Постанова

від 04.03.2025 по справі 462/4888/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4888/24 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/811/3547/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника відповідача АТ "Комерційний інвестиційний банк" Теслюк Т.Ю.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргоюАкціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року в складі судді Ліуша А.І. в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ратуша", Акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк", з участю третіх осіб приватного нотаріуса Кодлубай Наталії Павлівни, органу місцевого самоврядуванням "Юридичний департамент Львівської міської ради", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал-леобуд", про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки,-

встановив:

У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТзОВ "Фірма "Ратуша", АТ "Комерційний інвестиційний банк", з участю третіх осіб приватного нотаріуса Кодлубай Н.П., органу місцевого самоврядуванням "Юридичний департамент Львівської міської ради", ТзОВ "Гал-леобуд", про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02 липня 2024 року прийнято до розгляду тавідкрито провадження у даній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

12.11.2024 представником відповідача ТзОВ "Фірма "Ратуша" Галадієм А.М. подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та належать ТзОВ «Фірма «Ратуша» на праві власності, заборонити будь яким особам вчиняти будь які дії спрямовані на відчуження вказаного нежитлового приміщення.

Заява обгрунтована тим, що предметом позову є визнання недійсним договору іпотеки, тоді як оспорюваним договором іпотеки забезпечено виконання ТОВ «Гал-Леобуд» своїх грошових зобов`язань перед АТ «Комерційний інвестиційний банк» за договором кредиту № 02-1/3К-49 від 26 жовтня 2010 року.

Станом на дату подання заяви про забезпечення позову існує ризик того, що ТзОВ «Гал-Леобуд» не виконає свої зобов`язання перед АТ «Комінвестбанк», і це стане підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, як спосіб, який передбачений законодавством, яке регулює відносини засновані на іпотечних договорах, тому з метою уникнення негативних наслідків від недійсності договору іпотеки, просив заяву задовольнити та накласти арешт на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які належать ТзОВ «Фірма «Ратуша» на праві власності та заборонити будь яким особам вчиняти будь які дії спрямовані на відчуження вказаного нежитлового приміщення.

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року накладено арештна нежитловіприміщення загальноюплощею 2974,9квадратних метри,яке розташованеза адресою АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб?єкта нерухомогомайна 124493746101,що належатьТовариству зобмеженою відповідальністю«Фірма «Ратуша»на правівласності тазаборонено будьяким особамвчиняти будьякі діїспрямовані навідчуження нежитловогоприміщення загальноюплощею 2974,9квадратних метрияке розташованеза адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероб?єкта нерухомогомайна 124493746101.

Ухвалу суду оскаржив представник АТ «Комерційний інвестиційний банк» Мікрюков С.В., вважає ухвалу незаконною, оскільки судом порушено норми матеріального права.

Вирішуючи питання забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертає увагу, що ТзОВ «Ратуша» вже зверталося до суду у межах справи № 462/4888/24 із заявою про забезпечення позову шляхом заборони будь яким особам вчиняти будь які дії щодо нежитлового приміщення в м. Львові на вул. Городоцька, 242, однак така заява була повернута судом, оскільки ТзОВ «Ратуша» не підтвердила наявності повноважень у директора на подання заяви про забезпечення позову.

Таким чином, виникає питання, якщо директор ТзОВ «Ратуша» не володіє повноваженнями щодо звернення до суду із заявою про забезпечення позову то як він міг укласти договір про надання правничої допомоги із адвокатом Галадій А.М.

При цьому, у змісті цієї заяви було повідомлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року справа № 914/2070/23 (яке 03.09.2024 набрало законної сили), звернуто стягнення на майно ТзОВ «Фірма Ратуша», а саме нежитлові приміщення в м. Львові на вул. Городоцька, 242, які і є предметом спірного договору іпотеки. Тобто договір іпотеки, законність якого встановлюється в межах справи № 462/4888/24 і договір іпотеки, який було укладено між АТ «Комерційний інвестиційний банк» та ТзОВ «Гал-Леобуд» та який був основною підставою для прийняття рішення у справі № 914/2070/23, є одним і тим же договором.

У заяві про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої накладено арешт на нежитлові приміщення, відповідні доводи були виключені.

Стверджує, що покликаючись на існування ризику можливого невиконання ТзОВ «Гал-Леобуд» своїх зобов`язань за кредитним договором, представник ТзОВ «Фірма «Ратуша» ввів суд в оману, свідомо замовчуючи факт наявності рішення у справі № 914/2070/23, що набрало законної сили та яким звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22.10.2019, а саме на нежитлове приміщення в м. Львові на вул. Городоцька, 242.

