказані транспортні засоби, ОСОБА_5 усвідомлював, що при експонуванні у Автономній некомерційній організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації», вони будуть використані з метою популяризації, позитивного ставлення громадян до органів державної влади та силових структур РФ, сприяння формуванню позитивного ставлення сучасного суспільства до служби у ФСО Росії та позитивної мотивації у молоді до проходження військової служби за контрактом, а також розвиток сучасної діяльності ФСО РФ, та силових структур держави-агресора.

Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України пособництво державі-агресору, за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

23.04.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на рідних та довірених йому осіб, або на юридичні особи, власниками яких є довірені йому фізичні особи. Так, встановлено, що до кола довірених осіб ОСОБА_5 відноситься громадянка України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати ОСОБА_5 ), серед інших, є юридичним власником (бенефіціаром) підприємств: ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 35405392, юр. адреса: м. Одеса, Приморський бульвар, буд. 7; розмір статутного капіталу 11 714 737,76 грн.; здійснює діяльність за КВЕД: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; керівник - ОСОБА_14 ; засновник та бенефіціар: ОСОБА_13 , частка 100,00%); ПП "ШТРИХ - КОД" (код ЄДРПОУ 33217732, юр. адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 64, кв. 10; розмір статутного капіталу 185 900,00 грн; КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; керівник ОСОБА_15 ; засновник - ПП «Спартак», частка 100%; бенефіціар - ОСОБА_13 ).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387029419 від 16.07.2024, підприємству ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 35405392) на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2324160551101. Тип об`єкта: нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 3487.6, Опис: Основна площа - 2420,7 кв.м. Нежитлова будівля (літ. А). Адреса: Одеська обл., м. Одеса, бульвар Приморський, будинок 7, розмір частки: 1/1.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387045515 від 16.07.2024, підприємству ПП "ШТРИХ - КОД" (код ЄДРПОУ 33217732) на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна:

- реєстраційний номер майна: 36941106. Тип майна: нежитлова будівля торгово-офісного центру з підземним паркінгом. Адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Буніна, будинок 1. Загальна площа (кв.м): 7363,5, частка власності: 1/1.

Згідно матеріалів кримінального провадження та показів свідків, допитаних в ході досудового розслідування, встановлено, що фактичним власником підприємств ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 35405392), ПП "ШТРИХ - КОД" (код ЄДРПОУ 33217732), а також власником та розпорядником майна, яке належить на праві власності вказаним підприємствам та ОСОБА_13 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На вищевказані об`єкти нерухомості відповідно до ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси накладено арешт.

Зазначені юридичні особи займаються здачею в оренду належних їм об`єктів нерухомості (нежитлові комерційні приміщення), у тому числі і вищевказаних об`єктів нерухомості, та використовуються ОСОБА_5 за для отримання грошових коштів, які у подальшому передаються представникам держави-агресора. Так, грошові кошти отримані від діяльності зазначених юридичних осіб у подальшому, з використанням анонімних крипто гаманців пересилаються на крипто гаманці посадових осіб Автономної некомерційної організації «Музейно-виставковий технічний центр Автомобільно-мотоциклетного клуба Федеральної служби охорони Російської Федерації», з метою фінансування діяльності останньої.

Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028 гривень, то, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», вартість активів, що передаються АРМА починаючи з 01 січня 2025року має перевищувати 605600 гривень.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості ФОП « ОСОБА_16 » оціночна вартість об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 1, складає 263679 500 грн. (двісті шістдесят три мільйони шістсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот гривень) з урахуванням ПДВ та 219732916,67 грн. (двісті дев`ятнадцять мільйонів сімсот тридцять дві тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят сім копійок) без урахування ПДВ.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості ФОП « ОСОБА_16 » оціночна вартість об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, буд. 7, складає 159431 000 грн. (сто п`ятдесят дев`ять мільйонів чотириста тридцять одна тисяча гривень) з урахуванням ПДВ та 132859166,67 грн. (сто тридцять два мільйони вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок) без урахування ПДВ.

Вартість вищевказаного майна, яке фактично належить підозрюваному ОСОБА_5 є більшою за 605600грн, відповідають критеріям визначеним законодавством для передачі в управління АРМА.

Отже, на думку слідчого, відповідно до приписів ч. 6 ст. 100 КПК України, ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» вищезазначене майно підлягає передачі в АРМА.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримали вимоги клопотання та просили його задовольнити. Також, на підтвердження обґрунтованості поданого клопотання, просили долучити до нього додаткові матеріали.

Крім того, слідчий вказав, що самостійно УСБУ в Одеській області не може забезпечити належних умов збереження вказаного майна, тому саме його передача в управління АРМА забезпечить збереження його економічної вартості.

Представник власників майна адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що вище зазначене майно не належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 , його власниками є юридичні особи ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» та ПП «ШТРИХ - КОД», тому немає жодної підстави для передачі вказаного майна в управління до АРМА.

