Постанова

від 05.03.2025 по справі 756/16063/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 756/16063/24 Головуючий у І інстанції - Пукало А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Головний спеціаліст-інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Філіппов Павло Володимирович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Головний спеціаліст-інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Філіппов Павло Володимирович, у якому просив скасувати постанову Головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Філіппова Павла Володимировича серії 2КІ № 0000174790 від 13 грудня 2024 року про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності є протиправною, позаяк при прийнятті оскаржуваної постанови Інспектор неповно з`ясував всі обставини справи.

Зокрема, Позивачем наголошено, що він не вчиняв порушень правил паркування транспортних засобів, оскільки є учасником бойових дій та в цей вечір 13 грудня 2024 року супроводжував особу з інвалідністю - свого сина ОСОБА_2 , а отже має право на користування відповідними пільгами, передбаченими законодавством для учасників бойових дій та супроводжуючих осіб з інвалідністю.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року позовну заяву задоволено.

Скасовано постанову Головного спеціаліста-інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Філіппова Павла Володимировича серії 2КІ № 0000174790 від 13 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Департамент територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначає, що Інспектор, який прийняв оскаржувану постанову діяв в межах наданих повноважень. Також, вказано на те, що зміст спірної постанови відображає усі істотні ознаки вчиненого правопорушення, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з частиною 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача - Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 грудня 2024 року Головним спеціалістом-інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва Філіпповим Павлом Володимировичем було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000174790.

У вказаній постанові зазначається, що транспортний засіб Honda CRV, державний номерний знак НОМЕР_1 , 13 грудня 2024 року о 18 год. 53 хв. на просп. Оболонському 14-16, 13-9-а (ТРЦ «Дрімтаун») у м. Києві, залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність частиною 1 ст. 152-1 КУпАП.

Даною постановою до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними висновками та постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 17 грудня 1999 року.

Департамент територіального контролю м. Києва зазначив, що автомобіль Позивача не дозволяє ідентифікувати його власника або водія як особу, яка має передбачені законом пільги, пов`язані зі статусом учасника бойових дій.

Разом з тим, Відповідачем не зазначено конкретних норм, якими визначено форму та порядок такої ідентифікації.

Також Відповідачем не доведена фактична наявність на зазначеному паркувальному майданчику зарезервованих місць для безоплатного паркування, які б дозволяли особі, яка має пільги, безперешкодно ідентифікувати їх та реалізувати своє право на безкоштовне паркування. Надані Відповідачем фотознімки паркувального майданчику щодо наявності таких місць не містять.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд встановив наявність у Позивача права на безкоштовне паркування, він звільнений від обов`язку його оплати, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Таким чином, постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 19 листопада 2018 року № 2089, зокрема затверджено Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення № 2089).

Згідно з розділом 7 Положенням № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом директора Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право:

- здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису;

- розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень;

- накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису);

- розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності;

- складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів;

- здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку;

- мають інші права, визначені законом.

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов`язків, передбачених Положенням № 2089.

Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).

За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Пунктом 1.9 розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Знак 5.43 Правил дорожнього руху «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

Табличка 7.14 Правил дорожнього руху «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.

Відповідно до п. 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі - Правила № 1342), під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.

Отже, Правилами № 1342 передбачені повноваження виконавчих органів міських рад визначати особливості оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Пунктом 26 Правил № 1342 визначено, що користувач зобов`язаний:

- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;

- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;

- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;

- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.

Частина 1 статті 152-1 КУпАП передбачає, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

У примітці до вказаної статті 152-1 КУпАП роз`яснено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051) правом безкоштовного паркування користуються:

- спеціальний автотранспорт із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов`язків у зоні місць для платного паркування (прокуратури, МВС, СБУ, пожежної охорони,швидкої допомоги, аварійний спецавтотранспорт міських комунальних служб тощо);

- особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання;

- ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн;

- громадські організації осіб з інвалідністю, підприємства, установи, організації, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю;

- особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 17 грудня 1999 року.

Таким чином, Позивач належить до кола осіб, які мають право на безкоштовне паркування згідно з положеннями Правил благоустрою № 1051/1051.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що факт наявності у Позивача передбачених законом пільг Департаменту стало відомо лише після ознайомлення з позовною заявою, тоді як на момент прийняття оскаржуваної постанови ні Інспектор, ні Департамент не знали та не могли знати про наявність таких пільг.

Колегія суддів звертає увагу, що будь-якими нормативно-правовими актами не передбачено розміщення в автомобілі копії документів, які надають право Позивачу скористатись безкоштовним паркуванням (копії посвідчення учасника бойових дій).

Відповідач, який є державним органом місцевого самоврядування, та уповноважені ним посадові особи (головні інспектора з паркування) мають доступ до усіх державних Реєстрів, що підтверджується зазначенням в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення даних про транспортний засіб, особу власника, місце реєстрації особи, щодо якої розглядається справа, тощо.

Таким чином, неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на використання такої.

Крім того, Департаментом територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не доведена фактична наявність на зазначеному паркувальному майданчику зарезервованих місць для безоплатного паркування, які б дозволяли особі, яка має пільги, безперешкодно ідентифікувати їх та реалізувати своє право на безкоштовне паркування.

Надані Департаментом фотознімки паркувального майданчику відомості щодо наявності таких місць не містять.

Колегія суддів також звертає увагу, що Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб (зокрема для учасників бойових дій) не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов`язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії", держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановивши наявність у Позивача права на безкоштовне паркування, останній є звільненим від обов`язку його оплати, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели суду правомірності своїх доводів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту територіального контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Я.М. Собків