На даний час рішення у справі № 914/2070/23 звернуто до виконання.

Покликається на судову практику.

Звертає увагу, що ТзОВ «Фірма Ратуша» не є позивачем у справі та навіть при прийнятті позитивного рішення на користь ОСОБА_1 йому не треба звертатися з примусовим виконанням рішення суду, а достатньо надати таке державному реєстратору для виключення записів про іпотеку та обтяження, тому в накладенні арешту на іпотечне майно не має жодного практичного застосування, для захисту інтересів позивача.

Крім цього, районний суд застосував одночасно два заходи забезпечення позову, однак такі є самостійними та не можуть застосовуватися одночасно.

Також вважає, що суд допустився процесуального порушення, оскільки розглянув заяву про забезпечення позову без АТ «Комінвестбанк», що є підставою для скасування судового рішення, якщо учасник справи обґрунтовує свою скаргу такою підставою.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що предметом позову є визнання недійсним договору іпотеки, тоді як оспорюваним договором іпотеки забезпечено виконання ТзОВ «Гал-Леобуд» своїх грошових зобов`язань перед АТ «Комерційний інвестиційний банк» за договором кредиту № 02-1/3К-49 від 26 жовтня 2010 року.

Таким чином, у випадку, можливого задоволення позовних вимог та набрання рішенням суду у справі № 462/48882/24 законної сили, якщо таке відбудеться пізніше ніж застосування АТ «Комінвестбанк» одного із способів задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за договором іпотеки, можливе суттєве ускладнення застосування наслідків недійсного правочину (реституції), які передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення оскільки, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо правомірності договору іпотеки та скасування запису про державну реєстрацію іпотеки, тому невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі, при цьому, вид забезпечення позову, запропонований відповідачем у заяві про забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить із такого.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На переконання колегії суддів, таким, достатньо обґрунтованим припущенням є можливість відповідача в принципі відчужити майно, тобто здатність визначати його подальшу юридичну долю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 1/an_8423/ed_2018_02_28/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8423" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Частина друга цієї статті передбачає, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд застосував одночасно два заходи забезпечення позову, які є самостійними та не можуть застосовуватися одночасно.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Колегія суддів виходить з того, що забезпечення позову є процесуальним питанням, тому перевіряючи законність оскаржуваної ухвали суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які стосуються суті спірних правовідносин, оскільки таким може бути надана правова оцінка лише при розгляді справи по суті.

Із встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Фірма "Ратуша", АТ "Комерційний інвестиційний банк", з участю третіх осіб приватного нотаріуса Кодлубай Н.П., органу місцевого самоврядуванням "Юридичний департамент Львівської міської ради", ТзОВ "Гал-леобуд", про визнання недійсним договору іпотеки, скасування запису про державну реєстрацію іпотеки.

При цьому, незважаючи на те, що вимога ОСОБА_1 має немайнових характер, така напряму стосується нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 , як об`єкту цивільних прав.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Крім того, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Із ЄДРСР колегією суддів встановлено, що у 2023 році АТ«Комерційний інвестиційний банк» зверталося до суду з позовом до ТзОВ «ФірмаРатуша», з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ«Гал-Леобуд», прозвернення стягнення на предмет іпотеки за Договором кредиту №02-1/3к-49 від 26.10.2010

У цій справі № 914/2070/23 судами різних інстанцій встановлено, що 26.10.2010 між ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» та ТзОВ «Гал-Леобуд» укладено договір кредиту №02-1/3к-49, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 9000000,00 грн зі сплатою 22% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості 26.10.2012, на умовах, визначених цим договором та додатковими правочинами.

На забезпечення зобов`язань договору кредиту між АТ«Комерційний інвестиційний банк» та ТОВ «Фірма «Ратуша» був укладений договір іпотеки від 22 жовтня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колдубай Н.П. за № 2507 та в якості предмета іпотеки передано нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа становить 2974,9 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 7491725, виданого 02.08.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Право власності на нежитлові приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.08.2013, номер запису про право власності: 1993448 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 124493746101).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22 жовтня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колдубай Н.П. за р.№2507, на майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ратуша", а саме: нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 123493746101 на користь АТ «Комінвестбанк», в рахунок погашення заборгованості по Договору кредиту № 02-1/3К-49 від 26.10.2010 в сумі 26996414,10 грн шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Леобуд» на користь Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» 325974,67 грн судового збору.

У задоволенні решти вимогвідмовлено.