Представник АРМА ОСОБА_8 підтримав клопотання слідчого, просив задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Так, за змістом ч. 7 цієї ж статті у вказаному випадку, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, яке розглядається згідно із статтями 171-173 КПК України.

Крім того, положеннямиЗакону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон) передбачено, що АРМА є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

Таким чином, АРМА у відповідності до ст. 9 Закону забезпечує проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону передбачено, що активами є кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні чи стягнені за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими. В той же час, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Враховуючи, що у поданому клопотанні слідчий просить передати в управління АРМА саме нерухоме майно, слідчий суддя бере до уваги, що ст. 21 Закону передбачено можливість управління Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами.

Аналізуючи вищезазначені положення КПК України та Закону, при вирішенні питання про можливість передачі вказаних у клопотанні об`єктів нерухомості в управління АРМА, слідчий суддя має встановити, що:

1) вартість таких активів перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) вказані активи є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні;

3) на вказані речові докази накладено арешт у кримінальному провадженні;

4) така передача можлива без шкоди для кримінального провадження та її метою є забезпечення збереження таких речових доказів або збереження їхньої економічної вартості.

Відповідаючи на вказані питання, слідчий суддя виходить з таких міркувань.

Слідчий суддя встановив, що слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

23.04.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: пособництво державі-агресору, за ознаками: умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.

Ухвалою слідчогосудді Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2024 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.10.2024 року, було частково задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024163010000015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 5 ст. 191 КК України та накладено арешт на нерухоме майно, яке зазначено у вказаному клопотанні,із забороною відчуження та здійснення реєстраційних дій на нерухоме майно. Арешт майна обґрунтований метою можливої конфіскації за вироком суду.

Згідно з постановою слідчого ОСОБА_3 від 05.02.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 року наступні об`єкти нерухомого майна:

-нежитлову будівлю торгово-офісного центру з підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вулиця Буніна, буд. 1. Загальна площа (кв.м.): 7363.5;

-нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, буд. 7. Загальна площа (кв.м.): 3487.6.

Поряд з цим слідчим зауважено, що відповідно до постанови від 05.02.2025 року таке майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та їх розмір перевищує межі, встановлені ч. 6 ст. 100 КПК України, а тому є всі підстави для його передачі в управління до АРМА.

Як зазначено вище, згідно з ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»: АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028 гривень, то, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», вартість активів, що передаються АРМА починаючи з 01 січня 2025року має перевищувати 605600 гривень.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості ФОП « ОСОБА_16 » оціночна вартість об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Буніна, буд. 1, складає 263679 500 грн. (двісті шістдесят три мільйони шістсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот гривень) з урахуванням ПДВ та 219732916,67 грн. (двісті дев`ятнадцять мільйонів сімсот тридцять дві тисячі дев`ятсот шістнадцять гривень шістдесят сім копійок) без урахування ПДВ.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості ФОП « ОСОБА_16 » оціночна вартість об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, буд. 7, складає 159431 000 грн. (сто п`ятдесят дев`ять мільйонів чотириста тридцять одна тисяча гривень) з урахуванням ПДВ та 132859166,67 грн. (сто тридцять два мільйони вісімсот п`ятдесят дев`ять тисяч сто шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок) без урахування ПДВ.

Отже, вартість вищевказаного майна є більшою за 605600грн., що відповідає критеріям визначеним законодавством для передачі в управління АРМА.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 100 КПК України серед підстав для передачі майна до АРМА законодавець визначив такі: 1) з метою забезпечення їх збереження; 2) з метою збереження їхньої економічної вартості; 3) для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом (стосується речових доказів, зазначених в абз. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України, а саме: предметів, великих партій товарів, товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню).

Отже нерухоме майно може бути передано в управління до АРМА або з метою забезпечення його збереження, або з метою збереження його економічної вартості.

13.08.2024 року ухвалою слідчого судді у справі №522/7128/24 накладено арешт на вище вказане майно шляхом заборони його відчуження та здійснення реєстраційних дій.

До того ж, слідчим жодним чином не доведено неможливість збереження такого майна, за умови застосованих до нього заходів забезпечення кримінального провадження, що б доводило необхідність його передачі до АРМА.

Окрім того, з матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 є фактичним власником ряду нерухомого майна, яке оформлено на рідних та довірених йому осіб, або на юридичні особи, власниками яких є довірені йому фізичні особи. Так, встановлено, що до кола довірених осіб ОСОБА_5 відноситься громадянка України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мати ОСОБА_5 ), серед інших, є юридичним власником (бенефіціаром) підприємств: ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 35405392, юр. адреса: м. Одеса, Приморський бульвар, буд. 7; розмір статутного капіталу 11 714 737,76 грн.; здійснює діяльність за КВЕД: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; керівник - ОСОБА_14 ; засновник та бенефіціар: ОСОБА_13 , частка 100,00%); ПП «ШТРИХ КОД» (код ЄДРПОУ 33217732, юр. адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, буд. 64, кв. 10; розмір статутного капіталу 185900,00 грн; КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; керівник ОСОБА_15 ; засновник - ПП «Спартак», частка 100%; бенефіціар - ОСОБА_13 ).

Однак, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №387029419 від 16.07.2024, підприємству ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» (код ЄДРПОУ 35405392) на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2324160551101. Тип об`єкта: нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Ні. Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 3487.6, Опис: Основна площа - 2420,7 кв.м. Нежитлова будівля (літ. А). Адреса: Одеська обл., м. Одеса, бульвар Приморський, будинок 7, розмір частки: 1/1.

Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №387045515 від 16.07.2024, підприємству ПП «ШТРИХ - КОД» (код ЄДРПОУ 33217732) на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна:

- реєстраційний номер майна: 36941106. Тип майна: нежитлова будівля торгово-офісного центру з підземним паркінгом. Адреса нерухомого майна: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Буніна, будинок 1. Загальна площа (кв.м): 7363,5, частка власності: 1/1.

Отже, слідчим суддею встановлено, що вище вказане майно, яке слідчий просить передати в управління до АРМА належить на праві власності юридичним особам ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» та ПП «ШТРИХ - КОД», при цьому належність майна саме підозрюваному ОСОБА_5 встановлена органом досудового розслідування лише на підставі протоколів допиту свідків.

Враховуючи викладене, у наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні докази в обґрунтування того, що підозрюваний ОСОБА_5 є власником вказаного вище майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 року, на яке накладено арешт та яке необхідно передати в управління до АРМА.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» та ПП «ШТРИХ - КОД» не мають статусу ні потерпілих, ні підозрюваних у кримінальному провадженні №42024162010000015 від 15.03.2024 року, відомості щодо будь-яких протиправних дій вказаними юридичними особами до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились.

Всі ці обставини ставлять під об`єктивний сумнів відповідність такого майна критеріям речових доказів, що наведені у ст. 98 КПК України.

Так, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч.1 ст.3 КПК). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окрім того, відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Слідчим суддею встановлено, що з тексту ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13.08.2024 року, якою накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскаціїмайна завироком суду на зазначені у клопотанні об`єкти нерухомості вбачається, що ТОВ «ГРАНД ОТЕЛЬ» та ПП «ШТРИХ КОД», як їх власники обмежені в можливості розпоряджатись та відчужувати їх, однак не обмежені у можливості їх використання у законній господарській діяльності.

Разом з цим, ні у клопотанні, ні у судовому засіданні прокурором, не було доведено, що передача зазначених об`єктів нерухомості, а значить повне позбавлення власника можливості користуватись ними у межах, дозволених слідчим суддею при накладенні арешту, а отже і повне зупинення їх господарської діяльності, буде співмірним завданням даного кримінального провадження, що в свою чергу, приводить слідчого суддю до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного вище клопотання.

Окрім того, у абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України зазначено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються записьмовою згодоювласника,а вразі їївідсутності -за рішеннямслідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Таким чином, слідчий суддя вбачає слушними доводи представника власників майна, що слідчим не додано до клопотання доказів звернення до власника майна, як того вимагають положення ч. 6 ст. 100 КПК України, як передумови для ініціювання перед судом питання передачі майна в управління до АРМА.

Вирішуючи питання про доцільність передачі арештованого майна в управління до АРМА, слідчий суддя оцінює надані до суду матеріали, пояснення сторін, стадію кримінального провадження, обґрунтування слідчим ризиків, задля нівелювання яких доцільно передати таке майно до АРМА та мету такої передачі майна, а також інші обставини та події, які відбувалися навколо такого майна з моменту накладення арешту.

За врахуванням встановлених обставин, слідчий суддя не погоджується з тим, що зазначене арештоване майно потребує спеціальних заходів з управління ним, спрямованих на збереження такого майна, та що вирішення цих питань можливе лише силами Національного агентства.

Водночас, наведені у клопотанні підстави для передачі майна для здійснення заходів з управління ним, є необґрунтованими та не доводять доцільності та необхідності передачі такого майна в управління до АРМА.

Отже, відсутні підстави для задоволення клопотання слідчого.

Одночасно із цим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі провадження не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення складу кримінального правопорушення, визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Також, однією із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції).

Проте, як зазначено у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.01.2020 року у справ №758/16546/18,в наведеному у ст. 309 КПК перелікусудових рішень слідчого судді, які можуть бути оскарженів апеляційному порядкуна стадії досудового розслідування кримінального провадження,відсутня така ухвала, якавизначає порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і це свідчить про те, що таке рішення слідчого судді оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.При цьому згідно з ч. 3 зазначеної статті сторона кримінального провадження у разі незгоди з такою ухвалою слідчого судді може подати свої заперечення під час підготовчого провадження в суді.

Керуючись ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст.ст. 98, 100, 131-132, 171-173, 309, 369-372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокуроромвідділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , пропередачу в управління майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на яке накладено арешт в кримінальному провадженні №42024163010000015 від 15.03.2024 року, за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06.03.2025 року о 12 год. 50 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1