Рішення Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року оскаржувалося ОСОБА_1 , як особою, яка не брала участі у справі, однак ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03 вересня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 від 17.06.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 у справі № 914/2070/23 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Таким чином, рішення Господарського суду Львівської області від 21 травня 2024 року набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

20.09.2024 Господарським судом Львівської області видано накази на примусове виконання судового рішення.

25.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем відкрито виконавче провадження №76139685 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.09.2024 про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 22.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Колдубай Н.П. за р.№2507, на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ратуша", а саме: нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 123493746101 на користь АТ "Комінвестбанк", в рахунок погашення заборгованості по договору кредиту №02-1/3К-49 від 26.10.2010 в сумі 26996414,10 грн шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

Постановою приватного виконавця від 25.09.2024 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ "Фірма "Ратуша".

Постановою приватного виконавця від 26.09.2024 описано та накладено арешт на нежитлові приміщення, загальною площею 2974,90 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; належать боржнику на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 02.08.2013.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16 січня 2025 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» строк для подання скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні №76139685 щодо визначення вартості нерухомого майна.

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ратуша" на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у справі №914/2070/23 задоволено.

Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича у виконавчому провадженні №76139685 щодо визначення вартості нерухомого майна, яка здійснена на підставі звіту про оцінку майна від 09 жовтня 2024, який складений суб`єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Західний експертно-консалтинговий центр» щодо нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 2974,9 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 124493746101.

З наведеного слідує, що нежитлове приміщення, загальною площею 2974,9 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 на даний час не реалізовано, однак з приводу звернення стягнення на таке (на підставі судового рішення) відкрито виконавче провадження та проводяться відповідні виконавчі дії.

В свою чергу, дійсно договір іпотеки, законність якого встановлюється в межах даної справи №462/4888/24 і договір іпотеки, який було укладено між АТ «Комерційний інвестиційний банк» та ТзОВ «Гал-Леобуд» та на підставі якого ухвалено рішення у справі №914/2070/23 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим же договором.

Оскільки нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як майно, відносно якого місцевим судом вжито заходів забезпечення позову, не вилучене та не обмежене у цивільному обороті, відтак ризик відчуження такого майна є постійним.

Враховуючи наведене та те, що між сторонами існує спір, відповідачем ТзОВ "Фірма "Ратуша" (боржником у ВП №76139685 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.09.2024 про звернення стягнення на предмет іпотеки) подано заяву про забезпечення позову щодо майна, яке фактично є спірним, оскільки передане в іпотеку за договором, який є предметом оскарження у даній справі № 462/4888/24, відтак від чинності такого залежить правомірність можливого набуття власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за новим власником у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів погоджується із висновками районного суду про підставність заяви про забезпечення позову та можливість у відповідний спосіб задовольнити таку.

Зважаючи на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, суд не досліджує обґрунтованість можливого позову, оскільки питання підставності заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті, висновок місцевого суду про наявність підстав для вжиття заходів для охорони матеріально-правових інтересів учасників справи від можливих недобросовісних дій, на перший погляд є правильним.

Однак, як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України заява про забезпечення позову може бути подана як особою, яка пред`явила позов до суду, так і будь-якою іншою особою, яка є учасником справи.

Враховуючи підстави для забезпечення позову, визначені ч. 2 ст. 149 ЦПК України, а саме, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, заяву про забезпечення позову можуть подати: 1) позивач; 2) відповідач, який пред`явив зустрічний позов; 3) третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; 4) органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Натомість, задовольняючи заяву про забезпечення позову ТОВ «Фірма «Ратуша» суд першої інстанції не врахував, що із заявою про забезпечення позову звернувся відповідач, який із зустрічними позовними вимогами у цій справі не звертався.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що законодавець у ч. 2 ст. 149 ЦПК України вказав, що крім ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися, забезпечення позову допускається з інших підстав, але такі підстави мають бути визначені законом.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1057-1 ЦК України визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов`язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Як встановлено судом, ТОВ «Фірма «Ратуша» не має статус кредитодавця у спірних правовідносинах, навпаки, виступає іпотекодавцем у договорі іпотеки від 22 жовтня 2019 року, який укладено на забезпечення виконання ТзОВ «Гал-Леобуд» своїх грошових зобов`язань перед АТ «Комерційний інвестиційний банк» за договором кредиту № 02-1/3К-49 від 26 жовтня 2010 року.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.258,259,367,368,372, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст.381,382,383 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства"Комерційнийінвестиційний банк" задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Ратуша" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 та належать ТОВ «Фірма «Ратуша» на праві власності, заборони будь яким особам вчиняти будь які дії спрямовані на відчуження вказаного нежитлового приміщення - відмовити.

Постанова суду апеляційноїінстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 березня 2025 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк